Постанова

від 15.08.2014 по справі 914/689/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2014 р. Справа № 914/689/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді М.І. Хабіб

суддів В.М. Гриців

Я.О.Юрченка

при секретарі судового засідання В.Б.Лігутіні,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія "ОМЕГА", б/н від 21.05.2014 та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", вих. № 9326/ГПС від 06.06.2014

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2014

у справі № 914/689/14

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Агротранспорт", м. Городок Львівської області

Товариства з обмеженою відповідальністю "УВТК "Облсількомунгосп", м. Городок Львівської області

до відповідача 1:Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів.

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київ.

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ОМЕГА", м. Київ.

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: приватний нотаріус ОСОБА_2, м. Львів

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору 2 на стороні відповідачів 1,2, 3: приватний нотаріус ОСОБА_3, м. Київ

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 та позивача 2: Реєстраційна служба Городоцького районного управління юстиції Львівської області, м. Городок Львівської області

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ельпласт-Україна", м. Городок Львівської області

про визнання недійсними договорів уступки права вимоги за договорами іпотеки

За участю представників:

позивача 1, 2 :, третьої особи ТзОВ "Компанія "Ельпласт-Україна" - І.Ю. Козій - представник (довіреності в матеріалах справи);

відповідача 1 : не з'явився (належно повідомлений)

відповідача 2 : О.В. Шев`як -представник (довіреність в матеріалах справи)

відповідача 3 : А.І Струк. - представник (довіреність в матеріалах справи)

інших третіх осіб : не з'явилися (належно повідомлені)

Апеляційні скарги прийняті до провадження колегією суддів у складі головуючого-судді М.І. Хабіб, суддів О.В.Зварич, Я. О.Юрченка.

У зв'язку з перебуванням судді О.В.Зварич на лікарняному розпорядженням в.о. голови суду від 05.08.2014 у склад колегії суддів замість судді О.В.Зварич введено суддю В.М. Гриців. Розгляд апеляційних скарг 05.08.2014 розпочато заново у зв'язку із зміною складу колегії суддів.

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ "Фірма Агротранспорт" та ТзОВ "УВТК "Облсількомунгосп" звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "Кредо Банк" (відповідач 1), ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"( відповідач 2) та ТзОВ "Факторингова компанія "ОМЕГА"(відповідач 3) про:

визнання недійсним, із дня укладення, договору про відступлення прав за договорами іпотеки в частині передачі прав по договору іпотеки від 23.04.2008 та договору іпотеки від 29.08.2008, який укладено 16.12.2011 ПАТ "Кредо Банк" та ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"( далі - договір 1);

визнання недійсним, із дня укладення, договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки в частині передачі прав за договором іпотеки від 23.04.2008, який укладено 13.11.2013 ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та ТзОВ "Факторингова компанія "ОМЕГА" ( далі - договір 2);

визнання недійсним, із дня укладення, договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки в частині передачі прав за договором іпотеки від 29.08.2008, який укладено 13.11.2013 ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та ТзОВ "Факторингова компанія "ОМЕГА"( далі -договір3).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про відступлення прав за договорами іпотеки укладено відповідачем 1 та відповідачем 2 16.12.2011 (оспорюваний договір 1), в той час як право вимоги за кредитними договорами перейшло від відповідача 1 до відповідача 2, - 14.12.2011, тому відповідач1 не був іпотекодержателем за іпотечними договорами та не міг відступити право за іпотечними договорами відповідачу 2. Крім того, посилаючись на ст.24 ЗУ « Про іпотеку» та пункти 8.5 договорів іпотеки, вказують на те, що відступлення прав за договором іпотеки можливе без згоди іпотекодавця лише при одночасному відступленні прав за основним зобов'язанням.. Відтак вважають, що договір 1 суперечить ст.ст. 1,3, 17, 24 ЗУ « Про іпотеку», ст.ст. 598,599 ЦК України та на підставі ст. 203,215 ЦК є недійсним. З огляду на недійсність договору 1, на підставі якого відповідач 2 незаконно набув право за договорами іпотеки від 23.04.2008 та від 29.08.2008, недійсними є і договори 2 та 3 , які укладені 13.11.2013 відповідачем 2 та відповідачем 3.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2014 у справі № 914/689/14 (суддя С.Б.Кітаєва) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним, із дня укладення, договір, який укладено 16.12.2011 року між ПАТ "КредоБанк" та ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції", в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки від 23.04.2008, укладеним ВАТ "Кредобанк" і ТзОВ "Управління виробничо-технологічної комплектації "Облсількомунгосп" та договором іпотеки від 29.08.2008, укладеним ТзОВ "Фірма "Агротранспорт" та ВАТ "Кредобанк".

