Ухвала

від 30.09.2014 по справі 810/3939/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3939/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О .О ., Желтобрюх І .Л .

при секретарі: Гімарі Н .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Астра ЛТД» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2014р. № 0001242201 та № 0001252201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року - позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на підставі акту Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №199/22-011/19411384 від 06.03.2014 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: від 20.03.2014 р. №0001242201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49750,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. та №0001252201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 62187,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено, що оплата за виконані роботи ПП "Сапсан" не проводилася. Відповідно до договору уступки вимоги (цесії) від 04.04.2011 р. ПП "Сапсан" передає ПП "Нордік-Груп" (код ЄДРПОУ 35881507), а останнє набуває право вимоги, належне ПП "Сапсан", і стає кредотором за договором підряду №3/2011 від 01.03.2011 р. між ПП "Сапсан" та ТОВ "Астра ЛТД".За цим договором ПП "Нордік-Груп" набуває право від ТОВ "Астра ЛТД" належного виконання зобов'язань по виконанню умов договору підряду №3/2011 від 01.03.2011 р. стосовно оплати заборгованості за цим договором у сумі 298500, 00 грн. Дані кошти перераховано ПП "Нордік-Груп" згідно платіжного доручення №76 від 28.04.2011 р. в сумі 14925,00 грн. та платіжного доручення №187 від 16.11.2011 р. в сумі 283575, 00грн.

З матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу про нікчемність правочину укладеного між ТОВ "Астра ЛТД" та ПП "Сапсан" та як наслідок нереальність господарської операції позивача з його контрагентом ґрунтуються на матеріалах доказової бази ВМП ДПІ у Обухівському районі про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Сапсан" та твердженні, що вказане підприємство не могло здійснювати господарську діяльність у зв'язку з відсутністю майна та трудових ресурсів, необхідних для виконання будівельних робіт передбачених укладеним між позивачем та ПП "Сапсан" правочином. Посадовими особами Миронівської ОДПІ не було надано критичної оцінки матеріалів наданих ВМП ДПІ у Обухівському районі, що призвело до формування думки про фіктивність правочину, не беручи до уваги всіх обставин, якими підтверджується реальність вчиненої господарської операції.

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з ст. 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), само по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, угода, укладена між позивачем та ПП "Сапсан", не визнана судом недійсною, її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб; по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій; по-третє, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012р. у справі № К/9991/5398/12).

Оскільки наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару (надання послуг) входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011р. у справі №К-12509/08.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за договором між позивачем та ПП "Сапсан" виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідною податковою накладною та актом прийняття виконаних будівельних робіт.

Реальність спірної господарської операції підтверджується також залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 28.04.2011 р. №AST76 на суму 14925,00 грн. та від 16.11.2011 р. №AST187 на суму 283575,00 грн., разом на суму 298500,00 грн.; локальним кошторисом від 04.03.2011 р. на суму 298500,00 грн.; підсумковою відомістю ресурсів; актом прийняття виконаних будівельних робіт згідно договору №3/2011, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податковою накладною від 31.03.2011 р. №206 на загальну суму 298500,00 грн., в тому числі ПДВ 49750,00 грн.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Витрати позивача за правочином з ПП "Сапсан" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45, п. 201.1 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, а саме неправомірного включення товариством для визначення об?єкта оподаткування податком на прибуток підприємств витрат на оплату послуг за договором №3/2011 від 01.03.2011 р.

Підставою формування даних податкового обліку з податку на додану вартість є реальне вчинення господарських операцій, про що свідчать належним чином укладені первинні документи, з огляду на приписи Податкового кодексу України. З позиції ж органів ДПС належним чином укладені первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій беззаперечно свідчать про здійснення платником податків законної господарської діяльності, якщо органом ДПС не буде доведено протилежне.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що господарська операція ТОВ "Астра ЛТД" з ПП "Сапсан" не мала місця, а угода укладена між ними порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства і вчинена сторонами удавано, з метою приховування сплати податків.

Отже, ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012р. у справі № К-18460/10.

Відповідно до змісту пунктів 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб (дана правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012р. у справі № К/9991/72712/11).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати ТОВ «Астра ЛТД» за правочином з ПП "Сапсан" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 30.09.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.