Рішення

від 25.06.2009 по справі 26/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.09                                                                                           Справа№ 26/71

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтермода Трейд”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріуспроект Львів”, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство „КРЕДОБАНК”, м. Львів

про: стягнення збитків в сумі 32 211,35 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Галицький О.В. –представник (довіреність № 1 від 23.02.2009 р.)

від відповідача Мудрий Б.Я. –представник (довіреність № 80-04/09 від 10.04.2009 р.)

від третьої особи не з'явився

Представникам позивача та відповідача роз'яснено їх права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтермода Трейд”, м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріуспроект Львів”, м. Львів про стягнення збитків в сумі 32 211,35 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2009 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру –Відкрите акціонерне товариство „КРЕДОБАНК”.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на момент заявлення відповідачем третій особі платіжних вимог про сплату грошових коштів за банківською гарантією, що забезпечувала виконання зобов'язань позивача за укладеним між позивачем та відповідачем Попереднім договором, та на момент задоволення третьою особою повторної платіжної вимоги і сплати відповідачу грошових коштів за банківською гарантією, Попередній договір не діяв. Також, позивач просив суд звернути увагу на те, що порушення позивачем пункту ІІ) банківської гарантії «гарантія не була поновлена чи замінена і її строк спливає менш, аніж за тридцять днів», яка визначалася відповідачем як підстава для сплати відповідачу грошових коштів за банківською гарантією, позивачем порушена не була.

Відповідач відзив на позовну заяву подав, позовні вимоги заперечує. В заперечення позовних вимог зазначає, що стягнення коштів із позивача здійснено згідно до умов попереднього договору, згідно умов банківської гарантії, а також згідно положень розділу 8 «Забезпечення платежів»договору від 09 лютого 2008 року, тому вбачає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. У задоволені позовних вимог просить відмовити.

Третьою особою було надано пояснення по справі, в якому зазначалось, що третя особа діяла в рамках чинного законодавства України, а саме згідно ст.ст. 562, 564, 565 ЦК України, а також згідно умов банківської гарантії, тому вважає свої дії правомірними.

Ухвалою суду від 12.05.2009 р. продовжено строк розгляду спору. В судовому засіданні 12.05.2009 р. оголошено перерву до 26.05.2009 р.

У судовому засіданні 26.05.2009 р., позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, заявою про зміну предмету позову від 18 травня 2009 року та заявою про зміну предмету позову від 25 травня 2009 року змінив позовні вимоги і просив визнати недійсним пункт 4 та пункт 6 статті 2 Попереднього договору від 09 лютого 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 305, стягнути з відповідача набуті без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 31 916,35 грн., стягнути з відповідача збитки у вигляді не отриманих процентів в сумі 295,00 грн. та покласти на відповідача всі судові витрати.

Відповідач надав суду відзив № 80-04/09-2 від 25.05.2009 р. на заяву позивача про зміну предмету позову. У даному відзиві відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні 26.05.2009 р. оголошувалась перерва до 16.06.2009 р.

У судовому засіданні 16.06.2009 р. позивач надав суду додаткове обґрунтування від 19.05.2009 р. у якому обґрунтовував недобросовісність відповідача, який скориставшись безумовним характером банківської гарантії, шляхом зловживання своїм правом, без достатньої правової підстави набув грошові кошти за банківською гарантією, і які потребують поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України. Окрім того, позивачем були надані додаткове обґрунтування від 28.05.2009 р. та додаткове обґрунтування від 01.06.2009 р., в яких позивач обґрунтовував відповідність заяви про зміну предмету позову від 18 травня 2009 року та заяви про зміну предмету позову від 25 травня 2009 року, вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідач надав відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому зазначив, що так як сплата третьою особою грошових коштів відповідачу здійснена на підставі банківської гарантії, та на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору від 09.02.2008 р., в задоволені вимоги позивача від 25.05.2009 року у заяві про зміну предмету позову про визнання недійсним п.п. 4 та 6 статті 2 Попереднього договору від 09.02.2007 року, необхідно відмовити.

В судовому засіданні 16.06.2009 р. оголошувалась перерва до 25.06.2009 р.