Визнано недійсним, із дня його укладення, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 23.04.2008, який укладено 13.11.2013 ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ТзОВ "ФК "Омега".

Визнано недійсним, із дня його укладення, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29.08.2008, який укладено 13.11.2013 ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ТзОВ "ФК "Омега" .

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "КредоБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо - технологічної комплектації сільського комунального господарства "Облсількомунгосп"

1 218,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації сільського комунального господарства "Облсількомунгосп" 609,00 грн. судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації сільського комунального господарства "Облсількомунгосп" 609,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Агротранспорт" 609,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Агротранспорт" 609,00 грн судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями ст.ст.203, 215,216,236,514, 516, 598 ЦК України, ст.ст. 2,3, 24 ЗУ « Про іпотеку».

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що на підставі договору факторингу від 29.11.2011 відповідач 2 перерахував банку - відповідачу 1 кошти, а банк передав відповідачу 2 по акту від 14.12.2011 портфель заборгованостей боржника (ТзОВ "Ельпласт-Львів") за кредитними договорами і з цього моменту (з 14.12.2011) від відповідача 1 до відповідача 2 перейшло право вимоги до боржника за кредитними договорами (основним зобов'язанням). Договір про відступлення прав за іпотечними договорами укладено відповідачем 1 та відповідачем 2 лише 16.12.2011. З огляду на те, що відступлення права вимоги за кредитними договорами та відступлення прав за іпотечними договорами відбувалося не одночасно, місцевий суд, посилаючись на ч.1 ст. 24 ЗУ « Про іпотеку», дійшов висновку, що для відступлення прав за іпотечними договорами необхідна була згода іпотекодавців (позивачів), однак позивачі згоди не надавали.

Крім того, посилаючись на ст. 514 ЦК та ст. 3 ЗУ « Про іпотеку» місцевий суд вказав, що станом на 16.11.2011 (на момент укладення відповідачами 1 та 2 оспорюваного договору 1 банк не міг передати відповідачу 2 права за іпотечними договорами, оскільки на цей момент права банку за основним зобов'язанням вже припинилося, тому припинилися права банку і за іпотечними договорами, які є похідними від основного зобов'язання..

Відтак, місцевий суд дійшов висновку про невідповідність вимогам закону договору 1 та наявність підстав (ч.1 ст.203 та ст. 215 ЦК України) для визнання його недійсним, та у зв'язку з недійсним договору 1, наявність підстав (ч.1 ст. 216, ст.236 ЦК) для визнання недійсними договорів 2 і 3..

Відповідачі 2 та 3 - ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та ТзОВ «Факторингова компанія "ОМЕГА" не погодилися із рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржники вважають, що суд першої інстанції неправомірно трактує положення частини 1 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» щодо відступлення прав за іпотечним договором без згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, як одномоментне відступлення. На думку скаржників, в силу ч.1 ст.24 ЗУ «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором без згоди іпотекодавця може відбуватися в різний час з відступленням права вимоги за основним зобов'язанням, однак таке відступлення може бути лише в сукупності, тобто одному і тому ж новому кредиторові. Не погоджуються з висновком місцевого про те, що станом на 16. 12.2011 права банку, як іпотекодержателя за іпотечними договорами припинилися, оскільки такий висновок суперечить ч.1 ст. 589 ЦК України, ст. 17 ЗУ « Про іпотеку». Вважають, що відступлення права вимоги за основним зобов'язанням іншій особі, не означає припинення зобов'язання . Вказують, що судом не враховано норму ч.2. ст. 27 ЗУ «Про заставу», згідно з якою застава зберігає силу і у випадку уступки забезпеченої заставою іншої вимоги. Ця норма є загальною і поширюється на правовідносини, що виникають з договору іпотеки.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач 3 вказує, зокрема, що відступлення права вимоги за основним зобов'язанням та за забезпечувальними договірними зобов'язаннями відбулося одній і тій же особі, тому згода іпотекодавців на відступлення права вимоги за іпотечними договорами не була потрібна. Крім того, спростовує висновки суду першої інстанції щодо припинення зобов'язань боржника та іпотекодавців перед банком, вважає безпідставним посилання на постанову ВГС України у справі №22/173.

В запереченнях на апеляційні скарги позивачі не погоджуються з доводами скаржників, вважають рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 15.08.2014 представники скаржників підтримали свої доводи, просили рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 15.08.2014 представник позивачів та третьої особи ТзОВ "Компанія "Ельпласт-Україна" заперечив проти доводів скаржників та заявив про те, що йому стало відомо, що відповідач 2 -ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" не має ліцензії на здіснення факторингових операцій, тому банк не міг відступити відповідачу 2 за договором факторингу права вимоги за основним зобов'язанням та не міг відступити права за договорами іпотеки.

Представники скаржників заперечили ці доводи, посилаючись на свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 282, видане 12.05.2011,. додаток до нього та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2014.

Відповідач-1 та інші треті особи явки повноважних представників не забезпечили, відзиви на апеляційну скаргу не подали, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційні скарги, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.04.2008 ВАТ "Кредобанк" (перейменоване в ПАТ «Кредобанк) та ТзОВ "Управління виробничо-технологічної комплектації сільського комунального господарства "Облсількомунгосп" укладено договір іпотеки, за умовами якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань ТзОВ "Ельпласт-Львів" (позичальником) перед ВАТ "Кредобанк" за кредитним договором № 8/02/08 від 23.04.2008 .щодо повернення 500 000дол. США кредиту в строк до 20.04.2011. В подальшому 30.12.2010 сторонами було укладено додатковий договір до договору іпотеки, згідно з яким договір іпотеки забезпечує виконання ТзОВ "Ельпласт-Львів" (позичальником) зобов'язань за кредитним договором № 8/02/08 від 23.04.2008( із змінами від 06.03.2009, 08.04.2010, 14.05.2010 та 30.12.2010). Договір іпотеки та додатковий договір до нього нотаріально посвідчені в день їх укладення , зареєстровані в реєстрі за № 491 та за № 1860.

29.08.2008 ВАТ "Кредобанк"( перейменоване в ПАТ «Кредобанк) та ТзОВ "Фірма Агротранспорт" укладено договір іпотеки, за умовами якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань ТзОВ "Ельпласт-Львів"( позичальником) перед ВАТ "Кредобанк" за кредитними договорами № 13/02/08, № 14/02/08 від 29.08..2008 та усіх додаткових договорів до них .щодо повернення 626 243,51 дол. США кредиту в строк до 26.08.2011 згідно з договором № 13/02/08 та повернення 5 000 000 грн в строк до 28.09.2009 згідно з договором № 14/02/08. 10.09.2010 сторонами було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки. Договір іпотеки та зміни до нього нотаріально посвідчені в день їх укладення, зареєстровані в реєстрі за № 1553 та № 1237

Як вбачається з матеріалів справи, 29. 11.2011 ПАТ "КредоБанк" та ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" уклали договір факторингу про відступлення права вимоги за названими вище кредитними договорами шляхом викупу.

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору факторингу від 29.11.2011 фактор (ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції") перерахував п/д від 13.12.2011 клієнту (банку) кошти за викуп портфеля заборгованостей, банк в свою чергу 14.12.2011 передав ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" по акту портфель заборгованостей.

16.12.2011 ПАТ "КредоБанк" та ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 23.04.2008, укладеним ВАТ "Кредобанк" і ТзОВ "Управління виробничо-технологічної комплектації сільського комунального господарства "Облсількомунгосп" та договором іпотеки від 29.08.2008, укладеним ВАТ "Кредобанк" та ТзОВ "Фірма "Агротранспорт". Договір нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 5389.

З матеріалів справи вбачається , що за договором факторингу № 10/О від 11.10.2013 ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції", як новий кредитор за кредитним договором № 8/02/08 від 23.04.2008, відступив своє право вимоги до боржника ТзОВ "ФК "Омега", у зв'язку з чим 13.11.2013 ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ТзОВ "ФК "Омега" укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 23.04.2008. Договір нотаріально посвідчений , зареєстрований в реєстрі за № 5385

