Постанова

від 25.09.2014 по справі 910/11828/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа№ 910/11828/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Козак О.Д. - представник за довіреністю,

від відповідача: Ковальов О.М. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2014р.

у справі №910/11828/14 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон"

про стягнення 31 311,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон" (далі-відповідач) про стягнення 16 397,14 грн. простроченої заборгованості, що утворилася в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 03.02.2014 №140203-1/ФЛ-Ю-А (далі - Договір); 218,88 грн. пені; 457,38 грн. 30% річних; 123, 10 грн. втрат від інфляції та 3 552 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

14.07.2014р. від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача: 28 355,90 грн. простроченої заборгованості, що утворилася в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору; 341,03 грн. пені; 558,44 грн. 30% річних; 235,92 грн. втрат від інфляції та 1 819 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а всього 31 311,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 року по справі №910/11828/14 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" 28 355,90 грн. заборгованості; 341,03 грн. пені; 558,44 грн. 30 % річних; 235,92 грн. втрат від інфляції; 1 819,90 грн. штрафу та 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 11.08.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове рішення, яким зменшити на 15 000 грн. суму заборгованості та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 819,90 грн. штрафу, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому визнає доводи останьої лише в частині зменшення суми заборгованості.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2014р. ТОВ "Віейбі Лізинг", як лізингодавцем, та ТОВ "Пітон", як лізингоодержувачем, був укладений Договір, за умовами якого:

- предметом лізингу є автомобіль "Peugeot"; загальна вартість предмета лізингу 151 658,77 грн., ПДВ 20% 30 331,75 грн., разом з ПДВ 181 990,52 грн. (пункт 4 Договору);

- за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців від дня, коли сплата мала відбутися (підпункт 7.1.1 пункту 7.1 Договору);

- Договір набирає чинності після його підписання сторонами та зобов'язання сторін за Договором виникають (окрім умов пункту 2.3 загальних умов Договору) з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно з пунктом 2.3 загальних умов Договору і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому умови пункту 2.3 загальних умов Договору застосовуються до відносин між сторонами до набуття чинності Договору. Сторони досягли згоди про те, що в разі непідписання сторонами будь-якого із вказаних додатків до Договору, окрім додатку "Технічний асістанс", Договір вважається таким, що не укладений (пункт 10.1 Договору).

У відповідності до додатку до Договору "Графік сплати лізингових платежів" лізингоодержувач повинен сплачувати чергові лізингові платежі за період 36 місяців; загальний лізинговий платіж становить 276 757,12 грн.

Як свідчать матеріали, на підставі акта від 14.02.2014 приймання-передачі предмета лізингу в користування за Договором лізингодавець передав предмет лізингу, а саме: седан-В легковий "Peugeot 408", 2013 року випуску, а лізингоодержувач прийняв вказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та передав в користування відповідачу предмет лізингу. Дана обставина сторонами не оспорюється.

Як вбачається з матеріалів справи, число сплати - це число (порядковий номер дня у відносному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця. Період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акта.

У випадку, коли дата підписання акта приймання-передачі предмету лізингу припадає на період з 1 (першого) по 9 (дев'яте) число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20 (двадцяте) число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акта. У випадку, коли дата підписання акта припадає на період з 10 (десятого) по 25 (двадцять п'яте) число місяця (включно), то число сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5 (п'яте) число кожного місяця, починаючи з 26 (двадцять шостого) числа по останній день місяця (включно), то число сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20 (двадцяте) число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акта.

У відповідності до ст.806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

За приписом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У пункті 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Судовою колегією встановлено, що в графіку внесення платежу визначено, що з 04.04.2014 (2 період лізингу) сума платежу 7 149,11 грн.; з 05.05.2014 (3 період лізингу) сума платежу 7 157,55 грн.; з 05.06.2014 (4 період лізингу) сума платежу 7 022,51 грн. та з 05.07.2014 (5 період лізингу) сума платежу 7 026,73 грн.; отже, на день подачі позову відповідач повинен був сплатити на користь позивача 28 355,90 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ТОВ "Пітон" доказів звільнення від сплати заборгованості суду не подано.

Як свідчать квитанції №79-2934 від 28.07.2014р., №79-163 та №79-154 від 29.07.2014р. відповідачем було сплачено 15 000,00 грн. заборгованості, які не могли бути враховані позивачем при подачі позову. Судовою колегією оригінали зазначених квитанції були оглянуті та повернуті відповідачу (копії містяться в матеріалах справи).

Судовою колегією, дані квитанції приймаються як додатковий доказ в розумінні ст.101 ГПК України, оскільки апелянтом доведено неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно із п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначені положення законодавства, судова колегія приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на встановлені обставини справи, вищенаведені докази у справі та наведені правові норми, судова колегія вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 13 355,90 грн. заборгованості.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 341,03 грн. пені; 558,44 грн. 30% річних; 235,92 грн. втрат від інфляції та 1 819 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.2.7 загальних умов Договору у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів на підставі статті 625 ЦК України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

При цьому, у випадку, коли дата підписання акта припадає на період з 10 (десятого) по 25 (двадцять п'яте) число місяця (включно), то число сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5 (п'яте) число кожного місяця.

Акт приймання-передачі предмета лізингу було підписано сторонами 14.02.2014, таким чином, періодами нарахування 30% річних та суми втрат від інфляції є: з 04.04.2014 по 04.05.2014; з 05.05.2014 по 04.06.2014; з 05.06.2014 по 04.07.2014 та з 04.07.2014 по 14.07.2014.

Здійснення ж судом перерахунку сум 30% річних та втрат від інфляції фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду сума 30% річних становить 1 328,98 грн. та 992,86 грн. втрат від інфляції).

Однак, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене та у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 30% річних та втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 558,44 грн. 30% річних та 992,86 грн. втрат від інфляції.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Позивачем заявлено до стягнення 341,03 грн. пені; перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, судова колегія дійшла висновку про те, що розрахунок правильний, а тому стягненню підлягає 341,03 грн. пені.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1 819,90 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, судова колегія зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 загальних умов Договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту.

Проте, апелянтом відповідно до вимог ст.ст.32-34 ГПК України не надано суду належних та допустимих доказів належного виконання підпункту 5.2.1 пункту 5.2 загальних умов Договору, а тому судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 819,90 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні; позов слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон" на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2014р. у справі №910/11828/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2014 року у справі №910/11828/14 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон" (юридична адреса: 04071, м. Київ, провулок Електриків, 3; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А; ідентифікаційний код 22956992) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т; адреса для кореспонденції: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9; ідентифікаційний код 33880354): 13 355 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп. заборгованості; 341 (триста сорок одну) грн. 03 коп. пені; 558 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 44 коп. 30 % річних; 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 92 коп. втрат від інфляції; 1 819 (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 90 коп. штрафу та 1 677 (одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн. судового збору.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон" 15 000,00 грн. заборгованості провадження у справі №910/11828/14 припинити».

3. Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

4. Матеріали справи №910/11828/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 30.09.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв