Постанова

від 11.08.2014 по справі 5016/2714/2012(5/99)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р.Справа № 5016/2714/2012(5/99) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Сидоренка М.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за довіреністю;

арбітражний керуючий - Шульга Д.Л.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСЕКСПОРТ"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.02.2013 р.

по справі №5016/2714/2012(5/99)

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСЕКСПОРТ"

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2012 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернулась до господарського суду Миколаївської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСЕКСПОРТ" (далі - ТОВ "РОСЕКСПОРТ"), оскільки останній неспроможний задовольнити вимоги кредитора на підставі наказу від 05.11.2012 р., виданого на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012 р. у справі №5016/1910/2012(9/83) у сумі 83 232,00 грн., а також у зв'язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.11.2012 р. порушено провадження у справі №5016/2714/2012(5/99) про визнання ТОВ "РОСЕКСПОРТ" банкрутом в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Миколаївської області від 12.12.2012 р. боржника було визнано банкрутом згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шульгу Д.Л. та визнані вимоги кредитора у сумі 83 232,00 грн. та 5 365,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.02.2013 р. (суддя Міщенко В.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "РОСЕКСПОРТ" станом на 29.01.2013 р., ліквідовано ТОВ "РОСЕКСПОРТ", провадження у справі припинено, тощо.

Судова ухвала мотивована тим, що ліквідаційний баланс станом на 29.01.2013 р. свідчать про відсутність у банкрута основних та оборотних засобів для ведення господарської діяльності, своєчасного погашення грошових зобов'язань, відсутня можливість відродити платоспроможність, оскільки у банкрута відсутнє будь-яке майно, крім того, на думку суду першої інстанції вимоги кредитора банкрута неможливо задовольнити, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у банкрута, тому згідно п. 6 ст. 32 Закону ці вимоги вважаються погашеними.

Не погоджуючись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "РОСЕКСПОРТ" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.02.2013 р. по справі № 5016/2714/2012(5/99). Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, з наступних підстав. Так на думку скаржника, з матеріалів справи вбачається, що при встановленні факту відсутності боржника за його місцезнаходженням станом на момент порушення провадження у справі суд керувався довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, який містить запис про відсутність боржника за його місцезнаходженням, проте внесення державним реєстратором відомостей до Єдиного державного реєстру про відсутність ТОВ «Росекспорт» за місцезнаходженням, на думку апелянта, є передчасним та таким, що не відповідає приписам ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в частині порядку та строків внесення запису до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

До того ж, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів здійснення ліквідатором заходів щодо виявлення корпоративних прав, прав на інтелектуальну власність, доказів знаходження чи відсутності права власності на річкові, морські плавзасоби чи авіаційну техніку, а тому висновок суду про здійснення ліквідатором ліквідаційних заходів у повному обсязі є передчасним.

У судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Шульга Д.Л. надали пояснення згідно з якими підтримала апеляційну скаргу ТОВ "РОСЕКСПОРТ" та просили її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились.

Враховуючи строки розгляду ухвали господарського суду Миколаївської області від 13.02.2013 р. у справі про банкрутство ТОВ «Росекспорт» в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка інших представників учасників провадження, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Росекспорт» підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції було зазначено про те, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 29.01.2013 р. свідчать про відсутність у банкрута основних та оборотних засобів для ведення господарської діяльності, своєчасного погашення грошових зобов'язань, відсутня можливість відродити платоспроможність, оскільки у банкрута відсутнє будь-яке майно, що підтверджується листом УДАІ УМВС України в Миколаївській області № 9/159 від 09.01.2013 р., відміткою Інспекції Держтехнагляду Миколаївської ОДА від 16.01.2013 р. на листі ліквідатора № 19-12/8 від 19.12.2012 р., відміткою Територіального управління Держгірпромнагляду у Миколаївській області від 14.01.2013 р. на запиті ліквідатора № 19-12/5 від 19.12.2012 р., довідкою Єланецького районного комунального підприємства БТІ від 20.12.2012 р. за № 163.

Згідно листа Відділу Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області від 20.12.2012 р. за № 2980 на території Єланецького району Миколаївської області наявність за банкрутом зареєстрованих земельних ділянок не встановлено.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.01.2013 р. інформація щодо банкрута відсутня.

Виносячи оскаржену ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно отриманих відповідей нерухомого майна та транспортних засобів за банкрутом не зареєстровано, грошові кошти на рахунку боржника відсутні.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції зробленими при неповно з'ясованих обставинах справи з огляду на таке.

Частиною другою статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

У зв'язку з відсутністю боржника у ліквідатора немає будь-яких документів стосовно його діяльності, тому ліквідатор здійснює їх розшук для з'ясування активу і пасиву боржника шляхом направлення відповідних запитів до явних та потенційних кредиторів боржника, а також до відповідних державних органів.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна в порядку ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тощо). Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011.

У відповідності до пунктів 90, 91 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Також, відповідно до частини другої статті 213 ГК України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Між тим, ліквідатором не отримано взагалі інформацію щодо наявності чи відсутності у банкрута зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, авіаційної техніки чи морських або річкових плавзасобів. Не перевірено наявність, на підставі даних органу податкової служби, інших поточних рахунків у банкрута та грошових коштів на них.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатор здійснив усі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню активів боржника й довів неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів.

Окрім цього,судова колегія звертає увагу й на безпідставність порушення справи про банкрутство ТОВ «Росекспорт», з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.11.2012 р. державним виконавцем ВДВС Єланецького управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2012 р. у справі №5016/1910/2012(9/83) за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Росекспорт» про стягнення 81600 грн. Пунктом 2 зазначеної постанови було зазначено, що самостійний строк для виконання рішення суду боржником закінчується протягом 7 днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, за приписами Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за процедурою банкрутства відсутнього боржника, грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер та не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Враховуючи, що постанова державним виконавцем ВДВС Єланецького управління юстиції винесена 16.11.2012 р., а заяву про порушення справи про банкрутство було подано ініціюючим кредитором 26.11.2012 р., колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_1 було порушено приписи ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не дотримано трьох місячного строку з моменту встановленого для погашення заборгованості.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що справа про банкрутство ТОВ «Росекспорт» порушена безпідставно і у господарського суду першої інстанції не було правових підстав для ліквідації боржника, в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 р. № 15 Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином, провадження у справі про банкрутство ТОВ «Росекспорт» підлягає припиненню, а оскаржувана ухвала скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.02.2013 р. по справі №5016/2714/2012(5/99) скасувати.

Провадження у справі №5016/2714/2012(5/99) за заявою ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Росекспорт» про визнання банкрутом припинити.

Постанову надіслати сторонам, а також державному реєстратору для виконання.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 18.08.2014 року.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Сидоренко М.В.

Суддя Таран С.В.