Право вимоги до боржника за кредитними договорами № 13/02/08, № 14/02/08 від 29.08..2008 ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції", як новий кредитор, відступило ТзОВ "ФК "Омега" за договорами факторингу № 8/О та 9/О від 11.10.2013 , у зв'язку з чим 13.11.2013 ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ТзОВ "ФК "Омега" укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29.08..2008. Договір нотаріально посвідчений , зареєстрований в реєстрі за № 5384.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ "Ельпласт-Львів" не виконало своїх зобов'язань за кредитними договорами № 8/02/08 від 23.04.2008, № 13/02/08, № 14/02/08 від 29.08..2008, у зв'язку з чим ПАТ "КредоБанк" та ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" звернулися до господарського суду Львівської області з позовами про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2013 у справі № 5015/5352/11 присуджено до стягнення з ТзОВ "Ельпласт- Львів" на користь ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" заборгованість за кредитним договором № 8/02/08 від 23.04.2008.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.07.2013 у справі № 5015/6424/11 присуджено до стягнення з ТзОВ "Компанія "Ельпласт - Україна" (правонаступника ТзОВ "Ельпласт-Львів") на користь ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" 4 136 831 ,26 грн заборгованості за кредитним договором № 13/02/08 від 29.08..2008.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.07.2013 у справі № 5015/6422/11 присуджено до стягнення з ТзОВ "Компанія "Ельпласт- Україна" (правонаступника ТзОВ "Ельпласт-Львів") на користь ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" 6 673 292 ,00 грн заборгованості за кредитним договором № 14/02/08 від 29.08.2008.

Дослідивши обставини справи, доводи скаржників, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст.546, 575 ЦК, ст.3 ЗУ « Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, одного із способів забезпечення виконання зобов'язання, та являє собою заставу нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Суть іпотеки полягає в тому, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Матеріалами справи підтверджено, що за кредитними договорами № 8/02/08 від 23.04.2008, №13/02/08, № 14/02/08 від 29.08..2008 ПАТ "КредоБанк" надав ТзОВ "Ельпласт-Львів" кредитні кошти. Виконання зобов'язань ТзОВ "Ельпласт-Львів" перед банком за вказаними кредитними договорами щодо повернення кредитів було забезпечене договором іпотеки від 23.04.2008, укладеним банком з позивачем - ТзОВ "Управління виробничо-технологічної комплектації сільського комунального господарства "Облсількомунгосп", та договором іпотеки від 29.08.2008, укладеним банком з позивачем - ТзОВ "Фірма "Агротранспорт". Договори іпотеки нотаріально посвідчені та зареєстровані у встановленому порядку.

Згідно з частиною 1 ст.512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 29.11.2011 ПАТ "КредоБанк" уклав з ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" договір факторингу про відступлення ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" права вимоги до боржника за кредитними договорами шляхом викупу заборгованості .

В силу ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частинами 1 та 2 ст. 1082 ЦК України встановлений обов'язок боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Якщо ж фактор на вимогу боржника не надасть боржнику доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Згідно з частиною 3 ст.1082 ЦК України виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. ( ст. 599 ЦК України).

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

З аналізу названих норм законодавства випливає, що зобов'язання боржника за кредитними договорами (основним зобов'язанням) припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, тобто, поверненням боржником банку кредитних коштів та сплатою відсотків за їх користування або сплатою боржником сум факторові (у разі отримання боржником письмового повідомлення від банку (клієнта) або фактора про відступлення права грошової вимоги факторові, в якому визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.). При цьому, виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до статті 1082 ЦК України звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.( банком).

Припинення основного зобов'язання має наслідком припинення іпотеки.

Однак, з матеріалів справи, зокрема, з рішень Господарського суду Львівської області від 01.02.2013 у справі № 5015/5352/11, від 03.07.2013 у справі № 5015/6424/11 та від 24.07.2013 у справі № 5015/6422/11, які набрали законної сили, вбачається та не заперечується сторонами, що станом на 16.12.2011 (на момент укладення ПАТ "КредоБанк" та ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" оспорюваного договору 1 про відступлення прав за договорами іпотеки від 23.04.2008 та від 29.08.2008) боржник - ТзОВ "Ельпласт-Львів" не виконав своїх зобов'язань за кредитними договорами № 8/02/08 від 23.04.2008, № 13/02/08, № 14/02/08 від 29.08..2008, ні перед банком (первісним кредитором, клієнтом за договором факторингу) , ні перед новим кредитором (фактором).

За умовами договорів іпотеки (пункти 6.1) вони діють з моменту їх нотаріального посвідчення і до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами та додатковими договорами до них.

