Рішення

від 11.08.2014 по справі 910/4422/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4422/14 11.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" доКиївської міської ради за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Департамент комунальної власності м. Києва 2. Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві за участюПрокуратури міста Києва про Стягнення 39165780,90 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від прокуратури - Левицька Н.В. - службове посвідчення № 002805 від 05.09.2012 року до 05.09.2017 року.

Від позивача - Нікіташ С. П. за дов. б/н від 25.02.2014 року до 25.08.2014 року.

Від відповідача - Палій Є.В. за дов. № 225- КР -765 від 08.08.2014 року до 08.09.2014 року, Семенюк Н.М. за дов. № 225-КР-695 від 01.08.2014 року до 01.09.2014 року.

Від третьої особи - 1 - Семенюк Н.М. за дов. № 062/1/8-12324 від 27.12.2013 року до 31.12.2014 року.

Від третьої особи - 2 - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради за участю третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент комунальної власності м. Києва, за участю третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, за участю Прокуратури міста Києва про стягнення 39 165 780,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 року порушено провадження у справі № 910/4422/14, розгляд справи призначено на 23.04.2014 року.

08.04.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.

22.04.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від прокуратури міста києва надійшло повідомлення про вступ прокурора у справу.

23.04.2014 року представники позивача, відповідача, третьої особи - 1, третьої особи - 2 та прокуратури у судове засідання з'явились.

Представник третьої особи -1 надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача наддав суду усні пояснення по справі.

Суд зобов'язав сторін надати суду до початку наступного судового засідання письмові пояснення щодо рішення Київської міської ради від 28.08.2008 року № 106/106.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 12.05.2014 року.

12.05.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

12.05.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

12.05.2014 року представники позивача, відповідача, третьої особи - 1 та прокуратури у судове засідання з'явились.

Представник третьої особи - 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник -2 відповідача надав суду відзив на позовну заяву та супровідний лист з додатками.

Представник позивача надав суду копію статуту "Фінансової компанії "Новий регіон".

Представник третьої особи - 1 надав суду письмові пояснення по справі.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник - 2 відповідача надав суду усні пояснення по суті відзиву на позовну заяву.

Представник -1 відповідача надав суду усні пояснення по суті справи, відзив на позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року розгляд справи відкладено на 02.06.2014 року.

02.06.2014 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, справу № 910/4422/14 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року справу № 910/4422/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 02.07.2014 року.

04.06.2014 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного, справу № 910/4422/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2014 року справу № 910/4422/14 прийнято до провадження.

02.07.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці, справу № 910/4422/14 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року справу № 910/4422/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.08.2014 року.

21.07.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А., у зв'язку з поверненням судді Блажівської О.Є. з відпустки, справу № 910/4422/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/4422/14 прийнято до провадження.

08.08.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про сплив позовної давності.

11.08.2014 року представники позивача, відповідача, третьої особи - 1 та прокуратури у судове засідання з'явились.

Представник третьої особи - 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті заяви про сплив позовної давності.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи, проти заяви про сплив позовної давності заперечив.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.08.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Головним управлянням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради - продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" - покупець був укладений договір купівлі-продажу акції Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 18.03.2010 року № Д-2010/03/18/2;607 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець за результатами аукціону з продажу простих іменних акцій у кількості 178 748 500 (сто сімдесят вісім мільйонів сімсот сорок вісім тисяч п'ятсот) штук Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", власником яких є Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради державної адміністрації, що відбувся 10 березня 2010 року, протокол № 2 від 10 березня 2010 року, затверджений наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 12.03.2010 р. №90-П передає у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити ціну продажу акцій.

Ціна продажу акцій становить 32167100,00 грн. (п. 1.2 договору).

Вартість акцій сплачена ТОВ «Фінансова компанія «Новий регіон» в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 03.03.2010 р. № 5 на суму 3 216 710 грн., від 15.04.2010 року № 25 на суму 12866840,00 грн., від 17.05.2010 року № 36 на суму 16 083 550 грн.,

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 р. у справі № 6/407 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний незалежний реєстратор" за участю третьої особи на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути майно та вчинити дії, позов задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту укладення договір № Д-2010/03/18/2;607, укладений 18.03.2010 р. між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"у кількості 178748500 штук, що становить 25,464 % його статутного капіталу.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон"(03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 40, кімната 10-12, код 35920996) повернути за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Києва в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код 19020407) придбані за договором купівлі-продажу № Д-2010/03/18/2;607 від 18.03.2010 р. прості іменні акцій відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"у кількості 178748500 штук, що становить 25,464 % його статутного капіталу.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний незалежний реєстратор" (04053, м. Київ, вул. Артема, 25, код 34430894) внести запис до системи реєстру власників іменних цінних паперів відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"(01015, м. Київ, вул. лейпцизька, 1-а, код 03327664) про перехід у власність Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код 19020407) акцій відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у кількості 178748500 штук, що становить 25,464% його статутного капіталу.

