Рішення

від 02.07.2009 по справі 09/1005

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/1005

                                   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "02" липня 2009 р.                                                                         Справа №  09/1005

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І.,  за участю представників  сторін: позивача –Вегерчук О.М. провідний юрисконсульт за довіреністю, відповідача –Жлобін В.М., Барабаш Т.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом закритого акціонерного товариства "СЕВ", м. Київ до  відкритого акціонерного товариства "Санаторій "Аквадар", смт. Маньківка Черкаської області про  стягнення 429333,36 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача договірну неустойку в сумі 429333,36 грн. за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 грудня 2007 року між сторонами був укладений договір поворотної фінансової допомоги №06/12-ФП, на виконання якого позивач надав відповідачу 5 366 667 грн. допомоги, з поверненням її згідно узгодженого графіку, однак в порушення умов договору відповідач повертав кошти з порушенням строків, тому відповідно до п.11 вищевказаного договору йому нарахована неустойка в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми договору (п.4 Договору) за кожний день та за період прострочення з березня 2008 року по березень 2009 року, від сплати якої відповідач ухиляється.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки позивач нараховував неустойку від загальної суми боргу, а не від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання (простроченого платежу), чим порушено вимоги ст. 549 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою заступника голови господарського суду Черкаської області від 06 травня 2009 року продовжено строк вирішення спору на один місяць, до 02 липня 2009 року.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, подала уточнений розрахунок розміру штрафних санкцій, вважала договір поворотної фінансової допомоги господарським, спростовуючи доводи відповідача вважала, що сторони мають право встановити у договорі інший порядок застосування неустойки, ніж передбачено Законом;

- представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю, дотримуючись доводів, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, вважали правовідносини, які виникли між сторонами, цивільними; також вважали недоведеними дати оплати, які зазначені у розрахунку, оскільки датою платежу –є  дата платіжного доручення, а не дата зарахування коштів на рахунок позивача.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 24 червня по 02 липня 2009 року та зобов'язано представників відповідача надати платіжні доручення, якими перераховувались кошти позивачу.

Після перерви представники відповідача у судове засідання не з'явились, витребувані докази не подали. Генеральний директор ВАТ "Санаторій "Аквадар" Онищук В.О. надіслав телеграму з клопотанням відкласти   розгляд справи у зв'язку із участю представників у судовому засіданні Шевченківського районного суду міста Києва, та у разі необхідності продовжити термін розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача, яка заперечила проти його задоволення, враховуючи закінчення 02.07.2009 року продовженого строку вирішення спору, суд вважає можливим завершити розгляд справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі доказами. При цьому суд враховує, що при оголошенні перерви дата судового засідання була узгоджена з представниками сторін.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

24 грудня 2007 року між сторонами був укладений Договір №06/12-ФП поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), відповідно до умов якого підприємство (позивач у справі) зобов'язався надати позичальнику (відповідач у справі) безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути допомогу у визначений даним Договором строк (п.1 Договору). Сума допомоги, згідно п. 4 Договору, становить 5 366 667 грн.

У пункті 7 Договору сторони встановили, що повернення позичальником допомоги здійснюється в строк до 01 березня 2009 року щомісячно, починаючи з 01.01.2008 року, рівними частками в розмірі та за графіком: до 31.01.2008 –383 000,00 грн.; до 29.02.2008 –383 000,00 грн.; до 31.03.2008 –383 000,00 грн.; до 30.04.2008 –383 000,00 грн.; до 31.05.2008 –383 000,00 грн.; до 30.06.2008 –383 000,00 грн.; до 31.07.2008 –383 000,00 грн.; до 31.08.2008 –383 000,00 грн.; до 30.09.2008 –383 000,00 грн.; до 31.10.2008 –383 000,00 грн.; до 30.11.2008 –383 000,00 грн.; до 31.12.2008 –383 000,00 грн.; до 31.01.2009 –383 000,00 грн.; до 28.02.2009 –387 667,00 грн.

Відповідно до п.11 Договору за порушення строків повернення Допомоги, визначених у п.7 Договору, позичальник виплачує підприємству неустойку в розмірі 1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми Договору, визначеної в п.4 цього Договору, за кожний день та за весь період прострочення.

Згідно пункту 15 Договору у випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 5 366 667,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 25 по 28 грудня 2008 року.

