Постанова

від 10.07.2014 по справі 820/10409/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 липня 2014 р. № 820/10409/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - Нагорного Є.Ф.,

представника відповідача - Лук'янцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ГРУПП до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ ГРУПП", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.06.2014 року №0001312205 та №0001302205.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті Основ'янської ОДПІ від 26.05.2014 року №1739/20-38-22-05-08/35071611, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення винесені без встановлення всіх фактичних обставин, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Платник податків пояснював, що податковий кредит з ПДВ у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з ТОВ "ПЛАТИНУМ -СИСТЕМ", відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, господарські зобов'язання за спірними правочинами виконані. За таких обставин, позивач вважав, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Посилаючись на викладені вище доводи і міркування, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.84-85) відповідач вказав, що позивачем не надано в повному обсязі документів, які підтверджують реальність проведених господарських операцій з ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ», понесення на користь вказаного контрагента витрат в межах здійснення звичайної господарської діяльності. Оскільки позивачем до перевірки не надано доказів реального отримання від контрагенту товарів (робіт, послуг), належним чином оформлених документів, які складаються в межах здійснення звичайної господарської діяльності та/або обумовлені договорами, то висновки акту перевірки №1739/20-38-22-05-08/35071611 від 26.05.2014р. про завищення витрат в податковому обліку та заниження належних до сплати в бюджет податків, є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ ГРУПП", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом 35071611.

На обліку як платник податків підприємство перебуває у Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки №671 від 06.05.2014 року, виданого Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, враховуючи акт від 28.02.14 року №99/14-03-22-08-46/35989513 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 35989513) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків контрагентом - постачальником ТОВ «ГРАНД КАРД» (код ЄДРПОУ 37594219) за період серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та контрагентами - покупцями», складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ГРУПП", код за ЄДРПОУ: 35071611, щодо фінансово - господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ», код ЄДРПОУ: 35989513, за період з 01.08 2012р. по 31.12.2012р.,

Результати перевірки оформлені актом №739/20-38-22-05-08/35071611 від 26.05.2014 року. (а.с.57-62), за висновками якого встановлено:

- неможливість підтвердження реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між платником податків ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ», код ЄДРПОУ 35989513, та ТОВ «АМТ ГРУПП» код ЄДРПОУ 35071611, за період з 01.08 2012 року по 31.12.2012 року;

- порушення п.п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року Ж2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 45553,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року у сумі 17203, 00 грн., за 4 квартал -2012 року у сумі 28350, 00 грн.;

-ст.1, п.2 ст. З, ст.4, п.6 ст.8. п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку''; затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно - правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п.п. 44.1 ст. 44 з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України вія 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 43383, 00 грн., у т.ч. за серпень 2012 року - 7833, 0 грн., вересень 2012 року - 8550, 0 грн., жовтень 2012року -8667, 0 грн., листопад 2012 року - 8850, 0 грн., грудень 2012 року - 9483, 0 грн.

Згадані вище висновки слугували підставою для прийняття 12.06.2014 року Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області спірних податкових повідомлень - рішень:

- №0001312205, яким ТОВ "АМТ ГРУПП" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 54228,75грн., у тому числі 43383,00грн. - за основним платежем та 10845,75грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29);

- № 0001302205, яким ТОВ "АМТ ГРУПП" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 56941,25грн., у тому числі 45553,00грн. - за основним платежем та 11388,25грн. - штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.28).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень - рішень та відображених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що між позивачем - ТОВ "АМТ ГРУПП", та ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ» був укладений ряд договорів про надання послуг, а саме: № 1708-12 від 01.08.2012 року, № 7209-12 від 03.09.2012 року, № 4710-12 від 01.10.2012 року, № 7111-12 від 01.11.2012 року, № 7312-12 від 03.11.2012 року.(а.с.37-41).

За умовами згаданих договорів, ТОВ «АТМ ГРУПП» (замовник) в порядку та на умовах, визначених договором, дає завдання ТОВ «ПЛАТИНУМ СИСТЕМ» (виконавець) та зобов'язується оплатити його послуги, а виконавець зобов'язується надати за плату Замовнику інформатизаційні та рекламні послуги: пошук потенційних споживачів комп'ютерних систем "Ліга Закон", аналіз ринку комп'ютерних правових систем; інформатизаційні послуги по пошуковому просуванню сайту ТОВ «АМТ ГРУПП», супроводження сайту, розсилки по дошках оголошень і SMO, SMM та SЕО просування; розповсюдження інформації про продукцію та послуги ТОВ «АМТ ГРУПП» в мережі інтернет; інші рекламні послуги (вірусний маркетинг, контекстна і банерна реклама).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені договори закону не суперечить, були вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду: акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2012 року на загальну суму 53100,00грн., від 31.12.2012 року на загальну суму 56900,00грн., від 31.11.2012 року на загальну суму 52000,00грн., від 30.09.2012 року на загальну суму 51300,00грн., від 31.08.2012 року на загальну суму 47000,00грн. (звор.бік а.с.37-41), виписані ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ» на адресу ТОВ «АМТ ГРУПП» податкові накладні: від 28.09.2012 року №148 на загальну суму з ПДВ 20000,00грн., від 24.09.2012 року №131 на загальну суму з ПДВ 15000,00грн., від 31.08.2012 року №128 на загальну суму з ПДВ 24000,00грн., від 10.08.2012 року №35 про загальну суму з ПДВ 23000,00грн., від 17.12.2012 року на загальну суму з ПДВ 27000,00грн., від 25.11.2012 року №77 на загальну суму з ПДВ 29900,00грн., від 30.11.2012 року №74 на загальну суму з ПДВ 38100,00грн., від 16.11.2012 року №16 на загальну суму з ПДВ 15000,00грн., від 31.10.2012 року №102 на загальну суму з ПДВ 19000,00грн., від 26.10.2012 року №74 на загальну суму з ПДВ 16000,00грн., від 09.10.2012 року №22 на загальну суму з ПДВ 17000,00грн., від 12.09.2012 року №67 на загальну суму з ПДВ 16300,00грн. (а.с.42, звор.бік а.с.42, 43, звор.бік а.с.43, 44, звор.бік а.с.44, 45, звор.бік а.с.45, 46, звор.бік а.с.46, 47, звор.бік а.с.47)

Оплата за договорами проводилася в безготівковому вигляді, про що свідчать платіжні доручення №2738 від 25.12.2012 року на суму 29900,00грн., від 30.11.2012 року №2695 на суму 38100,00грн., від 16.11.2012 року №2681 на суму 15000,00грн., від31.10.2012 року на суму 19000,00грн., від25.10.2012 року №2636 на суму 16000,00грн., від 0910.2012 року від 26.06. на суму 17000,00грн., від12.09.2012 року №2557 на суму 16300,00грн., від28.09.2012 року №2586 на суму 20000,00грн., від 24.09.2012 №2581 на суму 15000,00грн., від 31.08.2012 року №2534 на суму 24000,00грн., від10.08.2012 року на суму 23000,00грн., від17.12.2012 року на суму 2726 на суму 27000,00грн. (а.с.63-75).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних послуг, факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Діюче законодавство до документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ «АМТ ГРУПП» та його контрагентом - ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів та висновку про те, що придбання послуг у ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ» не пов'язані з веденням власної господарської діяльності ТОВ «АМТ ГРУПП».

Відносно викладених в акті №99/14-03-22-08-46/35989513 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 35989513) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків контрагентом - постачальником ТОВ «ГРАНД КАРД» (код ЄДРПОУ 37594219) за період серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та контрагентами - покупцями», складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, обставин господарської діяльності контрагента позивача, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Стосовно твердження відповідача щодо порушення позивачем п. 138.1 ст. 138 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару (послуг, виконаних робіт).

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих послуг, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Належних та допустимих доказів порушення позивачем п. 138.1 ст. 138 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідачем за правилами, встановленими ч.2 ст.71 КАС України, не надано.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «АМТ ГРУПП», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ ГРУПП" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.06.2014 року №0001312205 та №0001302205.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 15 липня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.