Постанова

від 31.07.2014 по справі 804/8134/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 р. Справа № 804/8134/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б.,

при секретарі Ставицькому О.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Донцової Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий комплекс "Візіт" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - Позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2014 року за формою "Р":

- №0002931703, яким збільшено суму за платежем для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять нзалежну професійну діяльність, 71040000 в сумі - 15479,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2321,95 грн.;

- №0002901703, яким нараховано суму грошового зобвязання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі - 95143 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі - 47571,5 грн.

- №0002911703, яким нараховано суму податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі - 55340,91 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 27670,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірні повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року до участі у справі № 804/8134/14 в якості свідка було залучено директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комплекс "Візіт" ОСОБА_4.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначив, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьоъ особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Свідок в судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "ПК "Візіт" (код 38432015) та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень, червень 2013 року, з ТОВ "Пром Альянс ЛТД" (код 34885500) за жовтень, листопад, грудень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 09.04.2014 року №209/17-03/НОМЕР_1, яким встановлено "нереальність" проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та контрагентами-постачальниками ТОВ "ПК "Візіт" (код ЄДРПОУ 38432015), ТОВ "Пром Альянс ЛТД" (код ЄДРПОУ 34885500) та юридичну дефектність первинних документів. Також встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; ст. 44 Господарського Кодексу України, п. 198.1, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 раділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року No2755-VІ, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено ПДВ всього на суму 95143,0 грн., в т.ч. за травень 2013 року на суму 16751,0 грн., за червень 2013 року на суму 11957,0 грн., за жовтень 2011 року на суму 15256,00 гри., за листопад 2011 року на суму 25153,0 грн., за грудень 2011 року на суму 26026,0 грн.; п. 177.2, п. 177.4. ст.177 Податкового кодексу України в результаті чого в 2011 році знижено ПДФО від здійснення підприємницької діяльності у сумі 55340,91 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.05.2014 року №0002931703, №0002901703, №0002911703.

При цьому судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області також була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства суб'єктом господарювання, фізичною особою - .підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року, відповідно до затвердженої програми перевірки.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 27.09.2012 року №435/172/НОМЕР_1.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено проведення повторної перевірки платника податку з тих же самих питань за той же самий період лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду було встановлено, що Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не мала підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період, що вже був предметом перевірки за результатми якої вже було складено відповідний акт.

При цьому порушення, які були встановлені податковим органом за перевіряємий раніше період в акті переквірки від 09.04.2014 року №209/17-03/НОМЕР_1, не підтверджуються висновками акту від 27.09.2012 року №435/172/НОМЕР_1.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки за період, який вже перевірявся, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами такої перевірки є протиправними та ткими, що підлягають скасуванню.

Щодо висновків акта перевірки від 09.04.2014 року №209/17-03/НОМЕР_1 про "нереальність" проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та контрагентом-постачальником ТОВ "ПК "Візіт" (код ЄДРПОУ 38432015), та юридичну дефектність первинних документів, що призвело до порушення ст.1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітнсть в Україні"; ст. 44 Господарського Кодексу України, п. 198.1, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 раділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено ПДВ за травень 2013 року на суму 16751,0 грн., за червень 2013 року на суму 11957,0 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між тими суб'єктами господарювання, які склали такі документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий комплекс "Візіт" було укладено договір №360 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 28.02.2013 року.

Також, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий комплекс "Візіт" було укладено договір купівлі-продажу №356 від 28.02.2013 року.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними за зазначеними договорами, включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за травень 2013 року, червень 2013 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися виключно у безготівковій формі.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями саме між вказаними в первинній документації суб'єктами правовідносин, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладання угоди та її здійснення.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання-передачу тих чи інших активів саме учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким передавався та приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу, субпідрядників тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

З метою з'ясування реальності спірних господарської операції між вказаними в первинних документах контрагентами, встановлення обставин, способу та руху активів Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року до участі у справі № 804/8134/14 в якості свідка було залучено директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комплекс "Візіт" ОСОБА_4.

Свідок в судове засідання не з'явилися, письмових пояснень з приводу реальності укладених з позивачем угод та їх виконання до суду не надав.

У відповідності до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт укладення угод та їх фактичне виконання. При цьому судом приймається до уваги факт надання послуг, існування товару та його отримання замовником, однак ця обставина сама по собі не підтверджує того, що надані послуги та отриманий товар є результатом саме наведених у первинних документах правовідносин між зазначеними контрагентами.

Позивач під час розгляду справи не навів суду обставин за яких відбувалися укладення угод та безпосередньо надання послуг, зокрема щодо того в якому місці, за участю яких осіб, в який спосіб, у який проміжок часу це відбувалося, та не надав доказів, які б підтверджували такі обставини, також не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про звичність цих операцій у стосунках цих осіб, можливість та спосіб здійснення цих операцій контрагентами, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій.

Таким чином складені первинні документи (акти виконаних робіт, рахунки-фактури, видаткові накладні) та надані позивачем до суду не підтверджують факт здійснення господарських операцій між вказаними в них контрагентами в частині виконання робіт надання послуг, товарів, та відповідно, не створюють правові підстави для використання таких первинних документів у податковому обліку, зокрема позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за наведеними документами у вказаному періоді.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16 травня 2014 року №0002901703 щодо визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобвязання з податку на додану вартість у розмірі 43062,5 грн., з яких: за основним платежем 28708 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14354,5 грн.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16 травня 2014 року №0002931703, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 визначено суму грошового зобвязання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 17801,63 грн., з яких: за основним платежем 15479,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2321,95 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16 травня 2014 року №0002911703, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 визначено суму грошового зобвязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 83011,37 грн., з яких: за основним платежем 55340,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 27670,46 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16 травня 2014 року №0002901703, в частині визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобвязання з податку на додану вартість у розмірі 99652,50 грн., з яких: за основним платежем 66435,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 33217,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 400,94 грн. (чотириста гривень 94 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2014 року

Суддя О.Б. Ляшко