Рішення

від 23.04.2009 по справі 25/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09                                                                                           Справа№ 25/46

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Прокурора м.Стрия в інтересах Держави в особі Стрийської міської ради (м.Стрий)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства “Стрийське автотранспортне підприємство – 24658” (м.Стрий)

про :стягнення заборгованості в сумі 1 752 942,11 грн.

           Суддя :                                                                                          В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

 від прокуратури:Не з”явився

 від позивача:Темник Н.С.-представник, довіреність від 05.06.2008 року №3-17

 від відповідача:Балобанов О.В.-представник, довіреність від 23.03.2009 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Прокурора м.Стрия в інтересах Держави в особі Стрийської міської ради (м.Стрий) до Відкритого акціонерного товариства “Стрийське автотранспортне підприємство –24658” (м.Стрий) про стягнення заборгованості в сумі 1 752 942,11 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 02.03.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 26.03.2009 року. Ухвалою від 26.03.2009 року розгляд справи відкладено до 02.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача та прокурора в судове засідання. Ухвалою від 02.04.2009 року розгляд справи відкладено до 13.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника  позивача та прокурора. Ухвалою від 13.04.2009 року відкладено до 23.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача та прокурора.

Прокурор вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 02.03.2009 року, про відкладення від 26.03.2009 року, від 02.04.2009 року, від 13.04.2009 року не виконав, явку повноважного представника  в судове засідання не  забезпечив

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 02.03.2009 року, про відкладення від 26.03.2009 року, від 02.04.2009 року, від 13.04.2009 року не виконав, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.03.2009 року, про відкладення від 26.03.2009 року, від 02.04.2009 року, від 13.04.2009 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання  забезпечив.

23.03.2009 року за вх.№5469 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому наводить пояснення щодо безпідставності позовних вимог.

22.04.2009 року за вх.№8109 відповідач подав клопотання про визнання суми основного боргу в розмірі 1 003 109,00 грн.

Представник відповідача позов частково заперечив з мотивів, наведених у відзиві, зокрема, просив зменшити розмір позовних вимог.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено  23.04.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На підставі рішення сесії Стрийської міської ради від 23.09.2008 року №311 про продаж у власність земельних ділянок несільськогосподарського призначення укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2008 року між Стрийською міською радою (надалі –позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Стрийське автотранспортне підприємство –24658” (надалі –відповідач), посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №4394, за яким Стрийська міська рада  зобов”язується передати у власність земельну ділянку по вул.Львівській,146 у м.Стрию Львівської області Відкритому акціонерному товариству “Стрийське АТП –24658”, а останній зобов”язувалося сплатити розмір вартості за земельну ділянку, визначену умовами даного договору, а саме, в розмірі 4 145 262,00 грн. При цьому, кошти необхідно сплатити таким чином: до 27.12.2008 року –1 913 109,00 грн., решта суми –до 01.12.2009 року щоквартально рівними частинами.

На виконання умов цього договору ВАТ “Стрийське АТП –24658” сплатило Стрийській міській раді 12.11.2008 року 100 000,00 грн., 26.12.2008 року –100 000,00 грн. Таким чином, за твердженням позивача, відповідачем до місцевого бюджету сплачено 200 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №409 від 12.11.2008 року, №474 від 26.12.2008 року.

Станом на 12.02.2009 року кошти за договором кіпівлі-продажу позивачу не поступили в повному обсязі, як це передбачено умовами договору, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем зі сплати коштів до місцевого бюджету за договором купівлі-продажу земельної ділянки в розмірі 1 700 000,00 грн.

На думку позивача, останній зі своєї сторони виконав зобов”язання, передбачені договором, тобто передав відповідачу земельну ділянку несільськогосподарського призначення. Однак, відповідач не погоджується з даним твердженням, оскільки, відповідно до п.п. 1.5 та 8.1 вищевказаного договору, обов”язок Стрийської міської ради передати земельну ділянку ВАТ “Стрийське АТП –24658” вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до ВАТ “Стрийське АТП –24658” після повної сплати вартості даної земельної ділянки та реєстрації Державного акту.

Відповідно до п.3.1 цього договору, кожна сторона зобов”язується виконувати обов”язки, покладені на неї цим договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов”язків. Тому, від імені Стрийської міської ради першим заступником Стрийського міського голови в адресу директора ВАТ “Стрийське АТП –24658” Яремчуку О. скеровано лист-нагадування №3.8/79 від 21.01.2009 року про наявність заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2008 року та про нарахування пені.

На думку позивача, відповідач не має наміру виконувати умови догогвору, про що свідчить те, що борг не сплачено в добровільному порядку.

Відповідно до п.6.1 договору, відповідач зобов”язується в разі порушення терміну сплати боргу за землю, передбаченого пп.2.2 договору, сплачувати пеню, згідно з чинним законодавством.

Згідно облікової ставки НБУ, як передбачено постановою Національного Банку України від 21.04.2008 року №107, крім боргу зі сплати вартості за земельну ділянку, відповідачу належить сплатити до місцевого бюджету також 52 942,11 грн. пені.

Отже, за підрахунком позивача, загальна сума боргу за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2008 року становить 1 752 942,11 грн.

Відповідач вважає, що позивачем при поданні позову порушено вимоги ст.ст. 33, 54, 56 ГПК України, зокрема, не подано обгрунтованого розрахунку суми, що стягується, в розмірі 52 942,11 грн., а також доказів, що підтверджують нарахування зазначеної суми пені.

Крім того, відповідач вважає розрахунок (нарахування) суми пені таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки, відповідно до ст.ст.549, 551 ЦК України, якщо предметом нейстойки (штрафом, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Крім того, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Як стверджує відповідач, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2008 року розмір неустойки (пені) не встановлено.

У клопотанні №8109 від 22.04.2009 відповідач станом на 21.04.2009 року визнає заборгованість в розмірі 1 003 109,00 грн., оскільки сплатив частину заборгованості в добровільному порядку.

Як стверджує відповідач, ВАТ “Стрийське АТП –24658” не відмовляється від прийнятих на себе зобов”язань і підтверджує свої наміри придбати земельну дідянку площею 4,5525 га., що розташована: Львівська область, м.Стрий, вул.Львівська,146, на умовах остаточного розрахунку до 01.12.2009 року.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на  органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси Держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах Держави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в  законах та інших нормативно-правових актах.

Даний позов прокуратурою заявлено в інтересах держави в особі Стрийської міської ради як представника громади м.Стрия, яка є власником земельних ресурсів міста, а тому кошти від продажу земельної ділянки відповідно до затвердженого місцевого бюджету повинні надійти до бюджету м.Стрия і витрачатися для забезпечення життєдіяльності місцевої громади.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема –сплата неусойки (пеня, штраф).

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до  розрахунку, складає 52 942,11 грн., проти якого відповідач заперечив.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні,  що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення  боргу,  представив відзив, в якому частково  визнає позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судові засідання  забезпечив.

Частина заборгованості  в розмірі 710 000,00 грн. сплачена відповідачем в добровільному порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №55 від 18.02.2009 року на суму 160 000,00 грн., №102 від 16.03.2009 року на суму 150 000,00 грн., №113 від 30.03.2009 року на суму 250 000,00 грн., №147 від 15.04.2009 року на суму 150 000,00 грн.

Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, суду не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують обгрунтований розрахунок суми пені.

Оскільки, двомісячний термін, передбачений ст. 69 ГПК України для вирішення спору, вичерпався, і відповідач заперечив проти його продовження, а позивачем на надано доказів належного розрахунку нараховання штрафних санкцій, суд прийшов до висновку, що в позові в частині стягнення пені в розмірі 52 942,11 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов частково визнав   і  подав докази часткового погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора м.Стрия в інтересах Держави в особі Стрийської міської ради (м.Стрий) до Відкритого акціонерного товариства “Стрийське автотранспортне підприємство –24658” (м.Стрий) в частині стягнення боргу в розмірі 1 003 109,00 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Стрийське автотранспортне підприємство –24658” (вул.Львівська,146, м.Стрий Львівської області; код ЄДРПОУ 03117694; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Стрийської міської ради (вул.Шевченка,71, м.Стрий Львівської області, р/р 33119327700017 в УДК у Л/о, МФО 825014, код ЄДРПОУ 30389429, ЗКПО 25260601)  –  основний борг у розмірі 1 003 109 (один мільйон три тисячі сто дев”ять) грн. 00 коп.

3.          Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Стрийське автотранспортне підприємство –24658” (вул.Львівська,146, м.Стрий Львівської області; код ЄДРПОУ 03117694; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) –10 031(десять тисяч тридцять одну) грн. 10 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення заборгованості в розмірі 710 000 (сімсот десять тисяч) грн. 00 коп. –провадження припинити.

5.          В частині стягнення пені в розмірі 52 942 (п”ятдесят дві тисячі дев”ятсот сорок дві) грн. 11 коп. –відмовити.

6.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.