Постанова

від 15.10.2014 по справі 912/1824/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 року Справа № 912/1824/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

від відповідача: ОСОБА_1, адвокат

від відповідача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "ГрадоЦентр" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2014 року та додаткове рішення від 27.08.2014р. у справі №912/1824/14

за позовом: приватного підприємства "ГрадоЦентр", Кіровоградська область, м. Новоукраїнка

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка

про стягнення 56363,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2014р. у справі № 912/1824/14 (суддя Кабакова В.Г.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 27.08.2014р. стягнуто з позивача на користь відповідача 5000.00грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення апеляційної скарги від 24.09.2014р., просить рішення та додаткове рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити в задоволенні заяви відповідача про прийняття додаткового рішення про стягнення з ПП "ГрадоЦентр" витрат по оплаті послуг адвоката.

Посилається на те, що судом безпідставно залишено поза увагою заперечення позивача щодо автентичності відтиску печатки, який проставлений на видаткових накладних, наданих відповідачем.

Також посилається на те, що під час судового розгляду відповідачем не заявлялись вимоги щодо стягнення з позивача відшкодування витрат на послуги адвоката та не надавались суду докази підтвердження відповідних судових вимог.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представник позивача не з'явився, в заяві, яка надійшла на адресу суду 24.09.2014р., просив суд розглянути справу за відсутністю представника ПП «ГрадоЦентр». Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, якого належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 15.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ПП "ГрадоЦентр" на рахунок ФОП ОСОБА_2 було перераховано кошти в розмірі 46852,00 грн, а саме:

- 08.06.2011 - 4550,00 грн. за плитку згідно рахунку-фактури 01/06 від 07.06.2011;

- 20.06.2011 - 10470,00 грн. за товари згідно рахунку-фактури 03/06 від 16.06.2011;

- 04.07.2011 - 5000,00 грн. за матеріали згідно рахунку-фактури 05/06 від 24.06.2011;

- 04.07.2011 - 16332,00 грн. за матеріали згідно рахунку-фактури 04/06 від 24.06.2011;

- 16.08.2011 - 10500,00 грн. за інструменти згідно рахунку-фактури 02/06 від 16.06.2011, що підтверджується випискою по рахунку ПП "ГрадоЦентр".

Як вбачається з тексту позовної заяви, відповідно до досягнутих домовленостей відповідач був зобов'язаний прийняти грошові кошти на свій банківський рахунок та передати позивачу попередньо оплачені товари, матеріали та інструменти не пізніше 15 серпня 2011р.

Доказів укладання між сторонами письмового договору з поставки товарів, як і рахунків матеріали справи не містять.

Отже, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України).

Позивачем у позовній заяві було зазначено, що відповідачем зобов'язання щодо поставки позивачу товарів, матеріалів та інструментів виконано не було, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, він просив стягнути з відповідача 46852,00грн. - суму попередньої оплати, 5622грн. - збитків від інфляції, 3889,36грн. - 3 % річних.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань неприпустима.

Під час розгляду справи господарським судом, відповідачем було надано докази на підтвердження здійснення поставки товару позивачу, а саме:

- видаткова накладна від 07.06.2011 № 5/6 про поставку тротуарної плитки на суму 4550,00 грн.;

- видаткова накладна від 16.06.2011 № 6/6 про поставку вібротрамбовки та болгарки на суму 10500,00 грн.;

- видаткова накладна від 16.06.2011 № 7/6 про поставку бордюру, плитки, відсіву, цементу та печаток на суму 10500,00 грн.;

- видаткова накладна від 24.06.2011 № 8/6 про поставку шлакоблоку, плитки, цементу, добавки С-3 на суму 16332,00 грн.;

- видаткова накладна від 24.06.2011 № 10/6 про поставку бордюру, плитки на суму 5000,00 грн. (а.с. 66,67).

Тобто, відповідно до виписки по рахунку ПП "ГрадоЦентр" остаточний розрахунок за товари був здійснений позивачем після поставки товарів.

На зазначених накладних відсутній підпис особи, уповноваженої на прийняття товару, однак міститься відбиток печатки приватного підприємства "ГрадоЦентр".

Відповідно до наданих

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 року "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами

керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Приписами статті 62 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійснені певної господарської операції.

Правильним також є висновок господарського суду про те, що наявність печатки на видаткових накладних в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а відтак видаткові накладні є доказом отримання позивачем товару, а тому господарським судом правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставно залишене поза увагою судом першої інстанції заперечення позивача щодо автентичності відтиску печатки, який проставлений на видаткових накладних, наданих відповідачем, не може бути прийняте судом до уваги, оскільки ні під час розгляду справи господарським судом, ні під час апеляційного перегляду справи позивачем не надано доказів про втрату зазначеної печатки підприємства, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ПП "ГрадоЦентр".

Також правомірним є висновок господарського суду про стягнення з позивача 5000грн. витрат по оплаті послуг адвоката, оскільки відповідачем вимоги чинного законодавства України щодо надання документального підтвердження витрат на послуги адвоката та приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7, виконано у повному обсязі та надано усі необхідні документи, а саме: договір про надання адвокатських послуг від 23.06.2014 р., адвокатом ОСОБА_1 та додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 23.06.2014р., копія свідоцтва адвоката ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 21.04.2009р., який представляв інтереси відповідача у суді та здійснював виготовлення процесуальних документів, а також розрахункова квитанція щодо оплати відповідачем відповідних послуг адвоката. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідні докази про надання правової допомоги не були надані відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції апеляційний господарський суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем вказані докази були надані саме під час розгляду справи (а.с. 41-43).

Тобто, додаткове рішення господарським судом винесено з урахуванням норм ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "ГрадоЦентр" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2014 року у справі №912/1824/14 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2014 року у справі №912/1824/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 20.10.2014року.