Рішення

від 11.08.2014 по справі 916/1564/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2014 р.Справа № 916/1564/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Плакушко О.С. згідно довіреності від 14.10.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу:

за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"(м. Миколаїв);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест (м. Одеса);

про стягнення 3013917,14грн.

13.06.2013р. Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест" про стягнення 3013917,14грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором стандартного бербоут-чартеру „Беркон 89" № 33-П на фрахтування буксиру „Українець" від 24.12.2008р., внаслідок чого, у ДП "Миколаївський МТП" виникли додаткові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2013р. порушено провадження у справі № 916/1564/13 за зазначеним вище позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2013 р. призначено судову експертизу, провадження по справі № 916/1564/13 зупинено до закінчення проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2013р. поновлено провадження по справі № 916/1564/13 для розгляду у судовому засіданні клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013 р. призначено судову експертизу, провадження по справі № 916/1564/13 зупинено до закінчення проведення експертизи.

У зв'язку з надходженням 05.02.2014р. до господарського суду Одеської області висновку судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4567/4568 від 24.01.2014р. вх. №3019/14, ухвалою суду від 06.02.2014р. провадження по справі № 916/1564/13 поновлено.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області № 45 від 03.04.2014р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1564/13, згідно якого справу № 916/1564/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І., яка ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2014р. справу № 916/1564/13 прийняла до свого провадження.

Ухвалою суду 07.05.2014 року у справі №916/1564/13 позов залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2014р. зазначену ухвалу суду від 07.05.14. скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно фіксації автоматичного розподілу справ господарського суду Одеської області від 13.06.2014р. справу № 916/1564/13 передано на розгляд судді Брагіній Я.В., яка ухвалою суду від 16.06.2014р. прийняла зазначену справу до свого провадження та призначила до розгляду.

07.07.2014р. за вх.№17492/14 до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 1739195,40грн., яку ухвалою суду від 09.07.14. суд прийняв до розгляду.

Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги в межах заяви про зменшення позовних вимог з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ", про час та місце судових засідань повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвал суду за юридичною адресою останнього, яка не змінювалася, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвали суду у справі були надіслані за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що ухвали суду у справі були повернуті поштою із відміткою "організація за вказаною адресою не знаходиться", суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 11.08.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2008 року між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (далі позивачем, портом, судновласником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" (далі відповідачем, фрахтувальником) було укладено договір стандартного бербоут-чартеру „Беркон 89" №33-П на фрахтування буксиру „Українець".

Згідно положень вказаного договору, зокрема, п.14 частини ІІ договору, відповідач зобов'язаний по закінченню строку дії чартеру повернути судно в безпечному і вільному від льоду порту чи місці, яке вказано в боксі 16. Відповідач зобов'язаний направити позивачу не менше ніж за 30 днів попередній, і не менше ніж за 14 днів - кінцевий нотіси із зазначенням запропонованої дати, порту повернення судна, чи порту або місця повернення. Будь-які наступні зміни в позиції судна повинні негайно бути повідомлені позивачу.

Судно повинно бути повернуто судновласнику в тому ж самому чи в такому ж справному стані і з тим же класом, в якому воно було здано в бербоут-чартер, виключаючи природний знос, який не впливає на клас судна.

При поверненні судна із бербоут-чартеру строки його періодичного класифікаційного огляду і свідоцтва класу повинні зберігати придатність в крайньому разі на число місяців, узгоджених в боксі 12.

Повернення судна оформляється актом повернення судна із бербоут-чартеру. Форма акту надається відповідачем. Акт підписується уповноваженими представниками позивача та відповідача. Повернення судна здійснюється в строк, вказаний в боксі 20 частини І договору (п.14 аддендуму до договору).

Пунктом 16 аддендуму до договору передбачено, що виявлення в період дії договору будь-які невідповідності судна вимогам Регістру судноплавства України та інших органів нагляду за безпекою судноплавства, відповідач зобов'язаний усунути за свій рахунок у встановлений термін.

Також пунктом 20 аддендуму до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний проводити за свій рахунок необхідні огляди та усі види ремонтів (включаючи поточний ремонт, а також ремонти згідно вимогам Класифікаційного товариства).

16.11.2012 року позивач листом № 06/13-2253 звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" про негайне вжиття заходів по виконанню передбаченого умовами договору бербоут-чартеру обов'язку відповідача щодо виконання за свій рахунок ремонтів суден (включаючи поточний ремонт, а також ремонти згідно вимогам Класифікаційного товариства) по суднам: буксир „Докер", плавкран „ПК-23", буксир „Українець", судно пасажирське „Юбилейный", по яким спливають строки дії класифікаційних свідоцтв.

Відповідач, листом від 21.11.2012 року № 165, підтвердив позивачу, що планується ремонт буксиру „Українець", строк дії класу якого закінчується 26.01.13.

На звернення позивача щодо готовності буксирів Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до безперебійного та оперативного забезпечення льодового проведення суден під час льодової кампанії 2012-2013 років відповідач запевнив про готовність буксирів позивача до роботи в льодових умовах.

Згідно додаткової угоди № 3 від 01.03.2013 року до договору бербоут-чартеру від 24.12.2008 року № 33-П сторони домовились вважати зазначений договір №33-П розірваним з дати повернення суден; в частині реалізації п.2 даної угоди договір діє до повного його виконання відповідачем. За пунком 2 зазначеної додаткової угоди відповідач зобов'язувався здійснити всі необхідні розрахунки із позивачем по договору, із врахуванням всіх вимог позивача, що стосуються зобов'язання по договору, в тому числі аддендуму до договору, які можуть бути пред'явлені протягом трьох місяців після розірвання договору(а.с.23, т.1).

