Постанова

від 26.06.2009 по справі а-6/89-9/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-6/89-9/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2009 р.   Справа № А-6/89-9/66   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: головуючої судді Фанди Оксани Михайлівни, судді Малєєвої Олени Вікторівни, судді Кобецької Світлани Вікторівни при секретарі судового засідання Чмихові Юрію Анатолійовичу розглянувши у відкритому судовому засіданні   адміністративну справу

за позовом  Державного  міського підприємства  "Івано-Франківськтеплокомуненерго",  вул. Б.Хмельницького,59А, м. Івано - Франківськ,76006

до відповідача  Державної податкової інспекції  в м.Івано-Франківську,  вул.Незалежності,20, м. Івано-Франківськ, 76000

 про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0002492312/0 25.02.2004 року про визначення ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 197 234 грн, та застосування штрафних санкцій в розмірі 528267 грн., всього 1 795 501 грн., та "Акту про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за період з 01.10.2002 року по 01.10.2003 року по податку на додану вартість з 01.08.2002 року по 01.11.2003 року в частині зменшення амортизаційних відрахувань на 583 826 грн, зменшення збитків на суму 3 401 737 грн, зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2003 року в сумі 45 056 грн., та завищення чистої суми податкових зобов'язань на 1 152 178 грн., а також про зобов'язання ДПІ в м.Івано-Франківську зменшити суму податкового зобов'язання ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" по податку на додану вартість за період з 01.01.2003 року по 01.10.2003 року на 1 233 000 грн., у зв'язку з їх завищенням.

За участю представників сторін:

Від позивача:  Мануляк Юрій Васильович, (довіреність № 299-2/07 від 03.08.07 начальник юридичного відділу)

Від позивача:  Бачик С.І., (довіреність № б/н від 13.11.08 фінансовий директор)

 Від позивача:  Сурков М.С., (довіреність № б/н від 26.01.09 представник)

Від позивача:  Костів Л.В., (довіреність № б/н від 26.01.09 заступник фінансового директора)

Від відповідача:  Балінська Мар'яна Василівна - представник, (довіреність №61885/10-039 від 31.10.2008 року)

Від відповідача:  Безрука Г.С., (довіреність № 1904/10/10-039 від 26.01.09 ГДПРІ)

     Заявлено вимогу  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002492312/0 від 20.02.04 року заступника начальника ДПІ в м. Івано-Франківську про визначення Державному комунальному підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" податкового зобов"язання  по податку на додану вартість в сумі 1 197 234 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 528 267 грн., всього 1 795 501 грн.

     та Акт про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування Державного міського підприємства  "Івано-Франківськтеплокомуненерго" ( код ЗКПО 03346058) за період з 01.10.02 року по 01.10.03 року по податку на додану вартість, з 01.08.02 року по 01.1.03 року в частині зменшення амортизаційних відрахувань на 583 826 грн., зменшення збитків на суму 3 401 737 грн., зменшення від"ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2003 року в сумі 45 056 грн. та завищення чистої суми податкових зобов"язань на 1 152 178 грн.;   

        про зобов"язання ДПІ в м. Івано-Франківську зменшити суму податкого зобов"язання ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" по податку на додану вартість за період з 01.01.03 року по 01.10.03 року на 1 233 000 грн. у зв"язку із їх завищенням; 3) про стягнення з ДПІ в м. Івано-Франківську на користь ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" витрати на проведення аудиту в сумі 600 грн.

     Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. ДПІ в м. Івано-Франківську провела комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.02 року по 01.10.03 року,  по податку на додану вартість з 01.08.02 року по 01.11.03 року.

     Результати перевірки викладені в акті "Про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за період з 01.07.02 року по 01.10.03 року,  по податку на додану вартість з 01.08.02 року по 01.11.03 року.

