Постанова

від 14.10.2009 по справі 09/1005

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

09/1005

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

14.10.09 р.                                                                                          № 09/1005          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                     (доповідач по справі),

суддів:

за участю представників сторін:

позивача: юрисконсульт Вегерчук  О.М. за довіреністю № 003 від 27.03.2009 р.;

від відповідача:  представники Барабаш Т.В.  і Жлобін В.М. за довіреністю від 12.02.2009 р.,

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Санаторій Аквадар» на рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 року у справі № 09/1005

за позовом:           закритого акціонерного товариства «СЕВ», м. Київ,

до відповідача:           відкритого акціонерного товариства «Санаторій Аквадар», смт. Маньківка Черкаської області,

про          стягнення 492333 грн. 36 коп.,

в с т а н о в и в :

У квітні 2009 року ЗАТ «СЕВ»звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ВАТ «Санаторій Аквадар», в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за порушення строків повернення фінансової допомоги в сумі 492333,36 грн., а також стягнути судові витрати за подання позовної заяви.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 р. (суддя Курченко Н.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Санаторій Аквадар»на користь ЗАТ «СЕВ»417815,05 грн. договірної неустойки та 4292,98 грн. судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду прийнято з урахуванням ст. 179, ч. 1 ст.  193, ст.ст. 202, 216, 217, 218, 230, 231  ГК України, ст.ст. 71, 526, 526, 530, 546, 549, 629,  ч. 1, 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050  ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 року у справі № 09/1005, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме те, що позивач надавав суду розрахунки нарахованих штрафних санкцій різних варіантів, проте заяв про зменшення розміру позовних вимог не надавав, а судом було прийнято останній розрахунок як за основу рішення, що є, на думку апелянта порушенням ст. 22 ГПК України. Також, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права - не вірно застосовано ч. 2 ст. 551 ЦК України, ч. 4 ст. 231 ГК України, на думку апелянта вказані норми застосовуються лише у випадках відсутності норм закону, що регулюють штрафні санкції, а у даному випадку п. 11 договору поворотної фінансової допомоги  прямо визначає вид штрафної санкції –неустойку, а виходячи із суті зобов'язання, що є грошовими, такий вид неустойки законодавством визначений як пеня.

За апеляційною скаргою ВАТ «Санаторій Аквадар»на рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 29.07.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 09/1005 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядження в.о. голови суду від 05.10.2009 р. у зв'язку з виробничою необхідністю склад колегії суддів змінено.

Представник           позивача у судовому засіданні  заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 року у справі № 09/1005, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, встановила наступне.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

  Статтею  509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та інше) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.12.2007 року між ЗАТ «СЕВ»та ВАТ «Санаторій Аквадар»було  укладено договір № 06/12-ФП поворотної фінансової допомоги (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого підприємство (позивач у справі) зобов'язався надати позичальнику (відповідач у справі) безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути допомогу у визначений даним договором строк (п.1 договору). Сума допомоги, згідно п. 4 договору, становить 5 366 667 грн. (а.с. 7).

Відповідно до п. 7 договору повернення позичальником допомоги здійснюється в строк до 01.03.2009 року щомісячно, починаючи з 01.01.2008 року, рівними частками в розмірі та за графіком: до 31.01.2008 р. –383 000,00 грн.; до 29.02.2008 р. –383 000,00 грн.; до 31.03.2008 р. –383 000,00 грн.; до 30.04.2008 р. –383 000,00 грн.; до 31.05.2008 р. –383 000,00 грн.; до 30.06.2008 р. –383 000,00 грн.; до 31.07.2008 р. –383 000,00 грн.; до 31.08.2008 р. –383 000,00 грн.; до 30.09.2008 р. –383 000,00 грн.; до 31.10.2008 р. –383 000,00 грн.; до 30.11.2008 р. –383 000,00 грн.; до 31.12.2008 р. –383 000,00 грн.; до 31.01.2009 р.  –383 000,00 грн.; до 28.02.2009  р. –387 667,00 грн.

Згідно  п.11 договору за порушення строків повернення допомоги, визначених у п.7 договору, позичальник виплачує підприємству неустойку в розмірі 1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми договору, визначеної в п. 4 цього договору, за кожний день та за весь період прострочення.

Пунктом  15 договору встановлено, що у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 5 366 667,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 25 по 28 грудня 2008 року.

