Постанова

від 07.08.2014 по справі 816/2807/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2807/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н. А.,

представників позивача - Копійка О. В., Опришко Н. В.,

представника відповідача - Павленко К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ресурс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми «Енерго-Ресурс» (надалі по тексту - позивач, ТОВ Фірма «Енерго-Ресурс») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2014 року №0002662202/1406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 221,83 грн, з яких: 11377,46 грн за основним платежем, 2 844,37 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ТОВ Фірма "Енерго-Ресурс " у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Наголошував на тому, що доводи відповідача про порушення ТОВ Фірмою "Енерго-Ресурс" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Фірми "Енерго-Ресурс" повністю. При цьому посилався на відомості, викладені у акті Кременчуцької ОДПІ від 23 червня 2014 року №1677/16-03-22-02-12/38132355 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірми «Енерго-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дион» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях Кременчуцької ОДПІ.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

ТОВ Фірми "Енерго-Ресурс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38132355, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та зареєстроване платником податку на додану вартість з 28 травня 2012 року /т. І, а. с. 130, 131/.

У період з 10 по 16 січня 2014 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірми «Енерго-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дион» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

У ході перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на суму 11377,46 грн, чим порушено вимоги пунктів 198.1., 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1., 201.6., статті 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 23 червня 2014 року №1677/16-03-22-02-12/38132355 (далі по тексту - акт перевірки) /а.с. 8-18/.

На підставі даних висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 09 липня 2014 року складено податкове повідомлення-рішення №0002662202/1406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 221,83 грн, з яких: 11377,46 грн за основним платежем, 2 844,37 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 145/.

При цьому, донарахування грошового зобов'язання здійснено за період, що відповідає строку давності у 1095 днів.

У порядку адміністративного узгодження дане податкове повідомлення-рішення позивач не оскаржив.

Натомість, не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дион" заперечується, серед іншого, з тих підстав, що податковим органом отримано акт ДПІ у Київської районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 133/20-31-22-03-07/38279840 від 23 квітня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дион" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, на підставі якого відповідачем зроблено висновок про наявність у ТОВ "Дион" ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій із платниками податків та зборів за період лютий 2014 року.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також звертає увагу на те, що позивач та його контрагент, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Судом встановлено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено з огляду на доводи про безтоварний характер господарських операцій ТОВ Фірми «Енерго-Ресурс» з постачання ТОВ «Дион» теплоізоляційних, покрівельних матеріалів, кабельно-провідникової та електротехнічної продукції, інструментів, а також канцелярських та господарських товарів .

Однак, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України.

Зокрема, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що між ТОВ Фірма «Ернерго-Ресурс» та ТОВ «Дион» укладено договір поставки №5712 від 11.12.2013, за умовами якого останній зобов'язувався поставити теплоізоляційні, покрівельні матеріали, кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію, інструменти, а також канцелярські та господарські товари /а.с. 23-25/.

Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору «…поставка товару відбувається зі сторони Покупця чи Продавця згідно домовленості, а також з використанням третьої сторони...».

З метою здійснення перевезення придбаного у ТОВ «Дион» товару 01 листопада 2013 року між позивачем укладено договір транспортної експедиції №5411-Т з ТОВ «Транслем», за умовами якого останній зобов'язався організувати виконання послуг, пов'язаних із перевезенням /а.с. 123-124/. На підтвердження отриманих послуг по перевезенню позивач надав договір, акт виконаних робіт, податкову накладну та виписку по особовому рахунку позивача /а.с. 123-127/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Дион» позивачем надано договір, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспорту накладну, доручення до договору поставки, виписку з особового рахунку /а.с. 23-46/.

Кременчуцькою ОДПІ не оспорюється той факт, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Дослідивши в судовому засіданні перелічені вище копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ «Дион» товарів є підставою для віднесення спірної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії видаткових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Зауваження щодо змісту та форми видаткових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти позову відсутні.

Судом встановлено, що позивач придбавав у ТОВ «Дион» товар з метою його подальшої реалізації та отримання економічної вигоди, а саме: 19.12.2013 між ТОВ Фірма «Енерго-Ресурс» та ПАТ «Кримтеплоелектроцентраль» укладено договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПАТ «Кримтеплоелектроцентраль» ТОВ Фірма «Енерго-Ресурс» надало договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, виписки з особового рахунку /а.с. 53-118/.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Дион» товарів.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Дион» товарів, встановлено факт сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеними, належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Відтак, позов ТОВ Фірми "Енерго-Ресурс" необхідно задовольнити, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 09 липня 2014 року №0002662202/1406 - визнати протиправними та скасувати.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Отже, судовий збір в розмірі 182,70 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для утримання Кременчуцької ОДПІ.

При розподілі судового збору, відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача від сплати судового збору звільнено.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ресурс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 09 липня 2014 року №0002662202/1406.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Енерго-Ресурс» (код ЄДРПОУ 38132355) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький