Рішення

від 11.08.2014 по справі 5024/1094/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 р. Справа № 5024/1094/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Каховської міської ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області

до Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор", м.

Каховка Херсонської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За участю прокурора Капустіна М.В., посвідчення №024474 від 04.02.2014р.

Представників сторін:

від позивача - представник Іотова О.О., довіреність №02-13/154 від 14.01.2014р.

від відповідача - не прибув.

Суть спору: Каховська міська рада Херсонської області (надалі-позивач) 20.07.2012р. звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства „Меліоратор" (надалі - відповідач або підприємство) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2013р. просить господарський суд витребувати від відповідача майно територіальної громади міста Каховка, а саме: нежитлове приміщення площею 657,3 м.кв., розташоване на першому поверсі житлового будинку по пр. Ворошилова, 3, в м. Каховка, зобов'язавши відповідача звільнити займане приміщення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням те, що зі спливом строку дії договору оренди від 01.01.2007р., який діяв до 30.12.2007 року та пролонговувався протягом 2008 та 2009 років, правова підстава користування відповідачем спірним майном припинилася і останній використовує майно територіальної громади м. Каховка безпідставно. А тому, на підставі ст. 387, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 2 ст. 26, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач просить задовольнити позов.

Справа була порушена та прийнята до провадження суддею Грицай О.С.

В подальшому, у зв'язку із закінченням повноважень судді господарського суду Херсонської області Грицай О.С., призначено повторний автоматичний розподіл справи №5024/1094/2012, за результатами якого справу передано до провадження судді Александрової Л.І.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.01.2014р. по справі №5024/1094/2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. апеляційну скаргу Каховського колективного торговельного виробничого підприємства "Меліоратор" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 14.01.2014р. без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014р. касаційну скаргу Каховського колективного торговельного виробничого підприємства "Меліоратор" задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. та рішення господарського суду Херсонської області від 14.01.2014р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Херсонської області №120 від 18.06.2014р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №5024/1094/2012, за результатами якого справу передано на новий розгляд судді Нікітенко С.В.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 03.06.2014р. колегія суддів касаційної інстанції дійшла до наступного висновку: "Суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання наявності у позивача матеріально-правової вимоги до відповідача щодо витребування спірного майна в порядку ст. 387 ЦК України, наявність якої (вимоги) можлива саме у власника майна".

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.06.2014р. справу №5024/1094/2012 призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2014р.

На виконання приписів ст. 111-12 ГПК України суд ухвалою по справі від 19.06.2014р. зобов'язав сторін надати письмові пояснення з урахуванням обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2014р. по справі №5024/1094/2012р.

02 липня 2014 року до суду від відповідача у справі надійшло письмове заперечення на позов, в якому зазначає, що позовна заява задоволенню не підлягає, оскільки позивач не є власником спірного майна. Дане заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи (т.2 а.с. 119-122).

07 липня 2014р. до суду від позивача у справі надійшла заява, в якій позов підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Дану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (т.2 а.с. 127-138).

29 липня 2014 року до суду від Каховської міжрайонної прокуратури надійшов лист №74/1611 вих.14 від 28.07.2014р., в якому повідомляється про вступ у справу №5024/1094/2012 Каховської міжрайонної прокуратури в інтересах держави.

У судовому засіданні 30.07.2014р. прокурор також і усно повідомив суд про свою участь у вже порушеній справі №5024/1094/2012, оскільки рішення по даній справі може вплинути на інтереси держави в особі територіальної громади м. Каховка.

05 серпня 2014 року до суду від Каховської міжрайонної прокуратури надійшов лист №74/1611 вих.14 від 04.08.2014р., в якому прокурор зазначає, що позовна заява Каховської міської ради Херсонської області до Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства „Меліоратор" про витребування нежитлового приміщення площею 657,3 м.кв., яке розташоване на першому поверсі житлової будівлі по пр. Ворошилова, 3, в м. Каховка, є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 11.08.2014р. не прибув, але цього ж дня до суду від відповідача надійшов лист вих. №01/173 від 11.08.2014р., за підписом в.о. директора ККТВП "Меліоратор" Волкова Л.І., в якому відповідач просить відкласти розгляд справи, у зв'язку із хворобою представника підприємства Форощука О.І. На підтвердження даних обставин відповідач надав лист непрацездатності серії АГМ №525362 на Форощука О.І.

У судовому засіданні представник позивача та прокурор заперечили проти відкладення розгляду справи, так як відповідач не позбавлений був права направити у судове засідання іншого представника та неявка у судове засідання представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, відповідач жодним чином не був позбавлений можливості забезпечити явку у судові засідання по справі повноважного представника, за неможливості особисто прибути у судове засідання.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Таким чином, неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи №5024/1094/2012, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 11.08.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.08.2014р. прокурор зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 1 січня 2007 року між КП "Житловик-Свєтлово" - орендодавцем та Каховським колективним торговельного виробничого підприємства "Меліоратор" - орендарем, укладено договір оренди комунального майна територіальної громади міста (надалі - договір оренди від 01.01.2007р.), зі строком дії до 30.12.2007. Предметом оренди за вказаним договором є нежитлові приміщення загальною площею 657,3 м.кв., розташовані за адресою проспект Ворошилова, 3, м. Каховка Херсонської області.

Відповідно до умов пункту 2.1. договору майно, що орендується вважається переданим орендарю з моменту одночасного підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.

При цьому, як зазначають сторони майно, що є предметом договору оренди від 01.01.2007р. передане відповідачу до укладення вказаного договору та перебуває в користуванні відповідача протягом тривалого часу (більше двадцяти років) і на теперішній час.

У пункті 10.2. договору оренди від 01.01.2007 сторони встановили, що уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору, не надійшло пропозицій щодо розміщення в орендному приміщенні бюджетних установ організацій, заяв від інших фізичних чи юридичних осіб, Договір вважається пролонгованим на один рік, що обумовлюється додатковою угодою в письмовій формі.

Строк дії договору продовжувався за згодою сторін на 2008 та 2009 роки, про що свідчать відповідні відмітки на договорі з підписами сторін скріпленими печатками (т.1 а.с. 95).

Однак в подальшому сторони не дійшли згоди щодо продовження строку дії договору оренди від 01.01.2007р. на 2010 рік, про що свідчать їх дії направленні на укладення нового договору №15 від 01.01.2010р. оренди комунального майна територіальної громади міста Каховка (надалі - договір оренди від 01.01.2010р.), зі строком дії з 01 січня 2010 року до 30 грудня 2014 року включно.

Як встановлено рішенням господарського суду Херсонської області від 17.01.2012р. у справі №5024/2491/2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 та постановою Вищого господарського суду від 03.07.2012 договір оренди від 01.01.2010р. сторонами не укладений.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Інших додаткових угод щодо продовження строку дії договору, як то передбачено сторонами в п. 10.2. договору оренди від 01.01.2007р., КП "Житловик-Свєтлово" або позивачем з відповідачем не укладено.

Предметом судового розгляду у справі №5024/1094/2012 є вимога Каховської міської ради Херсонської області до Каховського колективного торговельного виробничого підприємства "Меліоратор" про витребування майна територіальної громади міста Каховка, а саме нежитлового приміщення площею 657,3 м.кв., яке розташоване на першому поверсі житлового будинку по проспекту Ворошилова, 3, м. Каховка, шляхом зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення та повернення позивачу.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначалося вище, з позовом про витребування спірного майна від відповідача в порядку, зокрема, ст. 387 ЦК України, пішов позивач, який за його твердженням, є власником спірного майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Щодо наявності у позивача права власності на спірне майно, суд зазначає, наступне.

Так, рішенням виконавчого комітету Каховської міської ради народних депутатів Херсонської області від 21.05.1985р. № 265/10 на будинок № 65 житломасиву Свєтлово (на даний час проспект Ворошилова,3) разом з іншими житловими будинками житломасиву визнано право державної власності за житлово-експлуатаційною конторою №2 .

Надалі, рішенням виконавчого комітету Херсонської обласної ради від 20.03.1992р. № 32 "Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області" затверджено перелік комунального майна області, що передається до власності міст обласного підпорядкування Херсона, Каховки, Нової Каховки та районів області згідно з додатками № 2 та №3 ( пункт 2).

У додатку №2 до рішення облвиконкому (Перелік майна, яке передається до складу комунальної власності міст обласного підпорядкування ) за № 25 міститься запис: "Житловий фонд місцевих Рад народних депутатів".