       За результатами проведеної перевірки  встановлено порушення податкового законодавства, а саме: а) п. 1.22, 1.23, 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 і п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.2.2 п. 8.2 та п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме зменшення від"ємного значення об"єкту оподаткування по податку на прибуток на суму 3 401 737 грн.; б) п.п. 7.4.1 та 7.4.2 п. 7.4 ст. 7  та п.11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення від"ємного значення по податку на додану вартість  за вересень 2003 року на суму 45 056 грн. та заниження чистої суми податкових зобов"язань на 1 152 178 грн.

      На підставі вищевказаних висновків ДПІ у м. Івано-Франківську  винесено податкове повідомлення-рішення № 0002492312/0 від 20.02.04 року про визначення підприємству податкового зобов"язання по ПДВ в сумі 1 197 234 грн. та застосування до підприємства штрафних санкцій в розмірі 528 267 грн., всього 1 795 501 грн.

      Представник позивача зазначив, що вищенаведені висновки та повідомлення ДПІ у м. Івано-Франківську суперечать встановленим в ході перевірки фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства. При цьому послався на наступне.

                    Рішенням Івано-Франківського міськвиконкому № 557 від 21.12.2000 року на підприємстві запроваджено двоставковий тариф на послуги теплопостачання.

         Загальним висновком енергетичного аудиту систем централізаваного теплопостачання м. Івано-Франківська, виконаного ТзОВ Агенством з раціонального використання енергії та екології "Арена ЕКО" встановлено, що втрати складаються із: 1) втрат тепла через ізоляцію систем теплопостачання ( охолодження); 2) втрат тепла з витоками теплоносія в теплових мережах; 3) втрат і не облікованих витрат в системах ГВП.

        Згідно висновку норма річних втрат теплової енергії в мережах систем теплопостачання м. Івано-Франківська становить 20, 2 % - загальна та 22, 2 % - в мережах, що вичерпали свій ресурс. Позивач зазначив, що при визначенні фактичних втрат тепла відповідач допустив в акті ряд методологічних помилок, зокрема не врахував втрати і не обліковані витрати в системах ГВП;  показники у таблиці визначені окремо по кварталам, а не в цілому за рік, що є порушенням Інструкції з планування, обліку і калькулювання собовартості робіт, послуг на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства № 24 від 31.12.97 року.

        Твердження відповідача про зайве віднесення підприємством   до податкового кредиту за період з ІІ півріччя 2002 року по вересень 2003 року 293 484 грн., яке  грунтується на висновку про "розбіжності між фактичною кількістю реалізованої теплоенергії з котелень та кількістю теплоенергії реалізованої, яка була виставлена до оплати споживачам", а також посилання на збірник "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, також на господарсько-побутові потреби в Україні", є безпідставним, оскільки вказаний документ є внутрішньовідомчим нормативним актом, який підлягає застосуванню  тільки у взаємовідносинах житлово-комунальних підприємств між собою.   

          Також позивач вважає надуманим висновок відповідача про безпідставне віднесення Підприємством до складу валових витрат 4 499 991,0 грн. та  неправомірного включення Підприємствам до складу податкового кредиту 899 998,2 грн.  по операції з дротом із манганінового сплаву придбаного у ТзОВ "ЕURЕКА", який в подальшому, згідно документації Підприємства  був переданий на комісію ТзОВ "Вест-Брок".

          Позивач вказує, шо даний висновок Відповідач зробив посилаючись тільки на факт відсутності зазначеного дроту на складах Підприємства і письмові пояснення працівників ТзОВ "Вест-Брок" про відсутність на складах ТзОВ  дроту. Проте Відповідач  не врахував той факт, що віднесення 4 499 991,0 грн. до складу валових витрат та включення 899 998,2 грн. до складу податкового кредиту по операції з ТзОВ  "ЕURЕКА" Підприємством проведені на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 01.08.2003 р. та податкової накладної без номера від 22.08.2003 p., які відповідають всім вимогам чинного зако нодавства.

          З огляду на вказане, позивач вважає винесення Повідомлення-рішення про визначення Підприємству податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1 197 234,0 грн. та застосування до Підприємства штрафних санкцій в розмірі 528 267,0 грн., всього 1 795 501,0 грн. не грунтується на фактичних обставинах встановлених ДПІ в ході перевірки, суперечить вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню.