На виконання умов додаткової угоди №3 до договору відповідач повернув позивачу буксир "Українець", що підтверджується актом повернення буксиру „Українець" з бербоут-чартеру до позивача від 22.03.2013 року (а.с.24, т.1), в якому зазначено, що технічний стан переданого судна "Українець" встановлено свідоцтвом класифікаційного товариства №103-1-1589 від 11.12.12., термін дії якого закінчувався 26.01.13.

Згідно класифікаційного свідоцтва строк дії класу продовжено клас 01.05.2013р.(а.с.25-26, т.1).

Як свідчать матеріали справи, ремонт судна для пред'явлення до чергового огляду згідно Правил Регістру судноплавства України відповідачем не було проведено.

15.04.2013 року позивач направив на адресу відповідача лист № 09/767 з проханням підтвердити готовність ТОВ "СБК "Морвест" виконати зобов'язання згідно п.2 додаткової угоди №3 до договору для відновлення його класифікаційного свідоцтва, який відповідач залишив без відповіді і без задоволення.

З метою відновлення класифікаційного свідоцтва буксиру „Українець" від 07.06.2013 року між Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Марконі" було укладено договір №16-П на виконання ремонтних робіт буксиру „Українець", згідно якого останнє зобов'язувалось виконати ремонт буксира за свій рахунок на компенсаційній основі в обсязі необхідному для проходження чергового огляду, про що свідчить акт приймання-передачі буксира "Українець" в бербоут-чартер №16-П від 07.06.13.

Для виконання ремонтних робіт буксира "Українець" Товариство з обмеженою відповідальністю "Марконі" залучало інших осіб, зокрема: Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (договір №СР-365 від 29.07.13.); фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ТОВ "Сігран", ТОВ "ТМ "Касатка".

Також 26.04.2013 року між Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт" та Державним підприємством „Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" був укладений договір № 88-103-13/100-Р.

Відповідно до вартості послуг, що надаються Регістром судноплавства України, вартість послуг за черговий огляд буксиру „Українець" та нагляд за ремонтом складає 18772,32грн., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт від 26.09.13. та 26.03.13.

Загальна вартість ремонтних робіт буксира "Українець" становить 1739195,40грн., що підтверджується актом наданих послуг №00800001 від 10.10.2013 року, підписаним між позивачем і ТОВ "Марконі" та іншими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема: висновком судово-економічної експертизи №4567/4568 від 24.01.2014р., договірною відомістю-кошторисом вартості ремонту буксиру "Українець", загальною відсотковою виконавчою відомістю-кошторисом, виконавчими відомістями-кошторисом, актом приймання судна з ремонту від 27.09.13., актом установки, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, укладений між сторонами по справі договір та додаткова угода №3 до нього є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Статтею 208 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру судна на певний час.

Згідно ст. ст. 10, 23 Кодексу торговельного мореплавства України, державний нагляд за торговельним мореплавством в Україні покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, що здійснює контроль за дотриманням законодавства про мореплавство і міжнародних договорів України, а також нагляд за станом суден морських шляхів і загальне керівництво державною реєстрацією морських суден. Судно може бути допущено до плавання тільки після того, як буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства, охорони людського життя і наволишнього природного середовища.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №814 від 08.06.1998 року встановлено, що повноваження, передбачені статтями 3, 10, 22, 38 Кодексу торговельного мореплавства України з питань технічного і класифікаційного нагляду Кабінет Міністрів України, Міністерство інфраструктури України реалізують переважно через Регістр судноплавства України.

Одним із головних завдань Регістру судноплавства України є рзроблення та затвердження правил і технічних вимог щодо забезпечення виконання умов безпеки плавання суден тощо відповідно п.6 Положення про регістр судноплавства України, затверджеого постановою Кабінету Міністрів України №814 від 08.06.1998 року.

Саме Регістром судноплавства встановлюються вимоги до технічного огляду судна та класифікаційних документів.

Як свідчать матеріали справи, а саме: свідоцтво про придатність до плавання, акт водолазного обстеження підводної частини корпуса судна та гвинто-кермової групи від 28.03.08., класифікаційне свідоцтво позивач передав відповідачу в бербоурт - чартер судно "Українець" у відповідно технічному стані, якому було поновлено клас та 30.09.08. отримано класифікаційне свідоцтво, строк дії якого закінчувався 26.01.13.

Але відповідач в порушення п.14 частини ІІ договору №33-П від 24.12.08. та п.п.16, 20, 21 аддендума до договору, повернув позивачу судно "Українець" без продовження дії класифікаційного свідоцтва, не усунув не відповідності судна вимогам Регістру судноплавства України, не здійснив ремонтні роботи, не оплатив Регістру судноплавства України технічний нагляд за ремонтом та черговість огляду судна з метою отримання зазначеного класифікаційного свідоцтва на такий же термін на який отримав судно, у зв'язку з чим позивач поніс витрати для проведення ремонтних робіт, отримання класифікаційного свідоцтва в сумі 1739195,40грн., про що зазначав вище.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст.611 ЦК України).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.ст.623 ЦК України).

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.2, ч.3 ст.22 ЦК України).

Отже, відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати, понесені позивачем, які виникли через неналежне виконання зобов'язання відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, відзиву на позовну заяву та представника в засідання суду не направив.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Витрати пов'язні із сплатою судового збору та витрати повязані з оплатою вартості проведення експертизи, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "МОРВЕСТ" (65003, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, Чорноморського козацтва, буд. 72, код ЄДРПОУ 36110775) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Заводська, буд. 23/14, код ЄДРПОУ 01125608):

- 1739195,40грн. витрат;

- 34783,91грн. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору;

- 6462,72грн. витрати за проведення судової експертизи.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18 серпня 2014 року.

Суддя Брагіна Я.В.