Рішення

від 26.06.2009 по справі 53/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/192

26.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «L-Мастер»   

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіз»

про стягнення 5 787,34 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Лозянко О. О. –представник за довіреністю від 23.04.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СУТЬ СПОРУ :          

          Заявлено позов про стягнення з Товариства  з обмеженою відповідальністю «Парадіз»заборгованості за Договором про поставку меблевих матеріалів в розмірі 5 787,34 грн., в тому числі 5 317,55 грн. - основний борг, 209,79 грн. –пеня, 233,78 грн. –збитки від інфляції, 26,22 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2009р. порушено провадження по справі № 53/192, розгляд справи призначено на 27.04.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 27.04.2009р. та 01.06.2009р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 01.06.2009р. та на 26.06.2009р. відповідно.

Ухвалою суду від 03.06.2009р. було продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Представник позивача  в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного управління статистики у м. Києві № 13-3187 від 04.06.2009р.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивачем поставлено відповідачу товар на суму 13 116,61 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № 01.03.7 від 01.03.2007р., № 19.03.22 від 01.03.2007р., № 23.03.38 від 23.03.2007р., № 23.03.37 від 23.03.2007р., № 26.03.2 від 26.03.2007р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯМХ № 036526 від 30.03.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Відповідач частково сплатив кошти за поставлений йому товар позивачем, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з банківського рахунку позивача по справі.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу позивача претензію № 1 від 12.01.2009р. з вимогою про оплату товару в сумі 5 317,55 грн. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав належним чином засвідчений фіскальний чек поштового відділення № 4929 від 15.01.2009р. та опис вкладення у цінний лист з відміткою пошти про прийняття листа до пересилання від 15.01.2009р.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надавав, обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем в повному обсязі не виконав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 26.01.2009р. оплати позивачу борг в повному обсязі за поставлений товар.

Однак, відповідач, як у строк до 26.01.2009р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати в повному обсязі отриманого товару не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 5 317,55 грн., що також підтверджується довідкою позивача № 660 від 27.04.2009р. про залишкову суму заборгованості за підписом головного бухгалтера позивача.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 5 317,55 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 317,55 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач не правильно вказав період нарахування 3% річних та збитків від інфляції, а саме позивач вказав дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції 19.01.2009р.

Оскільки, відповідач повинен був у строк до 26.01.2009р. оплати позивачу борг в повному обсязі за поставлений товар, то дата початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції становить 27.01.2009р.

Таким чином, суду задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 23,16 грн. та збитки від інфляції в сумі 154,21 грн., відповідно до розрахунку суду.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача пені в розмірі 209,79 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати поставленого позивачем товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 209,79 грн. за несвоєчасну поставленого товару задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.                                                                                                                                                                                                                                                                 

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню частково.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

              2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіз»(04205, м. Київ, пр.-т Оболонський, 23А; ідентифікаційний  код 31521318 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «L-Мастер»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28;  ідентифікаційний код 24094684) 5 317 (п'ять тисяч триста сімнадцять) грн. 55 коп. основного боргу, 23 (двадцять три) грн. 16 коп. три відсотка річних, 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 21 коп. інфляційних витрат, 96 (дев'яносто шість) грн. 85 коп., витрат по сплаті державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                      Грєхова О.А.