Постанова

від 19.08.2014 по справі 911/4501/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 911/4501/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради, м. Фастів,

на рішення господарського суду Київської області від 03.02.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014

у справі № 911/4501/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (далі -Товариство), м. Київ,

до комунального підприємства "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради (далі -Підприємство), м. Фастів,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Київська регіональна спілка споживчої кооперації (далі -Спілка), м. Київ;

2. підприємство "Фастівський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі - Підприємство "Фастівський ринок" КРССК), м. Фастів,

про розірвання договору про постачання електричної енергії.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - Лещенко І.А. предст. (дов. від 15.10.2013)

Підприємства - Вернигора Р.В. предст. (дов. від 16.07.2014)

Спілки - не з'явився

Підприємства "Фастівський ринок" КРССК- Озарків І.Д. предст. (дов. від 03.01.2014)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Підприємства про розірвання договору про постачання електричної енергії від 29.09.2009 № 0159 (далі -Договір) у зв'язку з істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.02.2014 (суддя Бабкіна В.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 (судді Яковлєв М.Л. -головуючий, Авдеєв П.В., Куксов В.В.), позов задоволено повністю.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 626, 627, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 188, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано наявністю правових підстав для розірвання Договору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи -2, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- відповідно до умов Договору, укладеного Товариством як постачальником та Підприємством як споживачем, постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 20,0 кВт, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами цього Договору;

- даний Договір, згідно з пунктом 9.4, набирає чинності з дня його підписання і укладений на строк до 31.12.2009. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов;

- як передбачено пунктом 2.1 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ);

- відповідно до пункту 2.5 Договору у разі звільнення займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника не пізніше, ніж за 20 робочих днів до звільнення приміщення та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених цим Договором, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення включно ;

- під час укладення Договору Підприємством для здійснення первинного підключення надано Товариству рішення Фастівської міської ради від 29.07.2009 № 2-LV-V та від 08.09.2009 № 1-L-VІ-V про створення комунального підприємства "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради на базі відокремленої частини комунального майна у вигляді земельних ділянок по АДРЕСА_1 та вул. Галофеєва, 16, на підставі яких з Підприємством як споживачем і був укладений Договір;

- рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2009 у справі № 20/161-09, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду від 05.08.2010, задоволено позовні вимоги Підприємства "Фастівський ринок" КРССК та визнано недійсними пункти 1-4 рішення Фастівської міської ради Київської області від 21.07.2009 № 4-LVІ-V "Про припинення права постійного користування земельними ділянками Фастівським колгоспним ринком у місті Фастові на вул. 25-го Жовтня та на вул. Галофеєва", а також визнано недійсним рішення Фастівської міської ради Київської області від 08.09.2009 № 1-L-VІ-V "Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 21.07.2009 № 4-LVІ-V "Про припинення права постійного користування земельними ділянками Фастівським колгоспним ринком в місті Фастові на вул. 25-го Жовтня та на вул. Галофеєва", тобто визнано недійсним рішення Фастівської міської ради, яке підтверджувало право Підприємства на користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1;

- рішеннями господарського суду Київської області від 05.07.2004 у справі № 158/4-04 та від 11.10.2004 у справі № 325/12-04 визнано право власності на об'єкти нерухомості Фастівського ринку (приміщення контори, туалет, м'ясний павільйон, павільйон змішаної торгівлі) на АДРЕСА_1 та на об'єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу Фастівського ринку (павільйон господарчий, павільйон "Димок", павільйон "Дари ланів") за Спілкою;

- рішенням господарського суду Київської області від 12.01.2012 у справі №26/149-11 усунуто для Підприємства "Фастівський ринок" КРССК як орендаря перешкоди у користуванні земельною ділянкою та цілісним майновим комплексом Фастівського ринку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 та Підприємства з усім належним їм майном із спірної земельної ділянки та цілісного майнового комплексу;

- Підприємство "Фастівський ринок" КРССК на підставі нового договору оренди цілісного майнового комплексу від 27.12.2012 № 38, який укладений Спілкою та Підприємством "Фастівський ринок" КРССК, є орендарем цілісного майнового комплексу за адресою : АДРЕСА_1;

- листом від 06.11.2013 № 11/13 Підприємство "Фастівський ринок" КРССК звернулося до Товариства з листом про розірвання Договору про постачання електричної енергії, який укладений Товариством та Підприємством, у зв'язку з відсутністю підстав для постачання електричної енергії Підприємству на територію цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для дострокового розірвання Договору на підставі статті 652 ЦК України, у зв'язку з істотною зміною обставин.

Згідно з пунктом 5.1 Правил ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Пунктом 6.18 ПКЕЕ встановлено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Пунктом 6.18 ПКЕЕ передбачено, що з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема, цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України (пункт 5.23 ПКЕЕ).

Частиною першою статті 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов , передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною другою статті 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов :

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі №2/52-09) .

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Передбачене статтею 188 ГК України надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору в разі виникнення необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів, та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі №3-74).

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у даній справі чотирьох умов, які передбачені частиною другою статті 652 ЦК України та встановлення яких є підставою для розірвання Договору.

Проте такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та певною мірою декларативним з огляду на те, що судами не встановлено обставин, які б підтверджували наявність та сукупність усіх чотирьох умов та не наведено доказів на підтвердження існування таких обставин.

Так, у судових рішеннях наведено лише обґрунтування на підтвердження існування третьої умови, яка передбачена частиною другою статті 652 ЦК України. Суди зазначили, що "виконання умов Договору позбавляє позивача вважати дотриманими ним приписи чинного законодавства щодо укладення договорів на постачання електричної енергії з власниками чи правомірними користувачами об'єктів електропостачання (приміщення) або ж земельної ділянки у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта, на що постачальник електричної енергії розраховував при укладенні договору".

Проте судами не враховано, що при дослідженні наявності чи відсутності третьої умови, яка передбачена частиною другою статті 652 ЦК України, необхідно встановити, чи порушить виконання договору співвідношення майнових інтересів сторін і чи позбавить заінтересовану сторону (у даному випадку позивача) того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Наведене судами обґрунтування не відповідає приписам частини другої статті 652 ЦК України та побудоване на довільному тлумаченні судами попередніх інстанцій положень Договору без урахування його дійсних умов, зокрема, визначених Договором прав та обов'язків сторін спору.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статтями 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин Вищий господарський суд України вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, які прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 03.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 зі справи № 911/4501/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій