Рішення

від 13.08.2014 по справі 193/141/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/141/14-ц 22-ц/774/1249/К/14

Справа - 193/141/14-ц Головуючий в І інстанції

№ 22ц/774/1249/к/14 Шумська О. В.

Категорія - 37 (3) Доповідач Соколан Н. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - судді: Соколан Н. О.

суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П.

при секретарі: Бевзі М. О.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Софіївської селищної ради Софіївського району, треті особи - Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Відділ держземагенства у Софіївському районі, Софіївська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, -

В С Т А Н О В И Л А :

03 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік - ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на надану у постійне користування земельну ділянку площею 44,6 га, що розташована на території колишнього КСП «Перемога» Софіївського району, для ведення селянського господарств. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Крім ОСОБА_3, спадкоємцями першої черги за законом є син померлого ОСОБА_4, який відмовився від спадщини на користь позивача.

У встановлений законом термін та порядок, позивач звернулась до Софіївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй державним нотаріусом відмовлено та повідомлено стосовно неможливості видати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю можливості встановити обсяг спадкового майна, у зв'язку з цим позивач змушена звернутися до суду із даним позовом про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на селянське (фермерське) господарство «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського господарства з ухваленням нового рішення про задоволення її вимог в повному обсязі, оскільки судом ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права; суд не взяв до уваги, що земельна ділянка відноситься до складу спадкової маси, питання стосовно постійного користування земельною ділянкою чітко визначено законодавством, однак суд безпідставно не звернув уваги на положення Земельного Кодексу України в редакції 1992 року, згідно яких смерть землекористувача земельної ділянки не припиняє права користування нею; позивач, як власник ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_2» має право на користування земельною ділянкою для ведення селянського господарства; відповідачами не наведені обґрунтовані заперечення проти позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік позивача ОСОБА_5 був засновником, головою та єдиним членом СФГ «ІНФОРМАЦІЯ_2» відповідно до підприємства, зареєстрованого Софіївською районною державною адміністрацією 18.03.2002 року. На підставі рішення сесії Софіївської селищної Ради народних депутатів ХХІ скликання Софіївського району Дніпропетровської області від 09.10.1992 року №9 отри мав у постійне користування земельну ділянку площею 4,6 га землі для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею (а.с. 10-11), а 29.12.1992 року було створено СФГ «ІНФОРМАЦІЯ_2», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 22-24). Рішенням Софіївської селищної Ради ХІ сесії 21 скликання від 11.03.1993 року ОСОБА_5 додатково надано у користування 40,0 га землі.

Спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, є його жінка - ОСОБА_3.

Частково задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на СФГ «ІНФОРМАЦІЯ_2» та відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, суд першої інстанції виходив із того, що позивач дійсно має право на спадкове майно у вигляді господарства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_3 відсутні правові підстави на успадкування права постійного користування земельною ділянкою площею 44,6 га.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 7 ЗК України (у редакції 1990 року), який діяв на час отримання позивачем державного акта на право постійного користування на землю, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Статтею 22 ЗК України (у редакції 1990 року), передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до положень ст. 23 ЗК України (у редакції 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно зі ст. 92 ЗК України, який набрав чинності з 01.01.2002 року, право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи.

Пункт 6 Перехідних положень ЗК України (у редакції 2002 року) визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнано ці положення неконституційними і тому норма п. 6 Перехідних положень ЗК України втратила юридичну силу, а право постійного користування земельною ділянкою залишилося у фізичних осіб, незважаючи на вичерпний перелік, закріплений у ст. 92 Кодексу.

Цим же рішенням Конституційного Суду України визначено, що використання терміну «набувають», що означає, «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь» після набрання чинності статтею 92 ЗК України свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування ділянками, набуте громадянами, в установлених законодавством випадках, станом на 01 січня 2002 року.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Отже, оскільки спадкодавець за життя набув право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства площею 44,6 га, то відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України таке право не втрачається і може бути передане у спадок

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав. (ч.3 ст. 12 ЗК України)

Із матеріалів справи, зокрема, постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування земельною ділянкою площею 44,6 га, у зв'язку із тим, що неможливо встановити обсяг спадкового майна (а.с.30)

Питання видачі свідоцтв на право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Підстави відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України «Про нотаріат». Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, законом визначено чіткий перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Не оскаржуючи дії нотаріуса, позивач звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, який не визнав її вимоги в частині визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

На думку колегії суддів, відсутність у переліку суб'єктів права постійного користування земельною ділянкою, згідно ст. 92 ЗК України, фізичних осіб не може бути підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки чинним законодавством передбачено можливість успадкування права користування земельною ділянкою, яка надавалася для сільськогосподарських потреб - ведення фермерського господарства і право на користування якою у встановленому порядку посвідчене за особою, спадкоємцем якої є позивач.

Суд першої інстанції вирішуючи спір на вказані положення закону уваги не звернув, дійшов помилкового висновку, що право користування земельною ділянкою не успадковується, у порушення вимог ст. 214 ЦПК України не з'ясував та не встановив фактичні обставини справи, належним чином не визначив характер спірних правовідносин, правові норми, що їх регулюють і порядок їх застосування, дійшов до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання права користування земельною ділянкою.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства не може залишатися в силі й підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п. 2,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині про визнання за ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою площею 44,6 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою площею 44,6 га., що розташована на території колишнього КСП «Перемога» Софіївського району для ведення селянського господарства на підставі Державного акту на право постійного користування, виданого Софіївською селищною радою народних депутатів 28 грудня 1992 року на підставі рішення XI сесії 21 скликання Софіївської селищної ради від 11.03.1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №103 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.

Стягнути з Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 121,80 грн.

В іншій рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: