Постанова

від 17.06.2009 по справі 22/214-22/186

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/214-22/186

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.06.2009                                                                                           № 22/214-22/186

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:           Царенко А.М.

 За участю представників:

 від позивача - Ускова О.І., дов. № 70 від 03.11.2008р.

від відповідача:                             Мусько С.В., дов. № 10 від 01.04.2009р.

від третьої особи:                 Демченко Я.О. дов. б/н від 08.01.2008р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.К.С."

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.11.2008

 у справі № 22/214-22/186 (суддя Самсін Р.І.)

 за позовом                               ЗАТ "СТО "Добробут"

 до                                                   ЗАТ "Благо" - Страхова компанія"

 третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.К.С."

 про                                                   стягнення заборгованості за ремонт автомобіля в розмірі

ВСТАНОВИВ:

 задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “П.К.С.” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі № 22/214-22/186 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

В своїй апеляційній скарзі, третя особа посилається на те, що відповідачем було видано гарантійний лист № 51 від 25.05.2006 яким він гарантував оплату рахунку позивача № СФ 0000532 від 23.05.2006 в сумі 52 165,53 грн., а також відповідачем була здійснена часткова оплата вказаного рахунку. Крім того, вартість послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля третьої особи не була погоджена між відповідачем та третьою особою, а натомість була погоджена між позивачем та відповідачем.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від  16.06.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Лосєва А.М., Зубець Л.П.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

За зверненням ТОВ «Юридична фірма «П.К.С.» позивачем були виконані відновлювальні роботи по автомобілю Ореl Оmega, держ номер 80096 КІ, який застрахований згідно договору страхування № 001/01/17 від 19.01.2006р. укладеним з ЗАТ «Благо» - страхова компанія». Виконання відновлювальних робіт по автомобілю позивач підтверджує актом приймання-передачі виконаних робіт від 25.05.2006р. до замовлення-наряду № РН-0000449, що був підписаний представником третьої особи Бурим В.Г.

Відповідно до п.п. 8, 9 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженого Наказом міністерства транспорту України № 792 від 11.11.2002р., послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів чи його складових частин надаються Замовникові за письмовим договором. Договір  повинен  мати істотні умови відповідно до статті 28 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно ст. 28 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, що діяла на момент проведення ремонтних робіт), договір про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником і виконавцем у письмовій формі (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо) та повинен відповідати вимогам законодавства.

У матеріалах справи відсутні докази наявності повноважень особи, що підписала Акт приймання-передачі виконаних робіт та Замовлення-наряд № РН-0000449 від 25.05.2006. Оскільки окремий договір на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля між позивачем та третьою особою не укладався, то вищевказані Акт приймання-передачі виконаних робіт та Замовлення-наряд є таким договором (відповідно до ст. 28 Закон України «Про автомобільний транспорт») в якому сторони мали погодити всі суттєві умови договору.

Як визначено ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (надалі – ЦКУ), правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статуту ТОВ «Юридична фірма «П.К.С.» такі дії з підписання договорів має право вчиняти без довіреності лише директор товариства. Всі інші особи крім директора Третьої особи могли вчиняти такі дії лише за умови наявності у них відповідного доручення оформленого відповідно до вимог закону.

Ч. 1 ст. 244 ЦКУ передбачає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Згідно ст. 246 ЦКУ довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ЦКУ не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Так, акт приймання-передачі від 25.05.2006 підписаний Бурим В.Г., але в ньому не зазначено, на підставі чого і ким йому надано таке право, та ж ситуація і з підписанням замовлення-наряду № РН-0000449 від 25.05.2006 і жоден документ не посвідчений печаткою третьої особи. Лише в графі «автомобіль одержав» Бурий В.Г. підписав за дорученням № 553605 серія ЯМД від 25.05.2006. Єдина дія на яку Бурий В.Г. був уповноважений цією довіреністю була забрати автомобіль після ремонту і його не було уповноважено на будь-які інші дії, в тому числі і погодження вартості послуг та укладення договору з технічного обслуговування та ремонту автомобіля. Крім того, ТОВ «Юридична фірма «П.К.С.» не здійснила жодних дій на підтвердження укладання договору про технічне обслуговування і  ремонт  автомобільного транспортного засобу з позивачем.

Автомобіль був переданий представникові ТОВ «Юридична фірма «П.К.С.» після ремонту згідно отриманого позивачем гарантійного листа відповідача № 51 від 25.05.2006 у якому відповідач гарантував оплату рахунку № СФ 0000532 від 23.05.2006 в сумі 52165,53 грн.

19.01.2006 між відповідачем та третьою особою був укладений договір страхування наземного транспорту № 001/01/17 (надалі – договір страхування).

Відповідно до п. 1.1. договору страхування страховик (відповідач) взяв на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми страхувальнику (третій особі).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Ст. 9 Закону України «Про страхування» визначає, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно п. 3.1.1. договору страхування страховим випадком визнається дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений застрахований транспортний засіб третьої особи.

Згідно п. 7.8. договору страхування, виплата страхового відшкодування проводиться з вирахуванням безумовної франшизи, зазначеної в п. 4.5. договору.

Відповідно до п. 4.5. договору страхування безумовна франшиза за вищевказаним страховим випадком складає 0,5% від розміру страхової суми зазначеної в п. 4.1. (121 500,00 грн.), що складає 607,50 грн.  

П. 7.1.2. договору страхування передбачено, що для доказу розміру збитку, завданого транспортному засобу Страховику мають бути надані висновки автотоварознавчої експертизи або рахунки з СТО (за узгодженням зі страховиком).

Відповідач за умовами договору страхування та згідно чинного законодавства мав здійснити виплату страхового відшкодування на користь третьої особи. Натомість відповідач самостійно, без погодженням з третьою особою, чим порушив умови договору страхування, частково сплатив рахунок позивача № СФ 0000532 від 23.05.2006, що підтверджують наявні в матеріалах справи платіжні доручення від 25.05.2006 та 16.06.2006 на суму 15 000,00 грн. та 23 265,03 грн. з призначенням платежу «за ремонт автомобіля згідно рахунку № 532 від 23.06.2006р., як страхове відшкодування ТОВ «Юридична фірма «П.К.С.» згідно договору № 001/01/17 від 19.01.2006р.». Цими діями відповідач підтвердив те, що він прийняв даний рахунок як доказ розміру збитку завданого транспортному засобу третьої особи (відповідно до п. 7.1.2. договору страхування).

Згідно вказаного рахунку розмір збитку завданого транспортному засобу складає 52165,53 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний гарантійний лист Відповідача № 51 від 25.05.2006 в якому він зазначає, що гарантує оплату рахунку № СФ 0000532 від 23.05.2006 в сумі 52 165,53 грн. який також свідчить про погодження відповідачем розміру страхового відшкодування визначеного рахунком позивача № СФ 0000532 від 23.05.2006 та погодження сплати вказаного рахунку позивача, як страхового відшкодування ТОВ «Юридична фірма «П.К.С.» згідно договору № 001/01/17 від 19.01.2006р.

Судом не приймається до уваги наданий відповідачем наказ про оголошення догани посадовій особі, яка підписала гарантійний лист від 25.05.2006р. № 51, оскільки відповідачем частково сплачена вартість ремонту автомобіля, що свідчить про подальше схвалення дій цієї посадової особи.

Таким чином, суд вважає доведеним факт узгодження між позивачем та відповідачем суму вартості відновлювального ремонту автомобіля, що застрахований за договором страхування № 001/01/17 від 19.01.2006р. в розмірі 52 165, 53 грн.

Враховуючи безумовну франшизу відповідач відповідно до умово договору  страхування мав сплатити страхове відшкодування в розмірі 51 558,03 грн. Оскільки 38265,03 грн. вже було сплачено, то до сплати належить 13 293,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник,  який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже відповідач має сплатити на користь позивача 3% річних в розмірі 206,02 грн. та інфляційні збитки в розмірі 757,71 грн..

За таких обставин, вимоги про стягнення суми вартості проведеного ремонту автомобіля заявлені до відповідача суд визнає частково обґрунтованими.

Таким чином, колегія прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі, колегія дійшла до висновку про те, що вони є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “П.К.С.” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2008р. у справі № 22/214-22/186 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «П.К.С.» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2008 р. по справі № 22/214-22/186 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Благо» - страхова компанія» (02192, м. Київ, вул. Жмаченка, 2, р/р 265053000291 в КБ “Даніель”, МФО 380980, код ЗКПО № 21134124) на користь Закритого акціонерного товариства «СТО «Добробут» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, Н/П № 43 (юридична адреса), 02097, м. Київ, вул. Радянська, 3 (фактична адреса) р/р 260022124 в КФ АБ “Полтава-Банк, МФО 322562, код ЗКПО № 31811745) заборгованість в розмірі 13293,00 грн., суму 3% річних 206,02 грн., інфляційні збитки 757,71 грн..

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Благо» - страхова компанія» (02192, м. Київ, вул. Жмаченка, 2, р/р 265053000291 в КБ “Даніель”, МФО 380980, код ЗКПО № 21134124) на користь Закритого акціонерного товариства «СТО «Добробут» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, Н/П № 43 (юридична адреса), 02097, м. Київ, вул. Радянська, 3 (фактична адреса) р/р 260022124 в КФ АБ “Полтава-Банк, МФО 322562, код ЗКПО № 31811745) державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 142,56 грн. та державне мито за подачу позовної заяви в розмірі 71,28 грн.

8. Матеріали справи № 22/214-22/186 повернути Господарському суду м. Києва.

9. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Лосєв  А.М.