Постанова

від 11.03.2008 по справі 15/250-07-6763

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/250-07-6763

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" березня 2008 р. Справа № 15/250-07-6763

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Лисіної О.В.

за участю представників:

від ТОВ “Консенсус” - Захарчук П.Г.

від Південної регіональної митниці —Мальцев Д.В., Боркут О.В.

від Головного управління Державного казначейства України в Одеській області— Танурков Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Південної регіональної митниці та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

на рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2008 р.

по справі №15/250-07-6763

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Консенсус”

до           Південної регіональної митниці

          Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

про стягнення збитків в розмірі 59'173,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ “Консенсус” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом, в якому з урахуванням уточнень, просило стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, 59'173,85 грн. збитків, заподіяних рішенням Одеської митниці, правонаступником якої є Південна регіональна митниця, про визначення митної вартості вантажу, задекларованого позивачем 13.04.2006р. за ВМД № 500060000/6/207/241.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Консенсус» стверджує, що внаслідок рішення Одеської митниці про митну оцінку вантажу, задекларованого позивачем 13.04.2006р. по ВМД № 500060000/6/207/241, неправомірність якого  визнана судовим рішенням по адміністративній справі №15/125-06-3848А, товариству заподіяні збитки, які складаються із:

          - додаткових витрат на оплату митних зборів у сумі 14'694,94 грн. по тимчасовій декларації № 500060000/6/213322 від 14.06.2006 р. та у сумі 8'872,41 грн., по ВМД №500060000/6/219583 від 09.08.2006 р.;

          - додаткових витрат у сумі 4'880,00 грн. на оплату за використання контейнера ІРХU3413190, в якому під час знаходження під митним контролем зберігався вказаний вище вантаж, а також у сумі 7'055,00 грн. за понаднормативне використання зазначеного контейнера;

          - не отриманого доходу у сумі 23'671,50 грн.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2008р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено частково: з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ТОВ “Консенсус” стягнуто суму у розмірі 35'502,35 грн. яка складається з заявлених позивачем витрат на оплату митних зборів та використання контейнеру для зберігання під митним контролем задекларованого вантажу, а також відповідні судові витрати. В задоволені позовних вимог про стягнення на користь позивача не отриманого доходу у сумі 23671,50грн. суд першої інстанції відмовив, посилаючись на відсутність по справі відповідних доказів.

          Вказане судове рішення оскаржене у апеляційному порядку відповідачами.

          В апеляційній скарзі Південна регіональна митниця просить скасувати рішення суду першої інстанції по даній справі та постановити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

          В обґрунтування апеляційної скарги митний орган навів доводи щодо правильного та правомірного здійснення Одеською митницею оцінки митної вартості вантажу, задекларованого позивачем 13.04.2006р. за ВМД № 500060000/6/207/241. При цьому, митний орган звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що судове рішення по адміністративній справі №15/125-06-3848А в даний час оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

          Також, на думку митного органу, суд першої інстанції безпідставно не врахував факти встановлені судовим рішення у адміністративній справі №6/482-06-12651А, яким ТОВ «Консенсус» відмовлено у відшкодуванні митних зборів сплачених по тимчасовій декларації № 500060000/6/213322 від 14.06.2006 р. та по ВМД №500060000/6/219583 від 09.08.2006 р.

          Крім цього, митний орган стверджує про відсутність будь-якого рішення суду, яким би підтверджувався факт неправомірності дій посадових осіб Одеської митниці.

          Поряд з викладеним, митний орган наполягає на відсутності в даному випадку безпосереднього зв'язку між завданою позивачу шкодою та неправомірними діями особи, що її завдала, а також правових підстав для відшкодування витрат позивача пов'язаних із зберіганням у контейнері вантажу задекларованого позивачем 13.04.2006р. за ВМД № 500060000/6/207/241.

          Разом з тим, митний орган вважає, що даний спір повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

          В наданих у судовому засіданні 11.03.2008 року уточненнях до апеляційної скарги Південна регіональна митниця просить припинити провадження по даній справі, оскільки вважає, що той самий спір між тими ж сторонами вирішений при прийнятті судового рішення по адміністративній справі № 6/482-06-12651А. Також, згідно уточнення до апеляційної скарги, на думку Південної регіональної митниці, збитки позивача, пов'язані із зберіганням у контейнері вантажу задекларованого позивачем 13.04.2006р. за ВМД № 500060000/6/207/241 є наслідком нездійснення ТОВ «Консенсус» певних дій, таких як оформлення вантажу за митною вартістю, що була визначена митним органом або розміщення вказаного вантажу на складі тимчасового зберігання, складі митниці, тощо.

          Головне управління Державного казначейства України в Одеській області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, орган Державного казначейства України вважає неприпустимим стягнення в даному випадку коштів з Державного бюджету України, посилаючись на те, що суми надмірно стягнутих митних зборів підлягають поверненню митним органом за рахунок поточних платежів. Також, посилаючись на ст. 176 ЦК України орган Державного казначейства України стверджує про те, що юридичні особи створені державою не відповідають по зобов'язанням держави.

          Позивач надав відзив на апеляційні скарги, в якому, посилаючись на їх необґрунтованість, просить рішення суду першої інстанції по даній справі залишити без змін, а апеляційні скарги відповідачів - без задоволення.

          В судовому засіданні представники відповідачів підтримали апеляційні скарги, при цьому представник Південної регіональної митниці наполягав на тому, що митний орган, визначаючи митну вартість задекларованого позивачем вантажу діяв в межах повноважень, передбачених чинним митним законодавством.

          Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:

          19 липня 2005р. між ТОВ „Консенсус” та Фірмою „HO SHUN MOLD CO. LTD” укладено контракт № 1, відповідно до умов якого Фірма „HO SHUN MOLD CO. LTD” зобов'язалась поставити, а ТОВ “Консенсус” прийняти та оплатити комплект прес-форм для виготовлення профілів із пластмаси у кількості та за цінами, зазначеними у інвойсі продавця, на умовах CIF Одеса, Україна, в редакції Інкотермс 2000.

          Відповідно до інвойсу продавця від 19.07.2005 № НО-0719-05 поставці за зазначеним контрактом підлягали наступні прес-форми для лиття виробів із пластмаси: „квітковий горщик з підставкою ” –4 комплекти, „дитячий стільчик зі знімною спинкою ” –2 комплекти, „дитячий стільчик ” –1 комплект, „дитяча ванночка ” –1 комплект, „вішалка для квіткового горщика ” –1 комплект, на загальну суму 109'807,12 доларів США.

          22 грудня 2005р. та 09 лютого 2006р. ТОВ „Консенсус” платіжними дорученнями в іноземній валюті оплатило прес-форми, які підлягали поставці відповідно до контракту №1 від 19.07.2005р. та інвойсу від 19.07.2005р. № НО-0719-05.

          Для здійснення митного контролю та митного оформлення прес-форм, декларантом визначена та заявлена митна вартість прес-форм – 554'525,96 грн. (109'807,12 дол. США х 5,05 грн. = 554'525,96 грн., де 109'807,12 дол. США –вартість прес-форм за інвойсом продавця від 19.07.2005 № НО-0719-05; а 5,05 грн. – офіційний курс долара США по відношенню до гривні, вказаний в митній декларації), про що зазначено в митній декларації № 500060000/6/207241, яку було прийнято Одеською митницею 13.04.2006р.

          По вище зазначеній митній декларації ТОВ “Консенсус” платіжним дорученням №296 від 11.04.2006р. здійснило митні платежі на загальну суму 125322,87 грн., яка складається з 1109,05 грн. митного збору за митне оформлення вантажу, 11090,52 грн. мита та 113123,30 грн. податку на додану вартість з вантажу, ввезеного на територію України.

          Митний збір за перебування вантажу під митним контролем за ВМД № 500060000/6/207241 від 13.04.2006р. не нараховувався та не сплачувався позивачем, оскільки вантаж знаходився під митним контролем з 08.04.2006р., а відповідно до постанови Кабінету міністрів України “Про ставки митних зборів” від 27.01.1997р. №65, за перші 15 календарних днів цей митний збір не справляється.

          Здійснюючи митний контроль і митне оформлення, Одеська митниця, не погодившись із задекларованою позивачем митною вартістю вантажу, 13.04.2006р. прийняла рішення щодо визначення його митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та визначила митну вартість прес-форм у розмірі 2'203'747,33 грн., що становить 436'385,61 доларів США (митна оцінка товару №830 від 13.04.2006р. до ВМД №500060000/6/207241 від 13.04.2006р.).

          Не погоджуючись із здійсненою Одеською митницею оцінкою митної вартості вантажу ТОВ «Консенсус» звернулося з відповідним позовом до суду в порядку адміністративного судочинства.

          Разом з тим, ТОВ «Консенсус» заявою від 28.04.2006 р. просило Одеську митницю випустити у вільний обіг під гарантію банку вантаж, задекларований 13.04.2006р. за ВМД № 500060000/6/207241.

          Одеська митниця на вказане звернення листом від 24.05.2006р. № 17/28-02/4483, тобто майже через місяць після звернення, повідомила ТОВ «Консенсус» про неможливість такого випуску імпортованого вантажу у вільний обіг і роз'яснила, що вантаж може бути випущений відповідно до ст. 82 Митного кодексу України після подання митному органу тимчасової декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

          14.06.2006 на виконання вищезазначених роз'яснень митного органу ТОВ "Консенсус" подало до Одеської митниці тимчасову декларацію №500060000/6/213322, за якою вантаж, що раніше був представлений до митного оформлення за ВМД № 500060000/6/207241 був випущений у вільний обіг. При цьому за тимчасовою декларацією № 500060000/6/213322 ТОВ "Консенсус" сплатило митний збір у розмірі 14'694,94 грн. за перебування вантажу під митним контролем, що підтверджується квитанцією № 9 від 14.06.2006р. Також, відповідно до вимог митного органу 09.08.2006р. ТОВ «Консенсус» задекларувало вказаний вище вантаж за ВМД №500060000/6/219583, додатково сплативши митні збори у сумі 8'872,41 грн., яка складається з 1109,05 грн. митного збору за митне оформлення прес-форм та 7763,36 грн. митного збору за перебування товарів під митним контролем, що підтверджується платіжним дорученням № 771 від 09.08.2006р.

          Разом з тим, постановою господарського суду Одеської області від 03.05.2006 р. по адміністративній справі № 15\125-06-3848А за позовом ТОВ «Консенсус» до Одеської митниці про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, було встановлено факт неправомірності здійсненої Одеською митницею оцінки митної вартості вантажу, задекларованого 13.04.2006р. за ВМД № 500060000/6/207241.

          Зазначене судове рішення у відповідності до приписів ст. 254 КАС України набрало законної сили 11 липня 2006 року.

          Наведене свідчить про те, що внаслідок неправомірного рішення Одеської митниці про визначення митної вартості задекларованого позивачем вантажу, для отримання у вільний обіг цього вантажу позивач, вимушений був здійснити його митне оформлення в порядку ст. 82 Митного кодексу України, що потягло за собою додаткові витрати на оплату митних зборів у сумі 14694,94 грн. по тимчасовій декларації № 500060000/6/213322 від 14.06.2006р. та у сумі 8872,41 грн. по ВМД № 500060000/6/219583 від 09.08.2006 р.

          Також, через вказане неправомірне рішення Одеської митниці, випуск імпортованого позивачем вантажу у вільний обіг був затриманий, що безпосередньо зумовило додаткові витрати позивача у загальній сумі 11935 грн. на оплату послуг за використання контейнеру, в якому зберігався вантаж, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та актом здачі-приймання наданих послуг, наявними в матеріалах справи.

          Відповідно до приписів ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

          Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю цих органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними повноважень. Як вбачається, наведеною нормою запроваджена публічно-правова відповідальність за незаконні рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

          Статтею 1173 Цивільного Кодексу України встановлено, що шкода, завдана юридичній особі незаконними діями органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

          Положеннями статті 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода завдана юридичній особі незаконними діями посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

          Враховуючи викладене апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу завданої неправомірними діями Одеської митниці шкоди, яка полягає у здійсненні додаткових витрат на митне оформлення та зберігання імпортованого вантажу у розмірі заявлених позовних вимог.

          Апеляційний господарський суд відхиляє доводи митного органу щодо правомірності здійснення ним в даному випадку митної оцінки задекларованого позивачем вантажу, оскільки неправомірність такого рішення митного органу підтверджені судовим рішенням по адміністративній справі №15/125-06-3848А. Посилання митного органу на оскарження вказаного судового рішення у касаційному порядку до Верховного Суду України, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що відповідно до приписів ст. 124 Конституцій України, судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим, а сам по собі факт касаційного оскарження судового рішення не свідчить про нелегітимність цього рішення.

          Разом з тим, апеляційний господарський суд не погоджується із доводами митного органу про преюдиціальність фактів, встановлених судовим рішенням по адміністративній справі № 15/125-06-3848А, яким, ТОВ “Консенсус” було відмовлено у відшкодуванні митних зборів сплачених по тимчасові декларації №500060000/6/213322 від 14.06.2006р. та ВМД №500060000/6/219583 від 09.08.2006р., оскільки зазначеним судовим рішенням встановлено відсутність правових підстав для зарахування в рахунок наступних платежів митних зборів, сплачених позивачем при здійсненні митного оформлення вантажу в порядку, передбаченому ст.82 Митного кодексу України, в той час як предметом спору по даній справі є право позивача на відшкодування збитків, спричинених неправомірним рішенням митного органу, внаслідок якого позивач змушений був здійснювати декларування імпортованого ним вантажу не в звичайному порядку, а в порядку, що був безпідставно запропонований митним органом.

          Також, з огляду на викладене, безпідставним є твердження митного органу про те, що вказаний спір по даній справі вже вирішено при прийнятті судового рішення по адміністративній справі №15/125-06-3848А, оскільки предмет спору по цим справам є різним.

          Посилання Південної регіональної митниці на наявність у митного органу права у разі визначення декларантом нижчої митної вартості, ніж прямих витрат на виробництво цього товару, самостійно визначати митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, на підставі наявних у нього відомостей, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом з огляду на те, що свої повноваження митний орган згідно ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний реалізовувати в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а даному випадку, рішення митного органу щодо здійснення митної оцінки імпортованого товару, у судовому порядку було визнано неправомірним.

          Доводи Південної регіональної митниці щодо відсутності протиправної поведінки посадових осіб митного органу, суперечать змісту судового рішення по адміністративній справі № 15/125-06-3848А, а тому відхиляються апеляційним господарським судом.

          Ствердження митного органу щодо того, що збитки понесені ТОВ “Консенсус” у зв'язку з надмірним використанням контейнеру є наслідком не вчинення позивачем певних дій, якими на думку митного органу в даному випадку можливо було мінімізувати збитки позивача, не ґрунтуються на приписах законодавства, оскільки жодним нормативним актом не передбачено такого обов'язку позивача.

          Апеляційний господарський суд також не приймає до уваги доводи Головного управління Державного казначейства України в Одеській області щодо неприпустимості стягнення з Державного бюджету України суми збитків, завданих позивачу внаслідок незаконного рішення митного органу з огляду на наступне:

          Відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади несе держава та виходячи з того, що розпорядження майном відбувається через відповідні фінансові органи держави, то саме зазначені фінансові органи мають бути відповідачами за позовами, що випливають з незаконних дій державних органів.

          Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

          Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішеннями, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

          Відповідно до приписів Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006р. №332, вказані функції покладені на відповідне Головне управління.

          Тобто, у даній справі, відшкодування позивачеві шкоди, завданої незаконними діями митниці, має здійснюватись державою за рахунок коштів Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства в Одеській області.

          Що стосується ствердження митного органу про непідвідомчість даного спору господарським судам, то слід зазначити наступне.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірні по даній справі правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із завданням митним органом майнових збитків позивачу, внаслідок прийняття Одеською митницею незаконного рішення відносно ТОВ “Консенсус”, а отже в даному випадку вирішується спір про право на відшкодування шкоди, а не публічно-правовий спір, а тому даний спір підвідомчий саме господарському суду і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

          Відносно доводів ТОВ “Консенсус” щодо того, що рішенням митниці, яке у порядку адміністративного судочинства було визнано неправомірним, йому було завдано збитки у розмірі 23671,50 грн. доходів, які б він одержав від продажу продукції, виготовленої за допомогою вантажу, задекларованого 13.04.2006р. за ВМД № 500060000/6/207/241, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо їх необґрунтованості та відмови у задоволені позову в цій частині, оскільки наведені вище доводи позивача матеріалами справи не підтверджені.

          Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування або зміни оскарженого рішення суду першої інстанції, яке прийнято у відповідності до норм діючого законодавства.

          Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105, ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2008р. по справі №15/250-07-6763 - залишити без змін.

          Апеляційні скарги Південної регіональної митниці та Головного управління Державного казначейства України залишити без задоволення.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

          Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

          Повний текст постанови підписаний 17.03.2008р.