Рішення

від 10.06.2009 по справі 52/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/136

10.06.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солло Плюс»про стягнення 20 731,86 грн. за участю представника позивача –Скібіцької О.О., довіреність за вих. № 92/08 від 04.08.2008 р., відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення вартості отриманого відповідачем товару в розмірі 20 731,86 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати товару за договором купівлі-продажу (на умовах відстрочки платежу) № 1411 від 05.02.2008 року.

Позивач у позовній заяві просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на рахунку  п/р 2600123475 у ВАТ АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478.    

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач не надав доказів в обгрунтування того, що невжиття  заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться у відповідача, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. За таких обставин, в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову судом було відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.04.2009 року.

01.04.20009 року у судовому засіданні представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача вартість отриманого та несплаченого товару в розмірі 4 805,04 грн., пеню в розмірі 1 570,22 грн. та 3% річних в розмірі 196,27 грн., а загалом 6 571,53 грн.

У судовому засіданні 10.06.2009 року представник позивача подав пояснення до розрахунку суми позову, в якому зазначив, що станом на 10.06.2009р. заборгованість відповідача складає 4 805,04 грн. та 3% річних –425,32 грн. та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 10.06.2009 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу (на умовах відстрочки платежу) № 1411, за умовами якого продавець зобов'язався поставити у власність покупця товар, а покупець –купувати товар в своєчасно сплачувати його вартість.

Умовами договору було встановлено, що покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 14 діб від дати приймання товару (п. 4.3.).

На виконання умов договору позивач відповідно до видаткових накладних: № ЗУ002260 від 06.02.08р., № ЗУ002259 від 06.02.08р., № ЗУ002257 від 06.02.08р., № ЗУ002258 від 06.02.08р., № ЗУ002261 від 06.02.08р., № ЗУ002324 від 07.02.08р., № ЗУ002345 від 08.02.08р., № ЗУ002804 від 14.02.08р., № ЗУ003005 від 16.02.08р., № ЗУ004016 від 29.02.08р., № ЗУ005548 від 20.03.08р., № ЗУ005627 від 21.03.08р., № ЗУ007453 від 16.04.08р., № ЗУ008734 від 06.05.08р., № ЗУ011353 від 07.06.08р., № ЗУ012541 від 20.06.08р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 124 198,44 грн.

Проте, відповідач отриманий товар на суму 4 805,04 грн. не оплатив, повернувши частину товару відповідно до накладних на повернення: № 3 від 28.03.2008р. та від 03.11.2008р.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки  товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 4 805,04 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  боргу в сумі 4 805,04 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 4.4. договору було встановлено, що у разі затримки оплати за товар покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

       Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого товару нараховано 1570,22 грн. пені за наданим розрахунком, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення 1570,22 грн. пені є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 425,32 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Державне мито у сумі 207,32 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солло Плюс» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, пов. 2, в літ. А, кім. 5, код 34620555) на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 14364757) 4 805 (чотири тисячі вісімсот п'ять) грн. 04 коп. основного боргу, 1 570 (одну тисячу п'ятсот сімдесят) грн. 22 коп. пені, 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 32 коп. 3% річних, 207 (двісті сім) грн. 32 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.   

Суддя                                                                            С.Чебикіна