Рішення

від 05.08.2014 по справі 911/2544/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. Справа № 911/2544/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос-Реклама»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна» ;

про стягнення 35 954,39 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Тихолаз О.Б. (довіреність б/н від 19.06.2014 року);

від відповідача: Крупник О.М. (довіреність № 131/2-08 від 05.08.2014 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос-Реклама» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна» (відповідач) про стягнення 35 954,39 грн.

Провадження у справі № 911/2544/14 порушено ухвалою від 25.06.2014 року та призначено розгляд справи на 21.07.2014 року.

В судовому засіданні 21.07.2014 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 05.08.2014 року.

В судовому засіданні 05.08.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, посилаючись на ненастання строку сплати.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Договору 250612/Р на проведення рекламних компаній від 25.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логос-Реклама» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галєна» (відповідач) тривали господарські відносини, зокрема, умови Договору передбачали надання позивачем відповідачу послуг по проведенню рекламних компаній в місцях визначених в ідресній програмі, на спеціальних конструкціях типу «беклайт» з внутрішнім освітленням при умові виконання відповідачем домовленостей по оплаті.

Договір укладався сторонами до 31.12.2012 року і його дія не продовжувалась, однак сторони фактично продовжували господарські взаємовідносини, аналогічні відносинам за Договором.

Зокрема, позивачем в період з 31.01.2013 року по 30.11.2013 року були надані відповідачу послуги по розміщенню реклами « 4RООМ» та обслуговуванню pекламоносія формату 8 x 4 м., «Backlight» в м. Києві на загальну суму 178008,00 грн., що підтверджується Актами наданих послуг, які підписані повноважним представниками сторін та скріплені їх печатками, зокрема: № 1 від 31.01.2013 р.; №2 від 28.02.2013 р.; №3 від 31.03.2013 р.; №4 від 30.04.2013 р.; №5 від 31.05.2013 р.; №6 від 30.06.2013 р.; №7 від 31.07.2013 р.; №8 від 31.08.2013 р.; №9 від 31.08.2013 р.; №10 від 30.09.2013 р.; №11 від 31.10.2013 р.; №12 від 30.11.2013 р.

Однак відповідачем своєчасно та в повному обсязі надані послуги не оплачені на загальну суму 32256 грн.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися торони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, Акти наданих послуг, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, свідчать про факт надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) обов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі чинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник обов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт надання послуг та виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.

Відповідач в ході розгляду спору надав відзив на позов, в якому проти факту надання послуг за наведеними Актами не заперечував, також у відзиві відсутні заперечення щодо суми, на яку послуги не оплачені.

В запереченнях відповідач посилається на ненастання строку оплати послуг згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки у зв'язку з відсутністю договору, відповідна умова щодо строків оплати не погоджена сторонами, наданий позивачем доказ направлення вимоги про оплату є неналежним.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання сторонами зобов'язання не визначений, підлягає застосуванню норма ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 15.01.2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою № 5 про сплату заборгованості в сумі 32 256,00 грн. в строк до 20.01.2014 року. Однак, така вимога не приймається судом в якості доказу настання строку оплати, оскільки позивачем не надано доказі її надіслання відповідачу.

Також, позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату наданих послу в Претензії № 48 від 28.04.2014 року (на юридичну і фактичну адресу відповідача), що підтверджується відповідними поштовими чеками від 29.04.2014 року.

Суд не приймає заперечень відповідача щодо належності доказу пред'явлення вимоги, оскільки наданий позивачем доказ відповідає одному з різновидів поштових відправлень, передбачених Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 року № 270 і є достатнім доказом здійснення відповідного поштового відправлення. Відповідач не обґрунтував сумніви щодо надіслання за наявним в матеріалах справи поштовим чеком саме вимоги про оплату, зокрема, з посилання на пояснення та докази отримання від позивача іншого вмісту спірного поштового відправлення.

Таким чином, з огляду на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та надані позивачем докази, зобов'язання з оплати послуг мало бути виконано відповідачем у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги (29.04.2014 року), тобто до 06.05.2014 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Позивач просить стягнути з відповідача крім основного боргу, також 3 290,11 грн. інфляційних та 408,28 грн. 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, інфляційні та річні нараховані за період з 20.01.2014 року (згідно письмової вимоги №5 від 15.01.2014 року) по дату подання позовної заяви - 23.06.2014 року, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Як встановлено судом, прострочення відповідача триває з 07.05.2014 року, відтак вимоги позивача про стягнення інфляційних та річних підлягають частковому задоволенню за період з 07.05.2014 року по заявлений в позові - 23.06.2014 року, що за розрахунком суду складає 1548,29 грн. інфляційних та 127,26 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 32256 грн. основного боргу, 1548,29 грн. інфляційних та 127,26 грн. 3% річних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, 12, код 31022642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос - Реклама» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6-А, код 30866725) 32 256,00 (тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. основного боргу, 1548,29 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. інфляційних, 127,26 (сто двадцять сім) грн. 3% річних та 1724,21 (одна тисяча сімсот двадцять чотири) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:11.08.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.