У судовому засіданні відповідач надав суду пояснення по справ від 25.062009 року, в якому пояснювалося неможливість застосування до спірних взаємовідносин положень ст. 1212 ЦК України, а також зазначалось, що заявлений та змінений предмет позову не підлягає задоволенню у зв'язку із його безпідставністю.

В судовому засіданні 25.06.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.06.2009 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

19.02.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено Попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 305 (далі по тексту –Попередній договір), який, відповідно до п. 10 статті 4 Попереднього договору, вступив в дію «09»лютого 2008 року.

17.01.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Попереднього договору, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., зареєстровану в реєстрі за № 118.

За п. 1 статті 2 Попереднього договору сторони такого Попереднього договору зобов'язуються у строк не пізніше ніж до 31 грудня 2008 року укласти Основний Договір оренди, за яким відповідач передасть у строкове платне користування позивачу частину Торгової галереї.

19.02.2008 р. позивач уклав з Київською філією ВАТ «Кредобанк»Договір про надання банківських послуг № 5Г (далі по тексту –Договір гарантії). Згідно п. 2.1.1. Договору гарантії ВАТ «КРЕДОБАНК»зобов'язується видати пряму банківську гарантію позивачу на суму 3 280,20 Євро, що надається для забезпечення виконання умов Попереднього договору, укладеного позивачем з відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 305 та Додаткової угоди до Попереднього договору від 17 січня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 118. Строк дії гарантії – до 18 лютого 2009 року. Порядок видачі гарантії –шляхом надання гарантійних листів. Відповідно до п. 2.3.5. Договору гарантії, в забезпечення виконання позивачем зобов'язань перед ВАТ «Кредобанк»по Договору гарантії позивач передав, а ВАТ «Кредобанк»прийняв в заставу, згідно Договору застави майнових прав від 19.02.2008 р., укладеного між позивачем та ВАТ «Кредобанк», майнові права на грошові кошти в сумі 90 000,00 грн., розміщених на вкладному рахунку позивача, згідно Додаткового договору № 2/231 від 13.02.2008 р. до Генерального договору банківського вкладу («Генеральний») № 231 від «10»січня 2008 року («Стандарт»). Відповідно до п. 5.3. Договору застави майнових прав від 19.02.2008 р., укладеного між позивачем та ВАТ «Кредобанк», звернення на стягнення на предмет застави здійснюється шляхом укладення/вступу в силу Договору про відступлення права вимоги по Договору банківського вкладу від 19.02.2008 р., укладеного між позивачем та ВАТ «Кредобанк».

Обов'язок позивача з надання забезпечення у вигляді банківської гарантії визначався умовами п. 6 статті 2, пп. 8.1 –8.7. статті 3, пункту «М»Додатку № 1 та Додатку № 5 до Попереднього договору.

На виконання умов Попереднього договору та Договору гарантії, ВАТ «Кредобанк»був наданий гарантійний лист № 080219/048 від 19.02.2008 р., згідно з яким Гарант безумовно та безвідклично гарантував здійснити оплату відповідачу, без будь-якого дослідження відносин між позивачем та відповідачем, будь-якої суми грошей, що не перевищує загалом у гривнях еквіваленту, по курсу НБУ на дату оплати, 3 280,20 ЄВРО, в межах семи робочих днів з моменту отримання письмової вимоги відповідача, з посиланням на номер гарантії, у якій вказувалося б, що: І) позивач порушив своє зобов'язання по сплаті орендної плати або інших платежів, що випливає з Попереднього договору, або ж порушив будь-яке інше своє зобов'язання, що випливає з Попереднього договору, разом із заявою відповідача про те, що оплата, яка мала бути здійснена на дату вимоги відповідача; ІІ) Гарантія не була поновлена чи замінена і її строк спливає менш, аніж за тридцять днів. Також за умовами Гарантії ВАТ «Кредобанк»гарантував, що кожна вимога відповідача, в межах гарантії, буде прийнята ВАТ «Кредобанк»як доконаний доказ того, що заявлена сума має бути сплачена відповідачу, незважаючи на будь-який спір між відповідачем та позивачем.

