Ухвала

від 07.10.2014 по справі 816/3012/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р.Справа № 816/3012/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. по справі № 816/3012/14

за позовом Приватного підприємства "Автоспецнаб"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Автоспецснаб» (далі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області (далі - відповідач) в якому просило суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 11.07.2014 року №0007991501.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 року задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 11 липня 2014 року №0007991501/1419.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача (код ЄДРПОУ 37073949) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182, 70 грн./сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок/.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції , що позивач зареєстрований як юридична особа 03 квітня 2010 року, ідентифікаційний код 37073949, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №015994.

У період з 02.06.2014 року по 06.06. 2014 року фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача (код ЄДРПОУ 37073949) з питань взаємовідносин з ПП "Регіон-запчастина" (код ЄДРПОУ 36065937) за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 13 червня 2014 року №1596/16-03-15-01/37073949, згідно висновків якого встановлено порушення:

- частин першої, другої статті 215, частин першої, п'ятої статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем.

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 ПК України, у результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму ПДВ 3316,67 грн. про обсяги придбання та податковий кредит не є дійсними, та як наслідок зменшується податковий кредит на суму ПДВ 3316,67 грн. та збільшується сума, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3316,67 грн. за грудень 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року №0007991501/1419, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4975,00 грн., у тому числі 3316,67 грн. за основним платежем, 1658,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, погодившись з ухваленими податковим органом рішеннями звернувся до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6. статті 201 вказаного Кодексу визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вбачається з матеріалів справи 10 січня 2012 року між ПП "Регіон-запчастина" та позивачем було укладено договір поставки №10/01/01, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити запчастини, у подальшому Товар, на умовах, викладених у даному Договорі.

Право власності та ризики на товар переходять з моменту постачання. Моментом постачання вважається момент поставлення підпису представника Покупця на видатковій накладній на постачання даного Товару /пункт 3.1. умов Договору/.

Згідно п. 4.1. умов Договору загальна сума Договору складає суму вказану у накладних на відпуск Товару.

15.11.2012 року ПП "Регіон-запчастина" було надіслано на адресу позивача лист з пропозицією поставки запчастин згідно переліку з подальшим зарахуванням їх вартості в рахунок кредиторської заборгованості ПП "Регіон-запчастина" перед позивачем.

11.12.2012 року позивачем було надіслано ПП "Регіон-запчастина" заявку на товар №АС-0000009 з проханням поставити на адресу вул. О. Дундича, 1-а, м. Кременчук, Полтавська область запчастини згідно переліку. При цьому, у заявці зазначено, що товар має бути поставлено протягом третьої декади грудня місяця 2012 року транспортом ПП "Регіон-запчастина".

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Регіон-запчастина", позивачу було виписано:

- податкову накладну від 27 грудня 2012 року №1 на загальну суму 19900,00 грн., у тому числі ПДВ 3316,67 грн.;

- видаткову накладну від 27 грудня 2012 року №57 на загальну суму 19900,00 грн., у тому числі ПДВ 3316,67 грн.

Оскільки у ПП "Регіон-запчастина" була заборгованості перед позивачем, пропозиція ПП "Регіон-запчастина" містила згоду останнього на проведення зарахування зустрічних вимог у співвідношенні 1:1 по факту реалізації ПП "Автоспецснаб" третім особам товару, отриманого від ПП "Регіон-запчастина".

Крім того, допитаний в якості свідка працівник ПП "Автоспецснаб" ОСОБА_1 був уповноважений на прийняття поставленого ПП "Регіон-запчастина" товару згідно довіреності від 27 грудня 2012 року №363. Товар був доставлений автомобілем ГАЗ 2705 із реєстраційним номером ВІ1685ВН та приймався на складі Покупця (ПП "Автоспецснаб").

Товарно-матеріальні цінності від ПП "Регіон-запчастина" були оприбутковані у позивача у день їх поставки 27.12.2012 року, що підтверджується витягом з журналу обліку надходжень та видачі ТМЦ за 27.12.2012 року.

Якість придбаного товару підтверджується копією Сертифіката відповідності серії ВВ №UA1.009.0089999-12 на складові (запасні) частини автомобіля КрАЗ.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи відповідають вимогам передбаченим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та

підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентом - ПП «Регіон-запчастина».

Відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 3316, 67 грн. є необґрунтованим, оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність формування зазначеного розміру податкового кредиту за грудень 2012 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. по справі № 816/3012/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.