Зазначене рішення Господарського суду міста Києва залишене в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року та постановою Вищого господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року.

Згідно ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (ч. 3 ст. 105 ГПК України).

Позивач зазначає, що наслідки передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все те, що вона одержала на виконання цього правочину, Господарським судом міста Києва у справі № 6/407 за наслідками визнання договору недійсним застосовані не були.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України та стягнути з відповідача грошові кошти одержані відповідачем на виконання договору, який в судовому порядку визнаний недійсним, та які набуті відповідачем без достатніх правових підстав в сумі 32167100 грн., а також відшкодувати 6998680,90 грн. упущеної вигоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вказану норму закону та з огляду на встановлені обставини вимога позивача щодо застосування наслідків недійсності правочину є обґрунтованою та правомірною.

Разом з тим, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 12.05.2014р. в якому міститься заява про застосування до вказаної вимоги наслідків спливу строків позовної давності, а також подав заяву від 07.08.2014 року про сплив позовної давності.

Відповідно до відзиву на позовну заяву та поданої заяви про сплив позовної давності, відповідач зазначає, що згідно ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. З огляду на те, що рішення господарського суду від 21.10.10 у справі № 6/407, залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року, відтак набрало законної сили саме 07.12.2010 року. А відтак трирічний строк позовної давності сплив ще до звернення позивача з даним позовом до суду.

Позивач заперечуючи проти зазначеного вказує на те, що трирічний строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду не сплив, оскільки на його думку, такий відлік має здійснюватись лише з ухвали Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 року у справі № 6/407, якою здійснювалось роз'яснення рішення суду.

Разом з тим, суд такі твердження відхиляє, як необґрунтовані та безпідставні, оскільки зазначеною ухвалою суду було лише роз'яснено рішення суду в частині внесення запису до системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "АК "Київводоканал", та крім того згідно приписів ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту тобто роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу акції Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 18.03.2010 року № Д-2010/03/18/2;607, на виконання умов якого позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти, визнаний недійсним в судовому порядку, а також те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 року згідно положень ст. 85 та ст. 105 набрало законної сили 07.12.2010 року, та положення ст. 253 Цивільного кодексу України, відповідно до яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, то право пред'явити відповідачу вимогу про застосування наслідків недійсності правочину щодо повернення сплачених грошових коштів у позивача виникло з наступного дня, після набрання рішенням законної сили, тобто з 08.12.2010 року.

За таких обставин, перебіг строку позовної давності щодо вимог про стягнення 39165780,90 грн. починається з 08.12.2010р. і спливає через три роки, тобто 08.12.2013р.

Відповідно до п. 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2010 року № 10 частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно п. 2.2 зазначеної Постанови за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 14.03.2014р. про що свідчить штемпель поштової установи на конверті, в якому надійшла дана позовна заява до суду, тобто поза межами строку позовної давності.

Щодо заяви позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними з підстав того, що директор ТОВ "Фінансова компанія "Новий регіон" Піроцький М.В. перебував в місцях позбавлення волі і не міг вчинити дії на захист порушених прав, то суд її відхиляє, з огляду на те, що відповідно до положень ст. 97 та 98 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, при цьому загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу, що також узгоджується з положеннями п. 9.6.3 статуту позивача, відповідно до якого до компетенції загальних зборів Учасників товариства належить , зокрема, створення та відкликання виконавчого органу товариства, яким є директор товариства.

Інших доказів щодо переривання строку позовної давності чи поважності причин його пропуску позивач суду не надав.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 32167100,00 грн. з огляду на сплив трирічного строку позовної давності в межах якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу, та про застосування наслідків якого заявлено відповідачем у справі.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 6998680,90 грн. недотриманого доходу (упущена вигода), які позивач обґрунтовує тим, що у разі своєчасного повернення відповідачем грошових коштів, отриманих на виконання договору, який був визнаних недійсним в судовому порядку, то позивач міг розмістити їх на депозит та отримати прибуток, в розмірі заявленої до стягнення суми, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування збитків та їх обґрунтування несе позивач та такий обов'язок не може покладатися на відповідача.

Тягар наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримувати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків.

Отже, позивачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог в частині стягнення збитків в розмірі 6998680,90 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.08.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська