Постанова

від 12.08.2014 по справі 816/3012/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/3012/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Білокінь О.О.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Автоспецснаб" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2014 року Приватне підприємство "Автоспецснаб" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року №0007991501/1419.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 13 червня 2014 року №1596/16-03-15-01/37073949, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Автоспецснаб" по питанню взаємовідносин з ПП "Регіон-запчастина" за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки про заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 3316,67 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ПП "Регіон-запчастина" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними у Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що Кременчуцькою ОДПІ було отримано та використано при проведенні перевірки Акт ДПІ м. Полтави Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 квітня 2013 року №415/22.5-10/36065937 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Регіон-запчастина" з питань правомірності проведення господарських відносин з постачальниками за грудень 2012 року. Згідно податкової звітності у ПП "Регіон-запчастина" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Також, ПП "Автоспецснаб" відсутні документи, підтверджуючі транспортування та оплату придбаного товару. Позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. ПП "Автоспецснаб" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

У зв'язку з цим, за результатами перевірки позивачу було збільшено суму грошових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість на суму 4975,00 грн, у тому числі 3316,67 грн за основним платежем, 1658,33 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Автоспецснаб" зареєстроване як юридична особа 03 квітня 2010 року, ідентифікаційний код 37073949, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №015994 /а.с. 7/.

У період з 02 червня 2014 року по 06 червня 2014 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Автоспецснаб" (код ЄДРПОУ 37073949) по питанню взаємовідносин з ПП "Регіон-запчастина" (код ЄДРПОУ 36065937) за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 13 червня 2014 року №1596/16-03-15-01/37073949 /а.с. 18-22/, у якому зафіксовано порушення:

- частин першої, другої статті 215, частин першої, п'ятої статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Автоспецснаб";

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму ПДВ 3316,67 грн про обсяги придбання та податковий кредит не є дійсними, та як наслідок зменшується податковий кредит на суму ПДВ 3316,67 грн та збільшується сума, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3316,67 грн за грудень 2012 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ПП "Регіон-запчастина" Кременчуцькою ОДПІ отримано Акт ДПІ м. Полтави Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 квітня 2013 року №415/22.5-10/36065937 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Регіон-запчастина" з питань правомірності проведення господарських відносин з постачальниками за грудень 2012 року /а.с. 19, зворотній бік/.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом згідно податкової звітності встановлено, що у ПП "Регіон-запчастина" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ /а.с. 20, зворотній бік/.

У ПП "Автоспецснаб" відсутні документи, підтверджуючі транспортування, якість та оплату придбаного товару /а.с. 21/.

З огляду на викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що ПП "Автоспецснаб" перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України /а.с. 21, зворотній бік/.

ПП "Автоспецснаб" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб /а.с. 21, зворотній бік/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року №0007991501/1419, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4975,00 грн, у тому числі 3316,67 грн за основним платежем, 1658,33 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 37/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 11 липня 2014 року №0007991501/1419, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6. статті 201 вказаного Кодексу визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Регіон-запчастина" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки запчастин.

Так, судом встановлено, що 10 січня 2012 року між ПП "Регіон-запчастина" та ПП "Автоспецснаб" укладено договір поставки №10/01/01 /а.с. 24/, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити запчастини, у подальшому Товар, на умовах, викладених у даному Договорі.

Право власності та ризики на товар переходять з моменту постачання. Моментом постачання вважається момент поставлення підпису представника Покупця на видатковій накладній на постачання даного Товару /пункт 3.1. умов Договору/.

Відповідно до пункту 4.1. умов Договору загальна сума Договору складає суму вказану у накладних на відпуск Товару.

15 листопада 2012 року ПП "Регіон-запчастина" надіслано на адресу позивача лист з пропозицією поставки запчастин згідно переліку з подальшим зарахуванням їх вартості в рахунок кредиторської заборгованості ПП "Регіон-запчастина" перед ПП "Автоспецснаб" /а.с. 55/.

11 грудня 2012 року позивачем надіслано ПП "Регіон-запчастина" заявку на товар № АС-0000009 з проханням поставити на адресу вул. О. Дундича, 1-а, м. Кременчук, Полтавська область запчастини згідно переліку. При цьому, у заявці зазначено, що товар має бути поставлено протягом третьої декади грудня місяця 2012 року транспортом ПП "Регіон-запчастина".

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Регіон-запчастина", позивачу виписано:

- податкову накладну від 27 грудня 2012 року №1 на загальну суму 19900,00 грн, у тому числі ПДВ 3316,67 грн /а.с. 26/;

- видаткову накладну від 27 грудня 2012 року №57 на загальну суму 19900,00 грн, у тому числі ПДВ 3316,67 грн /а.с. 25/.

Зазначена податкова накладна оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ПП "Регіон-запчастина" (код ЄДРПОУ 36065937), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 14-16/ та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Представник позивача зазначив у судовому засіданні, що перед укладення угоди з ПП "Регіон-запчастина", позивач перевіряв у базі даних ДПС відомості щодо державної реєстрації контрагента та наявності свідоцтва платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Регіон-запчастина".

Враховуючи наявність у ПП "Регіон-запчастина" кредиторської заборгованості перед ПП "Автоспецснаб" /а.с. 49-54/, пропозиція ПП "Регіон-запчастина" містила згоду останнього на проведення зарахування зустрічних вимог у співвідношенні 1:1 по факту реалізації ПП "Автоспецснаб" третім особам товару, отриманого від ПП "Регіон-запчастина".

Із показань свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні встановлено, що працівник ПП "Автоспецснаб" ОСОБА_3 був уповноважений на прийняття поставленого ПП "Регіон-запчастина" товару згідно довіреності від 27 грудня 2012 року №363. Товар був доставлений автомобілем ГАЗ 2705 із реєстраційним номером ВІ1685ВН та приймався на складі Покупця (ПП "Автоспецснаб").

На противагу доводам відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Товарно-матеріальні цінності від ПП "Регіон-запчастина" були оприбутковані у позивача у день їх поставки 27 грудня 2012 року, про що свідчить витяг з журналу обліку надходжень та видачі ТМЦ за 27 грудня 2012 року /а.с. 47-48/.

На підтвердження якості придбаного товару представником позивача залучено до матеріалів справи копію Сертифіката відповідності серії ВВ №UA1.009.0089999-12 на складові (запасні) частини автомобіля КрАЗ /а.с. 42/.

При цьому, представником позивача було зазначено, що під час проведення перевірки та у запиті контролюючого органу, документи на підтвердження якості товару у ПП "Автоспецснаб" не витребовувались.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено залученими до матеріалів справи документами, що товар, поставлений від ПП "Регіон-запчастина", придбавався з метою подальшої реалізації суб'єктам господарювання.

Таким чином, у ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання запчастин у ПП "Регіон-запчастина".

З огляду на вищезазначене, виходячи із системного аналізу норм Кодексу вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за відповідний період.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, визначальним при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було прийняття до уваги відповідачем даних Акту перевірки ДПІ м. Полтави Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 квітня 2013 року №415/22.5-10/36065937 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Регіон-запчастина" з питань правомірності проведення господарських відносин з постачальниками за грудень 2012 року, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Регіон-запчастина" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

З огляду на викладене контролюючий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ПП "Регіон-запчастина".

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Регіон-запчастина" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. По-перше, відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для надання послуг. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Вказані посилання відповідача в Акті перевірки та запереченнях проти позову не підтверджені будь-якими доказами. На вимогу суду про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення Кременчуцької ОДПІ як докази. Натомість реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Регіон-запчастина" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою у судовому засіданні.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові та виробничі ресурси, тощо, ці факти відповідачем у жодний спосіб не перевірені.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, фактичність поставки товарів від ПП "Регіон-запчастина" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом в ході судового розгляду.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Регіон-запчастина" .

З огляду на наведене, суд вважає, що у випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, нікчемність угод, укладених постачальниками по ланцюгу не може бути підставою для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість платнику податків - покупцю, оскільки не ґрунтується на законі.

Суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Регіон-запчастина" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 3316,67 грн, є безпідставним, оскільки позивачем у процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи було з'ясовано обставини щодо правомірності формування ПП "Автоспецснаб" податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до ПП "Автоспецснаб" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1658,33 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 182,70 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Автоспецснаб" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 11 липня 2014 року №0007991501/1419.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Автоспецснаб" (код ЄДРПОУ 37073949) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн /сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова