Постанова

від 15.05.2009 по справі 10/378-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/378-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.05.09                                                                                       Справа №10/378-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Шевченко Т. М.  , Яценко О.М.

при секретарі:   Лолі Н.О.

За участю представників сторін:

від позивача  –       Южбабенко І.В. (довіреність б/н від 10.01.2008 р.)                       

від відповідача –   не з'явився                       

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство «Зернопродукт» (м. Каховка Херсонської області)

на рішення господарського суду Херсонської області від 30.01.2009 р.                                     у  справі  № 10/378-08

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг»                     

                              (м. Херсон)

до відповідача    Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне

                              підприємство «Зернопродукт» (м. Каховка Херсонської області)

про стягнення суми,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг» звернулося до  господарського суду Херсонської  області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство «Зернопродукт» 59500,00 грн. штрафу за невиконання умов контракту № 0111/2007 від 01.11.2007 р.

          Рішенням господарського суду Херсонської  області від 30.01.2009 р. у справі       № 10/378-08 (суддя Александрова Л.І.)  позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 29750,00 грн. штрафу. Звільнено відповідача від сплати решти штрафу в сумі 29750,00 грн. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 595,00 грн. державного  мита та  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу.  

          Приймаючи рішення, суд визнав обґрунтованість заявлених позовних вимог, але,   з урахуванням всіх обставин справи та з огляду на значну суму штрафу, на підставі ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, до 29750,00 грн. (тобто, на 50%).

Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство «Зернопродукт» (відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від    30.01.2009 р. у справі № 10/378-08 змінити, зменшивши суму штрафу, що стягується, до 1000,00 грн.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач стверджує, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.

Зокрема, посилається на те, що виконання відповідачем зобов'язання в строки, передбачені контрактом № 0111/2007, унеможливила об'єктивна обставина, що не залежала від волі чи бажання відповідача та існувала поза межами контролю останнього (заборона на відправлення вантажів призначенням ст. Херсон-порт-експорт Одеської залізної дороги в листопаді 2007 р.).

Зауважує, що графік поставок між сторонами, як це передбачалось п. 6.1 Контракту, не укладався, а поставка товару фактично відбулася на підставі заявок позивача.

Також, заявник звертає увагу суду на те, що постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р. по справі № 1/167-08 не містить посилань на вину ТОВ ВТП «Зернопродукт» в непостачанні товару в строк до 30.11.2007 р.

На думку заявника, задоволення позовних вимог позивача в сумі 29750,00 грн. не відповідає характеру взаємовідносин між сторонами та ступеню вини відповідача в невиконанні зобов'язання, і штраф має бути зменшений не до 29750,00 грн., а до     1000,00 грн.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2009 р. апеляційна скарга  Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство «Зернопродукт» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на  15.05.2009 р.

          Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду  № 861 від 15.05.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді  Шевченко Т.М., Яценко О.М.

Позивач у справі –  Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг» – апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її необґрунтованою. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема мотивує тим, що відповідач мав можливість поставити позивачу товар, в тому числі, і автотранспортом, як це було передбачено укладеною між сторонами додатковою угодою, але не зробив цього. Вважає, що посилання відповідача на відсутність графіку поставки товару не має ніякого значення, оскільки кінцевий строк поставки було зазначено безпосередньо у Контракті, і цього строку відповідач не дотримався. Зауважує, що відповідач безпідставно наполягає на існуванні заявок від позивача на товар. Вину відповідача позивач вбачає у порушенні строку поставки товару. Проти зменшення штрафу до 1000,00 грн. заперечує, наголошує на тому, що суд першої інстанції і так вдвічі зменшив суму штрафу, що стягується з відповідача.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить рішення господарського суду Херсонської області від 30.01.2009 р. у справі № 10/378-0 залиши без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав у повному обсязі вищевикладені доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу відповідача, вважає її надуманою, а рішення суду у справі – законним, обґрунтованим, прийнятим на підставі наданих доказів та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача (заявника апеляційної скарги) в судове засідання не з'явився. Адресованою Запорізькому апеляційному господарському суду телеграмою від 14.05.2009 р. відповідач клопоче про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Представник позивача заявив, що проти клопотання відповідача про відкладення слухання справи заперечує, вважає його необґрунтованим, але покладається на розсуд суду.

