Рішення

від 22.06.2009 по справі 57/74-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/74-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2009 р.                                                            Справа № 57/74-09

вх. № 2468/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Бартош Р.Г., посв. № 197 від 19.09.2007 р.;

позивача - не з"явився; 3-й особи - не з*явився; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом  Харківської міжрайонної прокуратури Харківської обл., м. Харків  в особі Харківської районної державної адміністрації, м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція),м. Харків  

до  Фермерського господарства "Юлія", с. Рогань  

про звільнення ділянки

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації  (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача –Фермерське господарство „Юлія” за власний рахунок привести земельну ділянку, розташовану на території Роганської селищної ради Харківського району, за межами населеного пункту, вздовж автотраси м. Харків - м. Чугуїв, орієнтованою площею 8 га у придатний стан та повернути її за належністю позивачу, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач використовує земельну ділянку без  правовстановлюючих документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  30 березня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 квітня 2009 року о 10:40 год.; залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року та 13 травня 2009 року, 25 травня 2009 року, 09 червня 2009 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладався.

Прокурор у призначеному судовому засіданні 25 травня 2009 року підтримував позовні вимоги.

Через канцелярію господарського суду Харківської області представник відповідача надав клопотання (вх. № 6647 від 16.06.2009 р.), в якому просить долучити до матеріалів справи довідку з Держземінспекції Харківської області та просить припинити провадження у справі, посилаючись на невикористання відповідачем спірної земельної ділянки; надані відповідачем довідка долучена до матеріалів справи.

Позивач, відповідач та  третя особа правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представників позивача відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція) проведено перевірку з питання додержання відповідачем вимог земельного законодавства за результатом якої встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку, що розташована території Роганської селищної ради Харківського району, за межами населеного пункту, вздовж автотраси м. Харків - м. Чугуїв, орієнтованою площею 8 га, без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.. 125 Земельного кодексу України; на підставі проведеної перевірки що складено акти від 04 червня 2008 року .

За результатами перевірки, 04 червня  2008 року відповідачу видано припис № 005037 про усунення виявлених порушень.

Враховуючи вказані порушення, з метою захисту інтересів держави прокурором пред'явлено даний позов до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території  міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963 визначено, що - самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У ч.1 п.п."в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства  при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання  її власником  або  землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право  постійного  користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації   та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."

Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають  права  власності  та  права користування  земельними  ділянками  із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх  повноважень,  визначених  цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу  України визначено два види  користування  землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України  право власності  та  право  постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання  її власником  або  користувачем документа,  що  посвідчує  право  власності  чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної  реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення  її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Порядок надання у  постійне  користування  земельних  ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних  ділянок  в  оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу  України  та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право  постійного  користування на земельну ділянку  виникає  після  одержання  її  власником  або користувачем документа, що  посвідчує  право  власності  чи  право постійного користування земельною ділянкою, та  його державної реєстрації.  Право  на  оренду  земельної ділянки  виникає  після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до  розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується  Конституцією України. Право власності на землю  (земельну  ділянку)  набувається  і здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно  до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірної земельної ділянки здійснює Харківська районна державна адміністрація, яка є позивачем по справі.

Частиною 3 статті 25 Земельного кодексу України передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості ), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки, підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 25 травня 2009 року та 09 червня 2009 року, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, витребувано від третьої особи - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція) надати до суду письмові пояснення та документальне підтвердження викладених обставин щодо зайняття відповідачем - ФГ "Юлія", код 22616581 спірної земельної ділянки.

Як свідчить лист третьої особи - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція) від 11.06.2009 року № 20/2446, на момент проведення контрольної перевірки, яка була проведена з виїздом на місце, 11.06.2009 року  спірна земельна ділянка - розташована на території Роганської селищної ради Харківського району, за межами населеного пункту, вздовж автотраси м. Харків - м. Чугуїв, орієнтованою площею 8 га, не використовується ні відповідачем – ФГ „Юлія” ні ким іншим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що спірний договір поруки  порушує його права чи охоронювані законом інтереси.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, прокурор та позивач на підтвердження своєї позиції зобов'язаний надати докази того, що відповідач фактично використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів  та цим порушені права та охоронювані законом інтереси позивача. Проте цей обов'язок прокурором та позивачем не виконано – доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів не надано, оскільки спірна земельна ділянка фактично ніким не використовується, в тому числі відповідачем - ФГ "ЮЛІЯ".

Такими чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги  те, що прокурором та позивачем не доведено, що відповідач  самовільно займає спірну земельну ділянку,  суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора щодо зобов'язання відповідача за власний рахунок привести земельну ділянку, розташовану на території Роганської селищної ради Харківського району, за межами населеного пункту, вздовж автотраси м. Харків - м. Чугуїв, орієнтованою площею 8 га у придатний стан та повернути її за належністю позивачу,  у зв'язку з чим відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 373 Цивільного кодексу України, статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, статтями 25, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 46, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                            Аюпова Р.М.

Повний текст рішення підписано 30 червня 2009 року

справа № 57/74-09