Вчинення сторонами договору факторингу дій на виконання цього договору, наслідком яких є перехід від банку (клієнта) до фактора прав вимоги до боржника за кредитними договорами, не означає виконання боржником своїх зобов'язань за кредитними договорами (основним зобов'язанням) та їх припинення, відтак, не означає припинення іпотеки та прав іпотекодержателя за договорами іпотеки, якими забезпечено виконання боржником зобов'язань за кредитними договорами

Отже, зобов'язання боржника за кредитними договорами не припинилися, відтак, не припинилася іпотека та не припинилися права іпотекодержателя за. договорами іпотеки від 23.04.2008 та від 29.08.2008.

На момент укладення ( 16.12.2011) договору 1 про відступлення прав за договорами іпотеки договори іпотеки були чинними, іпотека була зареєстрована у встановленому законом порядку, за цими договорами іпотекоджателем був банк ( відповідач 1), тому висновок місцевого суду про те, що на цей момент права банку як іпотекодержателя за іпотечними договорами припинилися і банк не міг відступити права іпотекодержателя за договором іпотеки іншій особі, апеляційний суд вважає помилковим.

За договором від 16.12.2011 ПАТ "КредоБанк" відступив факторові (ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції") свої права за договорами іпотеки від 23.04.2008 та від 29.08.2008, укладеними з позивачами, якими було забезпечене виконання зобов'язань позичальника за кредитними договорами.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що відступлення прав за іпотечними догодами відбулося без згоди іпотекодавців.

Місцевий суд дійшов висновку про невідповідність вказаного договору вимогам закону, посилаючись на ч.. 1 ст. 516 ЦК України, ч.1 ст. 24 ЗУ « Про іпотеку» та пункти 8.5 договорів іпотеки. При цьому суд виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитними договорами відбулося 14.12.2011, а відступлення прав за іпотечними договорами відбулося 16.12.2011, тобто, відбулося не одночасно, тому на укладення такого договору необхідна була згода іпотекодавців, якої іпотекодавці не надавали.

Апеляційний суд не погоджується з цим висновком місцевого суду з огляду на наступне.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 514 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотечними договорами не встановлено інше, в пунктах 8.5 договорів викладені положення, аналогічні положенням ч.1 ст. 24 Закону « Про іпотеку».

Аналіз названих норм та умов договорів іпотеки дає підстави для висновку, що здійснення відступлення прав за іпотечним договором без згоди іпотекодавця за умови одночасного відступлення права вимоги за основним зобов'язанням в розумінні ч.1 ст. 24 ЗУ « Про іпотеку» не означає їх відступлення в один і той же момент ( в той же день, час тощо), а означає, що без згоди іпотекодавця права за іпотечним договором відступаються особі, якій відступаються або вже відступлені права вимоги за основним зобов'язанням. Тобто, права вимоги за основним та право за забезпечувальним зобов'язанням відступаються в сукупності. одній і тій же особі. У випадку ж відступлення особі прав за іпотечним договором без відступлення цій же особі права вимоги за основним зобов'язанням (коли права вимоги за основним зобов'язанням ще не відступлені і не відступаються разом з відступленням прав за іпотечним договором), відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення їй права вимоги за основним зобов'язанням.

На думку апеляційного суду, трактування положень названої норми як можливість здійснення відступлення прав за іпотечним договором без згоди іпотекодавця за умови відступлення в один і той же момент (день, час тощо) права вимоги за основним зобов'язанням, не відповідає закону, оскільки у разі відсутності з тих чи інших причин згоди іпотекодавця на відступлення прав за іпотечним договором особі, якій відступлені права за основним зобов'язанням, іпотекодержатель не може відступити цих прав, а особа, якій відступлені права за основним зобов'язанням, у разі його невиконання боржником, при наявній іпотеці позбавляється можливості задоволити свої вимоги шляхом звернення на предмет іпотеки, що суперечить суті іпотеки, як способу забезпечення виконання основного зобов'язання.

.

На момент укладення оспорюваного договору 1, за яким відповідач 1 відступив свої права за іпотечними договорами відповідачу 2, іпотека була зареєстрована в Держаному реєстрі іпотек, основне зобов'язання не було виконане боржником, іпотека не припинилася, як і не припинилися права банку (відповідача1) як іпотекодежателя за іпотечними договорами. В той же час права вимоги за основним зобов'язанням (кредитними договорами) були відступлені відповідачем 1 відповідачу 2..

