Постанова

від 13.08.2014 по справі 910/22036/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 910/22036/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі№ 910/22036/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОРО" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" 2. Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" провизнання недійсним рішення загальних зборів за участю представників сторін:

позивача: Марченко М.А., директор

Гальченко В.Я., дов. від 25.04.14 б/н

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: Жураківський А.М., дов. від 09.12.2013 № 250

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" та Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс", оформленого протоколом № 1/08-11 від 08.11.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 910/22036/13 (суддя Чинчин О.В.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Гончарова С.А., суддів Авдеєва П.В., Куксова В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 910/22036/13 скасовано; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРО" задоволено; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс", оформлене протоколом № 1/08-11 від 08.11.2010; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРО" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 573,50 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 304,50 грн.; стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРО" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 573,50 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 304,50 грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі № 910/22036/13 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, згідно із Статутом та Установчим договором про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" (далі - Товариство), Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРО" є власником частки у розмірі 70 відсотків у статутному капіталі Товариства.

У жовтні 2010 року позивач виступив з ініціативою щодо проведення 13.11.2010 позачергових загальних зборів учасників Товариства, у зв'язку з чим 13.10.2010 листом-повідомленням про скликання позачергових загальних зборів Товариства позивач повідомив про це іншого учасника Товариства - Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Киянка" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка") з часткою 30% у його статутному капіталі.

У відповідь на зазначений лист-повідомлення відповідач листом за вих. № 170 від 15.10.2010 повідомило Товариство про подану 11.10.2010 до Товариства заяву про вихід зі складу учасників Товариства, у зв'язку з чим попросило доповнити порядок денний позачергових загальних зборів учасників Товариства, що мали відбутися 13.11.2010, питаннями, зокрема, про розгляд заяви ЗАТ "ТФ "Киянка" про вихід зі складу учасників Товариства. До зазначеного лита було додано заяву про вихід ЗАТ "ТФ "Киянка" зі складу учасників Товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.2010 відбулись збори учасників Товариства, рішення яких оформлені протоколом № 1/08-11 від 08.11.2010.

На підставі протоколу № 1/08-11 від 08.11.2010 зборів учасників Товариства судами визначено, що на зборах були присутні учасники, які володіють 100% голосів Товариства: ТОВ "ОРО" - власник частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 70%, в особі директора Нехоци Інни Василівни; ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" - власник частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 30%, в особі голови правління Соловей Любові Василівни.

На вказаних зборах учасників Товариства прийнято рішення, оформлене протоколом № 1/08-11 від 08.11.2010, яким погоджено вихід учасника - ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" зі складу учасників ТОВ "Киянка-плюс" та надано згоду на повернення вкладу в натуральній формі повністю, а саме: нерухоме майно - нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30 згідно переліку. Також, доручено учаснику ТОВ "Киянка-плюс" - ТОВ "ОРО" в особі представника Нехоци І.В. в тижневий термін з дня прийняття рішення скласти та підписати акт приймання-передачі об'єктів нерухомого майна від ТОВ "Киянка-плюс" до ЗАТ "ТФ "Киянка", а директору ТОВ "Киянка-плюс" Марченко А.М. - організувати процес звільнення приміщень, що повертаються, до 08.12.2010.

08.11.2010 за Актом прийому-передачі ЗАТ "ТФ "Киянка" прийняло, а інший учасник Товариства - ТОВ "ОРО" передало згідно з переліком нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30, загальною площею 6775,20 кв.м., у зв'язку з виходом відповідача зі складу засновників Товариства.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що 13.11.2010 відбулись загальні збори учасників Товариства, на яких були присутні Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРО" та, в якості запрошеного, директор Товариства. ЗАТ "ТФ "Киянка" на зазначені збори свого представника не направило.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства № 3/10 від 13.11.2010, за результатами розгляду питання про намір ЗАТ "ТФ "Киянка" вийти зі складу учасників Товариства, було прийнято рішення розглянути цей намір, та, у зв'язку з відсутністю представника ЗАТ "ТФ "Киянка", призначити позачергові збори учасників на 22.12.2010. Листом від 22.11.2010 за вих. № 123 директор Товариства повідомив ЗАТ "ТФ "Киянка" про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства на 22.12.2010.

22.12.2010 відбулись позачергові загальні збори учасників Товариства, на яких були присутні Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРО" та, в якості запрошеного, директор Товариства. ЗАТ "ТФ "Киянка" на зазначені позачергові збори свого представника не направило.

Згідно із протоколом загальних зборів учасників Товариства № 4/10 від 22.12.2010, за результатами розгляду питань порядку денного було прийнято, зокрема, рішення про виключення ЗАТ "ТФ "Киянка" зі складу учасників Товариства та виплату належної йому частку в розмірі 30% у статутному капіталі Товариства.

Предметом позову у справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРО" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс", оформленого протоколом № 1/08-11 від 08.11.2010.

Обґрунтовуючи підстави недійсності вказаних рішень, позивач посилається на те, що загальні збори учасників Товариства від 08.11.2010 скликано та проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, а рішення, прийняті на цих загальних зборах та оформлені протоколом № 1/08-11, є незаконними. Позивач вказує, що збори було проведено з порушенням порядку їхнього скликання, що не відповідає положенням статті 61 Закону України "Про господарські товариства"; при проведенні зборів було порушено положення чинного законодавства України, яке регламентує порядок ініціювання питання про вихід учасника з товариства; на спірних зборах не був присутній жодний представник керівного органу позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був повідомлений про скликання загальних зборів учасників Товариства на 08.11.2010 і на загальних зборах учасників Товариства 08.11.2010 були присутні представники учасників, які в сукупності володіють 100% голосів; заява ЗАТ "ТФ "Киянка" від 11.10.2010 № 165 про вихід зі складу учасників Товариства отримана Товариством 19.10.2010 і вказана дата є датою виходу відповідача-2 зі складу учасників Товариства; Товариством було погоджено повернення відповідачу-2 вкладу у натуральній формі відповідно до вимог законодавства.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРО".

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком та скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що обставини, встановлені у справі № 14/399 та покладені в основу рішення суду першої інстанції не стосуються підстав, на яких ґрунтується позовна заява, а тому не мають значення для розгляду цієї справи; заяву про вихід відповідача-2 зі складу засновників Товариства було складено лише 11.10.2010 за № 165 і вказана заява ґрунтується на рішенні правління ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" про вихід зі складу учасників Товариства, яке прийнято лише за 1 місяць до проведення спірних загальних зборів, а саме - 08.10.2010; ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" було повідомлено 13.10.2010 про скликання загальних зборів Товариства на 13.11.2010, пропонувало доповнити порядок денний цих зборів питанням про розгляд його заяви про вихід зі складу засновників Товариства, відповідні загальні збори Товариства 13.11.2010 відбулися відповідно до чинного законодавства України, що не оспорюється сторонами спору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що загальні збори учасників Товариства були скликані та проведені з порушенням вимог закону та установчих документів та про недотримання відповідачем-2 вимог частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України, статті 61 Закону України "Про господарські товариства", пункту 23 Установчого договору про створення та діяльність ТОВ "Киянка-плюс", пунктів 4.1.5 та 5.1 Статуту ТОВ "Киянка-плюс" щодо строків повідомлення про вихід зі складу учасників Товариства.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Частиною першою статті 50 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пунктах 17, 18, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Частиною 1 статті 148 Цивільного кодексу України, абз. 5 частини 1 статті 88 Господарського кодексу України, п. в) частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства", пунктом 5.1 Статуту Товариства передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю вийти з товариства.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд мотивовано не взяв до уваги доводи позивача про порушення строків подачі заяви про вихід відповідача-2 з Товариства.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Аналогічні за змістом положення передбачені також пунктом 5.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс".

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши вищенаведені приписи законодавства, що регулюють процедуру виходу учасника з товариства, встановивши, що заява відповідача-2 про вихід зі складу учасників Товариства була отримана Товариством 19.10.2010, правомірно визначив вказану дату датою виходу відповідача-2 зі складу учасників Товариства. Виходячи з того, що на загальних зборах учасників Товариства 08.11.2010 були присутні представників учасників, які в сукупності володіють 100% голосів, суд першої інстанції дійшов також обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсними рішень цих зборів з підстав порушення порядку їх скликання.

Натомість, суд апеляційної інстанції вищенаведених норм законодавства не врахував, та, не встановивши факт порушення рішеннями загальних зборів від 08.11.2010 прав та законних інтересів позивача як учасника Товариства, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРО".

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у поясненнях на касаційну скаргу доводи позивача по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судом першої інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені місцевим господарським судом, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

З цих же підстав, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про витребування та дослідження судом оригіналів доказів.

Згідно із ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі № 910/22036/13 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 910/22036/13 залишити в силі.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

О. Кролевець