Розглянувши клопотання ТОВ ВТП «Зернопродукт», колегія суддів, порадившись, вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Отже, відповідач (ТОВ ВТП «Зернопродукт»), у разі хвороби одного зі своїх працівників, мав право направити іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні 15.05.2009 р. для представництва своїх інтересів.  

При цьому  колегія суддів зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є  правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представника сторони не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Заперечення відповідача на рішення господарського суду викладені ним у своїй апеляційній скарзі. У разі наявності додаткових доводів, відповідач не був позбавлений можливості викласти їх у письмовій формі та додатково направити на адресу апеляційного суду. Відкладення розгляду справи, на думку колегії суддів, є недоцільним.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

За клопотанням присутнього в судовому засіданні  представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

           За його згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

     Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство «Зернопродукт» (Продавцем, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг» (Покупцем, позивачем у справі) було укладено контракт № 0111/2007, доповнений додатковою угодою № 1 від 26.11.2007 р. (надалі – Контракт), за умовами якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає і сплачує товар, вид, кількість, якість, ціна і вартість якого визначаються відповідно з умовами Контракту.

Відповідно до п. 2 Контракту Товар – висівки пшеничні гранульовані, українського походження, врожаю 2007 р., кількість Товару – 1000 МТ +/- 10%.

Згідно з п. 3.1 Контракту ціна за одну метричну тонну Товару складає 1190,00 укр. грн. з врахуванням ПДВ.

Загальна вартість Товару за Контрактом – 1190000,00 укр. грн. +/- 10% (п. 3.2 Контракту).

Додатковою угодою № 1 від 26.11.2007 р. сторони узгодили, що ціна за одну метричну тонну Товару у випадку поставки автотранспортом на умовах СРТ – порт Херсон буде складати  1182,00 укр. грн. з ПДВ.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Контракту поставка Товару здійснюється на умовах: СРТ – ст. Херсон – Порт (далі – пункт поставки) (Інктотермс-2000). Датою поставки Товару вважається відмітка станції прибуття в залізничній накладній.

Кінцевий строк поставки Товару: до 30.11.2007 р. (п. 4.3 Контракту).

До зобов'язань Продавця віднесено обов'язок  забезпечити безперебійну поставку Товару в стандартних, технічно виправних вагонах, придатних для вивантаження Товару насипом в пункті поставки, відповідно з графіком поставок. … (п. 6.1 Контракту).

Зобов'язання Покупця визначено розділом 7 Контракту. Зокрема, ним передбачено, що для відправки вантажу за реквізитами, зазначеними в договорі, відповідач надає підтвердження порту про приймання вантажу (п. 7.1). Також передбачено обов'язок Покупця  забезпечити приймання і вивантаження вагонів в пункті поставки відповідно з вивантажувальними потужностями (п. 7.2); здійснювати оплату за поставлений Товар  в строки, встановлені Контрактом (7.3).

Згідно з п. 10.2 Контракту у випадку невиконання сторонами умов Контракту, винна сторона сплачує добросовісній стороні штраф в розмірі 5% від загальної вартості Контракту.