При цьому, в порушення умов договору в період з березня 2008 року по березень 2009 року відповідач повертав грошові кошти з порушенням строків,  встановлених у договорі, а саме: 383000,00 грн. сплатив 08.04.2008 р. (повинен був сплатити до 31.03.2008 р.), 383000,00 грн. сплатив 22.05.2008 р. (повинен був сплатити до 30.04.2008 р.), 383000,00 грн. сплатив 03.06.2008 р. (повинен був сплатити до 31.05.2008 р.), 383000,00 грн. сплатив 01.07.2008 р. (повинен був сплатити до 30.06.2008 р.), 383000,00 грн. сплатив 13.08.2008 р. (повинен був сплатити до 31.07.2008 р.), 383000,00 грн. сплатив 09.09.2008 р. (повинен був сплатити до 31.08.2008 р.), 120000,00 грн. сплатив 01.10.2008 р. та 263000,00 грн. сплатив 21.10.2008 р. (повинен був сплатити до 30.09.2008 р.), 267000,00 грн. сплатив 03.11.2008 р. та 116000,00 грн. сплатив 11.11.2008 р. (повинен був сплатити до 31.10.2008 р.), 220000,00 грн. сплатив 04.12.2008 р. та 150000,00 грн. сплатив 10.12.2008 р. (повинен був сплатити до 30.11.2008 р. ), 250000,00 грн. сплатив 06.01.2009 та 25000,00 грн. сплатив 09.01.2009 (повинен був сплатити до 31.12.2008 р.), 230000,00 грн. сплатив 03.02.2009 р.  та 261000,00 грн. сплатив 11.02.2009 р. (повинен був сплатити до 31.01.2009 р.), 20667,00 грн. та 365000,00 грн. сплатив 02.03.2009 р. (повинен був сплатити до 28.02.2009 р.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 14-30).

Згідно ст.179 ГК України (далі –ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у тому числі шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.ст. 193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Договір поворотної фінансової допомоги, на підставі якого відповідачу надавались грошові кошти, за своєю правовою природою є договором позики, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню також положення глави 71 ЦК України.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Стаття 217 ГК України визначає, що правовим засобом відповідальності у сфері господарювання є господарські санкції. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, а ні апеляційному господарському суду доказів поважності причин невиконання зобов'язання, не довів, що ним вжиті залежні від нього заходи для недопущення прострочення повернення позики.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що порушення відповідачем (позичальником по договору) договірних строків повернення  поворотної фінансової допомоги є доведеним, а тому  не має правових підстав для його звільнення від встановленої договором відповідальності.

За порушення строків повернення допомоги сторони передбачили договірну неустойку в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми договору.

Згідно ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст.231 ГК України).  Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 546 ЦК України  неустойка є  видом забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме, нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ст. 551 ЦК України).

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що  сторони договору вправі були передбачити у договорі розмір штрафної санкції, у тому числі у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, предмет неустойки та порядок її обчислення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею  627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він  не визнаний судом недійсним

Як вже зазначалось, п. 11 договору сторони встановили, що за порушення строків повернення допомоги, визначених у п. 7 даного договору позивальник  виплачує підприємству неустойку в розмірі 1% але не більше подвійної ставки НБУ від загальної суми договору, визначеної п. 4 цього договору, за кожний день прострочення та за весь період прострочення.

Вказаний пункт договору не був оскаржений в установленому порядку, а отже підлягає застосуванню та виконанню сторонами.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним застосування позивачем до відповідача договірної відповідальності  за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що  судом першої інстанції було не вірно застосовано ч. 2 ст. 551 ЦК України, ч. 4 ст. 231 ГК України та порушено вимоги ст. 549 ЦК України, оскільки  вони є безпідставними.

Як вбачається розрахунку договірної неустойки за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги доданого до позовної заяви, позивач просить стягнути  з відповідача 429 333,36 грн.

Перевіривши арифметичну вірність нарахування неустойки за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги у відповідності до п. 11 договору, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції  правомірно частково  задоволено  позовні вимоги, а саме у сумі 417 815,05 грн.

Щодо посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норми процесуального права (ст. 22 ГПК України) - судом був прийнятий розрахунок як за основу рішення в якому сума менша ніж  заявлено, а позивач в свою чергу не подавав заяву про зменшення розміру позовних вимог, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подавались до суду першої інстанції: уточнений розрахунок  штрафних санкцій за прострочку оплати «ВАТ «Санаторій Аквадар»по договору поворотної фінансової допомоги № 06/12-ФП від 24.12.2007 р. на загальну суму 428 160,32 грн. (а.с. 103) та  розрахунок  штрафних санкцій за прострочку оплати «ВАТ «Санаторій Аквадар»по договору поворотної фінансової допомоги № 06/12-ФП від 24.12.2007 р. на користь ЗАТ «СЕВ» на загальну суму 417815,05 грн. (а.с.108).

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого прямого досудового врегулювання спору у випадках передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, стаття 22 ГПК України передбачає право, а не обов'язок позивача  зменшити розмір позовних вимог, суд не може зобов'язувати позивача подати відповідну заяву, в свою чергу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом  (ч. 1 ст. 43 ГПК України).  В даному випадку судом першої інстанції перевірено правильність нарахування позивачем суми неустойки за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги, що і призвело до часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи,   надано   відповідну правову оцінку, а тому  рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 року у справі № 09/1005 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.  99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Санаторій Аквадар»на рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 року у справі № 09/1005  залишити без задоволення.  

  Рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 року у справі               № 09/1005 залишити без змін.

 Справу № 09/1005 повернути до господарського суду Черкаської області.

 Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.

Головуючий суддя:                                                                      

Судді:

Дата відправки  20.10.09