Постанова

від 11.07.2014 по справі 814/1351/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 липня 2014 року справа № 814/1351/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача представник1: Горобець Ю.О. (Довіреність № 10 від 02.06.14);

від позивача представник2: Кучтенко Н.В. (Довіреність № 11 від 02.06.14);

від відповідача: Дідик О.М. (Довіреність № 169/9/14-02-10-007 від 21.01.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес хол", вул. Кагатна, 1-Ж, м. Миколаїв,54007

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв,54028

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014р. № 0001072201, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позову) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001072201, прийняте ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва 19 травня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110062 гривень та застосовано штрафну санкцію в сумі 27516 гривень. У позові посилався на неправомірність висновків акту перевірки в частині визнання правочинів з контрагентами нікчемними та недійсними, відсутність достатніх доказів вважати операції безтоварними.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. У запереченнях на позов зазначав, що в ході перевірки контрагентів позивача не вдалося можливим встановити реальність господарських операцій, що підтверджується актами про неможливість проведення звірок цих контрагентів. Тому господарська діяльність ТОВ «Бізнес хол» має ознаки нереальності, а саме у контрагентів відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з такого.

Посадовими особами відповідача у період з 18.04.2014р. по 25.04.2014р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань формування правомірності податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Николаевшампиньон», ТОВ «Аламотрейд», ТОВ «Фениксторг», ТОВ «Нектар Юг», ПП ОСОБА_4, ТОВ ВКФ «Вікторія-2», ТОВ «Десна-танс Груп» та на предмет правомірності формування відповідних податкових зобов'язань.

За результатами перевірки було складено акт від 06.05.2014р. №1676/14-02-22-01/37436459, яким зокрема встановлено порушення з боку позивача приписів ст.ст. 185, 187, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 296045 грн та заниження сум ПДВ на суму 110062 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001072201 від 19 травня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110062 гривень та застосовано штрафну санкцію в сумі 27516 гривень.

Так, перевіркою встановлено, що основним і фактичним видом діяльності позивача в період, що перевірявся була оптова торгівля фруктами та овочами.

Між позивачем та ТОВ «Фениксторг» було укладено договір купівлі продажу від 22.04.2013р. №22/04, за яким позивач виступав покупцем. У квітні 2013р. позивач згідно видаткових та податкових накладних отримав у цього підприємства цибулю та буряк на суму 187516,16 грн в т.ч. ПДВ 31252,69. Розрахунки за отриману продукцію проведено в безготівковій формі (т.1, а.с. 21 зв - 22). В той же час актом зустрічної звірки було встановлено, що встановити місцезнаходження ТОВ «Фениксторгт» за юридичною адресою не вдалося можливим, оскільки за цією адресою знаходиться п'ятиповерховий будинок, а за місцем проживання директора підприємства двері ніхто не відчиняє, а зі слів сусідів власники будинку ведуть прихований спосіб життя і двері нікому не відчиняють. Відповідач відзначає, що позивач не надав товаротранспортні накладні, складені цим підприємством, у цього підприємства відсутні трудові ресурси, підприємство не надавало розрахунків з податку з власників транспортних засобів, відсутні взаєморозрахунки з СПД, які надають транспортні послуги. В ході перевірки не надані акти приймання-переачі товару, довіреності, що завсідчують транспортування та інші первинні документи. Тому податковий орган вважав, що такі операції були спрямовані на отримання податкової вигоди третіх осіб.

Також між позивачем та ТОВ «Аламотрейд» було укладено договір транспортної експедиції від 30.01.2013р. №30/01, відповідно до якого позивач виступав замовником, а ТОВ «Аламотрейд» - експедитором. Між підприємствами були складені акти виконаних робіт та видані відповідні податкові накладні за період лютий-серпень 2013р. на суму 398500,02 грн в т.ч. ПДВ 66416,67 грн. Розрахунки за отримані послуги було проведено шляхом безготівкового розрахунку, кредиторська заборгованість складає 14400 грн (т.1, а.с. 31зв- 32). При цьому відповідач відзначає, що відповідно до акту від 19.12.2013р. про неможливість зустрічної звірки, у цього підприємства відсутні ресурси для навантаження, транспортування та зберігання товарів, основні засоби, кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності та доступності на ринку. Тому податковий орган вважав, що такі операції були спрямовані на отримання податкової вигоди для третіх осіб.

Також між позивачем в якості покупця та ТОВ «Нектар-Юг» в якості продавця було укладено договір купівлі-продажу від 01.12.2013р. №112-13, за яким складені податкової та видаткові накладні, відповідно до яких позивач купив яблука, цибулю та моркву в період грудень 2013- січень 2014р. на загальну суму 660373,56 грн в т.ч. ПДВ 110062,26 грн. Розрахунки біли проведені в безготівковій формі в сумі 245550,00 грн (т.1, а.с. 35 зв - 36 зв). Щодо підприємства «Нектар Юг», відповідач зазначає, що відповідно до акту від 28.02.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки, не встановлено фактів отримання підприємством від контрагентів-постачальників ТМЦ. Не надано карток складського обліку, та інших первинних документів по руху товарів, не надані оборотні відомості по відповідним бухгалтерським рахункам.

Також між позивачем у якості суборендаря та ФОП ОСОБА_4 в якості орендодавця було укладено договір суборенди від 02.1.2013р. №020113/1, за яким орендар передає суборендарю у користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 площею 10 кв.м. Строк договору оренди з 02 січня 2013р. до 31 грудня 2013р. За цим договором в період липень-квітень 2013р. були складені акти виконаних робіт та видані податкові накладні на загальну суму 7200,00 грн в т.ч. ПДВ 1200 грн. Розрахунок було проведено у безготівковій формі на суму 7200 грн. Крім того, між цими ж сторонами було укладеного договір оренди від 01.04.2013р. №01/04-13, за яким ФОП ОСОБА_4 передав позивачу у користування частину овочесховища АДРЕСА_1 площею 600 кв.м. За цим договором у період квітень 2013рю був складений акт виконаних робіт ат видана податкова накладна на суму 57600 грн в т.ч ПДВ 9600 грн. Розрахунок проведено у безготівковій формі. Крім того, між позивачем в якості покупця та ФОП ОСОБА_4 в якості постачальника було укладеного договір поставки від 20.01.2013р. №2001м, за яким згідно видаткової та податкової накладної у лютому 2013р. позивачу було поставлено моркву на суму 16240,00 грн, в т.ч. ПДВ 2707 грн. Розрахунки за договором проведено в безготівковій формі (т.1, а.с. 39 зв - 41). Відносно ФОП ОСОБА_4 позивач зазначає, що відповідно до акту про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки цього суб'єкта господарювання, жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності цього підприємця за період жовтень 2012, листопад 2012, лютий-квітень 2013р., до перевірки не надано. Відповідно не встановлено факту передачі товарів від ФОП ОСОБА_4 до контрагентів покупців. Тому податковий орган вважав, що такі операції були спрямовані на отримання податкової вигоди для третіх осіб.

Також між позивачем та ТОВ «Николаевшампиньон» були укладені договори купівлі-продажу від 04.11.12 №04/11; від 10.01.13 №1001-13; від 13.01.13 №1301к. За цими договорами згідно видаткових та податкових накладних позивачу в період листопад 2012р. - квітень 2013р. було поставлено овочів на загальну суму 513638,28 гривень, в т.ч. ПДВ 85605,72 гривень. Розрахунок проведено в безготівковій формі (т.1, а.с. 47-49). Податковий орган зазначає, що у контрагента - ТОВ «Николаевшампиньон» були відсутні достатні виробничі активи, технічний персонал, складські приміщення та транспортні засоби для виробництва такої значної кількості продукції. Отже податковий орган вважав, що такі операції позивача були безтоварними та спрямовані на отримання податкової вигоди для третіх осіб.

Більшість товарів, придбаних позивачем за зазначеними операціями була в подальшому ним реалізована на користь ТОВ «АТБ-маркет», частина, згідно наданих позивачем документів зберігається на складі.

Також у акті перевірки відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА зафіксовано розбіжність за грудень 2013р. по контрагенту ТОВ «Вікторія-2» на суму 316,67 грн; за лютий 2014р по контрагенту ТОВ «Десна-Транс-Груп» на суму 1316,67 грн.

В результаті актом перевірки було встановлено заниження позивачем зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 110062 грн.

Позивачем в якості доказу надано суду лист ТОВ «Аламотрейд», з якого вбачається, що у 2013 році середньооблікова чисельність штатних працівників складала 10 осіб, підприємство орендувало 19 автомобілів. Також надані копії звітності по формі №1ДФ зазначеного підприємства із зазначенням кількості працюючих у 2013 році, копії договорів оренди та свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів у кількості 19 одиниць, серед яких більшість - вантажні автомобілі.

Щодо контрагента ТОВ «Фениксторг», позивач надав суду копії видаткових, податкових та товаротранспортних накладних, що підтверджують взаємовідносини з цим підприємством.

Також суд відзначає, що акти зустрічної звірки контрагентів позивача були складені значно пізніше ніж виникли спірні правовідносини, ці акти вмотивовані в більшості тим, що саме на момент перевірки не вдалося встановити місцезнаходження підприємств-контрагентів, або на момент звірки відповідна діяльність відсутня. Але це не свідчить про відсутність відповідної діяльності на момент правовідносин з позивачем, до того ж такі поняття як «недостатні обсяг виробничих активів» є оціночним критерієм і застосування його для доведення факту правопорушення є лише припущенням з боку контролюючого органу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту законодавством не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі податкового кредиту сум, сплачених у зв'язку з придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, і це відображено в акті перевірки, що контрагентами позивача були складені та видані позивачу податкові та видаткові накладні по придбаним товарам/послугам.

Видані позивачеві контрагентом податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту з ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальники послуг були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ.

Суд також вважає, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням обов'язків контрагентами контрагентів позивача, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у п. 53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що «власність» може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування» отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п.49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податкових зобов'язань…. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно застосовувати наслідки недійсності правочинів, оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку. В акті перевірки немає посилань на відповідні рішення суду, а висновки акта є суто суб'єктивною думкою державних податкових ревiзорів-iнспекторів, а тому умовивід про нікчемність цих правочинів та безтоварність господарських операцій є невмотивованими. При дотримані вимог щодо оформлення необхідних документів, висновки про недостовірність або суперечність відомостей, зазначених у таких документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що вказують на обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Інформація контролюючого органу про незнаходженням контрагента за юридичною адресою та неможливість здійснення його перевірки не є підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Відсутність у контрагентів позивача автотранспорту та складських приміщень до уваги судом не береться оскільки, по-перше із матеріалів справи не зрозуміло на підставі яких фактичних даних була встановлена ця обставина, і чим це підтверджується, а по-друге зазначені підприємства мали можливість використовувати орендований транспорт і приміщення, а також транспорт постачальників. Ці обставини податковим органом не перевірялися.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими.

Зазначене вище є підставною для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.05.2014 р. №0001072201.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 2678,48 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес хол" (код ЄДРПОУ 37436459).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна