Рішення

від 14.08.2014 по справі 22-ц/796/6186/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-6186 Головуючий у 1-й інстанції - Леонтюк Л.К.

Доповідач - Пікуль А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Невідомої Т.О.

СаліховаВ.В.

при секретарі Троц В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Сторожука Юрія Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство медичного маркетингу" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2014 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство медичного маркетингу" про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, зміну формулювання причин звільнення, виплату вихідної допомоги,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2014 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство медичного маркетингу" про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, зміну формулювання причин звільнення, виплату вихідної допомоги.

Суд стягнув з ТОВ "Агентство медичного маркетингу" на користь ОСОБА_4 нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 11 034 грн. 14 коп., компенсацію за час затримки розрахунку у розмірі 9 710 грн. 40 коп., а разом 20 744 грн. 54 коп. В задоволені решти позовних вимог суд відмовив.

Суд стягнув з ТОВ "Агентство медичного маркетингу" в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору (а.с.129-135).

Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року суд стягнув з ТОВ "Агентство медичного маркетингу" на користь ОСОБА_4 нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 11 034 грн. 14 коп. та компенсацію за час затримки розрахунку у розмірі 8 100 грн. 09 коп.

Крім того, додатковим рішенням суд стягнув з відповідача в дохід держави 487 грн. 20 коп. судового збору (243 грн. 60 коп. х 2) (а.с.138-140).

Не погодившись з рішенням суду та додатковим рішенням суду від 25 березня 2014 року, ТОВ "Агентство медичного маркетингу" через свого представника Сторожука Ю.М. подало апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення та додаткового рішення, просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.144-146; 166-168).

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про зміну формулювання причин звільнення та виплату вихідної допомоги позивачем не оскаржується, тому у апеляційному порядку у цій частині не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника ТОВ "Агентство медичного маркетингу" - Сторожука Ю.М., який підтримав подані ним апеляційні скарги та просив суд їх задовольнити, ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги на рішення суду від 20 березня 2014 року та покладалась на розсуд апеляційного суду при вирішенні апеляційної скарги на додаткове рішення від 25 березня 2014 року, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 25 березня 2014 року слід задовольнити, а скаргу на рішення суду від 20 березня 2014 року - задовольнити частково з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

Відповідно до наказу ТОВ "Агентство медичного маркетингу" від 2 січня 2013 року №58-К ОСОБА_4 була прийнята на посаду менеджера із збуту.

В подальшому, наказом ТОВ "Агентство медичного маркетингу" від 4 листопада 2013 року № 67-К ОСОБА_4 була звільнена з займаної посади згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України по узгодженню сторін.

Відповідно до відомостей за табельним номером № 0000000035 ОСОБА_4 на виплату грошей була нарахована заробітна плата за період з квітня 2013 року по жовтень 2013 року з урахуванням податків, які підлягають утриманню при здійсненні виплат, а всього нараховано 11 697 грн. 87 коп.

В відомостях про отримання коштів відпис ОСОБА_4 відсутній, що підтверджує факт не отримання указаних коштів. Крім того, позивачу не виплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 274 грн. 04 коп.

Загальний розмір заборгованості ТОВ "Агентство медичного маркетингу" перед позивачем по заробітній платі становить 11 034 грн. 14 коп.

У день звільнення та до моменту ухвалення рішення указана сума позивачу не виплачена.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 15 листопада 2013 року по 20 березня 2014 року - 87 робочих днів) складає 8 100 грн. 09 коп. (92.07 х 87).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2013 по 14.11.2013 та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів та безпідставно, з порушенням процесуальних норм, надана перевага одним доказам над іншими, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків, які могли підтвердити факт виплати позивачу заробітної плати, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

За правилом ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку на підприємствах заробітна плата виплачується працівникам: за платіжними відомостями, шляхом перерахування на поточний (картковий, зарплатний) рахунок, шляхом видачі з каси за видатковими касовими ордерами тощо.

