Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/13694/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/13694/14 13.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Іграшки з дерева" до 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 простягнення 424 889, 60 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Секелик Л.В. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились.

У судовому засіданні 13.08.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іграшки з дерева" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №1 від 08.08.2012 у розмірі 424 789,60 грн., з яких: 366 505,31 грн. сума основного боргу, 17 498,45 грн. 3 % річних, індекс інфляції - 40 785,84 грн. та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поруки від 14.08.2012 у розмірі 100,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2014 порушено провадження у справі №910/13694/14, розгляд справи призначений на 30.07.2014.

Ухвалою від 30.07.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.08.2014.

Представники відповідача-1 в судові засідання не з'являлись, про дату та час розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду письмовий відзив на позов та не забезпечив явку уповноважених представників в судові засідання 30.07.2014 та 13.08.2014.

05.08.2014 відповідач-2 звернувся із заявою до суду, в якій визнав позовні вимоги щодо стягнення за договором поруки від 14.08.2012 у розмірі 100,00 грн.

Положення частини 5 статті 78 ГПК України, передбачають, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В судовому засіданні 13.08.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.2012 між ТОВ "Іграшки з дерева" (продавець за договором, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №1 (далі -договір), за умовами якого (п. 1.1), продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у даному договорі.

Поставка товарів проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем, яка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару, а також місце та строк доставки товару (п. 1.2).

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість товару по договору обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних документах на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Продавець здійснює відвантаження товару зі складу продавця протягом 3-х календарних днів з моменту отримання заявки, згідно п. 3.1 Договору.

Датою доставки товару вважається дата передачі продавцем товару покупцю згідно підписаних сторонами накладних. Передача товару проводиться за довіреністю покупця або за підписом матеріально відповідальної особи на видатковій накладній, завіреного печаткою, штампом покупця про його отримання (п. 3.2).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем-1 грошового зобов'язання по оплаті товару згідно Договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 366 605,31 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару належним чином, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 554 443,09 грн., однак позивач у позовній заяві помилково зазначив, що на суму 554 460,79 грн.

Позивач заявив до стягнення заборгованість, яка виникла за наступними видатковими накладними: №36 від 05.09.2012, №38 від 05.09.2012, №50 від 13.09.2012, №55 від 13.09.2012, №99 від 18.10.2012, №103 від 19.10.2012, №111 від 25.10.2012, №112 від 25.10.2012, №113 від 25.10.2012, №114 від 25.10.2012, №115 від 25.10.2012, №116 від 25.10.2012, №117 від 25.10.2012, №128 від 29.10.2012, №132 від 30.10.2012, №136 від 30.10.2012, №138 від 30.10.2012, №139 від 30.10.2012, №140 від 30.10.2012, №141 від 30.10.2012, №142 від 30.10.2012, №260 від 06.11.2012, №261 від 06.11.2012, №262 від 06.11.2012, №263 від 06.11.2012, №164 від 06.11.2012, №265 від 06.11.2012, №266 від 06.11.2012, №270 від 07.11.2012, №308 від 16.11.2012, №317 від 19.11.2012, №35 від 09.01.2013, №110 від 25.01.2013, №112 від 25.01.2013, №113 від 25.01.2013, №114 від 25.01.2013, №115 від 25.01.2013, №122 від 28.01.2013, №123 від 28.01.2013, №124 від 28.01.2013, №125 від 28.01.2013, на загальну суму 383 464, 34 грн., які підписані позивачем та відповідачем-1.

Частина 1 статті 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п. 4.2 Договору, покупець оплачує продукцію по мірі її реалізації, кожні 30 календарних днів.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає доведеним факт продажу товару позивачем відповідачеві-1, а також факт реалізації товару відповідачем-1, оскільки відповідачем-1 не доведено залишків нереалізованого товару у нього (зокрема, відповідачем-1 не надано ні позивачеві, ні суду даних щодо залишків нереалізованого товару), з огляду на що відповідно до умов договору, а саме п. 4.2 Договору, має оплачувати товар кожні 30 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих до матеріалів справи банківських виписок з рахунку позивача та з його пояснень, вбачається, що позивачем поставлений товар на суму 554 443,09 грн. оплачений частково в сумі 187 855,48 грн., тобто видаткова накладна №36 від 05.09.2012 оплачений на суму 16 876 73 грн.

Таким чином, відповідачем, за вказаними видатковими накладними, не оплачений товар на суму 366 587, 61 грн. Даний факт відповідачем-1 не спростований.

Суд звернув увагу, що позивач у позовній заяві вказав про наявність заборгованості у розмірі 366 605,31 грн., що є помилковим, враховуючи, що первинними документами наявними в матеріалах справи підтверджується заборгованість у розмірі 366 587,61 грн.

Враховуючи доведений позивачем факт поставки товару та не надання відповідачем-1 доказів щодо залишків нереалізованого товару, у відповідача-1 виник обов`язок по оплаті поставленого товару на загальну суму 366 587,61 грн., а строк його виконання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи наявна вимога (№42 від 24.12.2013) про сплату заборгованості за Договором у розмірі 366 605,31 грн., з якою звернувся позивач до відповідача-1, однак вимога залишена останнім без відповіді та задоволення.

Акти звірки взаєморозрахунків, які долучені до матеріалів справи не можуть братися до уваги при вирішенні спору, оскільки складені в односторонньому порядку.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача-1 3% річних в розмірі 17 498,45 грн. та інфляційні втрати - 40 785,84 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та визнав його обґрунтованим. Позивач вірно визначив початкову дату прострочення виконання зобов'язання та врахував часткову проплату за видатковою накладною №36 від 05.09.2012.

Таким чином, 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі заявленому позивачем, тобто - 17 498,45 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., зазначено, що визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Інфляційні втрати підлягають задоволенню у розмірі 40 785,84 грн. за розрахунком позивача, який судом перевірений та є вірним.

Судом встановлено, що 14.08.2012, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручитель за договором, відповідач-2) та ТОВ "Іграшки з дерева" (кредитор за договором) укладено договір поруки, за умовами якого (п.1.1), поручитель поручається перед кредитором за виконання грошових зобов'язань Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно умов Договору купівлі-продажу №1 від 08.08.2012, укладеного між ФОП ОСОБА_1 ТА тов. "Іграшки з дерева".

Розмір зобов'язань за даним договором становить 100,00 грн., згідно п. 1.2 Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору поруки, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором (договір купівлі-продажу №1 від 08.08.2012), що передбачений п. 1.1 цього Договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмового вимоги кредитора в строк до 2 днів шляхом сплати грошових зобов'язань за основним договором.

Згідно п. 4.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє 31.12.2014.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Частина 1, 2 ст. 554 ЦК України, передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки .

Умовами Договору поруки від 14.08.2012 сторони передбачили, що розмір зобов'язання за ним становить 100,00 грн.

Відповідач-2 звернувся до суду із заявою про визнання позовних вимог в частині стягнення 100,00 грн. за договором поруки від 14.08.2012.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України.

Таким чином, враховуючи наведене, та те, що дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 заборгованості у розмірі 100,00 грн.

Враховуючи, що відповідач-2 поручився за виконання зобов'язання у розмірі 100,00 грн.,позивач правомірно просить стягнути з відповідача-2 100,00 грн., а з відповідача-1 суму заборгованості меншу на цю суму.

Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору №1 у спірному періоді відповідачами не спростовано, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (62433, Харківська обл., АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іграшки з дерева" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 17-А, код 38216534) суму основного боргу у розмірі 366 487,61 грн. (триста шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 61 коп.), 3 % річних - 17 498,45 грн. (сімнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 45 коп.), інфляційні втрати - 40 485, 84 грн. (сорок тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень 84 коп.) та 8 494,40 грн. (вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні 40 коп.) судового збору.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (01001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іграшки з дерева" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 17-А, код 38216534) суму основного боргу у розмірі 100,00 грн. (сто гривень 00 коп.) та 2, 55 грн. (дві гривні 55 коп.) судового збору.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.08.2014.

Суддя М.Є. Літвінова