06.02.2009 р. ВАТ «Кредобанк»отримав від відповідача оригінал платіжної вимоги       № 20-02/09 від 04.02.2009 р. (далі по тексту –Перша вимога), в якій зазначалось, що відповідач надсилає платіжну вимогу до ВАТ «Кредобанк»та просить перерахувати на банківський рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 3 280,20 Євро в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ на дату здійснення оплати, у зв'язку з недотриманням позивачем умов Банківської гарантії, а саме п. ІІ) «гарантія не була поновлена чи замінена і її строк спливає менш, аніж за тридцять днів».

Листом № 06-770/09 від 09.02.2009 р. ВАТ «Кредобанк»повідомив позивача про отримання від відповідача Першої платіжної вимоги.

Листом № 12/02-09/01 від 12.02.2009 р. позивач повідомив ВАТ «Кредобанк», що зобов'язання, забезпечене Банківською гарантією припинилося, і просив ВАТ «Кредобанк»проінформувати про це відповідача, а також не задовольняти Першу вимогу, до моменту надходження повторної вимоги.

16.02.2009 р. ВАТ «Кредобанк»отримав від Відповідача повторну платіжну вимогу  № 34-02/09 (далі по тексту –Повторна вимога), яку 18.02.2009 р. ВАТ «Кредобанк»задовольнив в повному обсязі, про що ВАТ «Кредобанк»проінформував позивача листом     № 15/1082/1/09 від 23.02.2009 р.

На підставі Договору гарантії та Договору застави майнових прав від 19.02.2008 р., зважаючи на виконання ВАТ «Кредобанк»наданої відповідачу гарантії, в частині сплати відповідачу 3 280,20 Євро, що за курсом НБУ становить 31 916,35 грн., набрав чинності Договір про відступлення права вимоги по Договору банківського вкладу від 19.02.2008 р.

За умовами Додаткового договору № 2/231 від 13.02.2008 р. до Генерального договору банківського вкладу («Генеральний») № 231 від 10.01.2008 р. («Стандарт») позивач на підставі п.п. 2.1., 3.1.1., 3.1.2., 3.3.1. вправі був отримувати проценти нараховані на суму вкладу. Внаслідок задоволення Повторної вимоги відповідача, за розрахунком позивача останнім неотримано проценти у розмірі 295,00 грн. за вказаними договорами банківського вкладу.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані сторонами письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в редакції заяви про зміну предмету позову від 25.05.2009 р. підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Частиною 3 ст. 635 ЦК України передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ГК України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Згідно ч. 4 ст. 182 ГК України, зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення зобов'язання, зокрема, є договір або правочин.

Пунктом 4 статті 2 Попереднього договору визначається, що «у випадку, якщо Договір оренди з причин, незалежних від кожної зі Сторін, не буде укладеним до дня відкриття Торгового центру (зокрема, в даному випадку мається на увазі ситуація, коли Орендодавець не встигає отримати або отримав документи і дозволи, необхідні для укладення Договору оренди, настільки пізно перед датою відкриття Торгового центру, що стає неможливим підписання Договорів оренди з усіма Орендарями Торгового центру), то Сторони погодилися, що до часу підписання Договору оренди Сторони зобов'язуються виконувати зобов'язання, які випливають як з цього Договору, так і з положень Договору оренди, визначених у статті 3. Окрім цього, Сторони погодилися, що в такому випадку даний Договір разом з положеннями Договору оренди, визначеного у статті 3, визнаються Договором оренди Приміщення на строк 5 місяців від дня передачі Приміщення. Вищенаведені положення в жодному випадку не позбавляють Сторін повноважень щодо відмови від зобов'язань за цим Договором чи від укладення Договору оренди з наведених у цих Договорах підстав, зокрема з підстав, визначених у пункті 3. У випадку відмови від зобов'язання за цим Договором або Договором оренди, вважається, що одночасно вчинена відмова від Договору оренди, укладена на вище визначений строк».

Пунктом 6 статті 2 Попереднього договору передбачено, що «сторони погодилися, що до моменту укладення Договору оренди застосовуються всі можливі положення Договору оренди, в тому числі й ті, які стосуються передачі Приміщень, здійснення адаптації Приміщень та забезпечення виконання зобов'язань Орендарем».

Суд дійшов висновку, що п.п. 4 та 6 ст. 2 Попереднього договору суперечить положенням ч. 1 ст. 635 ЦК України, ч. 1 ст. 182 ГК України та ч. 2 ст. 509 ЦК України.

Попередній та основний договори є відносно самостійними правочинами, зміст яких не може ототожнюватися. Попередній договір є двостороннім правочином про обіцянку укласти інший договір в майбутньому (основний договір). Тому попередній договір не можна розглядати договором на реальне виконання цього договірного зобов'язання в майбутньому.

У зв'язку з цим слід розрізняти поняття "попередній договір" як підставу виникнення зобов'язання у майбутньому на певних умовах укласти договір та "основний договір" як двосторонній правочин, що укладається на умовах, встановлених попереднім договором.

Крім того, з аналізу ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України попередній договір характеризується наступними ознаками, які унеможливлюють його ототожнення з основним договором:

- попередній договір –це виключно зобов'язання у майбутньому укласти основний договір на умовах, визначених у попередньому договорі, але не обов'язок виконувати зобов'язання, які будуть передбачені основним договором з моменту підписання попереднього договору;

- у попередньому договорі погоджуються, як правило, усі істотні умови основного договору, які сторони не вправі змінити без обопільної згоди при укладенні основного договору. Проте зазначене не означає, що сторони не вправі при укладенні основного договору у загальному порядку погоджувати й інші істотні умови, без досягнення згоди з яких основний договір не може вважатися укладеним;

- основний договір підлягає укладенню у строк, визначений у попередньому договорі, за ініціативою будь-якої з сторін.

Особливості порядку укладення основного договору передбачено положеннями ч. 3 ст. 635 ЦК України та ч. 3 ст. 182 ГК України, із змісту яких випливає, що одна із сторін, яка уклала попередній договір, повинна надіслати іншій стороні попереднього договору пропозицію укласти основний договір у вигляді проекту основного договору.

Основний договір (укладений на підставі попереднього договору від 19.02.2007 р.) може бути укладений тільки в тому випадку, коли одна із сторін надіслала іншій стороні проект основного договору, а інша сторона погодила всі умови договору, які не були визначені та погоджені сторонами при укладенні попереднього договору.

Правовідношення Сторін за Попереднім договором не можуть регулюватися положеннями Договору оренди, оскільки Договір оренди між сторонами Попереднього договору не укладений, тобто зобов'язання сторін виникати з неукладеного договору не можуть.

Відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема і п. 1 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 3 ст. 13 ЦК України встановлює, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 6 ст. 13 ЦК України також встановлюється, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою –п'ятою ст. 13 цього Кодексу, суд може зобов'язати її припинити зловживанням своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Позивач довів суду, той факт, що на момент заявлення відповідачем вимоги до ВАТ «Кредобанк»про оплату грошових коштів за банківською гарантією, Попередній договір не діяв, з причини закінчення строку укладення основного договору, що визначений п. 1 ст. 2 Попереднього договору. Відповідач даний факт не спростував.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода) на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідач не надав суду спростувань доводів позивача про те, що позивач порушив умови банківської гарантії. Окрім того, суд дійшов висновку, що застосування сторонами Попереднього договору п. 6 ст. 2 Попереднього договору, як підстави для надання забезпечення зобов'язань позивача за Попереднім договором є неможливим, оскільки п. 6 ст. 2 Попереднього договору визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 13, 14, 15, 16, 22, 203, 215, 217, 509, 611, 623, 635, 1212 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати недійсними пункти 4, 6 статті 2 Попереднього договору від 09 лютого 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 305.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріуспроект Львів” (місцезнаходження: м. Львів, вул. Дорошенка, 1, поштова адреса: м. Львів, вул. Сахарова, 43, р/р 26007003084900 в АБ „Інг Банк Україна”, МФО 300539, код ЄДРПОУ 33753565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтермода Трейд” (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, р/р 26006002708001 в АТ „Індустріально-Експортний Банк” в м. Києві, МФО 300614, код ЄДРПОУ 34691264) 31 916 грн. 35 коп. безпідставно набутих коштів, 295 грн. 00 коп. збитків у вигляді неотриманих процентів, 407 грн. 11 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.   Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Деркач Ю.Б.