Постанова

від 07.08.2014 по справі 820/12942/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 серпня 2014 р. № 820/12942/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - Савві Л.Є.,

представника відповідача - Вартанян Н.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000124600 та №0000114600 від 08.05.2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає незаконними та необґрунтованими висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, які викладені в акті перевірки №109/28-09-46-17/32565419 від 10.04.2014р., оскільки дані висновки не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Платник податків пояснював, що податки у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами, відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, господарські зобов'язання за спірними правочинами виконані. Позивач також стверджує, що відповідач в акті перевірки не навів будь - яких належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "Транссєрвіс", не виконав свої податкові зобов'язання та господарські операції між позивачем та ТОВ "Транссєрвіс" не мають реального товарного характеру, тим самим не обґрунтував правомірність та законність своїх висновків. З урахуванням викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000124600 та №0000114600 від 08.05.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.149-150) відповідач вказав, що від ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області листом від 20.11.2013р. № 4176/7/20-34-15-01-12 надано СДПІ з ОВП у м. Харкові ГУ Міндоходів акт від 09.10.2013р. № 581/20-34-22-012/30428944 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна Фірма «ПРЕС МАШ», код ЄДРПОУ: 34837059, за період 01.05.2013р. по 31.05.2013р, яким встановлено порушення ТОВ "ТРАНССЄРВІС" ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями в частині недодержання вимог ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216. ст. 228, 626, 629, 662, 655, 656 ЦК України, враховуючи ст. 207 ГК України. в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Крім того, в ході перевірки було досліджено питання щодо фактичної можливості ТОВ «Виробничо-комерційна Фірма «ПРЕС МАШ» виготовляти товари, придбані ТОВ "ТРАНССЄРВІС" у травні 2013р., що в подальшому реалізовані ТОВ «ЛКМЗ». Перевіркою встановлено, що основний вид діяльності ТОВ «Виробничо-комерційна Фірма «ПРЕС МАШ» - оптова торгівля металами та металевими рудами. Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (ф.№1) за 2013 рік середня кількість працюючих на ТОВ «Виробничо-комерційна Фірма «ПРЕС МАШ» складає 4 чоловіка, з них 2 чоловіка - директор Мазуров Сергій Вікторович та головний бухгалтер Єкімова Віра Петрівна. Тобто, у ТОВ «Виробничо-комерційна Фірма «ПРЕС МАШ» не достатньо трудових ресурсів для здійснення виробничої діяльності, а відтак відповідач прийшов до висновку про нереальність здійснення підприємством господарських операцій. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 32565419.

На обліку як платник податків підприємство перебуває у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

На підставі направлення на перевірку від 28.03.2014 № 344, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів, згідно з підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 26.03.2014р. № 266, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Транссервіс", код ЄДРПОУ: 30428944, у травні2013 року, та дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період 2013р.

Результати перевірки оформлені актом № 109/08-09-46-17/32565419 від 10.04.2013 року. (а.с.23-38), за висновками якого встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" норм Податкового кодексу України, зокрема п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.4 ст.200, п.44.1 ст.44, пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8, пп.138.10.3 ст…138, пп.139.1.9. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями. (а.с.38).

Згадані вище висновки слугували підставою для прийняття 08.05.2014 року СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів спірних податкових повідомлень - рішень:

- №0000124600, яким ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013р. в сумі 62910,00грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 31455, 00 грн.(а.с.45);

- №0000114600, яким ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013р. у розмірі 59765, 00грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 29882, 50 грн. (а.с.43).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень - рішень та відображених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень, суд наголошує на такому.

Критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (комітент) та його контрагентом - ТОВ «Транссервіс» (комісіонер), код ЄДРПОУ: 30428944, був укладений договір комісії №КОМ-8 від 22.02.2011 року, за умовами якого комісіонер (ТОВ «Транссервіс») зобов'язується за дорученням та в інтересах комітента (ТОВ "ЛКМЗ") за винагороду здійснити за рахунок комітента від свого імені угоди по придбанню матеріалів та комплектуючих виробів, номенклатура, кількість і ціна яких визначається Специфікаціями. (а.с.91).

За надані послуги по придбанню товарів і виконання інших зобов'язань по даному Договору комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру комісійну винагороду, розмір якої вказується в Специфікаціях. Виплата комісійної винагороди здійснюється комітентом на підставі актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера на протязі 3 банківських днів з моменту підписання відповідного акту виконаних робіт.