          Щодо решти позову позивач вказав, що є необгрунтованим  наведений в Aкті висновок Відповідача щодо визначення роз міру амортизаційних відрахувань основних фондів Підприємства. Згідно наказу ДК України по стандартизащї, метрології № 507 від 19.08.1997 р. ведення державного класифікатора основних фондів здійснюється Науково-дослідним інститутом статистики Державного комітету статистики України. У відповідності до роз'яснення № 242/50 від 30.03.1998 p., виробничі будівлі котелень повинні бути класифіковані у складі третьої групи "Інші основні фонди". Тому, наведений в Акті висновок про віднесення вказаних будівель до першої групи суперечить вимогам вище наведеного нормативного акту, прийнятого спеціально уповноваженим державним органом, є надуманим і підлягає скасуванню.

          Відповдач  писмових заперечень по суті позову  суду не подав, преставники в судовому засіданні пояснили: стосовно необлікованих втрат, що під час документальної перевірки використано дані бухгалтерського обліку і надані в ході проведення перевірки звіти котелень, які виробляють теплоенергію, статистичні звіти  1-С (тепплоенергя). При  цьому перевіркою  встановлено  розбіжності  між  фактичною  кількістю реалізованої теплоенергії з котелень та кількістю  реалізованої теплоенергії, яка була виставлена до оплати споживачам. Різниця, яка склалася між фактично реалізованою кількістю теплоенергії  та фактичною  кількістю теплоенергії,  що  виставлена     до  оплати споживачам,        не    підтверджено    документами        бухгалтерського    обліку     не    надано документальних    підтверджень    стосовно    використання    її    в    господарській    діяльності підприємства, таким чином списана з балансу теплоенергія   не буде ніколи реалізована та компенсована або використана в господарській діяльності.

          Представник ДПІ зазначив, що при розрахунку суми понаднормативних втрат перевіряючими взято до уваги галузеву Методику нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії котельнями теплового господарства, затверджену та введену в дію з 01. 03. 99 року Наказом Держбуду України від 17.12.98 року № 290 в розділі 4 "інженерна методика розрахунків прогресивних норм витрат палива" передбачено, що реальні втрати тепла в теплових мережах враховуються за результатами енергетичного аудиторського обстеження. До проведення такого обстеження допускається приймати  величину  цих  втрат  в  межах,  що  склалися  протягом останніх трьох років."

          Відповідно до загального висновку енергетичного аудиту річні втрати теплової енергії в

мережах          системи          теплопостачання          встановлені          для          ДМП          "Івано-

Франківсьтеплокомуненерго" в розмірі 20,2 відсотка до загальної кількості випуску теплової

енргії в мережу.          

          Калькуляційною одиницею для підприємств теплового господарства є одна гігакалорія  тепла. Оскільки норматив втрат 20,2% згідно Висновку енергетичного аудиту доведений як норма втрат теплової енергії тільки в мережах, до розрахунку понаднормативних  втрат перевіряючими взято метод, визначений на стр.27 Акту, що не суперечить вимогам "Енергетичного аудиту".

          Пунктом 5.1 ст.5 Закону України від 22.05.97 року  № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " (із наступними змінами та доповненями) встановлено віднесення до складу      валових витрат виробництва та обігу будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбані ( виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній  господарській діяльності.

          При цьому згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97 року  № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( із наступними змінами та доповненями) не включаються до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,обов'язковість ведення і зберігання яких

передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Виходячи з вищенаведеного представник відповідача зазначив, що вартість теплоенергії, визначена як різниця між фактично реалізованою кількістю теплоенергії та фактичною кількістю теплоенергії, що виставлена до оплати споживачам, без документального підтвердження факту використання теплоенергії на  цілі не пов`язані з господарською діяльністю не може бути віднесена до складу валових витрат, так як це не відповідає вимогам п.п.5.2.1, пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств ».

