Ухвала

від 05.08.2014 по справі 2а-4936/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р. Справа № 9104/156714/12

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Запотічного І. І., Савицької Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 30.12.2011 року до справі № 2а-4936/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної і додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.12.2011 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі передбаченому ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за шість місяців до дати прийняття рішення судом.

Позовні вимоги обґрунтовує вимогами статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 30.12.2011 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 16.06.2011 до 22.07.2011 року.

Відповідач з вказаним рішення суду першої інстанції не згідний, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при розрахунку пенсії позивача не враховано положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Обчислення розміру пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється постановами Кабінету Міністрів України, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до законів про державний бюджет України.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач належить до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕ та призначено державну та додаткову пенсії по інвалідності.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 54 цього ж Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

На виконання вимог п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, якою встановлено порядок та розміри виплат, передбачених ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак позовні вимоги належать до задоволення до 22.07.2011 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Водночас судом першої інстанції вірно встановлено, що з квітня 2011 року позивач отримував пенсію за віком, а тому починаючи з цієї дати не має праву на виплати відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 30.12.2011 року у справі № 2а-4936/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Запотічний І. І.

Савицька Н. В.