Рішення

від 01.07.2009 по справі 9/76-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/76-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                    РІШЕННЯ

"01" липня 2009 р.                         № 9/76-38.

     За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна аптечна база “Данфарм”, м.Львів

    до відповідача Приватної виробничо-комерційної фірми «SpS», смт. Іваничі

    про  стягнення 21 399,27 грн. заборгованості

                                                                                               Суддя    Л.І. Соломка

     Представники:

     Від позивача: Дейнека В.С. –представник, довіреність №56 від 24.07.2008 р.;

     Від відповідача: Пащук В.С. –представник, довіреність №2 від 25.06.2009 р.

     Права та обов'язки представникам сторін роз'яснені відповідно до ст.22 ГПК України.

     Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

     Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

     У судовому засіданні 01.07.2009 р. відповідно до ст.85 ГПК України  за згодою сторін  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

     Суть спору: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіональна аптечна база “Данфарм”звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача Приватної вироничо-комерційної фірми ”заборгованості в сумі 7772,74грн. –основного боргу, 1066,28грн. –відсотків річних, 2923,65грн. –штрафу, 9636,60грн. –пені, всього 21399,27грн. за товар поставлений згідно укладеного договору поставки №2017  від 06.10.2005р.

      У додаткових поясненнях від 27.05.2009 р. та судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги та просить  стягнути з відповідача 21 399,27 грн., в тому числі: 7 772,74 грн. основного боргу, 1 066,28 грн. відсотків річних, 2 923,65 грн. штрафу та 9 636,60 грн. пені. Щодо дії договору поставки №2017 від 06.10.2005 р. на 2008 р. позивач зазначив, що на видаткових накладних зазначено, що сторонни протягом 2006-2008 р.р. працювали по договору від 06.10.2005 р., інших договорів не укладалось, поставка здійснюється на підставі даного договору, таким чином на думку позивача сторони погодили, що поставка здійснюється по цьому договору, тому відповідач  за порушення умов договору  зобов'язаний сплатити штрафні санкції, передбачені ним.

     Відповідач у відзиві на позов від 30.06.2009 р.  та судовому засіданні  проти позову заперечує, мотивуючи тим, що договір від 06.10.2005 р. №2017 було укладено між сторонами строком на 1 рік на термін з 06.10.2005 р. по 06.10.2006 р., додаткова угода про продовження терміну  дії данного договору не укладалась, тому термін дії договору закінчився після проведення розрахунку ПВКФ «SpS»за поставлений в вищезазначений період товар. Твердження позивача про те, що передача товару по товарно-транспортній накладній є доказом підтвердження дії договору поставки №2017 на думку відповідача не ґрунтується на нормах цивільного законодавства, зокрема, ст.ст.11,203 Цивільного кодексу України. Заперечує також  відповідач проти стягнення штрафних санкцій на підставі договору, якого не існує. За умови існування договору відповідач заперечує проти застосування подвійної відповідальності за одне порушення, мотивуючи, що відповідно  до ст.549 Цивільного кодексу України штраф та пеня належать до одного виду забезпечення виконання зобов'язань –неустойки, а тому не можуть одночасно застосовуватися за одне й теж правопорушення. Крім того, відповідач вважає, що позивачем невірно нараховано суму пені в розмірі 9 636,60 грн., в той час, коли згідно ст.3 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» сума пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня та за розрахунком відповідача за умови наявності боргу в розмірі 7 772,74 грн. має становити 919,95 грн. Також позивачем, на думку відповідача,  невірно застосовані  штраф та відсотки річних, оскільки договором передбачений штраф у розмірі 10% від суми боргу та 10% річних, то сума штрафу та відсотків річних повинна становити по 777,27 грн., а не як просить позивач: 2 923,65 грн. штрафу та 1 066,28 грн. річних.

     Із досліджених матеріалів справи, господарський суд

                                                                  в с т а н о в и в:

      06.10.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Регіональна аптечна база «Данфарм» (Постачальник) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «SpS»(Покупець) було укладено договір поставки №2017 (а.с.8-9), згідно п.1.1  якого  Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця лікарські засоби та інші медичні товари (далі –Товар)  в асортименті, за цінами, в кількості і на суму згідно товарно-транспортних  накладних, актів передачі-специфікацій, тощо, які є додатками до даного договору.

      На виконання умов договору за період з 24.04.2008 р. по 12.07.2008 р. позивач поставив відповідачу згідно товарно-транспортних накладних, завірених підписами уповноважених представників та печатками  підприємств (а.с.10-103), товар на загальну суму 30 699,17 грн.

      Згідно п.4.1 договору  оплата за поставлений за даним договором товар здійснюється на умовах та за цінами, що визначаються в товарно-транспортних накладних, актах передачі, специфікаціях тощо.

      Вказані вимоги щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково, станом на 23.03.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 7 772,74 грн.

      Відповідно до ст.193 ГК України сторони повинні виконувати зобов'язання  належним чином і у встановлений договором строк.

      Станом на день розгляду справи  заборгованість в розмірі 7 772,74 грн. відповідачем  не сплачена, стверджується матеріалами справи, визнана відповідачем, тому підлягає до стягнення з нього в примусовому порядку.

       Заперечення відповідача в частині недійсності договору спростовується тим, що товар, як пояснив представник позивача у 2006,2007,2008 р.р. відпускався по договору №2017 від 06.10.2005 р., товарно-транспортні накладні оформлені  як додатки до цього договору, підписані директором ПВКФ  «SpS»Сівером  С.П. та скріплені печаткою підприємства, тому відсутні підстави вважати, що відпуск товару був здійснений не по зазначеному договору.

       Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.  Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

       Відповідно до п.6.1 договору  у випадку порушення умов оплати (в тому числі, прострочення) Товару Покупець сплачує Постачальнику  штраф в розмірі 10% від суми боргу станом на 10 день прострочення, пеню, в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення сум боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, 10 % річних від простроченої  суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та зобов'язаний відшкодувати завдані цим порушенням збитки.

      Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відмінність між ними полягає в тому, що пеня нараховується  протягом певного періоду часу, а штраф стягується одноразово.

       Враховуючи вищевикладене, позивачем невірно нараховано суму штрафу в розмірі  2 923,65 грн. за кожний день прострочки платежу (а.с.5-7). За наявності боргу 7 772,74 грн. 10 % від даної суми становить 777,27 грн. штрафу та підлягає до стягнення з відповідача.

         Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

       На цій підставі та згідно п.6.1 договору позивачем правомірно нараховано  1 066,28 грн.  10 % річних, які підлягають до стягнення.

       Щодо стягнення пені в розмірі 9 636 грн.,  вимога позивача в цій частині підлягає до задоволення частково, враховуючи наступне.

       Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

       Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст.ст.1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

       Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

       З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка згідно розрахунку відповідача становить 919,95 грн. та підлягає до стягнення.

         Таким чином, вимоги позивача підставні та підлягають до задоволення у сумі                      10 536,24 грн., в тому числі: 7 772,74 грн. основного боргу, 777,27 грн. штрафу, 919,95 грн. пені та 1 066,28  грн. 10 % річних.

       Враховуючи те, що  спір до розгляду суду доведено внаслідок неправомірних дій сторони, розгляд справи неодноразово відкладався за неявкою відповідача без підтвердження поважних причин та його непідготовленістю до справи, судові витрати  справі, а саме: 213,99 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього.

  Керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                                  в и р і ш и в:

     1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми «SpS»(45300 Волинська обл.. смт. Іваничі, вул. Заводська,10, р/р 26005301203 в ОБ м. Іваничі, МФО 303321, код ЄДРПОУ 25089610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна аптечна база “Данфарм” (79052 м. Львів, вул. Рудненська,12, р/р 26005049296200 в АКІБ «Укрсббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32053158)  10 536,24 грн., в тому числі: 7 772,74  грн. основного боргу, 919,95 грн. пені, 1 066,28 грн. 10% річних, 777,27  грн. штрафу  та 213,99 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

            Суддя                                                                           Л.І. Соломка

      Дата виготовлення повного

      тексту рішення –03.07.2009 р.