Таким чином, факт виплати/отримання грошових коштів (заробітної плати) має бути підтверджений письмовим доказом і не може підтверджуватися показаннями свідків.

Тому районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони відповідача про допит свідків і підстав для допиту свідків у суді апеляційної інстанції, ураховуючи положення ч.2 ст. 303 ЦПК, також немає.

В ході апеляційного розгляду представник відповідача підтвердив суду, що письмових доказів на підтвердження виплати позивачу заробітної плати за період з 01.04.2013 по 14.11.2013 немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом не було з'ясовано питання чи знаходився позивач на обліку в центрі зайнятості із отриманням статусом безробітного, чи виплачувалась допомога та чи підлягає вона поверненню за період, за який нарахована компенсація за час затримки розрахунку, також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази (ч.1 ст. 137 ЦПК).

У даному випадку суду не було надано доказів того, що ОСОБА_4 знаходилася на обліку в центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю у період з 15 листопада 2013 року по 20 березня 2014 року. Клопотання про витребування таких доказів у порядку, визначеному ст. 137 ЦПК, відповідач не заявляв, апеляційна скарга також не містить такого клопотання.

В ході апеляційного розгляду представник відповідача також не заявляв перед судом клопотання про приєднання до справи доказів щодо перебування ОСОБА_4 на обліку в центрі зайнятості та отримання позивачем допомоги по безробіттю, які не були надані районному суду з поважних причин. Клопотання про забезпечення таких доказів також не було заявлено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення від 20 березня 2014 року немає.

Однак, доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що судом були допущені помилки при визначенні розміру стягнення, частково можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для зміни оскаржуваного рішення від 20 березня 2014 року виходячи з наступного.

Апеляційна скарга не містить розрахунків відповідача на противагу розрахункам, проведеним позивачем та судом. Посилань у чому саме полягає неправильність та неточність у виконаних судом розрахунках, у апеляційній скарзі також немає.

При співставленні мотивувальної та резолютивної частини рішення суду від 20 березня 2014 року апеляційним судом встановлено, що відповідно до мотивувальної частини рішення середній заробіток за 87 днів затримки розрахунку при звільненні склав 8 100 грн. 09 коп. виходячи із середньоденного заробітку - 92 грн. 07 коп. При цьому у резолютивній частині рішення зазначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9 710 грн. 40 коп.

Водночас, виходячи із середньоденного заробітку 92 грн. 07 коп. середній заробіток за 87 днів затримки розрахунку при звільненні складає 8 010 грн. 09 коп. (92.07 грн. х 87 дн.).

Указані обставини дають апеляційному суду підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 8 100 грн. 09 коп. до 8 010 грн. 09 коп., у зв'язку з чим абзац другий резолютивної частини рішення слід викласти у новій редакції.

Крім того, з урахуванням положень п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України слід доповнити резолютивну частину рішення вказівкою про те, що рішення суду в частині стягнення заробітної плати у розмірі 2 000 грн. (за один місяць) підлягає негайному виконанню.

При цьому, оскільки додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року фактично допущене подвійне стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2013 по 14.11.2013 і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та потрійне стягнення суми судового збору, указане додаткове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.303, 307-309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Сторожука Юрія Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство медичного маркетингу" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2014 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Сторожука Юрія Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство медичного маркетингу" на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2014 року змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство медичного маркетингу" (код ЄДРПОУ 36852498) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 11 034 грн. 14 коп. в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2013 по 14.11.2013 та 8 010 грн. 09 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього: 19 044 грн. 23 коп. (Дев'ятнадцять тисяч сорок чотири грн. 23 коп.), у решті позовних вимог відмовити.

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом четвертим наступного змісту.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати у розмірі 2 000 грн. підлягає негайному виконанню.

У зв'язку з чим абзаци четвертий-шостий резолютивної частини рішення вважати відповідно абзацами п'ятим-сьомим.

Додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Т.О. Невідома

В.В. Саліхов