Ухвала

від 14.08.2014 по справі 805/1964/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року справа №805/1964/14

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 р. у справі № 805/1964/14 за позовом ОСОБА_2 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області (далі 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області) та з урахуванням заяв про уточнення та зменшення позовних вимог просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області із приховування від позивача інформації та з невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні на пенсію за станом здоров'я в сумі 40311,23 грн.;

-зобов'язати 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 5661,12 грн.;

-зобов'язати 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області виплатити позивачу середній заробіток до дня фактичного розрахунку;

-стягнути з 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області на користь позивача середній заробіток з 4 вересня 2013 року до 31 січня 2014 року в сумі 15900,00 грн.;

-стягнути на користь позивача моральну шкоду, спричинену 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області, в сумі 5000,00 грн. (а.с. 3-5, 52, 66).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 до 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області, допущену в період з 5 серпня 2013 року до 26 лютого 2014 року, яка полягала в невиплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні. (а. с. 88-95).

Позивач, вважаючи, що судом порушені норми матеріального закону, не погодився з постановою суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити постанову в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а. с. 101-109).

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні за матеріалами, наявними у справі.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 в період з 01.09.1992 року до 03.09.2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ та в органах та підрозділах цивільного захисту, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.6).

26 квітня 2011 року між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та ОСОБА_2, майором служби цивільного захисту, заступником начальника з державного пожежного нагляду 26-ї самостійної державної пониженої частини Управління МНС в м. Горлівці ГУ МНС України в Донецькій області, укладений контракт про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту за № 1271/11 (а.с.82-84).

30 серпня 2013 року виданий наказ за № 144 «Про призначення, переведення та звільнення працівників, осіб рядового і начальницького складу, внесення змін до наказу, укладення контрактів, встановлення вислуги років, надання матеріальної допомоги» на підставі рапорту ОСОБА_2, свідоцтва про хворобу № 381 від 19 серпня 2013 року, виданого Лікарсько-експертною комісією при ГУ ДСНС України у Донецькій області, розпорядження начальника ГУ ДСНС України у Донецькій області, посвідчення про приписку до призовної комісії НОМЕР_3, виданого Єнакієвським МВК 7 січня 1991 року, подання начальника 4 ДПРЗ (м. Горлівка) ГУ ДСНС України у Донецькій області Бондарєва О.Ю. (а. с. 16)

На підставі зазначеного наказу № 144 від 30 серпня 2013 року та відповідно до Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту майора служби цивільного захисту ОСОБА_2, колишнього начальника 29 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону (м. Горлівка) Головного територіального управління МНС у Донецькій області, який перебував в розпорядженні начальника Головного управління ДСНС України у Донецькій області, звільнено зі служби в запас з постановкою на військовий облік за п.п. 98, 99 пп. «3» (за станом здоров'я) та виключено з кадрів ДСНС України 3 вересня 2013 року.

Вислуга років позивача станом на 3 вересня 2013 року складала: календарна - 21 рік 00 місяців 02 дні, пільгової вислуги позивач не мав.

5 вересня 2013 року 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області ОСОБА_2 виданий грошовий атестат за № 60, відповідно до якого, позивачу належало виплатити вихідну допомогу при звільненні в розмірі 34650,11 грн. (а.с. 8).

Розрахунок здійснювався, виходячи з наступних показників: (посадовий оклад 970,00 грн. + оклад за спеціальним званням 125,00 грн. + надбавка за вислугу років у розмірі 35% 383,25 грн. + надбавка за виконання ОВЗ 50% 739,13 грн. + надбавка за ОУС, пов'язані з підвищеним ризиком для життя 25% 273,75 грн. + премія 83,39% 808,88 грн.) х 21 рік х 50% = 34650,11 грн. Правильність даних, зазначених в атестаті, позивач підтвердив власним підписом (а. с. 8).

Такий самий розмір одноразової допомоги зазначений у довідці про розмір грошового забезпечення від 05 вересня 2013 року № 61 (а. с. 25).

5 вересня 2013 року в обхідному листі позивач власноруч засвідчив підписом про те, що претензій до кінцевого терміну виплати коштів він не має (а.с.27).

На час звільнення позивача зі служби цивільного захисту кошти, необхідні для виплати йому одноразової грошового допомоги у відповідача були відсутні, про що свідчать кошторис на 2013 рік (а.с.39-40), план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2013 рік (а.с.41), довідка про зміни до кошторису на 2013 рік (а.с.42) та довідка про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2013 рік (а.с.43).

5 вересня 2013 року 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області надав до ГУ ДСНС України у Донецькій області розрахунок потреби на виплату особам атестованого складу на вересень 2013 року, згідно з яким для проведення розрахунку з ОСОБА_2 відповідач потребував 40311,23 грн., в тому числі 34650,11 грн. - одноразова грошова допомога та 5661,12 грн. - компенсація податку з доходів громадян (а.с.38). Однак вказані витрати ГУ ДСНС України у Донецькій області профінансовані не були.

В подальшому відповідач надав до ГУ ДСНС України у Донецькій області розрахунок потреби на виплату особам атестованого складу станом на 1 січня 2014 року, згідно з яким для проведення розрахунку з ОСОБА_2 відповідач потребував 40297,03 грн., в тому числі: 34650,11 грн. - одноразова грошова допомога та 5646,92 грн. - компенсація податку з доходів громадян (а.с.46).

Зміни до проекту кошторису на 2014 рік, а також довідка про зміни до проекту плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) на 2014 рік в частині збільшення видатків на оплату праці затверджені керівництвом 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області 20 лютого 2014 року (а.с.49-50).

Витрати на виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги включені відповідачем до розрахунково-платіжної відомості на лютий 2014 року на загальну суму 40297,03 грн., в тому числі 34650,11 грн. - одноразова грошова допомога та 5646,92 грн. - компенсація податку з доходів громадян (а.с.48).

Одноразова грошова допомога в сумі 34650,11 грн. перехована ОСОБА_2 платіжним дорученням від 24 лютого 2014 року за № 70 (а.с.47) та зарахована на його розрахунковий рахунок 26 лютого 2014 року (а.с.65).

ОСОБА_2 призначена пенсія за вислугу років, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_4, виданим Пенсійним фондом України 23 жовтня 2013 року (а.с.7).

З приводу надання позивачу інформації щодо розміру належних йому виплат судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

25 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області із заявою, в якій зазначав, що не отримав нараховану йому одноразову грошову допомогу при звільненні, а тому просив надати наступну інформацію: яка сума одноразової грошової допомоги була нарахована відповідно до діючого законодавства; коли були замовлені ці кошти та коли було направлено платіжне доручення на виплату цих коштів до органів Державної казначейської служби України; яким чином буде проведене нарахування компенсації за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги (а.с.9).

Листом від 31 грудня 2013 року за № 03-16061/201 Державна служба України з надзвичайних ситуацій у відповідь на звернення ОСОБА_2 на «Урядову гарячу лінію» повідомила останнього про те, що належна йому одноразова грошова допомога буде виплачена найближчим часом у порядку черговості звільнення осіб рядового і начальницького складу (а.с.17).

Листом від 13 січня 2014 року за № 25 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області повідомив позивача про те, що одноразова грошова допомога нарахована у розмірі 40311,23 грн.; кошти на виплату одноразової грошової допомоги замовлені у ГУ ДСНС України в Донецькій області у вересні 2013 року; у зв'язку з тим, що кошти на виплату одноразової грошової допомоги не надійшли від ГУ ДСНС України у Донецькій області, платіжне доручення до УДКСУ м. Горлівки не надавалося; у відповідності до діючого законодавства України компенсація за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги при звільненні не передбачена (а.с.10).

Позивач має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-12).

У якості доказів на підтвердження погіршення стану здоров'я внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивачем надані виписки з історії хвороби № 7480-1307 та № 7164-1248, а також картка хворого денного стаціонару поліклініки № 561 (а.с.13-15).

Зі змісту вказаних медичних документів слідує, що позивач вважає себе хворим протягом кількох років, коли вперше дізнався про підвищений артеріальний тиск, проходив стаціонарне лікування в кардіологічному відділенні в період з 15 червня 2013 року до 25 червня 2013 року, з 16 серпня 2013 року до 30 серпня 2013 року, з 9 листопада 2013 року до 12 листопада 2013 року, з 22 листопада 2013 року до 30 листопада 2013 року, перебував на денному стаціонарі в період з 5 грудня 2013 року до 10 грудня 2013 року.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у справі є визнання протиправною бездіяльності 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області із приховування від позивача інформації та з невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні на пенсію за станом здоров'я в сумі 40311,23 грн.; зобов'язання 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 5661,12 грн.; зобов'язання 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області виплатити позивачу середній заробіток до дня фактичного розрахунку; стягнення з 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області на користь позивача середній заробіток з 4 вересня 2013 року до 31 січня 2014 року в сумі 15900,00 грн.; стягнення на користь позивача моральної шкоди, спричиненої 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області, в сумі 5000,00 грн.

Загальні засади комплектування органів управління та сил цивільного захисту, проходження служби цивільного захисту визначає розділ ІХ Кодексу Цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI.

Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу Цивільного захисту України до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами), що встановлено ч.5 ст.99 Кодексу Цивільного захисту України.

Згідно ч.1 ст.101 Кодексу Цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу , що затверджується Кабінетом Міністрів України, що визначено ч.2 ст.101 Кодексу Цивільного захисту України.

Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 269 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення № 269).

Положення № 269 визнано таким, що втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка офіційно оприлюднена в «Офіційному Віснику України» від 10 вересня 2013 року № 67.

З врахуванням дії у часі правових норм, застосуванню до спірних правовідносин підлягають правові норми, які містилися у Положенні № 269.

Відповідно до п.2 Положення № 269 особами рядового і начальницького складу є громадяни України, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту і яким присвоєні відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Відповідно до ч.4 ст.101 Кодексу Цивільного захисту України час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

На службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати свій службовий обов'язок ( ч.1ст.102 Кодекс Цивільного захисту України ).

Пункт 5 Положення № 269 передбачав встановлення таких видів служби в органах і підрозділах цивільного захисту: служба за контрактом осіб рядового і начальницького складу; служба (навчання) за контрактом слухачів і курсантів вищих навчальних закладів МНС; кадрова служба осіб рядового і начальницького складу, зарахованих на службу до запровадження служби за контрактом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.103 Кодексу Цивільного захисту України щодо проходження служби цивільного хисту може бути укладено контракт про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту.

Контракт щодо проходження служби цивільного захисту укладається на строк від трьох до десяти років - з особами, які приймають за контрактом на посади, що заміщуються особами середнього, старшого і вищого начальницького складу ( п.2 ч.3 ст.103 Кодекс Цивільного захисту України).

Згідно ч.1 ст.104 Кодексу Цивільного захисту України особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються такі спеціальні звання: 1) рядовий склад - рядовий служби цивільного захисту; 2) молодший начальницький склад - молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту; 3) середній начальницький склад - молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту; 4) старший начальницький склад - майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту; 5) вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту.

Така ж містилася і в п.4 Положення № 269.

ОСОБА_2, маючи спеціальне звання майора служби цивільного захисту, віднесене до старшого начальницького складу, проходив службу цивільного захисту за контрактом, тобто перебував на публічній службі.

Звільнення зі служби цивільного захисту унормовано положеннями ст.106 Кодексу Цивільного захисту України, ч.1 цієї статті встановлено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту проводиться: 1) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» , і за станом здоров'я придатні до військової служби; 2) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» , або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.

Згідно з нормами частин .2, 3 статті106 Кодексу Цивільного захисту України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі; 3) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) центральної лікарсько-експертної комісії центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, про непридатність або обмежену придатність до служби; 4) у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) відповідно до заяви особи, яка звільняється у зв'язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового чи начальницького складу; 7) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом органу управління, формування чи підрозділу, навчального закладу, наукової установи, іншої організації центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а також центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки; 8) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду; 9) у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії; 10) у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 11) у зв'язку з набуттям громадянства іншої держави; 12) в інших випадках, передбачених законом. Контракт припиняється (розривається), а особи начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту також у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого особу притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Пунктами 98-99, 102 Положення № 269 передбачалося наступне.

Звільнення із служби осіб рядового і начальницького складу проводиться: у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», і за станом здоров'я придатні до військової служби; у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», або визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби, з виключенням з військового обліку.

Контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу, які проходять службу за контрактом, звільняються із служби: 1) після закінчення строку контракту; 2) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі; 3) за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до служби; 4) у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; 6) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу; 7) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту; 8) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення; 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які проходять кадрову службу, звільняються із служби: 1) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі; 2) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до служби; 3) у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 4) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; 5) за службовою невідповідністю; 6) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п.111 Положення № 269 днем звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби вважається день, з якого їх виключено наказом по особовому складу з кадрів МНС. День звільнення вважається останнім днем служби.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звільнений зі служби цивільного захисту у запас з постановкою на військовий облік за станом здоров'я 03 вересня 2013 року.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2262) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262 мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, що встановлено п. «б» ч.1 ст.1-2 Закону № 2262.

Ч.1 ст.9 Закону № 2262 передбачає, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з ч.5 ст.9 Закону № 2262 особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

ОСОБА_2, на час звільнення зі служби цивільного захисту мав вислугу років у календарному обчисленні 21 рік 00 місяців 02, що давало йому право на пенсію за вислугою років відповідно до умов Закону № 2262.

Зі служби цивільного захисту позивач звільнений за станом здоров'я, отже, на підставі ч.1 ст.9 Закону № 2262 він мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, визначає Інструкція про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10 червня 2008 року № 447, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 липня 2008 року № 612/15303, (далі - Інструкція № 447).

Згідно з п.1.3. Інструкції № 447 до грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз.1 п.1.4. Інструкції № 447 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення особового складу.

Виплата грошового забезпечення при звільненні унормована положеннями розділу XV. «Виплата грошового забезпечення при звільненні» Інструкції № 447.

Згідно з п.15.1. Інструкції № 447 особам рядового і начальницького складу, звільненим з органу управління (підрозділу), виплата грошового забезпечення провадиться: тим, хто обіймав на день звільнення посади, - до дня здачі справ включно, при цьому на здавання справ надається не більше 10 днів із дня отримання органом управління (підрозділом) наказу про звільнення.

П.15.3. Інструкції № 447 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п.15.8 Інструкції № 447 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби мають право на отримання грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються: для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премія).

До вислуги років особам рядового і начальницького складу для виплати грошової допомоги в разі звільнення зараховуються періоди, визначені у п.п.1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», що встановлено п.15.9 Інструкції № 447.

Відповідно до п.15.10 Інструкції № 447 особам рядового і начальницького складу, які отримують посадові оклади у підвищених розмірах, грошова допомога в разі звільнення виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів.

Наявність у ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби сторонами не оспорювалася.

Ті факти, що позивач звільнений зі служби 03 вересня 2013 року, а одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в сумі 34650,11 грн. перехована ОСОБА_2 платіжним дорученням від 24 лютого 2014 року за № 70 та зарахована на його розрахунковий рахунок 26 лютого 2014 року, також не є спірними.

Таким чином, одноразова грошова допомога виплачена позивачу більше ніж через п'ять місяців від дня його звільнення зі служби. Затримку в розрахунку відповідач обґрунтовував недостатністю бюджетного фінансування.

Суд першої інстанції з посиланням на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійшов висновку про те, що допущена відповідачем в період з 05 серпня 2013 року по 26 лютого 2014 року бездіяльність, яка полягала у невиплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні є протиправною, і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню Постанова суду першої інстанції в частині задоволених вимог не була оскаржена.

Надані відповідачем докази (бюджетні запити, зміни до кошторисів, планів асигнувань тощо) підтверджують про вжиття ним заходів, спрямованих на виплату належних позивачу коштів.

Однак, за висновком суду, бездіяльність відповідача полягала у фактичній невиплаті ОСОБА_6 впродовж періоду з 03 вересня 2013 року до 26 лютого 2014 року одноразової грошової допомоги при звільненні, чим порушене право його право власності в розумінні ч.1 ст.1 Першого протоколу.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області із приховування від нього інформації задоволенню не підлягають, оскільки відповідач довів належними та допустими доказами, що своєчасно та в повному обсязі надав позивачу інформацію про розмір належного йому грошового забезпечення.

Позивач був ознайомлений зі змістом грошового атестата № 60, в якому визначений розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, а також йому була надана відповідна інформація листами від 13 січня 2014 року № 25 та від 24 лютого 2014 року № 512.

Також колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 5661,12 грн. не підлягають задоволенню.

За грошовим атестатом № 60 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні становив 34 650,11 грн., 26 лютого 2014 року сума 34 650,11 грн. на підставі платіжного доручення від 24 лютого 2014 року № 70 зарахована на картковий рахунок позивача, про що останній, зокрема, зазначив в своїй заяві від 07 березня 2014 року.

Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, яка становила 34 650,11 грн., виплачена позивачу у повному обсязі. Решта сум, являли собою податкові нарахування на вказану суму і підлягали перерахуванню до бюджету, а не виплаті позивачу.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області виплатити позивачу середній заробіток до дня фактичного розрахунку та про стягнення з 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області на користь позивача середнього заробітку з 04 вересня 2013 року до 31 січня 2014 року в сумі 15 900,00 грн. також не підлягають задоволенню.

Вказані вимоги заявлені позивачем на підставі ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п.2.2. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у ст.116 КЗПП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗПП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Спірні правовідносини внаслідок затримки відповідачем виплати на користь позивача одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, яка призначається відповідно до Закону № 2262 та є однією з додаткових соціальних гарантій, встановлених державою для осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби має іншу правову природу, відмінну від оплати праці (заробітної плати, грошового забезпечення) як винагороди за виконану працівником роботу (або виконання посадовою особою її службових обов'язків), а тому положення ст.ст.116, 117 КЗПП України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На підставі аналізу встановлених обставин справи та системного аналізу загальних підстав відповідальності за завдану моральну шкоду суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустими доказами факт спричинення йому моральної шкоди внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивача та поведінкою відповідача, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. також не підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначені обставини суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст.197, ст. 198 ч.1 п.1, ст.200 ч.1, ст.205 ч.1, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 р. у справі № 805/1964/14 за позовом ОСОБА_2 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко