Рішення

від 12.08.2014 по справі 921/596/14-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2014 р.Справа № 921/596/14-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатва І.К.", м.Тернопіль

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль

про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту.

за участю представників сторін:

позивача : Сідий С.В., уповноважений, довіреність №02 від 27.03.2014р.;

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 81 1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність клопотання сторін.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатва І.К.", м.Тернопіль звернулося 13.06.2014р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль, про визнання права власності на обладнання, а саме: стоматологічну установку "Сатва-Комбі" М8 з кріслом пацієнта "Санта НВ" (два пневмовиходи 4-х канал. Пістолет 3-х функт, мікромотор Strong (35000 об/хв.., Корея), скелер Woodpecker слиновідсмоктувач повітряний), стоматологічне крісло (лік.) "Санта Н", дистилятор Drink, компресор TYW-2, столик "Панок-2"; про виключення вказаного обладнання з акту опису й арешту майна від 02.10.2012р.

Позов обґрунтовується копіями наступних документів: договором №01/02 від 05.02.2010р., специфікацією №1 до договору №01/02 від 05.02.2010р., видатковими накладними №344 від 18.08.2010р., 345 від 18.08.2010р., №121 від 23.03.2011р., №267 від 26.11.2011р. та №260 від 20.09.2012р., вимогою від 01.04.2013р., листом від 28.05.2013р., актом опису й арешту майна від 02.10.2012р.,іншими матеріалами.

Ухвалою суду від 16.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 05.08.2014р. з подальшим його відкладенням згідно ст.77 ГПК України на 12.08.2014р., у зв'язку із неподанням сторонами усіх витребуваних документів та з метою встановлення додаткових обставин справи.

05.08.2014р. представник позивача через канцелярію господарського суду Тернопільської області (вх. №14439) подав заяву від 04.08.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд визнати право власності на наступне обладнання: стоматологічна установка "Сатва-Комбі" М8 з кріслом пацієнта "Санта НВ" (два пневмовиходи 4-х канал. Пістолет 3-х функт, мікромотор Strong (35000 об/хв., Корея), скелер Woodpecker слиновідсмоктувач повітряний), вартістю 30800,00грн. та виключити вказане обладнання з акту опису й арешту майна від 02.10.2012р., зазначивши, що інше майно, котре передано підприємцю на виконання умов договору купівлі-продажу від 05.02.2010р. №01/02 є власністю відповідача, оскільки ним вартість обладнання сплачена.

Дана заява судом прийнята до розгляду як така, що подана в межах прав, визначених ст.22 ГПК України, до прийняття рішення по справі та не порушує прав іншої сторони, відтак розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшених позовних вимог.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та зазначив, що відповідно до умов договору №01/02 від 05.02.2010р. та специфікації №1 до даного договору позивач, згідно видаткових накладних передав товар відповідачу на загальну суму 52042,00грн. (стоматологічне обладнання), однак підприємець його вартість у строк, визначений договором (до липня 2011року) повністю не оплатив. Згідно п.7.2 договору право власності на неоплачений товар до покупця (відповідача у справі) не перейшло в силу вимог ст.334 ЦК України. Водночас, майно, що є предметом позовних вимог, включено до акту опису й арешту майна від 02.10.2013р., котрий складено в межах здійснення Державною виконавчою службою України зведеного виконавчого провадження щодо стягнення з відповідача заборгованості на користь юридичних осіб на загальну суму 55544,86грн.

Першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції на вимогу суду, в порядку ст.ст. 30, 38 ГПК України, викладену в ухвалі суду від 05.08.2014р. не надано матеріалів зведеного виконавчого провадження, які стосуються предмету спору у даній справі; не подано інформацію про хід виконання зведеного виконавчого провадження щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 на користь юридичних осіб заборгованості на загальну суму 55544,86грн. станом на дату розгляду справи. Орган Державної виконавчої служби України не забезпечив явку уповноваженого представника в судовому засіданні для надання пояснень про хід виконання зведеного виконавчого провадження, зокрема, щодо спірного майна (стоматологічного обладнання).

Ухвала суду від 05.08.2014р. отримана Першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління 08.08.2014р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи без його участі не заявив, а витребуваних судом документів - не подав. Повідомлення про вручення поштового відправлення, яким надіслано відповідачу на адресу (АДРЕСА_1), зазначену позивачем в позовній заяві та котра значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відділенням поштового зв'язку повернуто на адресу суду без вручення адресату із зазначенням причини: "за закінченням терміну зберігання".

