Ухвала

від 22.12.2015 по справі 813/4236/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року № 876/8274/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Концерн Галнафтогаз до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

13.06.2014 ПАТ Концерн Галнафтогаз (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів у якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.03.2014 №0000223910/4153 та №0000213910/28-06-39-10/4155.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акта відповідача, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт поставки товарів (робіт, послуг) позивачу його контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема, договорами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, які повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, та правомірність формування податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

У процесі апеляційного розгляду від відповідача поступило клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу в частині податкового повідомлення-рішення від 20.03.2014 № 0000223910/4153 повністю, а податкового повідомлення рішення від 20.03.2014 № 0000213910/28-06-39-10/4155 в частині нарахування основного платежу в сумі 23319,70 грн.

Представник апелянта у судовому засіданні вказане клопотання і апеляційну скаргу підтримав та просить їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні клопотання також підтримав, а апеляційну скаргу заперечив.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ Фірма Домус-Стиль за період з травня по листопад 2011 року, ТОВ Електроконтакт-захід за період червня та грудня 2011 року, з ТОВ Стек-Комп'ютер за червень 2012 року, результати якої оформлені актом № 121/28-06-39-10/31729918 від 11.03.2013.

Згідно висновків цього акта, перевіркою встановлено наступні порушення:

- пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, всього на суму ПДВ - 104 114,93 грн., в тому числі: за травень 2011 року - 21 833,04 грн (в т.ч. ПДВ - 3638,84 грн); за червень 2011 року - 21 2340,00 грн, в т.ч. ПДВ - 35390,00 грн; за липень 2011 року - 54 721,44 грн (в т.ч. ПДВ - 9120,24 грн); за серпень 2011 року - 24 596,40 грн (в т.ч. ПДВ - 4099,40 грн); за вересень 2011року - 37 939,26 грн (в т.ч. ПДВ-6323,21 грн); за жовтень 2011 року - 55 624,92 грн (в т.ч. ПДВ 9270,82 грн); за листопад 2011 року - 24 298,62 грн (в т.ч. ПДВ-4049,77 грн); за грудень 2011 року - 76 410,00 грн (в т.ч. ПДВ -12735,00 грн); за червень 2012 року - 116 925,90 грн (в т.ч. ПДВ - 19487,65 грн);

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі - 23319,70 грн, в тому числі: 2 квартал 2011 року в сумі - 10 278,70 грн; 3 квартал 2011 року в сумі - 3 409,75 грн; 4 квартал 2011 року в сумі - 9 631,25 грн;

- підпунктів 14.1.56, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 137.1, 137.4, 137.10 ст. 137, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ПАТ Концерн Галнафтогаз , що призвело до заниження податку на прибуток в сумі - 100 557,66 грн, в тому числі: 3 квартал 2011 року - 77 217 грн., ПНП по ставці 23% становить - 62 335,75 грн; 2 квартал 2012 року - 97 438 грн., ПНП по ставці 21% становить - 20 462,0 грн.

На підставі акта перевірки СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000223910/4153 від 20 березня 2014 року, яким ПАТ Концерн Галнафтогаз збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 136659,78грн., в тому числі за основним платежем - 104114,93 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32 544,85грн;

- № 0000213910/28-06-39-10/4155 від 20 березня 2014 року, яким ПАТ Концерн Галнафтогаз збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 134108,36 грн, в тому числі за основним платежем - 123877,36 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10231,00грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до Міжрегіонального головного управління Міндоходів. За результатами розгляду скарги прийнято рішення про результати розгляду скарги від 29.05.2014 № 10591/10/28.10-10-4-33, яким ПАТ Концерн Галнафтогаз в задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014 - залишено без змін.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки на час здійснення господарських операцій ТОВ Фірма Домус-Стиль , ТзОВ Електроконтакт-Захід та ТОВ Стек-Комп'ютер були зареєстрованими в установленому законом порядку платниками податку на додану вартість, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України. У ході перевірки ПАТ Концерн Галнафтогаз належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, документами, що свідчать про фактичне понесення витрат на придбання товару підтверджено, що господарські операції з вказаними контрагентами були обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані, в зв'язку з чим позивачем правомірно включено до складу витрат операційної діяльності вартість придбаних товарів (робіт, послуг) та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках із зазначеними контрагентами.

У процесі апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції отримано письмове клопотання Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів про закриття провадження у справі в частині досягненням сторонами примирення, згідно пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України та пункту 11-2 розділу УІІІ Прикінцеві та перехідні положення КАС України.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 07.04.2015 ПАТ Концерн Галнафтогаз звернулося до відповідача з заявою про досягнення податкового компромісу, сплачено 5% податного зобов'язання, а рішенням відповідача від 16.04.2015 № 5438/28/28-06-39-01/87 та № 5439/29/28-06-3901/88 погоджено застосування податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 20.03.2014 № 0000223910/4153 в повному обсязі, а податкового повідомлення рішення від 20.03.2014 № 0000213910/28-06-39-10/4155 в частині нарахування основного платежу в сумі 23319,70 грн.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.2014 № 0000223910/4153 в повному обсязі, а податкове повідомлення рішення від 20.03.2014 № 0000213910/28-06-39-10/4155 в частині нарахування основного платежу в сумі 23319,70 грн, стосуються податкового кредиту податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств за періоди з 01.04.2011 до 01.04.2014, а тому до таких зобов'язань може бути застосовано податковий компроміс.

Рішеннями Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів від 16.04.2015 № 5438/28/28-06-39-01/87 та № 5439/29/28-06-3901/88, за результатами розгляду заяви позивача, погоджено застосування податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 20.03.2014 № 0000223910/4153 в повному обсязі, а податкового повідомлення рішення від 20.03.2014 № 0000213910/28-06-39-10/4155 в частині нарахування основного платежу в сумі 23319,70 грн (а.с. 14-17 Т.2), а ПАТ Концерн Галнафтогаз сплатило 5% грошових зобов'язань, що підтверджується платіжними документами (а.с. 18-19 Т.2).

Відповідно до пункту 11-2 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Статтею 194 КАС України передбачено, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод щодо закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін у справі в частині досягнення податкового компромісу. Разом з тим, виходячи з положень ст. 203 КАС України, закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку законності рішення суду першої інстанції.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Львівського окружного адміністративного суду, з огляду на таке.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно із пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2,138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність від 16 липня 1999 року № 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ є зв'язок господарських операцій з господарською діяльністю платника податку, наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідним є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Фірма Домус-Стиль укладено договори; підряду № 18/03/11-п від 18.03.2011, № 05/04/11-п від 05.04.2011, 20/06/11 від 20.06.2011, 25/07/11 від 25.07.2011, № 1/1-26/09 від 26.09.2011, № 2/1-01/10 від 01.10.2011, згідно з якими ТОВ Фірма Домус-Стиль (Підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням ПАТ Концерн Галнафтогаз (Замовник) виконати, а замовник оплатити наступні роботи: ремонт покрівлі пожежного депо на дільниці Львівської нафтобази ПАТ Концерн Галнафтогаз (попередня вартість 22989,60 грн), ремонт зовнішньої цегляної огорожі дільниці Львівської нафтобази ПАТ Концерн Галнафтогаз (попередня вартість 15 626,40 грн), ремонт внутрішніх приміщень на території дільниці Львівської нафтобази ПАТ Концерн Галнафтогаз (попередня вартість 17790,00 грн), влаштування дренажу на території масляного парку дільниці Львівської нафтобази ПАТ Концерн Галнафтогаз (попередня вартість 13612,80 грн), ремонт складу масел по дільниці Львівської нафтобази ПАТ Концерн Галнафтогаз (попередня вартість), ремонт даху будівлі побутових приміщень на території дільниці Львівської нафтобази ПАТ Концерн Галнафтогаз (попередня вартість 13 099,20 грн). Пунктом 1.2 цих Договорів визначено, що конкретний перелік видів робіт, що виконуються Підрядником за Договором, та їх вартість визначаються Зведеним кошторисним розрахунком будівництва, який підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками та становить невід'ємну частину Договору.

Також з цим контрагентом позивачем укладено договір купівлі-продажу майна № 1/1-05/11-п від 15.05.2011, згідно якого ТОВ Фірма Домус-Стиль (Продавець) в порядку та на умовах, визначених Договором зобов'язується передати у власність ПАТ Концерн Галнафтогаз (Покупцеві), а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити плити дорожні ПД в кількості 760 м.кв за ціною 152 грн. м.кв. Загальна ціна (вартість) товару за Договором становить 115 520,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт, локальні кошториси № 2-1-1, відомості ресурсів до локальних кошторисів № 2-1-1, акти приймання виконаних будівельних робіт, зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва, а також видаткові накладні № 1 від 22.07.2011, № 2 від 26.07.2011, № 9 від 27.09.2011, № 10 від 29.09.2011, № 11 від 10.10.2011, № 12 від 10.10.2011.

ПАТ Концерн Галнафтогаз на виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами проведено взаєморозрахунки з ТОВ Фірма Домус-Стиль всього на суму 245340,60 грн, в т.ч. ПДВ - 40 890,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 143-159 Т.1).

У підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні (а.с. 128-142 Т.1), складені ТОВ Фірма Домус-Стиль , що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ТОВ Фірма Домус-Стиль , внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

З ТОВ Електроконтакт-Захід позивачем укладено договір підряду на виконання електромонтажних робіт № 80 від 06.06.2011, згідно якого ТОВ Електроконтакт-Захід (Підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням ПАТ Концерн Галнафтогаз (Замовник) виконати під ключ весь комплекс робіт по зовнішнім електричним мережам з транформаторною підстанцією для АЗС на 250 заправлень на добу за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 292 в обсягах передбачених проектно-кошторисною документацією, самостійно розробленою і погодженою в установленому порядку. Вартість робіт за цим Договором складає 424700,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано акт приймання-передачі виконаних робіт № 1, оплата за виконані роботи проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

У підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні від 19.12.2011 №14 та від 08.06.2011 № 8, складені ТОВ Електроконтакт-Захід , які оформлені належним чином, внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

З ТОВ Стек-Комп'ютер позивачем укладено договір поставки обладнання № 1/1-1-11/153 від 27.04.2011, згідно з яким ТОВ Стек-Комп'ютер (Постачальник) в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується передати у власність ПАТ Концерн Галнафтогаз (Покупцю) узгоджене Сторонами у Специфікації до Договору обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Крім того, між позивачем та ТОВ Стек-Комп'ютер укладено також договір № 110417 від 22.04.2011, згідно з яким ТОВ Стек-Комп'ютер (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПАТ Концерн Галнафтогаз (Покупцю), а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити Товар на умовах, визначених Договором.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: видаткові накладні № С-00121351 від 27.06.2012, № С-00121350 від 27.06.2012, № С-121354 від 27.06.2012р.

Оплата за поставлений товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 182-185 Т.1).

У підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні від 18.06.2012 № 1400, від 18.06.2012 № 1399, від 18.06.2012 № 1398, від 11.06.2012 № 644, складені ТОВ Стек-Комп'ютер , що оформлені у відповідності до діючого законодавства. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ТОВ Стек-Комп'ютер , внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, судом встановлено, що до перевірки були надані усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами вказаних вище договорів. У висновках акта перевірки не міститься будь-яких застережень щодо ненадання ПАТ Концерн Галнафтогаз вказаних документів чи їх невідповідність вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відсутні в акті перевірки і посилання на порушення порядку оформлення податкових накладних, отриманих від ТОВ Фірма Домус-Стиль , ТОВ Електроконтакт-Захід та ТОВ Стек-Комп'ютер .

У періоді здійснення господарських операцій вказані контрагенти позивача були включені до ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платників податку на додану вартість чи анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість з боку відповідача надано не було.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 18.07.2013 № 352/26-55-22-08/31215859 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фірма Домус-Стиль , оскільки із цього акта вбачається, що провести зустрічну звірку немає можливості, так як ТОВ Фірма Домус-Стиль не знаходиться за податковою адресою. Як випливає із аналізу зазначеного акта при звірці використовувались акти перевірок податковими органами інших суб'єктів господарювання-контрагентів ТОВ Фірма Домус-Стиль , податкові декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ Фірма Домус-Стиль , а також інформація з бази даних ІАІС Податковий блок , Пошукова - довідкова система ЦБД ДПС України (а.с. 139 Т.1).

Таким чином, при проведенні звірки у розпорядженні податкового органу не було жодних первинних документів щодо здійснення ТОВ Фірма Домус-Стиль фінансово-господарських операцій. При цьому, використання податковим органом при проведенні зустрічної звірки даних із внутрішніх баз даних ДПС України не може слугувати достатнім доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд наголошує також і на тому, що вказана зустрічна звірка не стосувалась обставин здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Фірма Домус-Стиль і позивача, і жодних обставин щодо договірних відносин в межах цієї справи в акті від 18.07.2013 № 352/26-55-22-08/31215859 не встановлено.

Також не може бути прийнято до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 19.08.2013р. № 81/18/22-1009/23272445 перевірки ТОВ Електроконтакт-Захід , оскільки у цьому акті не досліджувались господарські операції цього контрагента з позивачем, а платник податків (Покупець) не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків (Продавцем). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про нереальність укладених між позивачем та контрагентами договорів через відсутність за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. У свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Усі надані до перевірки документи, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов Договорів підряду, купівлі-продажу містять передбачені чинним законодавством, реквізити первинного бухгалтерського документа, а відтак підтверджують здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару.

З огляду на викладене, в ході перевірки ПАТ Концерн Галнафтогаз належним чином підтверджено господарські операції з ТОВ Фірма Домус-Стиль , ТОВ Електроконтракт-Захід , ТОВ Стек-Комп'ютер , які були обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані, у зв'язку з чим позивачем правомірно включило до складу витрат операційної діяльності вартість придбаних товарів (робіт, послуг) та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках із вказаними вище контрагентами.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що збільшення позивачу доходів з податку на прибуток (в цій частині відповідно сторонами податкового компромісу не досягнуто) відбулося на підставі того, що під час перевірки не підтверджено реальність придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ Фірма Домус-Стиль , ТОВ Електроконтракт-Захід , ТОВ Стек-Комп'ютер , а відтак, враховуючи фактичне оприбуткування позивачем цих товарів (робіт, послуг), податковий орган зробив висновок, що такі безоплатно отримані від невстановлених осіб, що є підставою збільшення доходів згідно п. 137.10 ст. 137 ПК України.

Однак, враховуючи те, що у процесі судового розгляду встановлено реальність придбання цих товарів (робіт, послуг) саме у вказаних контрагентів на відплатній основі, висновки податкового органу про збільшення доходів в сумі 100557,66 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 10231 грн, також є протиправними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що висновки податкового органу, які викладені у акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014 № 0000223910/4153 та № 0000213910/28-06-39-10/4155, які винесені на підставі цього акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на те, що сторони у справі примирилися на стадії апеляційного розгляду шляхом досягнення податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 20.03.2014 № 0000223910/4153 в повному обсязі, а щодо податкового повідомлення рішення від 20.03.2014 № 0000213910/28-06-39-10/4155 в частині нарахування основного платежу в сумі 23319,70 грн, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанову суду першої інстанції в цій частині слід визнати нечинною і закрити у відповідній частині провадження у справі, а у решті цю постанову залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 113, 157, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254, пункту 11-2 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення КАС України, суд -

ухвалив:

клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про закриття провадження у справі в частинні примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу - задовольнити.

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі № 813/4236/14 - в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2014 № 0000223910/4153 повністю, а податкового повідомлення рішення від 20.03.2014 № 0000213910/28-06-39-10/4155 в частині нарахування основного платежу в сумі 23319,70 грн визнати нечинною та закрити в цій частині провадження у справі.

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі № 813/4236/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_4

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 25.12.2015.