Постанова

від 08.07.2014 по справі 810/531/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2014 року 810/531/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа"

до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомленя- рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" (надалі - позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення від 13.01.2014 року № 0000022204 та форми «Р» від 09.07.2013 № 0002542301.

За письмовим клопотанням представника відповідача, - 5 лютого 2014 року адміністративну справу було зупинено до прийняття остаточного рішення за наслідками розгляду справи № 810/378/14-а та набрання таким рішенням законної сили.

13.03.2014 року на ухвалу суду від 05.02.2014 представником позивача було подано апеляційну скаргу, за результатами якої оскаржувану ухвалу було скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

6 червня 2014 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу було призначено до судового розгляду на 1 липня 2014 року. У зв'язку з хворобою судді, справу було знято з розгляду, а пізніше призначено до судового розгляду на 08.07.2014 року.

Представники сторін, повідомлені належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилали.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, визнаючи наявні докази у справі достатніми для розгляду справи та враховуючи, що сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи в судове засідання не з'явились, дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення ним вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість. Як стверджує позивач, отримані ним в межах ведення господарської діяльності товари та послуги були повністю оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону. Відповідач не обґрунтовує свої дії, а лише посилається на висновки вже раніше Акту перевірки та прийнятою постановою Київського окружного адміністративного. Однак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення не доведене, у зв'язку з рішенням КОАС по справі № 810/6818-13а, в якому позовні вимоги позивача повністю задоволені.

У грудні 2014 року податковим органом було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року. За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість позивача від 23.12.2013 № 650/22-04 (надалі - Акт перевірки).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме: п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 337 261 грн.

В обґрунтування вказаних порушень відповідач послався на акт перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 15.05.2013 № 537/22.6/37687858 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будремінвестком Плюс» (код ЄДРПОУ 37687858), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.03.2013.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що залишок від'ємного значення з податку на додану вартість сформовано за придбаними товарами/послугами, які не були оплачені платником податку на додану вартість протягом терміну позовної давності, а відтак такі товари вважаються безоплатно отриманими, що позбавляє платника податку права на податковий кредит.

Враховуючи викладене, податковий орган вважає, що у позивача відсутнє право на задекларований податковий кредит, та, відповідно, на бюджетне відшкодування.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 № 0014381502, за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 337 261,00 грн.

У той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з такого.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується Податкового кодексу України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України регулюється Податковим кодексом та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (далі - Порядок № 1492).

Так, статтею 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу України (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності права у позивача на відображення від'ємного значення податку на додану вартість за 2008-2010 роки є необґрунтованими, оскільки, по-перше, позивачем не заявлялись суми до бюджетного відшкодування, по-друге, використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом, а положення ст.102 Податкового кодексу України за своїм змістом на питання формування податкового кредиту не поширюються.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 30.10.2012 року за № К/9991/47835/12.

Окрім того, викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Державної податкової служби України, що викладена в листі №808/7/15-3417-16 від 12.01.2012 року.

Щодо посилання податкового органу на той факт, що товари/послуги, за якими сформовано від'ємне значення з податку на додану вартість звітного періоду, є неоплаченими в межах строку позовної давності, а відтак такі товари вважаються безоплатно отриманими, що позбавляє платника податку права на податковий кредит, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми від 13.01.2014 № 0000022204 прийняте Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" (ЄДРПОУ 3251878788) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.