Ухвала

від 16.09.2014 по справі 816/2807/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 816/2807/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 816/2807/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Ресурс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Енерго-Ресурс" (надалі по тексту ТОВ Фірма "Енерго-Ресурс") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2014 року №0002662202/1406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 221,83 грн, з яких: 11377,46 грн за основним платежем, 2844,37 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 року адміністративний позов ТОВ Фірма "Енерго-Ресурс" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 09 липня 2014 року №0002662202/1406.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь ТОВ Фірма "Енерго-Ресурс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн.

У апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови без повного та всебічного дослідження обставин по справі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період з 10 по 16 січня 2014 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірми "Енерго-Ресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Дион" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 23 червня 2014 року №1677/16-03-22-02-12/38132355 (далі по тексту - акт перевірки) /а.с. 8-18/.

У ході перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на суму 11377,46 грн, чим порушено вимоги пунктів 198.1., 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1., 201.6., статті 201 Податкового кодексу України.

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення є посилання відповідача на акт ДПІ у Київської районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 133/20-31-22-03-07/38279840 від 23 квітня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дион" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року.

На підставі даних висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 09 липня 2014 року складено податкове повідомлення-рішення №0002662202/1406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 221,83 грн, з яких: 11377,46 грн за основним платежем, 2 844,37 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 145/.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Дион" мали реальний (товарний) характер, податковий кредит позивачем правомірно сформовано на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ "Діон", які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень законодавства, а податкове повідомлення - рішення від 09.07.2014 року № 0002662202/1406 винесено Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ Фірми "Енерго-Ресурс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38132355, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та зареєстроване платником податку на додану вартість з 28 травня 2012 року /т. І, а. с. 130, 131/.

Між ТОВ Фірма "Ернерго-Ресурс" та ТОВ "Дион" укладено договір поставки №5712 від 11.12.2013, за умовами якого останній зобов'язувався поставити теплоізоляційні, покрівельні матеріали, кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію, інструменти, а також канцелярські та господарські товари /а.с. 23-25/.

Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору "…поставка товару відбувається зі сторони Покупця чи Продавця згідно домовленості, а також з використанням третьої сторони...".

З метою здійснення перевезення придбаного у ТОВ "Дион" товару 01 листопада 2013 року між позивачем укладено договір транспортної експедиції №5411-Т з ТОВ "Транслем", за умовами якого останній зобов'язався організувати виконання послуг, пов'язаних із перевезенням /а.с. 123-124/. На підтвердження отриманих послуг по перевезенню позивач надав договір, акт виконаних робіт, податкову накладну та виписку по особовому рахунку позивача /а.с. 123-127/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Дион" позивачем надано договір, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспорту накладну, доручення до договору поставки, виписку з особового рахунку /а.с. 23-46/.

Судом встановлено, що позивач придбавав у ТОВ "Дион" товар з метою його подальшої реалізації та отримання економічної вигоди, а саме: 19.12.2013 між ТОВ Фірма "Енерго-Ресурс" та ПАТ "Кримтеплоелектроцентраль" укладено договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПАТ "Кримтеплоелектроцентраль" ТОВ Фірма "Енерго-Ресурс" надало договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, виписки з особового рахунку /а.с. 53-118/.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України.

Зокрема, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Судами не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Доказів наявності притягнення до відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ "Дион" за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення відповідачем не надано.

Відсутність повноважень у посадових осіб позивача так і ТОВ "Дион" на підписання договорів тощо в момент їх укладання відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на акт ДПІ у Київської районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 133/20-31-22-03-07/38279840 від 23 квітня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дион" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, на підставі якого відповідачем зроблено висновок про наявність у ТОВ "Дион" ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій із платниками податків та зборів за період лютий 2014 року є необґрунтованим, оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагенту позивача не вказує на факт нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентом.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваного позивачем) податкового повідомлення -рішення.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов`язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 816/2807/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 816/2807/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О.