Постанова

від 23.06.2009 по справі 23/123-08-5416

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/123-08-5416

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" червня 2009 р. Справа № 23/123-08-5416

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Стогній С.Ю.

за участю представників:

від позивача - не з'явився, належним чином повідомлений,

від відповідача - не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ВУІТОНТОРГСЕРВІС”

на рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2009р.

по справі № 23/123-08-5416

за позовом Закритого акціонерного товариства „Костопільський завод скловиробів”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ВУІТОНТОРГСЕРВІС”

про стягнення 121 132,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.12.2008р. Закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) „Костопільський завод скловиробів” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ВУІТОНТОРГСЕРВІС” суму боргу у розмірі 121 132,91 грн. та судові витрати.

13.01.2009р. ЗАТ „Костопільський завод скловиробів” надав уточнення до позовних вимог, де навів розрахунок суми боргу відповідача та просив стягнути з останнього 121 132,91 грн.

23.02.2009р. ЗАТ „Костопільський завод скловиробів” надав доповнення до позовних вимог, відповідно до яких, крім основного боргу у сумі 121 132,91 грн., просив також стягнути з відповідача інфляційні у сумі 3 876,25 грн., 3% річних у сумі 607,32 грн., штрафні санкції відповідно до умов договору у сумі 4 858,59 грн. та держмито у сумі 102 грн., що разом складає –130 577,07 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.03.2009р. (суддя Степанова Л.В.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ „ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ВУІТОНТОРГСЕРВІС” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також –стягнути з позивача суму держмита за подачу апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт стверджує про хибність висновку місцевого господарського суду щодо існування між сторонами спірних правовідносин за договором поставки №20 від 01.06.2006р.

Також апелянт зазначає, що накладні, надані позивачем на підтвердження факту отримання товару відповідачем, не відповідають приписам ст. 34 ГПК України, ст.8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України” та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., а тому не можуть бути доказом на підтвердження факту отримання товару відповідачем, що не було враховано господарським судом першої інстанції.

Крім того апелянт стверджує, що він не підписував акт звірки взаєморозрахунків, а оригінал цього акту в судовому засіданні не досліджено.

Апелянт також звертає уваги апеляційного господарського суду на те, що розрахунок сум штрафних санкцій, річних і інфляційних збитків, зроблений позивачем є необґрунтованим, так як у матеріалах справи відсутні належні докази того, коли виникла заборгованість відповідача і скільки вона тривала.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Дослідивши наявні у справі та додатково надані докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2006р. між ЗАТ „Костопільський завод скловиробів” (Постачальник) та ТОВ „ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ВУІТОНТОРГСЕРВІС” (Покупець) укладено договір поставки № 20 від 01.06.2006 року (т.1, а.с.9), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар - пляшку скляну, виробництва ЗАТ „Костопільський завод скловиробів” (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору поставки №20 загальна вартість договору, кількість, асортимент та періоди постачання визначаються згідно річної та квартальних специфікацій з розбивкою по місяцям. Річна та квартальні специфікації являються невід'ємною частиною даного договору.

Строк дії договору –до 31.12.2006р. (п.7.1).

Згідно додаткової угоди від 01.12.2006р. до договору поставки №20, сторони домовились про продовження терміну дії договору строком на один рік, тобто до 31.12.2007р.

Відповідно до п.33 договору поставки №20 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA згідно правил інтерпретації міжнародних торгових термінів Інкотермс в редакції 2000р.

Інкотермс в редакції 2000 року є офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати. Посилання в договорах на Інкотермс-2000 визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Відповідно до ст. А.4. Інкотермс-2000 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою:

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Згідно ст. А.8. Інкотермс-2000 продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, документа перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряної, залізничної чи автотранспортної накладної, або транспортних документів змішаного перевезення).

У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

Статтею Б.4. Інкотермс-2000 встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.

Відповідно до ст. Б.8. Інкотермс-2000 покупець зобов'язаний прийняти докази поставки у відповідності зі статтею А.8.

Розділом 3 договору поставки №20 передбачено умови поставки та оплати товару. Так, п. 3.1 договору поставки №20 передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на умовах відстрочки платежу протягом 10 банківських діб з моменту поставки товару згідно п.3.4 договору поставки.

Відповідно до п.3.4. договору поставки №20 датою поставки товару вважається дата передачі товару перевізнику, вказана у товарно-транспортній накладній (ТТН).

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, для вирішення даного спору по суті, необхідно дослідити ТТН, оскільки тільки в ТТН, згідно умов договору, визначається дата поставки, а отже й момент оплати поставленої продукції.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

З огляду на наведені умови договору поставки №20, наявні в матеріалах справи накладні та довіреності на отримання товару на загальну суму 11 708 027,51 грн., в тому числі на 253 176,00 грн. зворотної тари, в даному випадку не є належними доказами, які підтверджують дату поставки товару.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” №11 від 29.12.1976р. обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В матеріалах справи відсутні ТТН в підтвердження дати поставки товару за договором поставки №20, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо виникнення у відповідача обов'язку зі сплати поставленого товару не підтверджені належними доказами, а отже оскаржене рішення є необґрунтованим.

Згідно приписів ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. З метою усунення порушень процесу доказування, допущених місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення, апеляційний господарський суд, ухвалою від 26.05.2009р. витребував у позивача ТТН для встановлення дати здійснення поставки продукції за договором поставки№20.

Однак, вимоги апеляційного господарського суду позивач не виконав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позов без розгляду.

Згідно п.7 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” №02-5/612 від 23.08.1994р., яке є чинним на даний час, залишення позову без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК є можливим лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Зважаючи на викладене та виходячи з того, що витребувані документи зазначені в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 26.05.2009р., яка отримана позивачем 02.06.2009р. (поштове повідомлення №575588), а також з того, що витребувані документи необхідні для вирішення спору, зокрема для встановлення дати поставки товару і при цьому позивач без поважних причин не подав витребувані документи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для залишення позову Закритого акціонерного товариства „Костопільський завод скловиробів” без розгляду.

Враховуючи наведене, оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов Закритого акціонерного товариства „Костопільський завод скловиробів” залишенню без розгляду.

Керуючись п.5 ч.1 ст. 81, ст. ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ВУІТОНТОРГСЕРВІС” –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2009р. по справі № 23/123-08-5416 –скасувати.

Позов Закритого акціонерного товариства „Костопільський завод скловиробів” залишити без розгляду.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                          В.І. Жеков

                                                                                                              В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 30.06.2009р.