Рішення

від 13.07.2015 по справі 193/141/14-ц

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/141/14-ц

Провадження №2/193/319/15

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

13 липня 2015 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді Патинка А.Г.

при секретарі Ратушній В.В.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради Софіївського району, треті особи - Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, відділ Держземагентства у Софіївському районі, Софіївська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, -

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом. 18 лютого 2014 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, вимоги мотивовані тим, що 01 квітня 2013 року помер її чоловік ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина на надану у постійне користування земельну ділянку площею 44,6 га, що розташована на території колишнього КСП «Перемога» Софіївського району для ведення селянського господарства, на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого Софіївською селищною радою народних депутатів 28 грудня 1992 року на підставі рішення ХІ сесії 21 скликання Софіївської селищної ради від 11 березня 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 103, та селянське (фермерське) господарство «Алмаз», розташоване за адресою: 53107, Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Михайлівка, вул.Центральна,1, єдиним засновником якого був померлий ОСОБА_4 Вказувала, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка. Крім неї, спадкоємцем першої черги за законом є син померлого - ОСОБА_3. Після смерті чоловіка вона прийняла спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також звернулась до Софіївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй державним нотаріусом відмовлено та повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю можливості встановити обсяг спадкового майна. Посилаючись на вказані обставини, просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка -ОСОБА_4, померлого 01 квітня 2013 року, право на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 44,6 га. на території Софіївського району Дніпропетровської області для ведення селянського господарства, що належала на підставі Державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_4 виданого Софіївською селищною радою народних депутатів 28 грудня 1992 року на підставі рішення ХІ сесії 21 скликання Софіївської селищної ради народних депутатів від 09.10.1992 р. та 11.03.1993 року, про що в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею зроблено запис №103 та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка право власності на селянське (фермерське) господарство «Алмаз» (а.с. 38-41).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що в квітні 2013 року помер її чоловік ОСОБА_4, але вона не може оформити право спадкування. Селянське (фермеське) господарство «Алмаз» складається із землі, будівель та техніки дане господарство не має, є тільки земля в розмірі 44 га. Для оформлення договору в селищну раду та до РДА не зверталась, договорів на користування землею не оформляла, позовні вимоги просить задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, посила ючись на обставини, викладені у поданій до суду позовній заяві, позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач-Софіївська селищна рада Софіївського району в судове засідання не з'явилися, просять справу розглянути без присутності їхнього представника, рішення винести на розсуд суду (а.с. 214).

Третя особа- Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, будучи у встановленому чинним порядком повідомленим про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Третя особа - відділ Держземагентства у Софіївському районі в судове засідання не з'явились, просять справу розглянути без участі їхнього представника та прийняти відповідне рішення на розсуд суду. Проти позову заперечують, посилаючись на те, що земельна ділянка, яку хоче успадкувати позивач була надана її покійному чоловіку для ведення селянського (фермерського) господарства на праві постійного користування, на що подано і письмові заперечення проти позову. (а.с. 223-226, 235) .

Третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора надала заяву про розгляд справи за відсутності їх представників , проти позовних вимог не заперечують (а.с. 231).

Третя особа - ОСОБА_3 надав аналогічні пояснення, що і позивач, підтримав позовні вимоги.

Оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін, а тому суд вважав можливим провести її розгляд без особистої участі представника відповідача та третіх осіб.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, третьої особи, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного:

Судом встановлено, що відповідно до Статуту селянського (фермерського) господарства «Алмаз» ОСОБА_4 був засновником, головою та єдиним членом селянського (фермерського) господарства «Алмаз», зареєстрованого Софіївською районною державною адміністрацією 18 березня 2002 року (а.с. 15-21).

На підставі рішення сесії Софіївської селищної Ради народних депутатів 21 скликання Софіївського району Дніпропетровської області від 09 жовтня 1992 року № 9 ОСОБА_4 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 4,6 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею (а.с. 10).

29 грудня 1992 року ОСОБА_4 було створено селянське (фермерське) господарство «Алмаз», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 22).

Аналізуючи вимоги позивача, суд виходить з наступного:

Відповідно до діючого на час відкриття спадщини Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон), а саме положень ст. 19 до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування,матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом (ч.ч. 1- 5 ст. 20 Закону).

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання (ч.1 ст. 22 Закону).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Тобто, згідно вищевказаного, спадкуванню підлягає не право на фермерське господарство, а фермерське господарство у вигляді цілісного майнового комплексу.

Проте в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на майно фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу.

Про відсутність такого майна у власності фермерського господарства (за винятком спірної ділянки) зазначали в судовому засіданні позивач та її представник.

Ч.1 ст. 31 та ч.2 ст. 12 ЗК України зазначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Доводи представника позивача щодо наявності в складі майна фермерського господарства наданої ОСОБА_4 в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, яка може складати зміст поняття "цілісний майновий комплекс" є хибними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 31 ЗК України, ч. 1 ст. 12 Закону та статуту селянського (фермерського) господарства «Алмаз» (п. 4. статуту) ділянка з таким правовим статусом не може входити та не ввійшла до складу майна селянського (фермерського) господарства «Алмаз».

Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права постійного користування спірною земельною ділянкою, то суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 правомірно набув право постійного користування вказаною земельною ділянкою, а саме на підставі діючих на час набуття ділянки положень ст.ст. 7, 48, 50-52 ЗК України 1990 року, ст.ст. 4-6 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та за встановленою законом процедурою, оформивши своє право Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Однак з прийняттям чинних Земельного кодексу України (ст. 92) та Закону України "Про фермерське господарство" обмежено коло осіб, які мають право на отримання земельних ділянок в постійне користування. Зокрема фізичні особи виключені з цього переліку та у разі бажання ведення фермерського господарства отримали право на виділення їм земельної ділянки у власність або оренду.

Також встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мали у постійному користуванні земельні ділянки, але згідно Земельного кодексу України не могли мати їх на такому праві, зобов'язані до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року (справа про постійне користування земельними ділянками) даний пункт було визнано таким, що не відповідає Конституції України до здійснення відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

В той же час в рішенні зазначено, що ст. 92 ЗК України жодним чином не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року, тому таке право діє до його належного переоформлення. Тому підстав визнавати статтю 92 Кодексу неконституційною немає.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте ОСОБА_4 в установленому законом порядку, не втрачалося, а зберігалося до його належного переоформлення.

Проте за життя ОСОБА_4 своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив, тобто не набув земельну ділянку у власність

Таким чином останній не набув право власності або оренди земельної ділянки, які можуть успадковуватися на загальних підставах.

Не може вважатися набуте спадкодавцем право на земельну ділянку й правом користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзисом), яке може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, оскільки згідно ст. 407 ЦК України та ст.102-1 ЗК України таке право виникає виключно на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб та не може виникати з інших підстав, зокрема на підставі рішення органів державної влади та місцевого самоврядування, судового рішення тощо. Судом встановлено, що між власником ділянки та позивачкою чи іншими особами такий договір не укладався.

Таким чином право постійного користування спірною земельною ділянкою припинилося разом зі смертю спадкодавця, а тому не ввійшло до складу спадщини і спадкуванню не підлягає.

За встановлених обставин позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, що жодним чином не свідчить про обмеження права позивача на продовження діяльності фермерського господарства у порядку, встановленому законом з внесенням відповідних змін до установчих документів господарства та його права на отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки у власність, оренду, користування для продовження такої діяльності.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради Софіївського району, треті особи - Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, відділ Держземагентства у Софіївському районі, Софіївська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.Г.Патинка