Відповідно до п. 12.3 Контракту даний Контракт і всі зміни, додатки і доповнення до даного Контракту будуть дійсні лише за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це особами обох сторін по факсу до отримання оригіналів.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань і повного взаєморозрахунку між ними. Розірвання Контракту в односторонньому порядку не допускається (п. 12.5 Контракту).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Контракту, 30.11.2007 р. відповідач поставив позивачу товар у кількості 219,543 тонн на суму 259500,00 грн. (автотранспортом). Ще 438,99 тонн товару відповідач поставив позивачу з порушенням закріплених у Контракті строків поставки (тобто, після 30.11.2007 р.): 06.12.2007 р. в кількості 205,79 тонн на суму 243240,23 грн. (автотранспортом) та 19.12.2007 р. в кількості 233,200 тонн на суму 277508,00 грн. (залізничним транспортом). Всього позивачем прийнято від відповідача 658,53 тонн товару на загальну суму 780248,23 грн.

21.12.2007 р. відповідно до залізничної квитанції  про приймання вантажу         № 41451467 відповідачем було відправлено позивачу ще 240 тонн товару.  

Листом від 20.12.2007 р. (вих. № 265) позивач із посиланням на ст. 612 Цивільного кодексу України відмовився від прийняття цих 240 тонн товару у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань з поставки товару в установлені Контрактом строки.

31.03.2008 р. ТОВ  Виробничо-технічне підприємство «Зернопродукт» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ТОВ «Агрохолдінг» про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку в сумі     38352,00 грн. (різниця між запланованим прибутком від продажу товару в кількості 240 тонн за Контрактом з ТОВ «Агрохолдінг» і отриманим прибутком від продажу цього товару за контрактом від 24.12.2007 р. № 24/12, укладеним між ТОВ ВТП «Зернопродукт» та Фірмою SАМАNСІ GІDА ТАRІМ, НАYVANСILIK VЕ URUNLERI SANAYI VE TICARET LTD.STI) та штрафу в сумі 59500,00 грн., передбаченого п. 10.2 Контракту.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.05.2008 р. у справі    № 1/167-08 в позові ТОВ ВТП «Зернопродукт» про стягнення з ТОВ «Агрохолдінг» суми штрафу та збитків відмовлено з тих підстав, що: по-перше, саме ТОВ ВТП «Зернопродукт»  з власної вини не було виконано умови Контракту від 01.11.2007 р.      № 0111/2007 щодо поставки висівок пшеничних у термін до 30.11.2007 р. (п. 4.3 Контракту); по-друге, ТОВ ВТП «Зернопродукт» у встановленому законом порядку не вносило зміни до умов Контракту щодо продовження терміну поставки товару, а факт отримання ТОВ «Агрохолдінг»  товару 06, 19 грудня 2007 р. не є доказом внесення в установленому законом порядку змін до Контракту в частині терміну поставки товару, оскільки така форма внесення змін до договору чинним законодавством не передбачена; по-третє, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ТОВ ВТП «Зернопродукт»  не доведено наявності складу цивільного правопорушення у діях ТОВ «Агрохолдінг» (яке відмовилося від одержання товару, поставленого ТОВ ВТП «Зернопродукт» за межами кінцевого терміну поставки, встановленого п. 4.3 Контракту), в т.ч. протиправної поведінки, вини, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками; по-четверте, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Вказаним рішенням суду підтверджено правомірність відмови ТОВ «Агрохолдінг» від прийомки товару, поставленого ТОВ ВТП «Зернопродукт» після спливу встановленого умовами Контракту терміну.

Рішення місцевого господарського суду від 26.05.2008 р. по справі № 1/167-08 залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2009 р. Ухвалою Верховного суду України від 02.04.2009 р. в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 22.01.2009 р. по справі № 1/167-08  відмовлено.

Предметом  судового розгляду  у даній справі стали позовні вимоги про стягнення з ТОВ ВТП «Зернопродукт» на користь ТОВ «Агрохолдінг» 59500,00 грн. штрафу за порушення строків поставки за Контрактом   № 0111/2007 від 01.11.2007 р.                

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України  договір є однією з  підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно якої  господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати у  встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для  використання  його у  підприємницькій  діяльності  або  в інших цілях, не  пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім  або  іншим  подібним  використанням, а  покупець  зобов'язується прийняти  товар  і сплатити за  нього  певну  грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України  закріплено, що договір  є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 ГК України).