За Договором ТОВ "Транссервіс" було здійснено поставку товарів (поковка молотового штампу 480+12х660+-12, (450х630х800), ст. 5ХНМ, шток, кресл. № 17КП 8, ф 225+-хL-3550+--50 (Ф200хL =170-проба), ст. 34ХНЗМ, комісійна винагорода складає 5 % від вартості наданих послуг.

Виконання вищевказаного договору підтверджується: виписаними ТОВ «Транссервіс» на адресу ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" податковими накладними: №675 від 31.05.2013 року на загальну суму з ПДВ 251596,80грн. та №105 від 14.05.2013 року на загальну суму з ПДВ 125863,92грн. (а.с.94-95), прибутковим ордером №1 від 14.05.2013 року на загальну суму 209664,00грн. (а.с.98), видатковими накладними №3244 від 31.05.2013 року на загальну суму з ПДВ 251596,80грн. та №2684 від 14.05.2014 року на загальну суму з ПДВ125863,92грн. (а.с.92-93).

Транспортування здійснювалося покупцем за власний рахунок, що підтверджується товарно -транспортними накладними № 55 від 14.05.2014 року (подорожній лист 070947) та №075895 від 31.05.2013 року (подорожній лист 075895). (а.с.153-154).

Оплата здійснювалась в безготівковій формі.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних документів (договори, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товарів та інші документи) не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Обставини понесення позивачем витрат за договором підтверджені матеріалами справи.

Відносно викладених в акті ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.10.2013р. № 581/20-34-22-012/30428944 обставин господарської діяльності контрагента платника податків - ТОВ "Транссєрвіс", код ЄДРПОУ: 30428944, по взаємовідносинам з ТОВ "ВКФ "ПРЕС МАШ", код ЄДРПОУ: 34837059, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окремо суд, зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Вирішуючи спір, суд відзначає, що відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги береться загальна вимога відповідності податкового обліку - бухгалтерському, ведення якого передбачає обов'язкову наявність первинних документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію.

Визначення "первинний документ" наведено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 2 ст. 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що фактичне відвантаження товарів, виконання робіт підтверджується наданими позивачем документами, які мають всі названі вище реквізити і не мають дефектів форми, що не заперечується представниками СДПІ ОВП, позивачем правомірно віднесено до валових витрат понесені ним витрати та включено до декларацій з податку на прибуток у перевіреному періоді.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару, а його контрагент в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Отже, з'ясувавши обставини спірних правовідносин добутими доказами, оцінивши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи зібраних суб'єктом владних повноважень за визначеною законом процедурою фактичних даних, які б однозначно та поза розумним сумнівом спростовували презумпцію добропорядності і добросовісності суб'єкта господарювання як платника податків, беззаперечно та безсумнівно доводили взаємоузгодженість та зловмисність дій сторін спірних правочинів, обізнаність сторін спірних правочинів з обставинами організації господарської діяльності один одного та дійсними намірами і інтересами іншого учасника господарської операції. Суд в ході розгляду справи не виявив доказів наявності у спірних правовідносинах транзитних грошових потоків, штучності господарської діяльності сторін спірних правочинів, явної нерозсудливості або невиваженості сторін спірних правочинів як при укладанні господарських договорів, так і при виконанні зобов'язань за ними. Як з'ясовано судом, такими мотивами суб'єкт владних повноважень при винесенні спірних рішень не керувався.

За таких обставин, слід дійти висновку стосовно недоведеності контролюючим органом за правилами ч.2 ст.71 КАС України п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України в ході розгляду справи факту вчинення платником податків податкового правопорушення, оскільки використані податковою інспекцією мотиви, судження і доводи мають виключно характер припущень, а не належно та з достатньою повнотою підтверджених обставин дійсності.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити в частині податкових повідомлень - рішень, винесення яких підтверджено добутими доказами. В решті вимог позов має бути залишений без задоволення.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000124600 та №0000114600 від 08.05.2014 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (місцезнаходження: Харківська область, м.Лозова, вул.Свободи, 24, код ЄДРПОУ - 32565419) судові витрати по справі у розмірі 368,03грн. (триста шістдесят вісім гривень три копійки).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 08 серпня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.