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами скаржників та вважає, що банк (відповідач 1) вправі був без згоди іпотекодавців відступити права за іпотечними договорами особі, якій відступлені права вимоги за основним зобов'язанням.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для визнання оскаржуваних договорів недійсними.

Щодо доводів представника позивачів про відсутність у відповідача 2 ліцензії на здійснення факторингових операцій, то ці доводи не можуть братися до уваги, оскільки згідно із Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 282, та Додатком до нього, виданими 12.05.2011 Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" вправі здійснювати такі фінансові послуги, як факторинг, без отримання ліцензій та/ або дозволів.

Правомірність здіснення ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" факторингових операцій без ліцензії на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 282, та Додатку до нього, виданих 12.05.2011, та правомірність укладення ПАТ « Кредобанк» та ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" договору факторингу від 29.11.2011 встановлена також ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2014 і в силу ст. 35 ГПК України ці обставини не потребують повторного доведення.

Відповідно до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність оскаржуваних договорів вимогам закону та наявність підстав для задоволення позову.. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

При поданні позову кожен з позивачів за 3 немайнові вимоги сплатив судовий збір в сумі 2436,00грн, що разом становить 4872,00грн.

При поданні апеляційних скарг кожен із скаржників сплатив судовий збір за 3 немайнові вимоги в сумі 1827, 00грн, разом сплачено скаржниками 3654,00грн.

Разом з тим, згідно з п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України

«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 якщо до господарського суду звертаються кілька позивачів з вимогою немайнового характеру до одного або кількох відповідачів, коли ціна позову відсутня і долю кожного з позивачів у такій ціні визначити неможливо, а предмет позову за вимогами кількох позивачів є одним і тим же, можлива сплата судового збору одним чи кількома з них у розмірі, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону « Про судовий збір»

При поданні позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну немайнову вимогу в розмірі мінімальної заробітної плати( підпункт 2 пункту 2 статті 4 Закону « Про судовий збір» ).

При поданні апеляційної скарги на рішення суду судовий збір в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, позивачі разом мали сплатити судовий збір в сумі 3654,00грн.(1218 х 3), а скаржники разом мали сплати судовий збір в сумі 1827грн.( 609 х 3).

Отже, судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову та за подання апеляційних скарг, покладається на позивачів порівно на підставі ст. 49 ГПК України. На підставі п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ « Про судовий збір» зайво сплачений судовий збір за подання позову в сумі 1218, 00грн ( 4872, 00 - 3654,00) підлягає поверненню позивачам по 609грн. кожному, зайво сплачений судовий збір за подання апеляційних скарг в сумі 1827грн (3654 - 1827) підлягає поверненню скаржникам по 913,50грн. кожному..

Керуючись ст.ст. 35, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, ст.ст. 2,7 ЗУ «Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2014 у справі № 914/689/14 скасувати, прийняти нове , яким в задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації сільського комунального господарства "Облсількомунгосп", ідент. код 03588494, місцезнаходження: 81500,Львівська область, м. Городок, вул.. Заводська,4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія "ОМЕГА", ідент. код 38103811, місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд.,18/7 - 913,50грн. судового збору.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Агротранспорт", ідент. код 13818469, місцезнаходження: 81500, Львівська область, м. Городок, вул.. Заводська,4, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", ідент. код 37356981, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема,52 А, офіс 147 - 913,50грн. судового збору

4.Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації сільського комунального господарства "Облсількомунгосп", ідент. код 03588494, місцезнаходження: 81500,Львівська область, м. Городок, вул. Заводська,4, судовий збір в сумі 609,00грн, як сплачений в більшому розмірі , ніж передбачено законом.

5.Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Агротранспорт", ідент. код 13818469, місцезнаходження: 81500, Львівська область, м. Городок, вул.. Заводська,4, судовий збір в сумі 609,00грн., як сплачений в більшому розмірі , ніж передбачено законом.

6.Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", ідент. код 37356981, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема,52 А, офіс 147 - судовий збір в сумі 913,50грн. як сплачений в більшому розмірі , ніж передбачено законом.

7.Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія "ОМЕГА", ідент. код 38103811, місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд.,18/7 - судовий збір в сумі 913,50грн. як сплачений в більшому розмірі , ніж передбачено законом.

8.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

9.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 15.08.2014

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Гриців В.М.

суддя Юрченко Я.О.