Рішення

від 09.06.2009 по справі 8/81пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/81пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.09                                                                                 Справа № 8/81пд.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія», м. Єнакієве Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЛОГРУС», м. Алчевськ Луганської області, -

про визнання недійсним договору.

          Колегія суддів господарського суду Луганської області у складі: головуючого –судді  Середи А.П., членів колегії –суддів Ворожцова А.Г., Яреська Б.В.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності  представників сторін:

від позивача –представник не з'явився;

від  відповідача –Череповицький М.Ю. –представник, - довіреність №07 від 12.01.09 року; Череповицька І.Ю. –представник, - довіреність №08 від 12.01.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и  л а :

          суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

           визнання недійсним договору № 59-Т/Ал  на постачання пального, укладеного між сторонами за цим спором 07.11.2006 року;

          покладення на відповідача судових витрат.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 10 квітня до 24 квітня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази; з 24 квітня до 12 травня 2009 року –у зв'язку з неявкою позивача та необхідністю вирішення  його клопотання  за вих. №22/04 від 22.04.09 року, про яке йдеться нижче у цьому рішенні.

24.04.09 року, через канцелярію суду, від позивача надійшло клопотання про  подальший розгляд спору  у складі колегії суддів, оскільки, на думку позивача, ця справа «є складною та такою, що потребує колегіального розгляду»(вих. №22/04 від 22.04.09 року).

Клопотання  передано головуючому по справі безпосередньо під час судового засідання, яке мало місце 24.04.09 року, з огляду на що розгляд справи було відкладено до 12.05.09 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Воронька В.Д. від 12.05.09 року подальший розгляд справи доручено колегії суддів у складі: головуючого –судді Середи А.П., членів колегії –суддів Мінської Т.М. та Яреська Б.В.

12.05.09 року від позивача, через канцелярію суду, надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки позивач оскаржив у апеляційному порядку  ухвалу господарського суду Луганської області по цій справі від 24.04.09 року –про відкладення розгляду справи та витребування документів.

Ухвалою суду від 13.05.09 року  провадження по справі зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Луганський апеляційний господарський суд  ухвалою від 18.05.09 року відмовив у прийнятті апеляційної скарги.

Матеріали справи надійшли до господарського суду Луганської області 27.05.09 року; того ж дня розпорядженням заступника голови цього суду Воронька В.Д.  до складу колегії суддів внесено зміни, а саме: з її складу у зв'язку з відпусткою виведено суддю Мінську Т.М., а натомість введено суддю Ворожцова А.Г.

27.05.09 року провадження по справі поновлено та призначено її розгляд на 09.06.09 року, о 15 год. 00 хв..

У судовому засіданні, яке відбулося 09.06.09 року, представники відповідача позов не визнали та подали клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Позивач витребувані судом  документи не надав, явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

28.05.09 року за вих. №604 на адресу позивача спрямовано ухвалу суду про поновлення провадження по справі та призначення її до судового розгляду.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса  органу чи особи, які у відповідності  з установчими документами юридичної особи чи законом виступають від його імені.

Позивач знаходиться саме за адресою, вказаною ним у своїй позовній заяві.

Про це свідчить факт надходження від нього, через канцелярію суду, клопотань про   відкладення розгляду цієї справи, зупинення провадження по ній та т.і. в ході судового розгляду цього спору.

Представники відповідача заявили клопотання про розгляд справи по суті саме у цьому судовому засіданні, вважаючи дії позивача по справі, у тому числі –щодо неявки до судового засідання без повідомлення причин, спрямованими на навмисне затягування  вирішення по суті цього спору.

Колегія суддів, заслухавши клопотання представників відповідача, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.22, а також ст.ст.43 та 75 ГПК України, - вважає за можливе здійснити розгляд цього спору по суті у даному судовому засіданні, - за відсутності позивача, на підставі  наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представників відповідача, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла наступного.

07.11.06 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір №59-Т/Ал, при цьому  від імені покупця договір підписав  директор Макаров Олександр Володимирович, «який діє на підставі Статуту»(преамбула договору).

Згідно договору постачальник зобов'язується передати, а покупець –прийняти та оплатити паливо (далі –товар) у кількості, асортименті, за цінами згідно виставленому  рахунку та видатковій накладній, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1).

Постачальник на підтвердження свого зобов'язання за цим договором видає покупцеві талони на кількість оплаченого товару відповідно до видаткової накладної (п.1.2). Відпуск товару на АЗС здійснюється тільки після пред'явлення покупцем талону, скріпленого печаткою постачальника (п.1.3).

Відпуск товару  за цим договором здійснюється на підставі 100% попередньої оплати  покупцем вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.1). Підставою для оплати є рахунок-фактура постачальника (п.3.2). Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок  постачальника (п.3.4).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України (п.4.2).

           Всі зміни та доповнення до договору оформлюються у письмовій          формі та вважаються дійсними, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін (п.7.1).

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами та діє до 312 грудня 2007 року, а щодо розрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за 10 днів до закінчення терміну  договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається  продовженим на тих же умовах на один календарний рік (п.7.6).

Закінчення договору не є підставою для припинення виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.7).

Дослідження судом змісту договору показало, що він не містить посилання на обмеження його будь-якою сумою.

Позивач, на підтвердження своїх доводів щодо наявності обмежень для директора Товариства щодо суми договору при укладенні ним угод надав до справи протокол (рішення) №19/1  загальних зборів учасників ТОВ «ОВТК» від 14.10.06 року, згідно з яким директор ТОВ «ОВТК»має право укладати  від імені товариства правочини на суму, що перевищує 500.000 грн., лише за умови одержання попереднього письмового погодження загальних зборів учасників товариства (п.2).

Як сказано у п.3 резолютивної частини цього протоколу,  громадянці Ісаєвій В.А. вирішено «доручити здійснити дії, пов'язані з реєстрацією змін в органах державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» (а.с. 10), однак документальні докази у цій частині до суду не подано з причин, про які йдеться нижче у цьому рішенні.

Шляхом дослідження змісту Статуту ТОВ «ОВТК», затвердженого рішенням Учасника №45 від 20.01.09 року (а.с. 23-37), суд встановив, що він у своєму розділі 10  «Органи управління товариством та їх посадові особи»не містить обмеження у праві генерального директора (директора) товариства укладати договори (правочини) з тим чи іншим обмеженням його суми або необхідності їх попереднього узгодження чи наступного схвалення в порядку, визначеному Статутом.   

Судом також звернуто увагу на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія»(далі –ТОВ «ОВТК») Макаров О.В., укладаючи 07.11.06 року договір №59-Т/Ал, послався на те, що він діє на підставі Статуту.

           В ході  розгляду цього спору суд вживав заходів до витребування від позивача повного тексту Статуту ТОВ «ОВТК», який був чинним на момент укладення спірного договору (ухвали суду від  24.04.09 року, 12.05.09 року та від 27.05.09 року),  однак позивач,  порушуючи норми, викладені у ст.ст.8 та 124 Конституції України; ч. 2 статті 11 Закону України «Про судоустрій»; ст. 4-3, ч. 2 статті 4-5, ст.ст. 36,38 та 115 Господарського процесуального кодексу України, - названий документ до справи не надав, вважаючи дії суду з його (статуту) витребування такими, що суперечать чинному законодавству України, та оскаржив їх у апеляційному порядку (а.с.78, 90-92).

           Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що він відпустив на користь покупця (відповідача) товар (пальне), на підтвердження чого надав до справи документальні докази, згідно яким позивач отримав пальне на загальну суму 14.330.587,00 грн., жодним чином не оспорюючи правомірність укладеного договору з моменту його підписання та до 17.03.09 року, - але ретельно виконував його умови, у тому числі –пункти 3.1-3.6 щодо оплати отриманого товару.

Про це свідчать вхідні платежі за 2006-2008 роки, які надійшли на розрахунковий рахунок відповідача –від позивача за період з 01.12.06 року по 08.05.07 року на суму 3.543.917,00 грн. (а.с. 48-49) та за період з 10.05.07 року по 09.12.08 року на суму 10.786.670,00 грн. (а.с. 50-63), а всього на загальну суму 14.330.587,00 грн.

Вищевикладене дає суду підстави вважати, що сторони виконали укладений договір.

Позивач проти цього не заперечив.

ІІ.Заслухавши представників відповідача, оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

           Під особами у Цивільному кодексі України маються на увазі юридичні та фізичні особи.

          Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється  цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді (ст.80).

          Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування (ч.1 ст.90 ЦКУ).

          Юридична особа наділена правом вчиняти правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено  наступні вимоги до  правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 205 названого Кодексу, правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом.

Як сказано у ч. 1 ст.207 Кодексу, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у

листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Наявні у справі докази підтверджують, що сторони за спірним договором дотрималися вимог вищецитованих статей Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент

вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, законодавець наголошує: недійсність правочину тягне за собою факт недодержання стороною (сторонами) вимог ст. 203 ЦКУ не будь-коли, а саме в момент його вчинення.

На думку суду, такі обставини по справі не доведені, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

2.Суд не погоджується з доводами позивача в частині того, що його підписано директором ТОВ «ОВТК»Макаровим О.В. з перевищенням наданих йому повноважень, а саме: без попереднього узгодження з ТОВ «ОВТК», оскільки позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством та вимогами суду, викладеними у трьох вищезгаданих ухвалах, не довів законність та обґрунтованість своїх доводів у цій частині.

Крім того,  навіть якби довод позивача у цій частині відповідав дійсності, то в матеріалах справи маються докази наступного схвалення позивачем цього договору  як стороною, в інтересах якої його укладено, - а згідно зі ст. 241 ЦКУ правочин,  вчинений    представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією  особою. Правочин  вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює,  змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

          Договір обома сторонами виконано, що відповідач довів суду у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а позивач ці доводи не спростував.

Проаналізувавши та оцінивши обставини справи, наявні у ній докази та чинне законодавство, колегія суддів не вбачає підстав для визнання укладеного договору недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу та ст.ст.207-208 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) з мотивів його невідповідності вимогам ст. 203 ЦКУ та іншим нормам цивільного законодавства.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.11,202-205,207-208,241,626 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4.-3,4-5,22,32-34,36,38,43,44,47-1,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

           Відповідно до ст.85 ГПК України  за згодою представників відповідача у судовому засіданні 09.06.09 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –15 червня  2009 року.

Колегія суддів:

           Головуючий-суддя                                                                          А.П. Середа

          Члени колегії-судді                                                                        А.Г.Ворожцов

                                                                                                       Б.В.Яресько