Ухвала

від 14.08.2014 по справі 826/17945/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17945/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазіна О.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Кучми А.Ю., Файдюка В.В.

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Дельта» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Дельта» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Дельта» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 № 0006342201, № 0006352201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відповідно до статтей 20, п.п. 78.1.1, п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу керівника Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №48 від 12.06.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СК Дельта» (код з ЄДР 31607049) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Виробнича Компанія «Віконні Системи» (код з ЄДР 33972398), правонаступником якого є ПП «Пагамент» (код з ЄДР 33972398; адреса: 69104, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Малиновського, 24) за квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2013 року № 115/22.2-10/31607049.

На підставі даного акту прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0006342201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 52 525 грн. за основним платежем та на 26 262,50 грн. за штрафними санкціями та № 0006352201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 50 023 грн. за основним платежем та на 25011,50 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що не доведено наявності обставин та підстав щодо можливості правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданої операції та правомірність висновків податкового органу та оскаржуваного рішення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України витрати собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно до п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано обумовленого договором додатку, де має визначатися обсяг/фронт субпідрядних робіт, порядок та умови їх виконання; під час розгляду справи також не надано доказів передачі позивачем контрагенту проектної документації, організаційно-технічної документації, що, однак, обумовлено договором; не надано власне і самої проектної, організаційно-технічної документації.

Також, не доведено обставин: постачання субпідрядником на будівельний майданчик обладнання, необхідного для проведення робіт, що, однак, передбачено договором; замовлення та подачі ним до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів, що також передбачено договором; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд (не надано доказів замовлення транспорту або наявності власного транспорту); ведення виконавчої документації; передачі позивачу виконавчої документації. При цьому, під час розгляду справи не надано і жодних первинних чи робочих документів про передачу позивачем субпідряднику матеріалів, з використанням яких було обумовлено виконання робіт.

Контрагентом, при цьому, не надано витребуваних у нього відомостей та документів, зокрема, щодо наявності трудових та матеріальних ресурсів, щодо наявності кваліфікованого персоналу; доказів ознайомлення працівників із правилами техніки безпеки, наявності технологічного обладнання; наявності транспортних засобів.

Особливу увагу необхідно звернути на те, що надані позивачем матеріали за його відносинами із замовником робіт (ТОВ «ІБК «Центробуд»), зокрема, акти виконаних робіт у графі «субпідрядник» не містять будь-яких відомостей, з яких би випливало участь у виконанні робіт контрагента позивача. При цьому, відсутні будь-які інші підтвердження з боку замовника робіт щодо участі у виконанні робіт ТОВ «ВК «Віконні Системи»/ ПП «Пагамент». З податкової декларації контрагента з ПДВ за квітень 2012 року вбачається декларування обсягів постачання 41 038 776 грн. без ПДВ (ПДВ - 8 207 755 грн.) та обсягів придбання 40 888 592 грн. без ПДВ (ПДВ 8 177 718 грн.). У той же час, виходячи з вищенаведеної податкової інформації щодо контрагента та враховуючи обсяги постачання, вбачається відсутність в останнього ресурсів та можливостей для ведення господарської діяльності та виконання спірних операцій, зокрема.

Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей (документів,матеріалів), які відповідно до умов вищезгаданого договору та за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, не доведено того, що обумовлені договорами роботи були виконані контрагентом позивача.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи та податкова накладна без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного, а саме прийняття певних робіт замовниками від позивача само по собі не є підтвердженням виконання цих робіт саме контрагентами позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Дельта» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

В.В. Файдюк

(Повний текст Ухвали виготовлений 19 серпня 2014 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Файдюк В.В.