В порушення умов  Договору у період з березня 2008 року по березень 2009 року відповідач повертав грошові кошти з порушенням строків,  встановлених у Договорі, а саме: 383000,00 грн. сплатив 08.04.2008 (повинен був сплатити до 31.03.2008), 383000,00 грн. сплатив 22.05.2008 (повинен був сплатити до 30.04.2008), 383000,00 грн. сплатив 03.06.2008 (повинен був сплатити до 31.05.2008), 383000,00 грн. сплатив 01.07.2008 (повинен був сплатити до 30.06.2008), 383000,00 грн. сплатив 13.08.2008 (повинен був сплатити до 31.07.2008), 383000,00 грн. сплатив 09.09.2008 (повинен був сплатити до 31.08.2008), 120000,00 грн. сплатив 01.10.2008 та 263000,00 грн. сплатив 21.10.2008 (повинен був сплатити до 30.09.2008), 267000,00 грн. сплатив 03.11.2008 та 116000,00 грн. сплатив 11.11.2008 (повинен був сплатити до 31.10.2008), 220000,00 грн. сплатив 04.12.2008 та 150000,00 грн. сплатив 10.12.2008 (повинен був сплатити до 30.11.2008), 250000,00 грн. сплатив 06.01.2009 та 25000,00 грн. сплатив 09.01.2009 (повинен був сплатити до 31.12.2008), 230000,00 грн. сплатив 03.02.2009  та 261000,00 грн. сплатив 11.02.2009 (повинен був сплатити до 31.01.2009), 20667,00 грн. та 365000,00 грн. сплатив 02.03.2009 (повинен був сплатити до 28.02.2009), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 14-30).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Сторони Договору, на підставі якого позивач звернувся з позовом, є суб'єктами господарювання, юридичними особами.

Згідно ст.179 Господарського кодексу України (далі –ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у тому числі шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.ст.193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526,530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Договір поворотної фінансової допомоги, на підставі якого відповідачу надавались грошові кошти, за своєю правовою природою є договором позики, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню також положення глави 71 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, доводи представників відповідача про те, що датою повернення коштів є  дата платіжного доручення, а не дата зарахування коштів на рахунок позивача, суперечать чинному законодавству.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Стаття 217 ГК України визначає, що правовим засобом відповідальності у сфері господарювання є господарські санкції. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не навів поважних причин невиконання зобов'язання, не довів, що ним вжиті залежні від нього заходи для недопущення прострочення повернення позики.

З огляду на наведені норми законодавства та докази у справі суд вважає доведеним порушення відповідачем (позичальником по договору) договірних строків повернення  поворотної фінансової допомоги та не вбачає правових підстав для звільнення від встановленої договором відповідальності.

За порушення строків повернення допомоги сторони передбачили договірну неустойку в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми Договору.

Згідно ст.230 ГК України неустойка є штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).  Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК україни).

Згідно ст.546 ЦК України  неустойка є  видом забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 ЦК України). Предметом нейстойки може бути грошова сума, рухоме, нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ст.551 ЦК України).

Таким чином, сторони договору вправі були передбачити у договорі розмір штрафної санкції, у тому числі у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, предмет неустойки та порядок її обчислення. Отже, безпідставне посилання відповідача на порушення позивачем ст.549 ЦК України.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, як правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він  не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для визнання договору недійсним і вважає правомірним застосування позивачем до відповідача договірної відповідальності  за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги.

Згідно розрахунку договірної неустойки за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги, поданого на вимогу суду,  її сума  становить 417 815,05 грн., а не 429 333,36 грн., як заявлено у позові, з наступного розрахунку:

Строк оплати по договоруФактична дата оплатиКількістьднів простроченняСума по договору в грн.Подвійна облікова ставка НБУ за 1 деньСума пені в грн.

до 31.03.2008р.08.04.2008р.85 366 667,00 грн.0,054623 460,84

до 30.04.2008р.22.05.2008р.225 366 667,00 грн.0,065677 420,77

до 31.05.2008р.03.06.2008р.35 366 667,00 грн.0,065610 557,38

до 30.06.2008р.01.07.2008р.15 366 667,00 грн.0,06563 519,13

до 31.07.2008р.13.08.2008р.135 366 667,00 грн.0,065645 748,64

до 31.08.2008р.09.09.2008р.95 366 667,00 грн.0,065631 672,13

до 30.09.2008р.01.10.2008р.15 366 667,00 грн.0,06563 519,13

21.10.2008р.205 366 667,00 грн.0,065670 382,52

до 31.10.2008р.03.11.2008р.35 366 667,00 грн.0,065610 557,38

11.11.2008р.85 366 667,00 грн.0,065628 153,01

до 30.11.2008р.04.12.2008р.45 366 667,00 грн.0,065614 076,50

10.12.2008р.65 366 667,00 грн.0,065621 114,76

до 31.12.2008р.06.01.2009р.65 366 667,00 грн.0,065821 172,60

09.01.2009р.35 366 667,00 грн.0,065810 586,30

до 31.01.2009р.03.02.2009р.35 366 667,00 грн.0,065810 586,30

11.02.2009р.85 366 667,00 грн.0,065828 230,14

до 28.02.2009р.02.03.2009р.25 366 667,00 грн.0,06587 057,53

417 815,05 грн.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки договором встановлена інша відповідальність, позивач обґрунтовано не застосував ст.1050 ЦК України.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 417 815,05 грн. договірної неустойки.

На підставі  ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита та  витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 4178,15 грн. витрат по оплаті державного мита та 114,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 4292,98 грн.  

Керуючись ст.ст. 49,  82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Санаторій "Аквадар", Черкаська область, смт. Маньківка, вул. Лісова, 1, ідентифікаційний код 21361759 на користь Закритого акціонерного товариства "СЕВ", м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 701, ідентифікаційний код 34730135 –417815,05 грн. договірної неустойки та 4292,98 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко

Повне рішення підписано 06 липня 2009 року.