cpg1251
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2014 р. Справа № 820/10409/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі №820/10409/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ГРУПП"
до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ ГРУПП" (далі - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач) в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.06.2014 року за №0001312205, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54228, 75 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 43383, 00 грн. та за штрафними санкціями 10845, 75 грн..), та №0001302205, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 56941,25 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 45553, 00 грн. та за штрафними санкціями 11388, 25 грн.).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.06.2014 року №0001312205 та №0001302205.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом 35071611.
На обліку як платник податків позивач перебуває у відповідача.
На підставі наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки №671 від 06.05.2014 року, фахівцями відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо фінансово - господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ» за період з 01.08 2012р. по 31.12.2012р.
За результатами вищевказаної перевірки було складено акт №739/20-38-22-05-08/35071611 від 26.05.2014 року, згідно висновків якого встановлено:
- неможливість підтвердження реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між платником податків ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ», код ЄДРПОУ 35989513, та ТОВ «АМТ ГРУПП» код ЄДРПОУ 35071611, за період з 01.08 2012 року по 31.12.2012 року;
- порушення п.п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 45553,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року у сумі 17203, 00 грн., за 4 квартал -2012 року у сумі 28350, 00 грн.;
-ст.1, п.2 ст. З, ст.4, п.6 ст.8. п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку''; затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно - правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та пп. 44.1 ст. 44 з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст. 200, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 43383, 00 грн., у т.ч. за серпень 2012 року - 7833, 0 грн., вересень 2012 року - 8550, 0 грн., жовтень 2012року -8667, 0 грн., листопад 2012 року - 8850, 0 грн., грудень 2012 року - 9483, 0 грн.
На підставі вищевказаного акту 12.06.2014 року відповідачем було ухвалено податкові повідомлення - рішення:
- №0001312205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 54228,75грн., у тому числі 43383,00грн. - за основним платежем та 10845,75грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями );
- № 0001302205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 56941,25грн., у тому числі 45553,00грн. - за основним платежем та 11388,25грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковими накладними.
Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем - ТОВ "АМТ ГРУПП", та ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ» було укладено ряд договорів про надання послуг, а саме: № 1708-12 від 01.08.2012 року, № 7209-12 від 03.09.2012 року, № 4710-12 від 01.10.2012 року, № 7111-12 від 01.11.2012 року, № 7312-12 від 03.11.2012 року.
За умовами згаданих договорів, ТОВ «АТМ ГРУПП» (замовник) в порядку та на умовах, визначених договором, дає завдання ТОВ «ПЛАТИНУМ СИСТЕМ» (виконавець) та зобов'язується оплатити його послуги, а виконавець зобов'язується надати за плату Замовнику інформатизаційні та рекламні послуги: пошук потенційних споживачів комп'ютерних систем "Ліга Закон", аналіз ринку комп'ютерних правових систем; інформатизаційні послуги по пошуковому просуванню сайту ТОВ «АМТ ГРУПП», супроводження сайту, розсилки по дошках оголошень і SMO, SMM та SЕО просування; розповсюдження інформації про продукцію та послуги ТОВ «АМТ ГРУПП» в мережі Інтернет; інші рекламні послуги (вірусний маркетинг, контекстна і банерна реклама).
На підтвердження виконаних робіт за вищевказаними договорами було надано: акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2012 року на загальну суму 53100,00грн., від 31.12.2012 року на загальну суму 56900,00грн., від 31.11.2012 року на загальну суму 52000,00грн., від 30.09.2012 року на загальну суму 51300,00грн., від 31.08.2012 року на загальну суму 47000,00грн., виписані ТОВ «ПЛАТИНУМ-СИСТЕМ» на адресу ТОВ «АМТ ГРУПП» податкові накладні: від 28.09.2012 року №148 на загальну суму з ПДВ 20000,00грн., від 24.09.2012 року №131 на загальну суму з ПДВ 15000,00грн., від 31.08.2012 року №128 на загальну суму з ПДВ 24000,00грн., від 10.08.2012 року №35 про загальну суму з ПДВ 23000,00грн., від 17.12.2012 року на загальну суму з ПДВ 27000,00грн., від 25.11.2012 року №77 на загальну суму з ПДВ 29900,00грн., від 30.11.2012 року №74 на загальну суму з ПДВ 38100,00грн., від 16.11.2012 року №16 на загальну суму з ПДВ 15000,00грн., від 31.10.2012 року №102 на загальну суму з ПДВ 19000,00грн., від 26.10.2012 року №74 на загальну суму з ПДВ 16000,00грн., від 09.10.2012 року №22 на загальну суму з ПДВ 17000,00грн., від 12.09.2012 року №67 на загальну суму з ПДВ 16300,00грн.
За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Вимоги до оформлення первинних документів визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що з наданих актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по взаємовідносинам з ТОВ «ПЛАТИНУМ СИСТЕМ» не вбачається, які конкретно послуги інформатизаційного та рекламного характеру були надані ТОВ «ПЛАТИНУМ СИСТЕМ» позивачу, у чому полягала суть цих операцій та які позитивні результатами для фінансово - господарської діяльності позивача вони потягли.
Крім того, колегія суддів зазначає, що з наданих актів неможливо встановити методику розрахунку цих робіт, кількості годин витрачених на роботу, не надано відомостей щодо обґрунтування вартості наданих послуг (смети, витрати, калькуляції).
Таким чином надані позивачем акти приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть визнаватися достатнім доказом реальності здійснених господарських операцій.
Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентами, а також правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих послуг.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач по справі під час ухвалення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв у межах та у спосіб наданих повноважень, а тому зазначені рішення є правомірними та обґрунтованими.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
З огляду на встановлені порушення норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 року по справі №820/10409/14.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі №820/10409/14 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ГРУПП" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Ральченко І.М. Катунов В.В.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.09.2014 |
Оприлюднено | 10.10.2014 |
Номер документу | 40812461 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Бершов Г.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні