Постанова

від 11.08.2014 по справі 813/4236/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року справа № 813/4236/14

зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Демчик О.І.,

представника відповідача Антонюка І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» (надалі - ПАТ «Концерн Галнафтогаз») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ ВПП у м.Львові МГУ Міндоходів), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.03.2014р. №0000223910/4153 та №0000213910/28-06-39-10/4155.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта відповідача, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт поставки товарів (робіт, послуг) позивачу його контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема, договорами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, які повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, та правомірність формування податкового кредиту.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що господарські операції між позивачем та контрагентами є нереальними, оскільки як вбачається з актів перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства у них відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: 1) відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; 2) відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів; 3) платник не знаходиться за місцезнаходженням при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період вказані контрагенти подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача встановлено неможливість виконання відповідних договорів, укладених з позивачем, що, в свою чергу, свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз»» зареєстроване як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 31729918, індивідуальний податковий номер 317299113060. Місцезнаходження позивача м. Львів, вул. Пластова, 1.

На підставі направлень від 12.02.2014р. №20/28-06-39-10 №21/28-0639-10, №22/28-06-39, виданих відповідачем, згідно з пп. 78.1.1. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу відповідача №60 від 11.02.2014р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль» (код за ЄДРПОУ 31215859) за період з травня по листопад 2011 року, ТзОВ «Електроконтакт-захід» (ЄДРПОУ 23272445) за період червня та грудня 2011 року й ТзОВ «Стек-Комп'ютер» (ЄДРПОУ 30538300) за червень 2012 року

За результатами вказаної перевірки складено Акт №121/28-06-39-10/31729918 від 11.03.2013 року (надалі - Акт перевірки), на підставі якого СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000223910/4153 від 20 березня 2014 року, яким ПАТ «Концерн Галнафтогаз» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 136659,78грн., в тому числі за основним платежем - 104 114,93грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32 544,85грн.

- №0000213910/28-06-39-10/4155 від 20 березня 2014 року, яким ПАТ «Концерн Галнафтогаз» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 134 108,36грн., в тому числі за основним платежем - 123 877,36грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10 231,00грн.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п.14.1.185 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198,п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, всього на суму ПДВ - 104 114,93 грн., в тому числі:

за травень 2011 року - 21 833,04 грн., в т.ч. ПДВ - 3638,84 грн.;

за червень 2011 року - 21 2340,00 грн., в т.ч. ПДВ - 35390,00 грн.;

за липень 2011 року - 54 721,44 грн., в т.ч. ПДВ - 9120,24 грн.;

за серпень 2011 року - 24 596,40 грн., в т.ч. ПДВ - 4099,40 грн.;

за вересень 2011року - 37 939,26 грн., в т.ч.ПДВ-6323,21грн.;

за жовтень 2011 року - 55 624,92грн., в т.ч. ПДВ 9270,82грн.;

за листопад 2011 року - 24 298,62 грн., в т.ч.ПДВ-4049,77 грн.;

за грудень 2011 року - 76 410,00 грн., в т.ч. ПДВ -12735,00 грн.;

за червень 2012 року - 116 925,90 грн., в т.ч. ПДВ - 19487,65 грн.

- п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі - 23319,70 грн., в тому числі:

2 квартал 2011 року в сумі - 10 278,70 грн.;

З квартал 2011 року в сумі - 3 409,75 грн.;

4 квартал 2011 року в сумі - 9 631,25 грн.

- п.п. 14.1.56. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.137.1, 137.4 ,137.10 ст. 137, ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ПАТ «Концерн Галнафтогаз», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі - 100 557,66 грн., в тому числі:

3 квартал 2011 року - 77 217 грн., ПНП по ставці 23% становить - 62 335,75 грн.;

2 квартал 2012 року - 97 438 грн., ПНП по ставці 21% становить - 20 462,0 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до Міжрегіонального головного управління Міндоходів. За результатами розгляду скарги прийнято рішення про результати розгляду скарги від 29.05.2014 №10591/10/28.10-10-4-33, яким ПАТ «Концерн Галнафтогаз» в задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014 - залишено без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання їх протиправними та скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Щодо господарсько-фінансових взаємовідносин позивача з ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль», суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль» укладено наступні договори:

- договір підряду №18/03/11-п від 18.03.2011, згідно з яким ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль» (Підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Замовник) виконати роботи, а саме: ремонт покрівлі пожежного депо на дільниці Львівської нафтобази ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (надалі роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Попередня вартість робіт за вказаним Договором складала 22 989,60 грн. Пунктом 1.2 вказаного Договору визначено, що конкретний перелік видів робіт, що виконуються Підрядником за Договором, та їх вартість визначаються Зведеним кошторисним розрахунком будівництва, який підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками та становить невід'ємну частину Договору;

- договір підряду №05/04/11-п від 05.04.2011, згідно з яким ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль» (Підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Замовник) виконати роботи: ремонт зовнішньої цегляної огорожі дільниці Львівської нафтобази ПАТ «Концерн Галнафтогаз», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Попередня вартість робіт за Договором складала 15 626,40 грн. Пунктом 1.2 вказаного Договору визначено, що конкретний перелік видів робіт, що виконуються Підрядником за Договором, та їх вартість визначаються Зведеним кошторисним розрахунком будівництва, який підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками та становить невід'ємну частину Договору;

- договір купівлі-продажу майна №1/1-05/11-п від 15.05.2011, згідно якого ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль» (Продавець) в порядку та на умовах, визначених Договором зобов'язується передати у власність ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Покупцеві), а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити плити дорожні ПД в кількості 760 м.кв за ціною 152 грн. м.кв. Загальна ціна (вартість) товару за Договором становить 115 520,00 грн.;

- договір підряду №20/06/11 від 20.06.2011, згідно з яким ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль» (Підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Замовник) виконати роботи: ремонт внутрішніх приміщень на території дільниці Львівської нафтобази ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (надалі роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Попередня вартість робіт за Договором складала 17 790,00 грн. Пунктом 1.2 вказаного Договору визначено, що конкретний перелік видів робіт, що виконуються Підрядником за Договором, та їх вартість визначаються Зведеним кошторисним розрахунком будівництва, який підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками та становить невід'ємну частину Договору;

- договір підряду №25/07/11 від 25.07.2011, згідно з яким ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль» (Підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Замовник) виконати роботи: влаштування дренажу на території масляного парку дільниці Львівської нафтобази ПАТ «Концерн Галнафтогаз», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Попередня вартість робіт за Договором складала 13 612,80 грн. Пунктом 1.2 вказаного Договору визначено, що конкретний перелік видів робіт, що виконуються Підрядником за Договором, та їх вартість визначаються Зведеним кошторисним розрахунком будівництва, який підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками та становить невід'ємну частину Договору;

- договір підряду №1/1-26/09 від 26.09.2011, згідно з яким ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль» ( Підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Замовник) виконати роботи: ремонт складу масел по дільниці Львівської нафтобази ПАТ «Концерн Галнафтогаз», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Попередня вартість робіт за Договором складала 12 025,20 грн. Пунктом 1.2 вказаного Договору визначено, що конкретний перелік видів робіт, що виконуються Підрядником за Договором, та їх вартість визначаються Зведеним кошторисним розрахунком будівництва, який підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками та становить невід'ємну частину Договору;

- договір підряду №2/1-01/10 від 01.10.2011, згідно з яким ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль» (Підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Замовник) виконати роботи: ремонт даху будівлі побутових приміщень на території дільниці Львівської нафтобази ПАТ «Концерн Галнафтогаз», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Попередня вартість робіт за Договором складає 13 099,20 грн. Пунктом 1.2 вказаного Договору визначено, що конкретний перелік видів робіт, що виконуються Підрядником за Договором, та їх вартість визначаються Зведеним кошторисним розрахунком будівництва, який підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками та становить невід'ємну частину Договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт, локальні кошториси №2-1-1, відомості ресурсів до локальних кошторисів №2-1-1, акти приймання виконаних будівельних робіт, зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва, а також видаткові накладні №1 від 22.07.2011р., №2 від 26.07.2011р., №9 від 27.09.2011р., №10 від 29.09.2011р., №11 від 10.10.2011р., №12 від 10.10.2011р. (Т.1 а.с. 76-81).

ПАТ «Концерн Галнафтогаз» на виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами проведено взаєморозрахунки з ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» (ЄДРПОУ 31215859) всього на суму 245 340,60 грн. в т.ч. ПДВ - 40 890,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (Т.1 а.с. 143 - 159).

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні (Т.1 а.с. 128 - 142), складені ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль» з боку відповідача надано не було.

Судом встановлено, що до перевірки надавались усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами вказаних вище Договорів на підтвердження фактичного виконання Сторонами їх умов. У висновках Акту перевірки не міститься будь-яких застережень щодо ненадання ПАТ «Концерн Галнафтогаз» вказаних документів чи їх невідповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В Акті перевірки також відсутні посилання на порушення порядку оформлення податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль».

Суд не бере до уваги акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 18.07.2013р. №352/26-55-22-08/31215859 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2011 по 28.02.2012, на підставі якого відповідачем зроблено висновок про нереальність господарських операцій, виходячи з такого.

Відповідно до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків проводяться з метою отримання податкової інформації. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Із вказаного акта вбачається, що провести зустрічну звірку немає можливості, так як ТзОВ «Фірма «Домус -Стиль» не знаходиться за податковою адресою. Як випливає із аналізу зазначеного акта при звірці використовувались акти перевірок податковими органами інших суб'єктів господарювання - контрагентів ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль», податкові декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль», а також інформація з бази даних ІАІС «Податковий блок», Пошукова - довідкова система ЦБД ДПС України (Т.1 а.с. 139).

Таким чином, при проведенні звірки у розпорядженні податкового органу не було жодних первинних документів щодо здійснення ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль» фінансово - господарських операцій. При цьому, використання податковим органом при проведенні зустрічної звірки даних із внутрішніх баз даних ДПС України не може слугувати достатнім доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд наголошує також і на тому, що вказана зустрічна звірка не стосувалась обставин здійснення фінансово - господарської діяльності ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль» і позивача, і жодних обставин щодо договірних відносин в межах цієї справи в акті від 18.07.2013р. №352/26-55-22-08/31215859 не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Фірма «Домус - Стиль».

Щодо господарсько - фінансових взаємовідносин позивача з ТзОВ «Електроконтакт-Захід», суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Електроконтакт-Захід» укладено Договір підряду на виконання електромонтажних робіт №80 від 06.06.2011 року, згідно з яким ТзОВ «Електроконтакт-Захід» (як Підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (як Замовника) виконати «під ключ» весь комплекс робіт по зовнішнім електричним мережам з транформаторною підстанцією для АЗС на 250 заправлень на добу за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького 292 в обсягах передбачених проектно-кошторисною документацією, самостійно розробленою і погодженою в установленому порядку. Вартість робіт за цим Договором складає 424 700,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: акт прийому - передачі виконаних робіт №1.

Оплата за виконані роботи проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні від 19.12.2011р. №14 та від 08.06.2011р. №8, складені ТзОВ «Електроконтакт-Захід», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ТзОВ «Електроконтакт-Захід», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Електроконтакт-Захід», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Електроконтакт-Захід» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Електроконтакт-Захід» з боку Відповідача представлено не було.

Таким чином, судом встановлено, що до перевірки були надані усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами вказаним вище Договором на підтвердження фактичного виконання Сторонами його умов. У висновках Акта перевірки не міститься будь-яких застережень щодо ненадання ПАТ «Концерн Галнафтогаз» вказаних документів чи їх невідповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відсутні в Акті перевірки посилання на порушення порядку оформлення податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Електроконтакт-Захід».

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ ТзОВ «Електроконтакт-Захід».

Щодо господарсько - фінансових взаємовідносин позивача з ТзОВ «Стек-Комп'ютер», суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Стек-Комп'ютер» укладено Договір поставки обладнання №1/1-1-11/153 від 27.04.2011 року, згідно з яким ТзОВ «Стек-Комп'ютер» (Постачальник) в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується передати у власність ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Покупцю) узгоджене Сторонами у Специфікації до Договору обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Крім того, між позивачем та ТзОВ «Стек-Комп'ютер» укладено також Договір №110417 від 22.04.2011 року, згідно з яким ТзОВ «Стек-Комп'ютер» (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Покупцю), а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити Товар на умовах, визначених Договором.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: видаткові накладні №С-00121351 від 27.06.2012р., №С-00121350 від 27.06.2012р., №С-121354 від 27.06.2012р.

Оплата за поставлений товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (Т.1 а.с. 182-185) з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих товарів.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні від 18.06.2012р. №1400, від 18.06.2012р. №1399, від 18.06.2012р. №1398, від 11.06.2012р. №644, складені ТзОВ «Стек-Комп'ютер», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ТзОВ «Стек-Комп'ютер», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Стек-Комп'ютер» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Стек-Комп'ютер» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Стек-Комп'ютер» з боку Відповідача надано не було.

Таким чином, судом встановлено, що до перевірки були надані усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами вказаним вище Договором на підтвердження фактичного виконання Сторонами його умов. У висновках Акта перевірки не міститься будь-яких застережень щодо ненадання ПАТ «Концерн Галнафтогаз» вказаних документів чи їх невідповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відсутні в Акті перевірки посилання на порушення порядку оформлення податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Стек-Комп'ютер».

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Стек-Комп'ютер».

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 19.08.2013р. № 81/18/22-1009/23272445 «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТзОВ «Електроконтакт-Захід» по взаємовідносинах з ТзОВ «Лідерком» за жовтень 2011 року-лютий 2012 року; ТОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680) за липень 2011 року - серпень 2011 року; ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) за листопад 2011 року; ТОВ «Будівельна компанія «АРС» (код ЄДРПОУ 37264634) за серпень 2011 року ТзОВ «АРС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37451200) за травень 2011 року - червень 2011 року; ТзОВ «Сана прим» (код ЄДРПОУ 33927607) за червень 2012 року, відповідно до якого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, «обнулено» податкові зобов'язання ТзОВ «Електроконтакт-Захід» (код ЄДРПОУ 31215859) на загальну суму ПДВ - 48 740,00 грн. та акт ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 27.11.2013р. №185/22-10/30538300 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стек-Комп'ютер» з питань взаємовідносин з ПП «Гєлан» (ЄДРПОУ 38078430) за червень 2012 - лютий 2013р., ТзОВ ЄДРПОУ 36176076) за травень 2013 року та з питань подальшої реалізації товарів, отриманих від ПП «Гєлан» (ЄДРПОУ 38078430) у червені 2012р. - лютому 2013р., ТОВ «Перітус Альянс» (код ЄДРПОУ 38780059) у липні 2013 року, ТОВ «ТПА Україна» (код ЄДРПОУ 36176076) у травні 2013 року за результатами якої ДПІ у Личаківському районі м. Львова, «обнулено» податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ -19 487,65 грн., виходячи з такого.

Акт перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби саме ПАТ «Концерн Галнафтогаз», з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів, чим порушено п.1.5,1.6,1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 р.№ 395 та зареєстрованим в Мінюсті України 12.04.2013р. за № 607/23139 .

Відповідачем не враховано приписи ч.1 ст. 204 ЦК України згідно з яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним (удаваним, фіктивним і т.д.) є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в актах перевірок висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, зокрема у актах про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому висновки зроблені податковим органом без будь-якого дослідження первинних бухгалтерських документів.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Визнання правочинів такими, що не відповідають умовам публічного порядку їх укладення або реалізації належить виключно до юрисдикції суду відповідної спеціалізації.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, з актів перевірок ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль», ТзОВ «Електроконтракт-Захід», ТзОВ «Стек-Комп'ютер» не вбачається доведення належними доказами наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у вказаних товариств чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними, так само як і не доведено у встановленому законом порядку, що правочини порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Сам лише акт проведеної податковим органом перевірки діяльності платника податків, де викладені певні висновки контролюючого органу, не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, оскільки законодавець не надав акту перевірки преюдиційного значення.

Більше того, виходячи із вимог ст.20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім цього, з аналізу актів перевірок контрагентів не вбачається, що відповідачем досліджувалась реальність фінансово - господарських операцій шляхом дослідження первинних бухгалтерських документів безпосередньо між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та його контрагентами.

Судом також не беруться до уваги доводи відповідача про нереальність укладених між позивачем та контрагентами договорів через відсутність за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Усі надані до перевірки документи, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов Договорів підряду, купівлі-продажу містять передбачені чинним законодавством, реквізити первинного бухгалтерського документа, а, відтак, є письмовими свідоцтвами фактичного здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Перевіркою не встановлено, що здійснені ПАТ «Концерн Галнафтогаз» господарські операції з вказаними у Акті перевірки контрагентами суперечать (є нетиповими) для видам діяльності Товариства, є збитковими і т.д. Будь-яких розбіжностей у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, задекларованих контрагентами показниках податкових зобов'язань на час здійснення господарських операцій та їх податкового обліку не було.

Як вже встановлено судом, на час здійснення господарських операцій ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль», ТзОВ «Електроконтакт-Захід» та ТзОВ «Стек-Комп'ютер» були зареєстрованими в установленому законом порядку платниками податку на додану вартість, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України.

З огляду на викладене, в ході перевірки ПАТ «Концерн Галнафтогаз» належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами договорів купівлі-продажу та підряду, податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про фактичне понесення витрат на придбання товару підтверджено, що господарські операції з ТзОВ «Фірма «Домус-Стиль», ТзОВ «Електроконтракт-Захід», ТзОВ «Стек-Комп'ютер» були обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані, в зв'язку з чим ПАТ «Концерн Галнафтогаз» правомірно включило до складу витрат операційної діяльності вартість (Cобівартість придбаних товарів (робіт, послуг)) та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках із вказаними вище контрагентами.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії» від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014р. №0000223910/4153 та №0000213910/28-06-39-10/4155 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 487,20грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 20.03.2014р. №0000223910/4153 та №0000213910/28-06-39-10/4155.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім)грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 15.08.2014р.

Суддя А.Г. Гулик