Постанова

від 20.03.2009 по справі 2-а-2582/08

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2009 р.                                                                              

Справа №  2-а-2582/08 

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання - Чміль І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі

Волинської області про зобов'язання провести нарахування та стягнення

щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного

фонду України в Локачинському районі Волинської області про зобов'язання

провести нарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги

дитині війни.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона наділена правовим

статусом дитини війни, а тому, відповідно до ст.6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної

державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком. Протягом 2006-2007 років їй така допомога не нараховувалася та не

виплачувалася, а за період 2008 року була нарахована та виплачена вказана

допомога у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність. Просить визнати дії відповідача щодо невиплати їй в належних

розмірах щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни та зобов'язати

управління Пенсійного Фонду України в Локачинському районі Волинської області

провести нарахування та стягнення державної соціальної допомоги дитині війни у

розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року по

2008 рік включно.

Відповідач у запереченні від 28 січня 2009 року за

№274/09-30 позову не визнав, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень,

наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та в

межах коштів, які були виділені Державним бюджетом для виплат соціальної

допомоги дітям війни. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, у

зв'язку з чим просить застосувати строки позовної давності та в позові

відмовити.

Сторони в судове засідання не з»явились, проте подали

клопотання про розгляд справи без їх участі. Суд задовольнив клопотання сторін

та судовий розгляд здійснював в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

суд  приходить до висновку про

необхідність задовольнити позов частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження

наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні

Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області. Протягом

2006-2007 років їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати

як дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалася та

виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується

пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 із проставленим у

ньому штампом «дитина війни» та довідкою Управління пенсійного фонду України в

Локачинському районі Волинської області від 28.01.2009 року №277/09-30.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» (в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року №2195-IV)

передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи

державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на

30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно із п.17 ст.77 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України

«Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»

від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій

редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році

поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку

визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної

Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було

визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної

соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо

неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»

від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його

окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових

підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести

нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006

рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007

року  №6-рп/2007 були визнані

неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни». Тому, вимоги позивача щодо

нарахування та стягнення в її користь щомісячної державної соціальної допомоги

як дитині війни за 2007 рік підлягають задоволенню частково, за період з 9

липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. Позовні вимоги про нарахування та

стягнення державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2007 року до 9

липня 2007 року задоволенню не підлягають, так як у цей період часу діяв Закон

України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено вказану

виплату.

Ухвалюючи вказане рішення, Конституційний Суд України

звернув увагу на те, що Закон України «Про Державний бюджет» на відповідні роки

не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і

гарантій, передбачених іншими законами України.

Відповідно до п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких

законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від

28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції,

відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до

пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що

виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки,

встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України

№10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не

відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу

ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про

Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до

деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які

визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його

преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з

правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія

статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка

передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної

пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, тому суд приходить до

висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача

провести нарахування та виплату позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у

розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня до 31

грудня 2008 року, враховуючи при цьому, що позивачеві у 2008 році було

нараховане та виплачене підвищення пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про

управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах,

затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року

№80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008

року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року)

управління Пенсійного фонду України в містах та районах відповідно до

покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують

пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного

законодавства. Судом встановлено, що позивачеві нараховувалося та виплачувалося

підвищення до пенсії як дитині війни у 2008 році Управлінням Пенсійного фонду

України в Локачинському районі Волинської області, де позивач перебуває на

обліку. Тому, суд приходить до висновку, що саме на цього відповідача слід

покласти обов'язок провести нарахування позивачеві підвищення пенсії як дитині

війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до

31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року. При цьому,

відповідача слід зобов'язати провести нарахування позивачеві підвищення пенсії

не у конкретному розмірі, як про це просить позивач, а у розмірі 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», оскільки саме на відповідача покладено

обов'язок проводити нарахування підвищення пенсій дітям війни у конкретному

розмірі, в зв'язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного

органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Враховуючи викладене, дії Управління Пенсійного фонду

України в Локачинському районі Волинської області щодо невиплати в належних

розмірах ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни слід

визнати неправомірними.

Не підлягає до задоволення вимога позивача щодо

зобов»язання Управління пенсійного фонду України в Локачинському районі

Волинської області перераховувати та виплачувати їй пенсію з врахуванням вимог

ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки ті відносини,

що могли б настати суд не розглядає.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного

судочинства  України для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть

встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із

ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року (з

наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини

органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без

обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч. 7 ст.9 КАС України у разі

відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон,

що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд

через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку

звернення до адміністративного суду.

Керуючись частиною 3 статті 160, 163 Кодексу

адміністративного судочинства України, на підставі статті 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в

Локачинському районі Волинської області щодо невиплати в належних розмірах

ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в

Локачинському районі Волинської області провести нарахування та виплату з 9

липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31

грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної

пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо

заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде

подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського

апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний

суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня

складення постанови в повному обсязі з 25 березня 2009 року. Апеляційна скарга

на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції.

Головуючий                                                                                     

О.А.Лозовський