Рішення

від 11.08.2014 по справі 910/11828/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б,  тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ №  910/11828/14 11.08.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 910/11828/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг", м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон", м. Київ,                                   про стягнення 31 311,90 грн., без участі представників сторін. Товариство з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" (далі – ТОВ "Віейбі Лізинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон" (далі – ТОВ "Пітон"): 16 397,14 грн. простроченої заборгованості, що утворилася в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 03.02.2014 № 140203-1/ФЛ-Ю-А (далі – Договір);                   218,88 грн. пені; 457,38 грн. 30% річних; 123, 10 грн. втрат від інфляції та 3 552 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а всього 20 748,50 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 порушено провадження у справі. 14.07.2014 від ТОВ "Віейбі Лізинг" надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача: 28 355,90 грн. простроченої заборгованості, що утворилася в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору; 341,03 грн. пені; 558,44 грн. 30% річних; 235,92 грн. втрат від інфляції та 1 819 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а всього 31  311,90 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 відкладено розгляд справи на 11.08.2014 у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання. У судове засідання 11.08.2014 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач вимоги ухвал суду від 17.06.2014 та від 14.07.2014 не виконав, відзиву на позовну заяву не подав. Вказані ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на юридичну та фактичну адреси, зазначені у позовній заяві, що підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення. У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 11.08.2014 без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі – ГПК України). Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 03.02.2014 ТОВ "Віейбі Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Пітон" (лізингоодержувач) укладено Договір, за умовами якого: - предметом лізингу є автомобіль «Peugeot»; загальна вартість предмета лізингу 151  658,77 грн., ПДВ 20% 30  331,75 грн., разом з ПДВ 181  990,52 грн. (пункт 4 Договору); - за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі – НБУ), яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день  прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців від дня, коли сплата мала відбутися (підпункт 7.1.1 пункту 7.1 Договору); - Договір набирає чинності після його підписання сторонами та зобов'язання сторін за Договором виникають (окрім умов пункту 2.3 загальних умов Договору) з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно з пунктом 2.3 загальних умов Договору і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому умови пункту 2.3 загальних умов Договору застосовуються до відносин між сторонами до набуття чинності Договору. Сторони досягли згоди про те, що в разі непідписання сторонами будь-якого із вказаних додатків до Договору, окрім додатку «Технічний асістанс», Договір вважається таким, що не укладений (пункт 10.1 Договору). Відповідно до додатку до Договору «Графік сплати лізингових платежів» лізингоодержувач повинен сплачувати чергові лізингові платежі за період 36 місяців; загальний лізинговий платіж становить 276  757,12 грн. Судом встановлено, що на підставі акта від 14.02.2014 приймання-передачі предмета лізингу в користування за Договором лізингодавець передав предмет лізингу, а саме: седан-В легковий «Peugeot 408», 2013 року випуску, а лізингоодержувач прийняв вказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг). Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та передав в користування відповідачу предмет лізингу. З матеріалів справи вбачається, що число сплати – це число (порядковий номер дня у відносному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця. Період лізингу – це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акта. У випадку, коли дата підписання акта приймання-передачі предмету лізингу припадає на період з 1 (першого) по 9 (дев'яте) число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20 (двадцяте) число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акта. У випадку, коли дата підписання акта припадає на період з 10 (десятого) по 25 (двадцять п'яте) число місяця (включно), то число сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5 (п'яте) число кожного місяця, починаючи з 26 (двадцять шостого) числа по останній день місяця (включно), то число сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20 (двадцяте) число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акта. Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Частиною другою статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”   передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. За приписом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”  сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. У пункті 3 частини другої статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”  зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. 14.07.2014 ТОВ "Віейбі Лізинг" подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій  позивач просить стягнути з відповідача: 28 355,90 грн. заборгованості за Договором; 341,03 грн. пені; 558,44 грн. 30% річних; 235,92 грн. втрат від інфляції та 1 819 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а всього 31  311,90 грн. Судом встановлено, що в графіку внесення платежу визначено, що з 04.04.2014 (2 період лізингу) сума платежу 7  149,11 грн.; з 05.05.2014 (3 період лізингу) сума платежу 7  157,55 грн.; з 05.06.2014 (4 період лізингу) сума платежу 7  022,51 грн. та з 05.07.2014 (5 період лізингу) сума платежу 7  026,73 грн.; отже, відповідач повинен був сплатити на користь позивача 28  355,90 грн. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. ТОВ "Пітон" доказів звільнення від сплати заборгованості чи доказів її погашення суду не подано. За таких обставин позовні вимоги ТОВ "Віейбі Лізинг" про стягнення з ТОВ "Пітон" заборгованості у сумі 28  355,90 грн. підлягають задоволенню. Позивач також просить суд стягнути з відповідача 341,03 грн. пені; 558,44 грн. 30% річних; 235,92 грн. втрат від інфляції та 1 819 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна. За приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 2.7 загальних умов Договору у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів на підставі статті 625 ЦК України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. При цьому, у випадку, коли дата підписання акта припадає на період з 10 (десятого) по 25 (двадцять п'яте) число місяця (включно), то число сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5 (п'яте) число кожного місяця. Акт приймання-передачі предмета лізингу було підписано сторонами 14.02.2014, таким чином, періодами нарахування 30% річних та суми втрат від інфляції є: з 04.04.2014 по 04.05.2014; з 05.05.2014 по 04.06.2014; з 05.06.2014 по 04.07.2014 та з 04.07.2014 по 14.07.2014. Здійснення ж судом перерахунку сум 30% річних та втрат від інфляції фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду сума 30% річних становить 1  328,98 грн. та 992,86 грн. втрат від інфляції). Однак, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Враховуючи наведене та у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 30% річних та втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 558,44 грн. 30% річних та 992,86 грн. втрат від інфляції. У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Позивачем заявлено до стягнення 341,03 грн. пені; перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок правильний, а тому стягненню підлягає 341,03 грн. пені. Що ж стосується сплати відповідачем на користь позивача 1  819,90 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, то господарський суд вважає зазначити таке. Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 загальних умов Договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту. Однак, ТОВ "Пітон" жодного разу не виконало вказану вимогу загальних умов Договору, а тому суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо сплати штрафу у сумі 1  819,90 грн. За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача. Керуючись статтями 43, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пітон» (юридична адреса: 04071, м. Київ, провулок Електриків, 3; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А; ідентифікаційний код 22956992) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віейбі Лізинг» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т; адреса для кореспонденції: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9; ідентифікаційний код 33880354): 28  355 (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп. заборгованості; 341 (триста сорок одну) грн. 03 коп. пені; 558 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 44 коп. 30 % річних; 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 92 коп. втрат від інфляції; 1  819 (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 90 коп. штрафу та 1  827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.  судового збору. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 15.08.2014. Суддя                                                                                                                 О. Марченко