          Відносно відображення фактичних обставин господарської операції по придбанню підприємством дроту з манганінового сплаву від ТзОВ "EUREKA'', представник відповідача зазначив, що товарно-матеріальні цінності, придбані в ТзОВ "EUREKA'' (код 31560231, м. Херсон) згідно  податкової накладної б/н від 22.08.2003 року на суму 5 399 989,20 грн.(в тому числі ПДВ 899 998.20грн.). Передача вказаного товару на комісію ТзОВ "Вест-Брок" (код31183911 , Волинська обл.,с. Коцюри) не підтверджена зустрічною перевіркою, дріт відсутній на складах позивача, що підтверджується актом інвентаризації №1 від 26.11.03 року, а тому не є підтвердженим використання дроту у власній господарській діяльності підприємства. Враховуючи викладене представник ДПІ вказав, що позивачем в порушення вимог п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість "неправомірно включено до складу податкового кредиту  ПДВ в сумі 899998,0 грн. в зв`язку з придбанням товарів, що не відносяться до складу валових витрат підприємства".

          Щодо  висновку про визначення розміру амортизаційних відрахувань будівель котелень, що відносяться до складу І групи основних фондів, представник ДПІ вказав, що згідно п.п.8.2.2 п.8.2. ст. 8 Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " (із змінами і доповненнями) основні фонди підлягають поділу за групами: група 1, група 2, група 3, група 4.

          До складу основних фондів 1 групи відносять будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т.ч. жилі будинки та їх частини ( квартири та місця загального користування).Наказом № 507 від 19.08.97 року Держкомітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації затверджено Державний класифікатор України ДК 013-97 "Класифікація основних фондів», який набрав чинності від 01.01.98 року. Об'єктом класифікації є основні фонди. Класифікацію побудовано за ознаками функціонального призначення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.96 року № 1075 "Про затвердження Положення про порядок визначення  амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва ( обігу) та поділено на такі групи :

          Група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

          Група 2  -     транспортні  засоби,  включаючи  вантажні та легкові  автомобілі,  меблі, ілнторське      (офісне)   обладнання,   побутові   електромеханічні   прилади   та   інструменти, інформаційні    системи,    включаючи    електроннообчислювальні    та    інші    машини    для автоматичного оброблення інформації.

          Група 3   -   інші   основні   фонди,   що   не   ввійшли   до   груп   1   і   2   ,   включаючи сільськогосподарські  машини  і  знаряддя,  робочу  і   продуктивну  худобу  та багаторічні -насадження.

          Відповідно   до   Класифікатора   будівлі,   споруди,  їх    структурні    компоненти   та передавальні пристрої (код 100000 ), будівлі промислові і спеціальні, та інженерні споруди (код 120000) відносяться до складу основних фондів 1 групи.

          Виходячи з вищенаведеного представник відповідача вказав, що  амортизаційні відрахування по будівлях котелень нараховано відповідно до вимог пп.8.6.1 п.8.6. ст.8 Закону України від 22.05.97 року  № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств "як таких, що відносяться до складу основних засобів І групи, згідно норм відрахувань 1,25 % до балансової вартості у розрахунку на календарний квартал.

                    Розглянувши матеріали спрви, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що ДПІ в м. Івано-Франківську проведено комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з питань дотримання вимог податкого та валютного законодавства за період з 01.07.02 року по 01.10.03 року,  по податку на додану вартість з 01.08.02 року по 01.11.03 року, за наслідками якої складено акт від 20.02.2004 року, яким зафіксовано встановлені порушення податкового законодавства, а саме: а) п. 1.22, 1.23, 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 і п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.2.2 п. 8.2 та п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме зменшення від"ємного значення об"єкту оподаткування по податку на прибуток на суму 3 401 737 грн.; б) п.п. 7.4.1 та 7.4.2 п. 7.4 ст. 7  та п.11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення від"ємного значення по податку на додану вартість  за вересень 2003 року на суму 45 056 грн. та заниження чистої суми податкових зобов"язань на 1 152 178 грн.

      На підставі вищевказаних висновків ДПІ у м. Івано-Франківську  винесено податкове повідомлення-рішення № 0002492312/0 від 25.02.04 року про визначення підприємству податкового зобов"язання по ПДВ в сумі 1 197 234 грн. та застосування до підприємства штрафних санкцій в розмірі 528 267 грн., всього 1 795 501 грн.

          Як вбачається з акту первірки  під час документальної перевірки ДПІ використано дані бухгалтерського обліку і надані в ході проведення перевірки звіти котелень, які виробляють теплоенергію, статистичні звіти  1-С (тепплоенергя). При  цьому перевіркою  встановлено  розбіжності  між  фактичною  кількістю реалізованої теплоенергії з котелень та кількістю  реалізованої теплоенергії, яка була виставлена до оплати споживачам .

          Відповідно до Галузевої Методики нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії котельнями теплового господарства, затвердженої та введеної в дію з 01. 03. 99 Наказом Держбуду України від 17.12.98  № 290 в розділі 4 "інженерна методика розрахунків прогресивних норм витрат палива" передбачено, що реальні втрати тепла в теплових мережах враховуються за результатами енергетичного аудиторського обстеження. До проведення такого обстеження допускається приймати  величину  цих  втрат  в  межах,  що  склалися  протягом останніх трьох років."

          Відповідно до загального висновку енергетичного аудиту річні втрати теплової енергії в

мережах          системи          теплопостачання          встановлені          для          ДМП          "Івано-

Франківсьтеплокомуненерго" в розмірі 20,2 відсотка до загальної кількості випуску теплової

енергії в мережу.          

          Калькуляційною одиницею для підприємств теплового господарства є одна гігакалорія  тепла. Оскільки норматив втрат 20,2% згідно Висновку енергетичного аудиту доведений як норма втрат теплової енергії тільки в мережах, до розрахунку понаднормативних  втрат перевіряючими взято метод, визначений на стр.27 Акту, що не суперечить вимогам "Енергетичного аудиту".

          Пунктом 5.1 ст.5 Закону України від 22.05.97 року  № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " (із наступними змінами та доповненями) встановлено віднесення до складу      валових витрат виробництва та обігу будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбані ( виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній  господарській діяльності.

          При цьому згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( із наступними змінами та доповненями) не включаються до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,обов'язковість ведення і зберігання яких

передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Різниця , яка склалася між фактично реалізованою кількістю теплоенергії  та фактичною  кількістю теплоенергії,  що  виставлена до  оплати споживачам,як на час перевірки так і на час розгляду справи судом, не  підтверджено  документами      бухгалтерського    обліку     не    надано документальних    підтверджень    стосовно    використання    її    в    господарській    діяльності підприємства, таким чином списана з балансу теплоенергія   не буде ніколи реалізована та компенсована або використана в господарській діяльності.

          Виходячи з вищенаведеного  вартість теплоенергії, визначена як різниця між фактично реалізованою кількістю теплоенергії та фактичною кількістю теплоенергії, що виставлена до оплати споживачам, без документального підтвердження факту використання теплоенергії на  цілі  пов`язані з господарською діяльністю не може бути віднесена до складу валових витрат, так як це не відповідає вимогам п.п.5.2.1, пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств ».

          Щодо відображення фактичних обставин господарської операції по придбанню підприємством дроту з манганінового сплаву від ТзОВ "EUREKA'', товарно-матеріальні цінності, придбані в ТзОВ "EUREKA'' (код 31560231, м. Херсон) згідно  податкової накладної б/н від 22.08.2003 на суму 5 399 989,20 грн.(в тому числі ПДВ 899 998.20грн.) та передано на комісію ТзОВ "Вест-Брок". Передача вказаного товару на комісію ТзОВ "Вест-Брок"(код31183911 , Волинська обл.,с. Коцюри) не підтверджена зустрічною перевіркою. На час перевірки дріт був відсутній  на складах позивача, а первинні  документи бугалтерського обліку, що підтверджували б перевезення дроту передання його на комісію, перевіряючим теж не були надані, тому не є підтвердженим використання дроту у власній господарській діяльності підприємства.

          Стосовно посилання позивача на іншу угоду комісії та купівлі продажу дроту (з ПКФ ДП "Юніком-Юг")  то  слід зазначити , що  як на момент превірки так і при адміністративному  оскарженні рішення , так і в позовній заяві про їх існування позивач не згадував.

          Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"неправомірно включено до складу податкового кредиту  ПДВ в сумі 899998,0 грн., в зв`язку з придбанням товарів, що не відносяться до складу валових витрат підприємства.

          Щодо   визначення розміру амортизаційних відрахувань будівель котелень, то слід зазначити наступне..

          Згідно п.п.8.2.2 п.8.2. ст. 8 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями) основні фонди підлягають поділу за групами: група 1, група 2, група 3, група 4.

          До складу основних фондів 1 групи відносять будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т.ч. жилі будинки та їх частини ( квартири та місця загального користування). Наказом № 507 від 19.08.97 Держкомітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації затверджено Державний класифікатор України ДК 013-97 "Класифікація основних фондів», який набрав чинності від 01.01.98 року. Об'єктом класифікації є основні фонди. Класифікацію побудовано за ознаками функціонального призначення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.96 року  № 1075 "Про затвердження Положення про порядок визначення  амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва ( обігу) та поділено на такі групи :

          Група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

          Група 2  -     транспортні  засоби,  включаючи  вантажні та легкові  автомобілі,  меблі, ілнторське      (офісне)   обладнання,   побутові   електромеханічні   прилади   та   інструменти, інформаційні    системи,    включаючи    електроннообчислювальні    та    інші    машини    для автоматичного оброблення інформації.

          Група 3   -   інші   основні   фонди,   що   не   ввійшли   до   груп   1   і   2   ,   включаючи сільськогосподарські  машини  і  знаряддя,  робочу  і   продуктивну  худобу  та багаторічні -насадження.

          Відповідно   до   Класифікатора   будівлі,   споруди,  їх    структурні    компоненти   та передавальні пристрої (код 100000 ), будівлі промислові і спеціальні, та інженерні споруди (код 120000) відносяться до складу основних фондів 1 групи.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що  амортизаційні відрахування по будівлях котелень  слід нараховувати  відповідно до вимог пп.8.6.1 п.8.6. ст.8 Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"як таких, що відносяться до складу основних засобів І групи, згідно норм відрахувань 1,25 % до балансової вартості у розрахунку на календарний квартал.

          Стосовно посилання позивача на класифікатор основних фондів Державного  міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" розроблений Науково-дослідним інститутом статистики Державного комітету статистики України, то слід зазначити, що ні Постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. N  326  "Про  Концепцію  побудови національної статистики  України",  ні  Державна  програма переходу на міжнародну систему обліку і статистики"  від 08.06.95 р.  N 403 "Про  внесення  змін  і  доповнень  до Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики",  ні Наказ № 507 від 19.08.97 року Держкомітету України по стандартизації, метрології та сертифікації, яким затверджено Державний класифікатор України ДК 013-97 "Класифікація основних фондів" не встановлюють повноважень зазначеної установи на розроблення індивідуальних класифікаторів для кожного підприємства України. Вищевказані нормативні документи встановлюють неохідність розробки та ведення державного класифікатора.          

          Щодо позовної вимоги про визнання недійсним  акту перевірки, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки акт не є рішенням в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

          За наведених обставин в суду відсутні правові підстави для задоволення позову .

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України від 22.05.97 року  № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " (із наступними змінами та доповненями), Законом України "Про податок на додану вартість ", ст.  160, 163 , 167 , 254    Кодексу адміністративного судочинства України  , суд

ПОСТАНОВИВ:

в позові відмовити.

На постанову суду першої інстанції, яка не набрала законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) постанови через місцевий суд першої інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не була подана. Якщо було подано заяву про апеляційне  оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                  постанова складена в повному обсязі 02.07.09 року  

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е.М.