Пунктом 3 рішення від 20.03.1992р. № 32 вказано здійснити безоплатну передачу комунального майна до 01.04.1992р. у відповідності з порядком, передбаченим постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд".

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 07.12.1990р. (чинного на час передачі майна до комунальної власності м. Каховка) комунальна власність становить основу місцевого господарства, суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів.

Частина 4 ст. 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" визначає, що до комунальної власності належить майно, яке передасться безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Частиною 7 ст.7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" встановлено, що перелік майна, яке перебуває у комунальній власності, порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що безоплатно передається у власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які виникають при цьому, визначаються законодавством України.

Стаття 35 Закону України "Про власність" від 07.02.1991р. (чинного на час передачі майна у комунальну власність) визначає, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Згідно з п.3 постанови розмежування майна між власністю областей і власністю міст обласного підпорядкування здійснюється облвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

У розділі "Власність областей" наведеної постанови до переліку майна, що включено до підрозділу "Житлово-комунальне господарство" - "Житлове господарство" включено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

У тексті Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 року № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з дотриманням вимог якої передбачено здійснення передачі майна до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць (п.3 рішення виконкому облради від 20.03.1992 року № 32) взагалі використовується загальна назва об'єкта нерухомості - будинок, споруда, жилі будинки, тобто, без поділу на житловий та нежитловий фонд.

Норми законодавства, які прийняті пізніше, визначають наступне.

Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998р. (в редакції від 01.07.2013 року), який визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст визначає, що об'єктами передачі згідно з цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкті на підставі розподільного балансу), об'єкти незавершеного будівництва).

Абзацом 2 ч. 4 ст. 7 Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

При цьому вбудовані приміщення - приміщення, що є частиною внутрішнього об'єму будівлі, яке по периметру обмежене стінами і перегородками будівлі; - по висоті обмежене чистими підлогами і чистим перекриттям відповідного поверху будівлі, а тому нежитлове приміщення першого поверху житлового будинку по пр. Ворошилова, 3, в м. Каховка є вбудованим нежитловим приміщенням житлового будинку.

Постановою КМУ від 13.08.2003р. № 1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників" також визначено, що безоплатно передаються у комунальну власність житлові будинки разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями.

Матеріали справи свідчать, що на запит виконавчого комітету Каховської міськради КП "Каховське бюро технічної інвентаризації" 15.05.2014р. повідомило, що за даними технічної інвентаризації КП "Каховське БТІ" обліковується загалом будівля по пр. Ворошилова, 3, в м. Каховка і згідно реєстраційного посвідчення від 10.06.1985р. нерухоме майно, що розташоване за вищезазначеною адресою, зареєстроване за ЖЕК-2 як будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям.

З огляду на вищевикладені правові норми Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 07.12.1990р., Закону України "Про власність" від 07.02.1991р., постанови КМУ від 05.11.1991р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", та Рішення виконавчого комітету Херсонської обласної Ради народних депутатів від 20.03.1992р. № 32, норм пізніше прийнятих законодавчих актів, слідує висновок про належність нежитлового приміщення першого поверху житлового будинку по пр. Ворошилова, 3, до комунальної власності м. Каховка. Належність нежитлового приміщення першого поверху по пр.Ворошилова,3 в м. Каховка до комунальної власності слідує також з факту обліку спірного майна протягом усього часу на балансі комунальних підприємств та передачі його в оренду.

Суд зазначає, що підстави набуття права власності та момент набуття права власності визначаються відповідно до законодавства, чинного на момент, з яким позивач пов'язує виникнення у нього права власності.

Момент виникнення права власності починається з державною реєстрацією цього права відповідно до ЦК України, що набув чинності з 2004 року; але діюча у попередній період стаття 128 ЦК Української РСР визначала загальне правило, за яким перехід права власності пов'язувався з моментом передачі речі. При цьому обов'язок власника зареєструвати право власності на нерухоме майно у період до 2004 року не впливав на існування статусу власника нерухомого майна та притаманних такому власнику правомочностей у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що спірне майно було передано у комунальну власність на початку 90-х років під час розмежування загальнодержавного майна, діюче на той час законодавство не визнавало обов'язковим проведення державної реєстрації права власності на таке майно .

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом".

У п.10 Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997р. визначено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, с комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Суд зазначає, що Цивільний кодекс УРСР, який діяв до 01.01.2004р. не передбачав обов'язкової державної реєстрації права власності при здійсненні правочинів. Відповідно до п.п. 15 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (діє з 01.01.2013р.) документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

Таким чином територіальна громада м. Каховки, в особі Каховської міської ради набула права власності на спірне майно, на підставі Рішення виконавчого комітету Херсонської обласної Ради народних депутатів від 20.03.1992р. № 32, однак, право власності зареєстроване не було, оскільки чинне на той момент законодавство такої реєстрації не вимагало. При цьому, права власника щодо управління цим майном були делеговані комунальним підприємствам, які укладали з ККТВП "Меліоратор" договори оренди.

З огляду на вищевикладене, суд вважає встановленим факт наявності у позивача права власності на спірне майно, а отже і наявність права на звернення з позовом про витребування майна з чужого володіння в порядку ст. 387 ЦК України.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору оренди.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами статті 10 вказаного Закону істотними умовами договору оренди, зокрема є термін, на який укладається договір оренди. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, договір оренди від 01.01.2007р. припинений у зв'язку із закінченням строку його дії.

При цьому у пункті 2.3. договору оренди від 01.01.2007р. сторонами встановлено, що після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю майно, що орендується протягом одного місяця з моменту закінчення строку оренди за актом передачі.

Правові наслідки припинення договору оренди також визначені статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічні вимоги містить також стаття 785 Цивільного кодексу України, стаття 291 Господарського кодексу України.

Оскільки з 31.12.2009р. припинив дію договір оренди від 01.01.2007р., а відповідач не уклав з орендодавцем новий договір оренди та не повернув орендоване приміщення, суд дійшов висновку про відсутність у Каховського колективного торговельного виробничого підприємства "Меліоратор" правових підстав для користування об'єктом оренди.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, які викладені ним у запереченнях на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах та спростовуються вищенаведеним.

Доводи відповідача, що загальна площа спірного приміщення є іншою, ніж та, що зазначена у договорі оренди (657,3 м.кв.), не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому до уваги судом не приймаються.

Суд також звертає увагу, що в акті заліку вартості проведених ремонтних робіт з поліпшення орендованого приміщення в рахунок орендної плати від 01.04.2011р. (т.1 а.с. 22), який засвідчений підписом та печаткою відповідача, останній сам зазначає, що площа орендованого ним приміщення становить саме 657,3 м.кв.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до правової позиції викладеної в п. 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до п/п 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору з позовної заяви майнового характеру встановлені в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи з того, що вартість спірного майна визначена сторонами у пункті 1.2. договору оренди від 01.01.2007р. і становить 176366,74 грн., сума судового збору, що має бути сплачена до державного бюджету становить 3527,33 грн.

Проте, позивачем судовий збір перерахований платіжним дорученням №556 від 04.07.2012 лише у розмірі 1609,50 грн.

У пункті 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" викладено правову позицію згідно якої, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене з відповідача в дохід бюджету також підлягає стягненню 1917,83 грн. недоплаченого позивачем судового збору.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609,50 грн. відшкодовується йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача та прокурора про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Витребувати у Каховського колективного торговельного виробничого підприємства "Меліоратор" (74800, Херсонська область, м. Каховка, проспект Ворошилова, 16, код ЄДРПОУ - 01038074) майно територіальної громади міста Каховка, а саме нежитлове приміщення площею 657,3 м.кв., яке розташоване на першому поверсі житлового будинку по проспекту Ворошилова, 3, в м. Каховка, шляхом зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення та повернення його Каховській міській раді (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. К.Маркса, 103, код ЄДРПОУ - 26433050).

3. Стягнути з Каховського колективного торговельного виробничого підприємства "Меліоратор" (74800, Херсонська область, м. Каховка, проспект Ворошилова, 16, код ЄДРПОУ - 01038074) на користь Каховської міської ради (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. К.Маркса, 103, код ЄДРПОУ - 26433050) 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Каховського колективного торговельного виробничого підприємства "Меліоратор" (74800, Херсонська область, м. Каховка, проспект Ворошилова, 16, код ЄДРПОУ - 01038074) на користь держави в дохід державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1917,83 грн. судового збору.

Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.08.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко