Рішення

від 11.08.2014 по справі 912/1824/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 рокуСправа № 912/1824/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства "ГрадоЦентр", Кіровоградська область, м. Новоукраїнка

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка

про стягнення 56363,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - участі не приймали;

від відповідача - ОСОБА_2, адвокат.

Приватне підприємство "ГрадоЦентр" (надалі - ПП "ГрадоЦентр") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП "Домрачева") заборгованості у сумі 53927,30 грн., з яких 46852,00 грн. сума основного боргу, 3185,94 грн. інфляційні збитки, 3889,36 грн. 3 % річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не поставив попередньо оплачений товар.

Позивачем 22.07.2014 подано заяву про збільшення позовних вимог від 17.07.2014, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 46852,00 грн. основної заборгованості, 5622,24 грн. збитків від інфляції, 3889,36 грн. 3% річних, всього 56363,60 грн.

Враховуючи вимоги ст. 22 ГПК України, дана заява прийнята господарським судом.

Відповідач позовні вимоги заперечив та подав відзив на позов, за змістом якого зазначено, що позовні вимоги необгрунтовані так як товар поставлено, оплата була не попередня, а по факту поставки товару.

Позивач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, так як представник був присутній в минулому судовому засіданні.

В судовому засіданні 01.08.2014 оголошувалась перерва до 11.08.2014.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "ГрадоЦентр" на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було перераховано кошти в розмірі 46852,00 грн, а саме:

- 08.06.2011 - 4550,00 грн. за плитку згідно рахунку-фактури 01/06 від 07.06.2011;

- 20.06.2011 - 10470,00 грн. за товари згідно рахунку-фактури 03/06 від 16.06.2011;

- 04.07.2011 - 5000,00 грн. за матеріали згідно рахунку-фактури 05/06 від 24.06.2011;

- 04.07.2011 - 16332,00 грн. за матеріали згідно рахунку-фактури 04/06 від 24.06.2011;

- 16.08.2011 - 10500,00 грн. за інструменти згідно рахунку-фактури 02/06 від 16.06.2011.

Як зазначає позивач, між сторонами було досягнуто згоди щодо поставки відповідачем не пізніше 15.08.2011 попередньо оплаченого товару, будівельних матеріалів та інструменту.

Доказів на підтвердження існування вказаної домовленості, як і рахунків, сторонами не надано.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з положеннями статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 ГК України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України та оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу поставки товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Позивач зазначає, що попередньо оплачений ним товар, відповідачем поставлений не був, тому він, керуючись ч. 2 ст. 693 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати, направивши 26.08.2011 претензію, яку також направлено повторно 31.07.2013 і 16.05.2014.

Відповідач, в свою чергу, заперечив позовні вимоги та на підтвердження поставки товару позивачу надав видаткові накладні:

- від 07.06.2011 5/6 про поставку тротуарної плитки на суму 4550,00 грн.;

- від 16.06.2011 6/6 про поставку вібротрамбовки та болгарки на суму 10500,00 грн.;

- від 16.06.2011 7/6 про поставку бордюру, плитки, відсіву, цементу та печаток на суму 10500,00 грн.;

- від 24.06.2011 8/6 про поставку шлакоблоку, плитки, цементу, добавки С-3 на суму 16332,00 грн.;

- від 24.06.2011 10/6 про поставку бордюру, плитки на суму 5000,00 грн.

На зазначених накладних відсутній підпис особи, уповноваженої на прийняття товару, однак міститься відбиток печатки приватного підприємства "ГрадоЦентр".

Так як відсутній підпис на накладних та позивачем не видавались довіреності на отримання товару, позивач вважає, що надані відповідачем накладні не можуть бути доказом виконання господарського зобов'язання перед позивачем.

В свою чергу, позивач не надав пояснення щодо обставин, за яких проставлено відбиток його печатки на видаткових накладних та пояснив, що попередня його печатка (відбиток якої міститься на накладних) була втрачена 14.07.2011. Доказів втрати печатки або звернення до відповідних органів про її втрату позивачем не надано.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 року "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Крім того, до 21.02.2011 діяла Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11.01.1999 № 17, пунктом 3.4.1 якої передбачалось, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, проставленого на видаткових накладних від 07.06.2011 5/6 про поставку тротуарної плитки на суму 4550,00 грн.; від 16.06.2011 6/6 про поставку вібротрамбовки та болгарки на суму 10500,00 грн.; від 16.06.2011 7/6 про поставку бордюру, плитки, відсіву, цементу та печаток на суму 10500,00 грн.; від 24.06.2011 8/6 про поставку шлакоблоку, плитки, цементу, добавки С-3 на суму 16332,00 грн.; від 24.06.2011 10/6 про поставку бордюру, плитки на суму 5000,00 грн., а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі приватного підприємства "ГрадоЦентр".

Крім того, відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно зі статтею 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

Згідно положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару.

При цьому слід враховувати, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525,526 Цивільного кодексу України).

Аналогічна позиція наведена у постанові ДАГС від 06.05.2014 у справі № 904/7908/13, залишеної в силі постановою ВГСУ від 15.07.2014.

Відтак, господарський суд вважає, що наявність печатки на видаткових накладних в розумінні ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак видаткові накладні є доказом отримання позивачем товару.

Проведені позивачем оплати здійснені після отримання товару по накладним.

Крім того, відповідач зазначив, що без отримання позивачем від нього товарів, будівельних матеріалів та інструментів за видатковими накладними, позивач не зміг би закінчити роботи по капітальному ремонту елементів благоустрою, на підтвердження чого надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року.

Враховуючи всі докази та норми законодавства в сукупності, господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення суми коштів сплачених за поставлений товар в розмірі 46852,00 грн. Відтак відсутні і підстави для стягнення інфляційних та річних.

Господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Примірник рішення направити приватному підприємству "ГрадоЦентр" 27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Промислова, 20, кв. 10. та 61013, м. Харків, вул. Нарофомінська, буд. 2.

Повне рішення складено 15.08.2014.

Суддя В.Г. Кабакова