Постанова

від 11.08.2014 по справі 2/17-2956-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р.Справа № 2/17-2956-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Сидоренка М.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:

від скаржника - Масалов П.В., за довіреністю;

від УПФУ в Березівському районі Одеської області - Чагур Т.В., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.07.2014 р.

по справі №2/17-2956-2011

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області

до Виробничого управління житлово-комунального господарства селища місткого типу Раухівка

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

У липні 2011 р. Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Виробничого управління житлово-комунального господарства селища міського типу Раухівка в порядку ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2011 р. порушено провадження у справі № 2/17-2956-2011 про банкрутство Виробничого управління житлово-комунального господарства селища міського типу Раухівка, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ковальчука Олега Миколайовича.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2012 р. у попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів Виробничого управління житлово-комунального господарства селища міського типу Раухівка, у розмірах вимог до боржника з вказівкою черговості задоволення вимог, тощо.

Постановою господарського суду Одеської області від 13.03.2012 р. визнано Виробниче управління житлово-комунального господарства селища місткого типу Раухівка банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ковальчука Олега Миколайовича, тощо.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2013 р. затверджно звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Виробничого управління житлово-комунального господарства селища міського типу Раухівка, ліквідовано Виробниче управління житлово - комунального господарства селища міського типу Раухівка, затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Ковальчука О.М. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання своїх обов'язків, стягнуто на користь арбітражного керуючого Ковальчука Олега Миколайовича, зокрема, з Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області в сумі 51270,81 грн. (пропорційно заявлених вимог), припинено повноваження ліквідатора, провадження у справі припинено, тощо.

27.06.2014 р. Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області із заявою в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України про роз'яснення ухвали господарського суду Одеської області від 31.01.2013р. по справі №2/17-2956-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2014 р. (суддя Антощук С.І.) відмовлено у задоволенні заяви вих.№16-12/1130-6681 від 25.06.2014р. (вх.№3-957/14 від 27.06.2014р.) Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про роз'яснення ухвали господарського суду Одеської області від 31.01.2013 р. по справі №2/17-2956-2011.

Судова ухвала мотивована тим, що у заяві Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області просить суд встановити наявність (або відсутність) відкритого на ім'я УПФУ в Березівському районі Одеської області рахунку на балансі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області або на балансі уповноваженого банку, для чого просить витребувати у УПФУ в Березівському районі Одеської області відповідну довідку з ЄДРПОУ для визначення організаційно-правової форми даної установи, а також інформацію щодо відкритих в банківських установах рахунків, які належать УПФУ в Березівському районі Одеської області, та вказати про такий рахунок в ухвалі суду від 31.01.2013 р., а оскільки дослідження даних питань не були предметом розгляду справи №2/17-2956-2011, суд не має правових підстав для їх дослідження у межах розгляду заяви про роз'яснення рішення у даній справі.

Не погоджуючись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 07.07.2014 р. по справі №2/17-2956-2011 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та роз'яснити ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.01.2013 р. по справі № 2/17-2956-2011 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Одеської області до боржника - Виробничого управління житлово-комунального господарства селища міського типу Раухівка, шляхом зазначення рахунку відкритого на ім'я Управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі на балансі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області або на балансі уповноваженого банку, з якого підлягають стягненню грошові кошти відповідно до наказу Господарського суду Одеської області від 10.12.2013 р. по справі № 2/17-2956-2011; витребувати від Управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Одеської області довідку ЄДРПОУ для визначення організаційно-правової форми даної установи, а також інформацію з приводу відкритих в банківських установах рахунків, які належать Управлінню Пенсійного фонду України в Берегівському районі Одеської області.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, з наступних підстав.

Скаржник зазначає, що у зв'язку з тим, що судом першої інстанції при видачі наказу від 10.12.2013 р. по справі №2/17-2956-2011 щодо стягнення на користь арбітражного керуючого Ковальчука О.М. з Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області в сумі 51 270,81 грн., виданого на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 31.01.2013 та 10.12.2013 по справі № 2/17-2956-2011 не було зазначено банківських рахунків або реєстраційних рахунків боржника Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області Головне управління було змушено звертатись до суду, який видав виконавчий документ за роз'ясненням вищевказаного судового рішення, у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено повноважень органу Казначейства, в даному випадку Головного управління на здійснення списання коштів з рахунків боржника відкритих в банківських установах, натомість такі права мають органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, на думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви Головного управління про роз'яснення ухвали Господарського суду Одеської області від 31.01.2013 р. по Справі № 2/17-2956-2011, не роз'яснив з якого саме рахунку Управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Одеської області повинно бути здійснено стягнення для виконання судового рішення та отримання стягувачем суми боргу в повному обсязі.

Окрім того, скаржник зазначає, що на виконанні в Головному управління знаходиться наказ Господарського суду Одеської області від 10.12.2013 р. по справі № 2/17-2956-2011 щодо стягнення на користь арбітражного керуючого Ковальчука О.М. з Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області в сумі 51 270,81 грн. Проте, апелянт вказує, що Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не включено до мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів в 2013-2014 роках, тобто даний фонд не обслуговується в органах Казначейства в Одеській області як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.

Також, апелянт зазначає, що Головне управління не укладало договір з Управлінням пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області на розрахункове-касове обслуговування, а тому обслуговування цього фонду Головним управлінням не здійснюється.

Скаржник вважає, що Головне управління взагалі не повинно бути виконавцем вищевказаного судового рішення, на виконання якого виданий наказ Господарського суду Одеської області від 10.12.2013 р. по справі № 2/17-2956-2011, у зв'язку з тим, що даний фонд не обслуговується в Головному управління, реєстраційні рахунки, з яких можливо було б здійснити стягнення у Головного управління відсутні, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що стягувач, а саме арбітражний керуючий Ковальчук О.М. подав до Головного управління заяву разом з доданими документами з приводу виконання наказу, виданого Господарським судом Одеської області 10.12.2013 р. по справі №2/17-2956-2011 щодо стягнення з Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області в сумі 51270,81 грн. Головним управління було прийнято до розгляду вищевказану заяву, зареєстровано в журналі реєстрації виконавчих документів наказ Господарського суду Одеської області від 10.12.2013 по справі № 2/17-2956-2011 та перевірено вищевказаний виконавчий документ на відповідність Закону України „Про виконавче провадження". Однак, в процесі перевірки вищевказаних документів, Головним управлінням було встановлено, що на ім'я Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області в Головному управлінні, не відкрито реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків, а здійснюється лише розподіл та акумулювання коштів по рахунку 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Апелянт зазначає, що на балансі Головного управління відкриті тільки не бюджетні рахунки Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядком проходження та розподілу страхових коштів, що сплачуються страхувальниками та акумулюються на вищевказаних рахунках передбачено, що Головне управління перераховує кошти зі страхових рахунків, відкритих на ім'я територіальних органів Пенсійного фонду України в Одеській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, звідки вищевказані кошти за допомогою засобів програмного забезпечення перераховуються Головним управлінням на відповідні рахунки, відкриті на ім'я Пенсійного фонду України, які знаходяться на балансі Державної казначейської служби України. Таким чином, на думку апелянта, рахунки відкриті в органі Казначейства, використовуються виключно для зарахування коштів єдиного внеску, а Положенням про рух коштів не передбачено отримання, фінансування та проведення видатків з цих рахунків.

На думку скаржника, фінансування пенсійних виплат та видатків на утримання органів пенсійного Фонду України проводиться не через рахунки відкриті в органах Казначейства, а через рахунки, відкриті в банках, п. 2 ст. 76 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що „кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку".

Отже, та твердженням апелянта, чинним законодавством не передбачено повноважень органу Казначейства на здійснення списання коштів з рахунків боржника відкритих в банківських установах, а такі права мають органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України ..Про виконавче провадження".

Скаржник зазначає, що ним були поставлені питання у заяві про роз'яснення судового рішення щодо зазначення рахунку відкритого на ім'я Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі на балансі Головного управління або на балансі уповноваженого банку, з якого підлягають стягненню грошові кошти відповідно до наказу господарського суду Одеської області від 10.12.2013 р. по справі № 2/17-2956-2011, тобто, на думку апелянта, він не просив суд першої інстанції вносити зміни до ухвали господарського суду Одеської області від 31.01.2013 по справі №2/17- 2956-2011 або торкатися тих питань, які не були предметом судового розгляду, на що посилається суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішення, а просив роз'яснити суд першої інстанції більш повно і зрозуміло своє рішення для визначення рахунку боржника, з якого необхідно стягнути борг на користь арбітражного керуючого Ковальчука О.М. та задля виконання вищевказаного судового рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також, скаржник зазначає, що Головне управління зазначало у своїй заяві про роз'яснення судового рішення, що згідно виписки з ЄДРПОУ Управління Пенсійного фонду України у Березівському районі Одеської області по своїй організаційно-правовій формі не є органом державної влади, а є державною організацією (установа, заклад). У зв'язку з тим, що, на думку апелянта, чинним законодавством не передбачено повноважень органу Казначейства на здійснення списання коштів з державного підприємства або юридичної особи в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», натомість такі права мають органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а також Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Проте, скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув на вищевказане своєї уваги, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

11.08.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив УПФУ в Березівському районі Одеської області на апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області в якому воно просить залишити ухвалу господарського суду Одеської області від 07.07.2014 р. по справі №2/17-2956-2011 без змін, а апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області без задоволення.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Представник УПФУ в Березівському районі Одеської області надав пояснення згідно із якими не погоджується з апеляційною скаргою, вважає що вона не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала повинна бути залишена без змін.

Ішні представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились.

Враховуючи строки розгляду ухвали господарського суду Одеської області від 07.07.2014 р. у справі про банкрутство Виробничого управління житлово-комунального господарства селища місткого типу Раухівка в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка інших представників учасників провадження, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою ст.6 Конституції України органи, зокрема, судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною другою ст.19 Конституції України також визначено, що органи державної (отже, й судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 129 Конституції України обов`язковість рішень суду визначено як основну засаду судочинства, яка конкретизується у процесуальному законодавстві і пов`язується з набранням рішенням законної сили. Враховуючи визначену Конституцією України обов`язковість судового рішення, законодавцем визначені процедури звернення рішень до виконання, яким і завершується судова справа.

Відповідно до ст.89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Роз'яснення судового рішення - це виправлення недоліків судового акта, яке полягає в усуненні його неясності та викладення його у більш ясній і зрозумілій формі.

Роз'яснюючи рішення, господарський суд не вправі змінювати зміст рішення, тобто не має права змінювати, зокрема, відомостей викладених у рішенні відповідно до вимог ст.84 ГПК України.

За приписами ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа. Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №14, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення, якщо фактично порушено питання про роз'яснення мотивів ухваленого рішення

Згідно з абзацами 3 та 4 п.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не змінене й не скасоване на момент звернення по його роз'яснення. В іншому разі господарський суд відмовляє в його роз'ясненні, а якщо рішення змінено чи скасовано в певній частині, - роз'яснює його в тій частині, в якій рішення залишено без змін, а в решті відмовляє у роз'ясненні. Місцевий господарський суд також не вправі роз'яснювати судові рішення апеляційної і касаційної інстанцій, в тому числі про зміну чи скасування рішень названого суду.

Отже, вирішуючи питання про межі, в яких має діяти суд, надаючи роз'яснення рішення, слід виходити з приписів ст.84 ГПК України, відповідно до якої при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема у майнових спорах: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2013 р. серед іншого, було затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Ковальчука О.М. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання своїх обов'язків, стягнуто на користь арбітражного керуючого Ковальчука Олега Миколайовича, зокрема, з Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області в сумі 51270,81 грн. (пропорційно заявлених вимог), тощо.

Дану ухвалу було оскаржено у апеляційного та касаційному порядку, та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2013 р. дану ухвалу залишено без змін.

31.01.2013 р. господарським судом Одеської області було видано наказ про примусове виконання ухвали, яким було стягнуто на користь арбітражного керуючого Ковальчука О.М. з Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області 51270, 81 грн.

Звертаючись із заявою про роз'яснення судової ухвали, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області просило суд першої інстанції встановити наявність (або відсутність) відкритого на ім'я УПФУ в Березівському районі Одеської області рахунку на балансі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області або на балансі уповноваженого банку, для чого просив витребувати у УПФУ в Березівському районі Одеської області відповідну довідку з ЄДРПОУ для визначення організаційно-правової форми даної установи, а також інформацію щодо відкритих в банківських установах рахунків, які належать УПФУ в Березівському районі Одеської області, та вказати про такий рахунок в ухвалі суду від 31.01.2013 р.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарський суд не може змінювати редакцію чинної ухвали та вважає, що поставлене заявниками питання в заяві про роз`яснення ухвали господарського суду Одеської області від 31.01.2013 р. у даній справі виходить за межі змісту прийнятої місцевим господарським судом ухвали і надання такого роз`яснення не входить в коло правового регулювання, встановленого статтею 89 ГПК України.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Одеської області від 07.07.2014 р. у справі №2/17-2956-2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 07.07.2014 р. по справі №2/17-2956-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 18.08.2014 року.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Сидоренко М.В.

Суддя Таран С.В.