Постанова

від 04.11.2014 по справі 910/4422/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа№ 910/4422/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2014р.

у справі № 910/4422/14 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон"

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Департамент комунальної власності м. Києва

2. Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення 39 165 780,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності м. Києва, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 32 167 100 грн. прямих збитків та 6 998 680,90 грн. упущеної вигоди.

22.04.2014р. на адресу господарського суду м. Києва надійшло повідомлення прокуратури м. Києва про вступ прокурора у справу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. у справі № 910/4422/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на пропуск позивачем строку позовної давності, в межах якого він мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу, та про застосування наслідків якого заявлено відповідачем у справі, та відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 11.08.2014р. у справі № 910/4422/14 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права щодо позовної давності, так як перебіг строку позовної давності має обраховуватись з 20.03.2011р., тобто, з дня набрання законної сили ухвали господарського суду м. Києва від 15.03.2011р. у справі № 6/407 про роз'яснення рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2010р. Крім того, скаржник зазначає, що встановлені судом і визнані відповідачем обставини щодо неповернення відповідачем позивачу 32 167 100 грн. є підтвердженням неправомірної поведінки відповідача та завдання ним збитків. Також скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки спір розглядався п'ять місяців, тоді як ст. 69 ГПК України встановлено двохмісячний строк розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа 1 зазначає про її необґрунтованість, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон" на рішення господарського суду м. Києва від 11.08.2014р. у справі № 910/4422/14 прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 21.10.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р. розгляд скарги у справі № 910/4422/14 відкладено на 04.11.2014р. у зв'язку з неявкою представника позивача та його клопотанням про відкладення розгляду справи, неявкою представника третьої особи 2 на підставі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 04.11.2014р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідача заперечили проти наведених доводів, просили залишити оскаржуване рішення без змін, представник третьої особи 1 заперечила проти доводів апеляційної скарги, представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411612061629.

Заяв про відкладення розгляду справи від третьої особи 2 не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи належне повідомлення третьої особи 2, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2010р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон" (покупець) був укладений договір № Д-2010/03/18/2;607 купівлі-продажу акцій Відкритого акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (далі - договір), відповідно до умов якого продавець за результатами аукціону з продажу простих іменних акцій у кількості 178 748 500 (сто сімдесят вісім мільйонів сімсот сорок вісім тисяч п'ятсот) штук Відкритого акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал", власником яких є Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що відбувся 10 березня 2010 року, протокол № 2 від 10 березня 2010 року, затверджений наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.03.2010р. №90-П передає у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ціну продажу акцій.

Ціна продажу акцій становить 32 167 100,00 грн. (п. 1.2 договору).

Вартість акцій сплачена ТОВ ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон" в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.03.2010р. № 5 на суму 3 216 710 грн.; від 15.04.2010р. № 25 на суму 12 866 840,00 грн.; від 17.05.2010р. № 36 на суму 16 083 550 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2010р. у справі № 6/407 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон" та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Міжрегіональний незалежний реєстратор" за участю третьої особи на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути майно та вчинити дії, позов задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту укладення договір № Д-2010/03/18/2;607, укладений 18.03.2010р. між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон" купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал"у кількості 178 748 500 штук, що становить 25,464 % його статутного капіталу.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон" повернути за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Києва в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) придбані за договором купівлі-продажу № Д-2010/03/18/2;607 від 18.03.2010р. прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" у кількості 178 748 500 штук, що становить 25,464 % його статутного капіталу.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Міжрегіональний незалежний реєстратор" внести запис до системи реєстру власників іменних цінних паперів Відкритого акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" про перехід у власність Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) акцій Відкритого акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" у кількості 178 748 500 штук, що становить 25,464% його статутного капіталу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011р. рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2010р. залишено без змін.