Між тим, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії, сформованого станом на 28.07.2014р., та у позовній заяві, тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, справа розглядається за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково представлені докази в сукупності, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 05 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатва І.К.", як Продавцем та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір №01/02 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати Покупцю обладнання асортимент, кількість, ціна одиниці та загальна сума, котрого визначено у Специфікації №1 від 05.02.2010р., яка є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити обладнання на умовах даного Договору (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Розділами 2, 3, 7 Договору сторони узгодили загальну вартість Договору, порядок поставки, прийняття та оплати вартості переданого обладнання. Зокрема, відповідно до п.п.2.1, 7.1 Договору загальна вартість Договору становить 52042,00грн., що є еквівалентом в Євро в сумі 4646,61Євро по курсу 11,2грн. Згідно п.п.2.2, 3.3 Договору Покупець здійснює оплату за даним Договором шляхом перерахунку авансу на поточний рахунок Продавця в розмірі 15512,00грн., що еквівалентно 1385 Євро, а решту ціни Договору ( 36530,00грн. , що еквівалентно 3261,61Євро) Покупець зобов'язався сплачувати рівними частинами по 3044,17грн., що еквівалентно 271,80Євро, протягом 12-ти місяців, починаючи з серпня 2010 року по липень 2011 року.

Сторони визначили, що поставка обладнання поточного року випуску здійснюється Продавцем протягом 30 днів з дня отримання письмової заяви Покупця (п.3.1 Договору ).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов договору, Товариством відповідно до Специфікації №1 до Договору та згідно видаткових накладних №344 від 18.08.2010р., №345 від 18.08.2010р., №121 від 23.03.2011р., №267 від 26.07.2011р., №260 від 20.09.2012р. передано обладнання (продукцію) на загальну суму 52042,00грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується його підписом на накладних, що скріплений відтиском печатки фізичної особи - підприємця.

Умови договору свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі -продажу.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 694 ЦК України передбачено можливість купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатва І.К." зобов'язання по договору виконувалися належним чином, шляхом відпуску відповідачу обладнання: Стерилізатор паровий (автоклав); Стоматологічне крісло (лік) "Сатва Н"; Столик "Панок" овальний; Дистилятор; Компресор TYW2; Установку стомат.стаціонарну "Сатва-Комбі" М8 з кріслом стоматологічним "Сатва НВ" на суму 52042,00грн., проте відповідачем у визначений п.2.2 Договору строк, не проведено в повній мірі розрахунків за отримане обладнання (продукцію), внаслідок чого станом на 13.06.2014р. (дата звернення з позовом) заборгованість відповідача згідно Договору 01/02 від 05.02.2010р. становить 30800,00грн. (вартість отриманого товару згідно видаткової накладної №260 від 20.08.2012р.).

Встановленим ст.334 ЦК України правилом, право власності право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.7.2 Договору право власності на переданий Покупцеві товар зберігається за Продавцем до моменту повної оплати всього товару зазначеного у специфікації №1 до Договору .

Отже, відповідач зважаючи на факт неоплати товару в повній мірі не набув права власності на придбане за договором майно, що випливає з умов договору купівлі - продажу.

01.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою, згідно якої у зв'язку із неповною сплатою вартості товару, просив останнього повернути товар. Згідно листа - відповіді №б/н від 28.05.2013р. відповідач повідомив, що передане позивачем обладнання арештовано згідно акту опису й решту майна від 02.10.2012р.

Судом встановлено, що згідно акту опису й арешту майна від 02.10.2012р., котрий складено державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь юридичних осіб в сумі 55544,86грн., описано і накладено арешт на майно боржника, зокрема і на обладнання, яке є предметом позовних вимог у даній справі, а саме: стоматологічна установка "Сатва-Комбі" М8 з кріслом пацієнта "Санта НВ" (два пневмовиходи 4-х канал. Пістолет 3-х функт, мікромотор Strong (35000 об/хв., Корея), скелер Woodpecker слиновідсмоктувач повітряний).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. При цьому, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Разом з тим, визначений вказаною нормою перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним. Так, за приписами ч.3 цієї статті, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном (ст. 317 ЦК України).

При цьому, володіння означає можливість мати майно у своєму безпосередньому віданні та у сфері свого господарського чи іншого впливу.

Право користування - юридично закріплена можливість особи користуватись майном, використовувати його корисні можливості.

В силу ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви щодо такого права у інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У процесі здійснення виконавчого провадження, статті 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" надають державному виконавцю право накладати арешт на кошти та інше майно саме боржника.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для задоволення матеріально - правових вимог позивача відповідно до положень вищевказаної статті є встановлення належності позивачеві права власності або права володіння спірним майном та безпідставність включення такого майна до опису і накладення на нього арешту. Отже, до предмету доказування у цій справі відноситься, зокрема, дослідження питання права власності позивача на спірне майно.

У відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.1, 2, 12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п.3.1, 3.2 та п.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року, п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р., п.2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. (з наступними змінами), розгляд заявлених вимог підвідомчий господарським судам України.

З матеріалів справи випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатва І.К." набуло право власності на спірне майно в силу ст.331 ЦК України, оскільки є його виробником, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію №455/2005 на медичний виріб: Установки стоматологічні стаціонарні "Сатва Комбі" ТУ У 33.1-14032564-010:2005, Додатком №1до Свідоцтва, Технічними умовами та установки стоматологічні "Сатва Комбі", погодженими Державною службою України з лікарських засобів, ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології те сертифікації", сертифікатом відповідності продукції вимогам ДСТУ 3798-98, ДСТУ ІЕС 61000-4-2:2008, серії ВГ виданим ДП "Укрметртестстандарт" 21.11.2013р.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Спірне майно на умовах договору №01/02 від 05.02.2010р. передано відповідачу згідно видаткової накладної №260 від 20.09.2012р. із вказаною вартістю 30800,00грн., однак відповідачем у строки встановлені п.2.2 Договору його вартість не оплачено.

Передбачене нормою ч. 4 ст. 694, ч. 2 ст. 695 ЦК України право вимагати повернення неоплаченого товару може бути реалізоване лише до тієї частини товару, який залишився неоплаченим, і за умови, що договором купівлі-продажу передбачено залишення за продавцем права власності на товар до моменту його повної оплати.

Згідно вимог ст.397 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Як зазначалося вище, згідно п.7.2 Договору право власності на переданий Покупцеві товар зберігається за Продавцем до моменту повної оплати всього товару зазначеного у специфікації №1 до Договору.

Таким чином, у позивача в силу зазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору виникло право вимоги про повернення товару, який залишився неоплаченим, адже право власності у відповідача на нього не виникло.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару, що є предметом позовних вимог у даній справі, та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Судом встановлено, що в силу умов Договору, спірне стоматологічне обладнання вибуло з фактичного володіння позивача, а накладення арешту органом Державної виконавчої служби України на усе майно Покупця порушує права позивача, в тому числі, щодо володіння та розпорядження спірним майном.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази виконання сторонами умов договору №01/02 від 05.02.2010р. та встановивши, що на його виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатва І.К." передано обладнання на загальну суму 52042,00грн., котрий суб'єктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 був оплачений частково на суму 21242,00грн., відтак, за ним рахується заборгованість на суму 30800,00грн., що відповідає вартості майна, котре було описано і арештовано державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції згідно акту опису й арешту від 02.10.2012р., складеного в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 55544,86грн. на користь юридичних осіб, суд констатує, що державним виконавцем описано й арештовано майно не боржника, а позивача у справі. За даних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатва І.К." права власності на обладнання: стоматологічну установку "Сатва-Комбі" М8 з кріслом пацієнта "Санта НВ" (два пневмовиходи 4-х канал. Пістолет 3-х функт, мікромотор Strong (35000 об/хв., Корея), скелер Woodpecker слиновідсмоктувач повітряний), вартістю 30800,00грн. У зв'язку з задоволенням позовних вимог про визнання права власності, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо виключення вказаного обладнання з акту опису й арешту майна від 02.10.2012р.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

У судовому засіданні 12.08.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 316-321, 328, 331, 391, 334, 353, 386, 392, 694, 695, 509, 525-526, 629, 655, 658, 697 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатва І.К." (м.Тернопіль, вул.15 Квітня, 6, ідентифікаційний код 21167603) на обладнання, а саме: стоматологічну установку "Сатва-Комбі" М8 з кріслом пацієнта "Санта НВ" (два пневмовиходи 4-х канал. Пістолет 3-х функт, мікромотор Strong (35000 об/хв., Корея), скелер Woodpecker слиновідсмоктувач повітряний), вартістю 30800,00грн. та звільнити його з-під арешту.

3. Виключити з акту опису й арешту майна від 02.10.2012р. наступне обладнання: стоматологічну установку "Сатва-Комбі" М8 з кріслом пацієнта "Санта НВ" (два пневмовиходи 4-х канал. Пістолет 3-х функт, мікромотор Strong (35000 об/хв., Корея), скелер Woodpecker слиновідсмоктувач повітряний), вартістю 30800,00грн.

4. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 3045 (три тисячі сорок п'ять)грн. 00коп. в повернення сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатва І.К." (м.Тернопіль, вул.15 Квітня, 6, ідентифікаційний код 21167603).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "18" серпня 2014 року.

Суддя Н.О. Андрусик