Аналогічні приписи містить ст. 526 ЦК України.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4  ст. 231  ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або  у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимога про стягнення штрафу заявлена позивачем на підставі п. 10.2 Контракту, яким  передбачено, що у випадку невиконання сторонами умов Контракту, винна сторона сплачує добросовісній стороні штраф в розмірі 5% від загальної вартості Контракту.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Контракту щодо строку поставки товару встановлено рішенням господарського суду Херсонської області від 26.05.2008 р. по справі № 1/167-08 (за позовом ТОВ ВТП «Зернопродукт» до ТОВ «Агрохолдінг» про стягнення 59500,00 грн. штрафу та 38352,00 грн. збитків), яке набрало законної сили.

           В силу приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків поставки за Контрактом, умови Контракту та приписи чинного законодавства,  колегія суддів вважає, що вимога про стягнення з відповідача штрафу  в сумі 59500,00 грн. заявлена позивачем обґрунтовано.

В той же час, беручи до уваги всі обставини справи в їх сукупності та те, що збитки позивача порівняно з заявленою сумою штрафу, на яку має право позивач, не настільки великі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норму ч. 3  ст. 83 ГПК України  і  правомірно  зменшено розмір штрафу, що підлягає стягненню,  на  50%  –  до 29750,00 грн.

Стосовно викладеної в апеляційній скарзі вимоги відповідача про зменшення суми штрафу до 1000,00 грн. колегією суддів вважає необхідним зауважити наступне.

За твердженням заявника, виконання ним зобов'язання в строки передбачені Контрактом, унеможливила об'єктивна обставина, що не залежала від волі чи бажання відповідача та існувала поза межами контролю останнього, оскільки ТОВ «Алекс-Трейд», яке займалось перевезенням гранульованих пшеничних висівок, згідно з відповідним договором з ТОВ ВКП «Зернопродукт», не виконало свого обов'язку в листопаді 2007 року у зв'язку з забороною відправлення вагонів з вантажами призначенням Херсон-порт-експорт Одеської залізниці. Викладені обставини, на думку заявника, доводять відсутність його вини  і  є підставою для зменшення  розміру  штрафу на підставі п. 3  ст. 83 ГПК України  до 1000,00 грн.

Така позиція відповідача є хибною і не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається заявник, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, наведена правова норма надає господарському суду право (а не встановлює обов'язок) зменшити розмір неустойки, що стягується.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, згідно приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши надані докази, вивчивши обставини справи в їх сукупності, використав надане йому статтею 83 ГПК України право і зменшив розмір штрафу, що стягується.

Проаналізувавши обставини справи та наведені відповідачем доводи, колегія суддів не вбачає підстав для додаткового зменшення розміру штрафу. Слід відзначити, що за наявності викладених відповідачем обставин він мав можливість вирішити, у встановленому законодавством порядку, питання щодо продовження строку поставки продукції шляхом внесення відповідних змін до Контракту. Такою можливістю відповідач не скористався. Доказів звернення до позивача з відповідною пропозицією    до спливу встановленого Контрактом  строку поставки, відповідач суду не надав.

Крім того, враховуючи умови Додаткової угоди № 1 до Контракту, укладеної між сторонами 26.11.2007 р., відповідач не був позбавлений можливості здійснити поставку товару автотранспортом.

Колегія суддів відзначає, що відсутність графіку поставки не є підставою для порушення визначеного п. 4.3 Контракту кінцевого строку поставки товару – 30.11.2007 р.

Доказів здійснення поставки товару на підставі заявок позивача  відповідачем також не надано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові  витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача  (заявника апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

        Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство «Зернопродукт» (м. Каховка Херсонської області) залишити без задоволення.

       Рішення господарського суду Херсонської  області від 30.01.2009 р. у справі             № 10/378-08  залишити  без  змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Шевченко Т. М.  Яценко О.М.