За змістом ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (ч. 3 ст. 105 ГПК України).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2011р. у справі № 6/407 за заявою Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) роз'яснено рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2010р.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України у зв'язку з визнанням договору недійсним, господарським судом міста Києва у справі № 6/407 застосовані не були, тому, посилаючись на норми ст.ст. 22, 216, 536, 1173, 1212, 1214 ЦК України та ст. 224 ГК України, просить стягнути з відповідача 32 167 100 грн. прямих збитків та 6 998 680,90 грн. упущеної вигоди.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення прямих збитків в розмірі 32 167 100 грн. суд першої інстанції відмовив мотивуючи рішення спливом строку позовної давності, в межах якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу, та про застосування наслідків якого заявлено відповідачем у справі, та відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 6 998 680,90 грн.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, однак не погоджується з висновком суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог на підставі пропуску строку позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою (ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач, хоча й зазначає, що Київська міська рада, яка діяла як орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями щодо розпорядження комунальною власністю, та як сторона правочину, визнаного недійсним в судовому порядку, повинна відшкодувати ТОВ ,,ФК ,,Новий регіон" збитки, завдані у зв'язку з її неправомірними діями, та повернути безпідставно отримані кошти в сумі 32 167 100 грн., проте, в прохальній частині позову просить стягнути з відповідача 32 167 100 грн. прямих збитків та 6 998 680,90 грн. упущеної вигоди.

За змістом ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною другою зазначеної статті визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Під час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне: по-перше, факт заподіяння йому збитків; по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань; по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Тобто, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України передбачений перелік застосування потерпілою стороною заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

З урахуванням наведених положень суд зазначає, що застосування приписів ст. 224, 225 ГК України можливо лише за умови доведення належними та допустимими доказами факту завдання збитків, проте, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності вимоги про стягнення 6 998 680,90 грн. упущеної вигоди та підставами відмови в цій частині позову, виходячи з такого.

Вимоги про стягнення упущеної вигоди в розмірі 6 998 680,90 грн. розраховано позивачем, виходячи з облікової ставки НБУ по депозитах за період з 15.03.2011р. по 24.02.2014р., та мотивовано тим, що у випадку негайного повернення безпідставно отриманих коштів позивач мав би змогу розмістити кошти на депозит та отримати прибуток. Проте, у діях відповідача відсутній склад правопорушення, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами наявність вини відповідача, протиправної поведінки та наявність причинно-правового зв'язку між правопорушенням і завданими збитками в розмірі 32 167 100 грн., що у свою чергу унеможливлює задоволення позовної вимоги щодо стягнення упущеної вигоди.

Таким чином, звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення збитків, позивач не довів факту завдання таких збитків в розумінні ст. 225 ГК України.

Наявність рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2010р. у справі № 6/407 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон" та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Міжрегіональний незалежний реєстратор" за участю третьої особи на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути майно та вчинити дії, яким позов задоволено повністю, не може слугувати доказом завдання позивачу збитків в силу вищевказаних положень законодавства.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення 6 998 680,90 грн. упущеної вигоди, позивач посилається на приписи ч. 2 ст. 1214 ЦК України щодо нарахування процентів за користування безпідставно одержаними грошима (ст. 536 ЦК України), однак просить стягнути упущену вигоду, що не передбачено нормами ст. 1214 ЦК України.

Враховуючи неподання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позову в цій частині.

Відповідно до приписів частин 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в позові саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, проте при визнанні причини пропуску цього строку поважною, порушене право має бути захищене судом.

Проте, суд першої інстанції, не встановивши порушення права позивача за позовом в частині позовних вимог про стягнення 32 167 100 грн. прямих збитків, безпідставно застосував позовну давність та з цих підстав відмовив у позові.

Водночас, колегія суддів вважає, що наведене вище не вплинуло на правильність прийнятого рішення та висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач, зокрема, зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи у строк, який перевищує двохмісячний строк, визначений положеннями ст. 69 ГПК України.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 2-1 ГПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами автоматичного розподілу, проведеного 17.03.2014р. для розгляду справи № 910/4422/14 визначено суддю Блажівську О.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014р. порушено провадження у справі № 910/4422/14, розгляд справи призначено на 23.04.2014р.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 12.05.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014р. розгляд справи відкладено на 02.06.2014р.

02.06.2014р., 02.07.2014р. склад суду змінювався у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. справу № 910/4422/14 прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є. та прийнято рішення 11.08.2014р.

Як роз'яснено п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 ,,Про судове рішення" рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

За вказаних обставин, в діях суду першої інстанції не вбачається порушень норм процесуального права щодо строку розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 11.08.2014р. у справі № 910/4422/14 має бути залишено без змін з врахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. у справі № 910/4422/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Новий регіон" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 07.11.2014р.